Постанова № 31586090, 29.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року 810/2159/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача - Бондарчук О.Б.,

представника відповідача - Бєляєвої С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватної фірми «Віта»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась приватна фірма «Віта» з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2013 № 0002162301/3154, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 7737,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Наша Олія»», що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 7737,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини між ПФ «Віта» та ТОВ «Наша Олія» мали реальний характер - товар поставлений контрагентом та оплачений позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що відповідно до Акта ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 21.09.2012 № 3779/2201/32868834, поставлений контрагентом позивачу товар (макуха соняшника), був першочергово придбаний ТОВ «Наша Олія» у ПП «Євротерм-Харків». У той же час, згідно зазначеного акта, податковий орган дійшов висновку про безтоварність операцій між ТОВ «Наша Олія» та ПП «Євротерм-Харків», а відтак, оскільки фактично даний товар (макуха соняшника)ТОВ «Наша Олія» не отримувало, то і продати його позивачу товариство не могло. Що, у свою чергу, свідчить про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Наша Олія», а відтак і про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по даним взаємовідносинам. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Приватна фірма «Віта» є юридичною особою, що зареєстрована Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 28.04.1994. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 07.071994 за № 138, перебуває на обліку Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про платника податку на додану вартість від 25.03.2012 № 13966418.

04 листопада 2011 року між позивачем та ТОВ «Наша Олія» був укладений Договір № 58, відповідно до умов якого, постачальник (ТОВ «Наша Олія») брав на себе зобов'язання передати у власність покупця (позивач) товар (макуха соняшника).

На підтвердження факту поставки товарів позивач надав податкові накладнівід 04.04.2012 № 7, від 26.04.2012 № 81, від 28.04.2012 № 88, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Оплату за поставлений відповідно вказаного договору у квітні 2012 року товар позивач здійснив у розмірі 46424,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначеної господарської операції, позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року суми податку на додану вартість у складі ціни поставлених контрагентом товарів у розмірі 7737,00 грн.

У листопаді-грудні 2012 року, на підставі наказу ДПІ в Обухівському районі Київської області від 26.11.2012 № 617 посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Наша Олія» за квітень 2012 року, за результатами якої складено Акт від 10.12.2012 № 3614/231/20575062.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 201, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 7737,00 грн.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги Акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 21.09.2012 № 3779/2201/32868834 «Про результати планової перевірки ТОВ «Наша Олія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, відповідно до якого податковий орган дійшов висновку про безтоварність операцій між ТОВ «Наша Олія» та ПП «Євротерм-Харків». Крім того із зазначеного акта убачається, що поставлений позивачу товар (макуха соняшника) ТОВ «Наша Олія» придбало саме у ПП «Євротерм-Харків, а відтак, на думку податкового органу, оскільки доведено, що фактично товар (макуху соняшника) ТОВ «Наша Олія» не отримувало, то і продати його позивачу товариство не могло.

На підставі зазначеного Акта ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посадові особи відповідача дійшли висновку про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Наша Олія».

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2013 № 0002162301/3154, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 7737,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Із системного аналізу положень пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних та здійснення реальної господарської операції.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару (послуг).

Таким чином, право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності. За відсутності факту придбання товарів, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних бухгалтерських документів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що поставка товарів ТОВ «Наша Олія» та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та банківськими виписками.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ПФ «Віта» понесло реальні витрати на оплату поставлених ТОВ «Наша Олія» товарів Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується банківськими виписками та податковими накладними.

Щодо твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Наша Олія» з підстав, що поставлений позивачу товар ТОВ «Наша Олія» придбало у ПП «Євротерм-Харків», реальність операцій з яким не підтверджено під час проведення перевірки ТОВ «Наша Олія» (Акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 21.09.2012 № 3779/2201/32868834), суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013, залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 04.04.2013, у справі № 820/191/13-а за позовом ТОВ «Наша Олія» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі Акта ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 21.09.2012 № 3779/2201/32868834.

Зазначеною постановою позов задоволено, встановлено реальність господарських операцій між ТОВ «Наша Олія» і ПП «Євротерм-Харків», у тому числі за квітень 2012 року, та скасовано податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі вищезазначеного акта перевірки.

Це означає, що викладені у Акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 21.09.2012 № 3779/2201/32868834 та використані відповідачем при перевірці позивача висновки податкового органу про безтоварність операцій ТОВ «Наша Олія» з контрагентами (у тому числі з ПФ «Віта» та ПП «Євротерм-Харків) є безпідставними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок, а також наявної в матеріалах справи постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 у справі 820/191/13-а, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Наша Олія».

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Наша Олія» за квітень 2012 року.

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 201, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України є помилковими. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.12.2013 № 0002162301/3154, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 7737,00 грн., прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача. Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 25.12.2013 № 0002162301/3154.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю ПФ «Віта» сплачений судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 71 копійку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 31 травня 2013 р.