Постанова № 31586073, 31.05.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2013 року Справа № 811/1427/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брегея Р.І.,

в присутності секретаря судового засідання Осипової Н.В.,

за участі представників позивача Кареліної Г.П.

та відповідача Бобуха С.А., Понасенко І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов приватного підприємства «Кіровоградоптторг» (далі - Підприємство) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Підприємство звернулося до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2013 року, якими збільшені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 22929 грн. та накладено штрафну санкцію - 5732 грн. і податку на прибуток - 28032 грн.; зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 1447 грн.

Представник позивача підтримала вимоги заяви.

Стверджувала, що від укладення договору поставки з ТОВ «БМК-Оіл» (далі - Товариство) впродовж строку, який перевірявся фіскальним органом, настали реальні правові наслідки, котрі обумовлювались ним.

А тому, вважає, що Підприємство правомірно сформувало в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту за згаданим правочином та включило у валові витрати кошти, які сплачені на підставі того договору.

Представники відповідача заперечили стосовно задоволення позову, мотивуючи тим, що правочин, котрий уклало Підприємство з його контрагентом-постачальником, не спрямовувався на реальне настання наслідків, які обумовлювалися ним.

Доказом того, як вважають вони, є акт перевірки діяльності згаданого контрагента.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов належить задовільнити з таких підстав.

Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.

Так, 30 серпня 2011 року Підприємство (покупець) та Товариство (постачальник) уклали договір постачання нафтопродуктів (а.с.149).

Згідно видаткових накладних від 01, 26 вересня, 06, 10, 12, 28 жовтня 2011 року Товариство поставило Підприємству товар на загальну суму 336173,50 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 56028,91 грн.) (а.с.158, 160, 162, 164, 166, 168, 170).

В цей же період Товариство виписало позивачу податкові накладні (а.с.151-157).

Підприємство виконало зобов'язання перед Товариством, сплативши кошти у безготівковій формі (а.с.172-186).

Фактично одержання товару Підприємством здійснювалось шляхом заправлення контрагентів через існуючу за місцем знаходження резервуарів заправних станцій, що передбачено умовами договору постачання.

Підприємством придбавався згаданий товар у Товариства з метою його подальшого продажу іншим підприємствам (а.с.187-214).

З 03 по 08 січня 2013 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності Підприємства з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість і доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з Товариством за вересень, жовтень 2011 року (а.с.20-52).

Під час перевірки ревізори досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

За її результатом ревізори склали акт, у якому зазначили виявлені порушення.

Так, вони дійшли висновку, що правочин, котрий уклало Підприємство з Товариством, є недійсним (нікчемним), так як не спрямовувався на настання реальних наслідків, які обумовлювалися ним.

На їх думку, доказом того є акт перевірки діяльності Товариства.

Керівник відповідача погодився з висновками ревізорів та прийняв податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2013 року, якими Підприємству збільшені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 22929 грн. та накладено штрафну санкцію - 5732 грн. і податку на прибуток - 28032 грн.; зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 1447 грн. (а.с.53-55).

В період з 18 по 26 жовтня 2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з квітня 2010 року по червень 2012 року, валютного та іншого законодавства за той же період (а.с.90-102).

Під час перевірки ревізори досліджували первинні документи бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Акт перевірки містить висновок, що договори, укладені Товариством впродовж згаданого періоду, є недійсними (нікчемними).

За результатом проведення перевірки діяльності контрагента-постачальника позивача керівник податкового органу не прийняли жодного рішення негативного характеру стосовно платника податків (а.с.140).

Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.

Перш за все, акт перевірки це документ, в якому ревізор фіксує обставини, котрі встановив, керуючись виключно власним сприйняттям і розумінням.

Надалі акт вивчає керівник податкового органу, який і вирішує питання про погодження з його висновками.

У разі погодження з висновками, які мають негативні наслідки стосовно платника податків, посадова особа зобов'язана прийняти відповідне рішення (у письмовій формі), оскільки це єдиний спосіб реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція суду узгоджується з системним аналізом приписів пунктів 2 та 4 статті 56 Податкового кодексу України.

Зокрема, цією нормою права передбачено, що податковий орган може прийняти, окрім податкового повідомлення-рішення, і інше рішення, яке платник податків має право оскаржити до контролюючого органу вищого рівня або суду.

Судом встановлено, що за результатами проведення перевірки діяльності Товариства податкова інспекція не винесла жодного рішення та не звернулася до суду з позовом про визнання недійсними договорів, котрі уклав платник податків, в тому числі і з позивачем, нехтуючи наданими повноваженнями, передбаченими Податковим кодексом України, та положеннями статті 228 Цивільного кодексу України.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що керівник податкового органу не погодився з висновком ревізорів про недійсність правочинів, які уклало Товариство.

Отже, податковим органом враховані податкові зобов'язання Товариства з податку на додану вартість за договором, котрий укладений з Підприємством.

Проводячи перевірку діяльності позивача, податкові ревізори посилались на акт перевірки діяльності згаданого контрагента-постачальника як незаперечний доказ недійсності його правочинів.

Однак, податкові ревізори допустили помилку, оскільки думка особи (іншого ревізора) не є доказом щодо встановлення певних обставин.

Такими доказами можуть бути рішення суду про недійсність договорів, рішення податкового органу щодо застосування негативних наслідків стосовно контрагента, яке останнім визнається як законне, вирок суду, показання свідків, тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не надав доказів стосовно недійсності правочину, який уклало Підприємство з Товариством.

Більше того, в судовому засіданні позивач надав суду достатню кількість доказів стосовно виконання ним та його контрагентом-постачальником зобов'язань за договором.

Зокрема, суд вбачає це, проаналізувавши первинні документи бухгалтерського та податкового обліку Товариства (податкові, видаткові накладні, банківські платіжні доручення).

Оскільки, податковий орган не намагався перевірити обставини, які зафіксовані у згаданих письмових документах, тому суд не вправі ставити їх під сумнів.

Якщо б суд почав проводити перевірку з цих питань, то перейняв би на себе повноваження відповідача, що є недопустимим.

Окрім того, суд зазначає, що, коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним платником податків, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Отже, Підприємство включило до податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат суми коштів за договором, укладеним з Товариством, відповідно до приписів статей 138 та 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит та включення коштів до валових витрат є дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною).

За таких обставин рішення податкового органу є протиправними.

Як наслідок їх належить скасувати, а позов - задовільнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 25 січня 2013 року, яким приватному підприємству «Кіровоградоптторг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22929 грн. та накладено штрафну санкцію - 5732 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 25 січня 2013 року, яким приватному підприємству «Кіровоградоптторг» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 1447 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 25 січня 2013 року, яким приватному підприємству «Кіровоградоптторг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 28032 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Кіровоградоптторг» судові витрати у сумі 518,40 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Повний текст постанови виготовлено 03 червня 2013 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І.Брегей