Постанова № 31586031, 13.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року 15:20 810/823/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукор Лайф" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукор Лайф" (далі-позивач, товариство) з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (далі-відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2012 №0000702301, №0000712201, №0000722201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення підприємством порядку нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Стверджує, що підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, проте податковий орган дійшов необґрунтованого висновку про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами фінансово-господарських відносин з контрагентами - ТОВ «Майра», ТОВ «Ютрімекс», ТОВ «Юрія Транс», ПП «Еверест», а тому неправомірно донарахував підприємству податкове зобов'язання з податків на прибуток та на додану вартість і штрафні (фінансові) санкції. Позивач не погоджується з твердженням відповідача про те, що при визначені бази оподаткування податком на прибуток за І квартал 2012 р. до ціни цукру, поставленого товариству «Ріал Істейт Ф.К.А.У.», не були включені витрати на транспортування товарів до місця її доставки в сумі 56758 грн., оскільки в договорі поставки від 14.03.2011 зазначено, що вартість доставки товарів покупцю входить до вартості товару за договором. Крім того, відповідач проігнорував той факт, що операції з транспортування товарів обліковуються позивачем окремо і враховуються при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, тому включати доходи по вказаних операціях у свій облік повторно у позивача не було потреби.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень пояснив, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Цукор Лайф» у 1 кварталі 2.012 р. здійснював продаж товару (цукру) ТОВ «Ріал Істей Ф.К.А.У.» за ціною, нижчою його первісної вартості. При визначенні бази оподаткування підприємством лише частково враховано первісну вартість товару, оскільки до собівартості не включено у повному обсязі суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) у сумі 1923 грн. та витрати на транспортування товарів до місця їх використання у сумі 56758 грн., чим занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 58681 грн. До перевірки ТОВ «Цукор Лайф» не надано документи, які передбачені законодавчими актами, а саме: сертифікати, посвідчення якості, відсутні будь-які товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарів у разі транспортування товару вантажним автотранспортом, комплект перевізних документів у разі транспортування товару залізною дорогою (накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу), акти виконаних робіт з транспортування та інше. Крім того, у ході перевірки використано відомості з інших актів перевірок контрагентів позивача, якими встановлено укладання ТОВ «Майра», ТОВ «Ютрімекс», ТОВ «Юрія Транс», ТОВ «Еверест» нікчемних правочинів з ТОВ «Цукор Лайф». Крім того, ТОВ «Цукор Лайф» у ІІ кварталі 2011 р. відображено у складі витрат - рядок 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларації, витрати, які перевищують дані бухгалтерського обліку підприємства та не підтверджені первинними документами на суму 933783 грн. твердження підприємства про те, що у II-III кварталах 2011 р. ним зменшено зазначені витрати за рахунок зменшення рядка 05.1 наростаючим підсумком не узгоджується з процедурою виправлення самостійно виявлених помилок. Відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, які склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукор Лайф» є юридичною особою, зареєстрованою 13.07.2010 Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області. Видами діяльності за КВЕД є: оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; виробництво цукру; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Майра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютрімекс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрія Транс», Приватне підприємство «Еверест» є юридичними особами.

31 серпня 2012 р. відповідачем направлено позивачу запит про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань повноти формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість та з питань формування валових доходів та валових витрат по податку на прибуток за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

У зв'язку з ненаданням пояснень та їх документального підтвердження на запит у період з 20.09.2012 по 03.10.2012 посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на підставі направлення на перевірку від 24.09.2012 №379/2201 та наказу від 24.09.2012 №349-П проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукор Лайф» з питань дотримання і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 13.07.2010 по 31.06.2012, за результатами якої складено Акт від 17.10.2012 №1272/22-01/37183990 (далі - Акт перевірки) та встановлено наступні порушення: п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, пп.14.1.56, п.14.1 ст.14 пп.135.4 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 570118 грн., в т.ч. за 2010 р. на суму 274353 грн., за І кв. 2011 р. на суму 67500 грн., за І квартал 2012 р. на суму 13496 грн., за І півріччя 2012 р. зменшено збитки на суму 23236 грн.; п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 274383 грн., в т.ч. за вересень 2010 р. на суму 87333 грн., за жовтень 2010 р. на суму 57650 грн., за листопад 2010 р. на суму 75400 грн., за квітень 2011 р. на суму 54000 грн.

Як вбачається з Акта перевірки, ТОВ «Цукор Лайф» у І кварталі 2012 р. здійснював продаж товару (цукру) ТОВ «Ріал Істей Ф.К.А.У.» за ціною, нижчою його первісної вартості. При визначенні бази оподаткування підприємством було лише частково враховано первісну вартість товару, але на порушення вимог стандарту №9 до первісної вартості товарів (їх собівартості) не було включено у повному обсязі суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) у сумі 1923 грн. та витрати на транспортування товарів до місця їх використання у сумі 56758 грн., чим занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 58681 грн.

Тому ТОВ «Цукор Лайф» в порушення пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, пп. 135.1, пп. 135.4 ст.135, пп. 138.6 ст.138 Податкового кодексу України не вірно сформовано собівартість придбаних та реалізованих товарів та не віднесено до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, дохід у сумі 58681 грн., в т.ч. за І квартал 2012 р. у сумі 58681 грн.

Що стосується господарських операцій між позивачем та ТОВ «Майра», то в акті перевірки зазначено наступне: ТОВ «Цукор Лайф» не надано до перевірки договір про умови здійснення даної операції, товарно-транспортні накладні, що засвідчують фактичний рух даного товару від продавця до покупця.

Крім того, Васильківською ОДПІ Київської області ДПС отримано акт Основ'янської ОДПІ м. Харкова ДПС від 09.03.2011 № 905/233 /36817495 «Про результати документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю "Майра" за період з 01.10.2010 по 31.12.2010 з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість». Зазначеною перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, що в свою чергу свідчить про відсутність у ТОВ «Майра» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та укладання ТОВ «Майра» нікчемних правочинів, без мети настання реальних наслідків по операціях придбання товарів від постачальників та подальшого продажу цих товарів на адресу покупців.

По господарських операціях між позивачем та ТОВ «Ютрімекс», ТОВ «Юрія Транс» та ПП «Еверест» в акті перевірки зазначено наступне. Позивачем не надано до перевірки договори про умови здійснення цих операцій, товарно-транспортні накладні, що засвідчують фактичний рух товару від продавця до покупця.

У ході перевірки ТОВ «Цукор Лайф» не надано документи, які передбачені законодавчими актами, а саме: сертифікати, посвідчення якості, відсутні будь-які товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарів у разі транспортування товару вантажним автотранспортом, комплект перевізних документів у разі транспортування товару залізною дорогою (накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу), акти виконаних робіт з транспортування та інше.

Таким чином, єдиною метою укладених угод між постачальниками ТОВ «Майра», ТОВ «Ютрімекс», ТОВ «Юрія Транс», ПП «Еверест» та ТОВ «Цукор Лайф» є штучне завищення вартості продукції, що в свою чергу призвело до збільшення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат. Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

ТОВ «Цукор Лайф» за 2010 р. завищено скориговані валові витрати на суму 1097416 грн. за рахунок включення до складу валових витрат вартості придбаного товару (цукру) у звітному періоді з урахуванням першої події - дати придбання товару. Встановлене порушення із завищення валових витрат призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Цукор Лайф» у II кварталі 2011 р. відображено у складі витрат - рядок 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» декларації, витрати, які перевищують дані бухгалтерського обліку підприємства та не підтверджені первинними документами на суму 933783 грн. Отже, позивачем у II кварталі 2011 р. включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) суму витрат у розмірі 933783 грн., що не підтверджена первинними документами та реєстрами бухгалтерського обліку.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 13.07.2010 по 30.06.2012 встановлено його заниження на загальну суму 571 244 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану за період з 13.07.2010 по 30.06.2012 встановлено його заниження на загальну суму 274 383 грн.

Позивач подавав письмові заперечення на Акт перевірки, які відхилено.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.11.2012 №0000702301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 643489 грн., з них основного платежу - 571244 грн. та 72245 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 01.11.2012 №0000712201, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 329480 грн., з них 274383 грн. - основного платежу та 55097 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також податкове повідомлення-рішення форми «П» від 01.11.2012 №0000722201, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 23236 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Київській області та Державної податкової служби України. За результати адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 04.02.2013 скарги позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Еверест» у 2010 р. укладено усну угоду на поставку цукру. Факт поставки товару оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались представниками вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив видаткову накладну, податкову накладну, а також рахунки-фактури. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - ТОВ «Еверест», що підтверджується виписками по рахунку.

Між позивачем та ТОВ «Майра» у 2010 р. укладено усну угоду на поставку цукру. Факт поставки товару оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались представниками вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив три видаткові накладні, три податкові накладні, а також три рахунки-фактури. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - ТОВ «Майра», що підтверджується виписками по рахунку.

Позивачем 01.11.2010 з ТОВ «Ютрімекс» укладено договір №01/11/10-1 поставки товару (цукор-пісок). Факт поставки товару оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались представниками вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив видаткову накладну, податкову накладну, а також рахунок-фактуру. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - ТОВ «Ютрімекс», що підтверджується виписками по рахунку.

29 вересня 2010 р. позивач уклав договір №29/09 купівлі-продажу товару (цукру-піску) з ТОВ «Юрія Транс». Як додаток до договору сторонами складено специфікацію №1 на суму 524000 грн. разом з ПДВ. Факт поставки товару оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив видаткову накладну, податкову накладну, а також рахунок-фактуру. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - ТОВ «Юрія Транс», що підтверджується виписками по рахунку.

З метою подальшої реалізації товару від цих контрагентів, які виступали постачальниками позивача, до інших контрагентів, які виступали покупцями товару, позивачем 01.09.2010 укладено два договори оренди вантажних автомобілів з ОСОБА_3, згідно з якими останній передав у користування позивачу вантажні автомобілі НОМЕР_1 з причепом д.н.з. НОМЕР_4 та д.н.з. НОМЕР_2 з причепом д.н.з. НОМЕР_3. Факт передачі вантажних автомобілів оформлений відповідними актами.

14 березня 2011 р. позивачем (постачальник) укладено договір поставки №П3462 з ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (покупець) продукції, переліченої у Специфікації, яка є додатком до договору. Точний обсяг і асортимент товарів, що придбаються покупцем, визначається в замовленнях покупця на придбання окремих партій товарів, підписаних сторонами (далі - «замовлення»). Пунктом 1.2 договору визначено, що цей договір визначає загальні та типові умови взаємовідносин сторін. Детальні та специфічні умови, які стосуються поставки товарів та взаємовідносин сторін з цього приводу викладаються в річній угоді, що є додатком №1 до даного договору. В розділі 2 «ціна товарів і специфікація» цього договору в пункті 2.4 зазначено, що остаточно узгоджені у специфікації асортимент і ціна товарів, які поставляються з урахуванням знижок і змінених цін, вказуються в товаросупровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних, тощо). Розділом 3 «порядок розрахунків та знижки», п.3.2 передбачено, що термін та порядок оплати товарів покупцем встановлюється у річній угоді. Згідно з п.3.8, якщо інше не обумовлено у Річній Угоді, всі знижки розраховуються у сумарному або у відсотковому вираженні до цін без ПДВ, вказаних у Специфікації. Всі знижки пред'являються Постачальником Покупцю, повинні бути вказані в товарних та податкових накладних на товари, які постачаються. Пунктом 3.9 передбачено, що сторони можуть здійснити перевірку взаєморозрахунків. З цією метою одна із сторін формує акт звірки взаєморозрахунків та направляє такий акт іншій Стороні Договору поштою з повідомленням про вручення або кур'єром. Інша сторона повинна підписати цей акт протягом 10 днів з моменту його отримання та відправити першій Стороні або надати у цей самий строк письмову відмову від підписання з обґрунтуванням. Розділом 4 «Замовлення» цього договору (п.4.2) передбачено, зокрема, що покупець розміщує замовлення у постачальника через електронну систему EDI або у виключному випадку по факсу) у відповідності зі специфікацією, чинною на момент замовлення. Встановлення та підключення до електронної системи WEB-EDI здійснюється за рахунок покупця. Використання даної системи є обов'язковим для сторін. EDI (electronic data interchange, електронний обмін даними, електронний документообіг) - технологія передачі інформації між бізнес-партнерами за допомогою різноманітних протоколів трансмісії (передачі) шляхом трансформації пакетів даних від відправника до отримувача із використанням електронних поштових скриньок. Згідно з п.4.3 у разі підтвердження отримання замовлення постачальник повинен його відкрити в системі EDI. В разі згоди з усіма його параметрами (кількість, асортимент, якість, ціна товарів, які поставляються, адреса об'єкта Покупця, терміни виконання замовлення та інші умови) Постачальник повинен його підтвердити. В разі незгоди з параметрами замовлення Постачальник повинен відправити відкориговане замовлення через систему ЕDI, або по факсу, або на узгоджену електронну адресу, якщо замовлення відправлене таким чином. Копії замовлень, підписаних Постачальником і відправлених Покупцю факсом або електронною поштою, можуть бути використані в якості письмових доказів у суді. У випадку неповідомлення про неможливість виконати замовлення, замовлення вважається повністю підтвердженим і має бути виконане в строк. Згідно з п.4.4 у виключному випадку, якщо Постачальник не має можливості виконати замовлення на поставку товарів, він зобов'язаний повідомити про це Покупця в письмовій формі протягом 48 (сорока восьми) годин (якщо інший термін не узгоджений Сторонами окремо) з моменту отримання замовлення, але не пізніше ніж за 36 годин до терміну виконання замовлення. У випадку неповідомлення про неможливість виконати замовлення у вищезазначеному порядку, замовлення вважається повністю підтвердженим і має бути виконано в строк. Згідно з п.4.6 Постачальник зобов'язаний зазначати номер замовлення, на основі якого здійснюється поставка товарів, у всіх товаросупровідних документах та документах на товарів. Пунктом 4.7 договору визначено, що Сторони можуть узгоджувати графік замовлень на певний період. Підписання графіку замовлень не є обов'язковим для Сторін. Підставою для поставки товару є замовлення Покупця, і жоден інший документ, у тому числі підписаний Сторонами графік замовлень, не може розглядатися як підстава для поставки товарів.

Розділом 5 Договору «Умови поставки та логістика» передбачено, зокрема: пункт 5.1. Постачальник гарантує поставку товару з присутністю представника, що має повноваження підписувати Акт невідповідності. Пункт 5.2. Момент прийому товарів підтверджується відповідною відміткою Покупця в накладній на товари, що містить дату та час прийому товарів, які були поставлені. У випадку невідповідності поставленого товару замовленню Покупець складає та підписує Акт невідповідності. З боку Постачальника Акт повинен підписати його представник, відповідальний за доставку товару. В разі відсутності уповноваженого представника Постачальника протягом 30 хвилин з моменту постановки машини на розвантаження Покупець має право здійснювати прийомку продукції за кількістю та якістю, а також скласти Акт невідповідності (нестача, комплектність, фактична якість) в односторонньому порядку. Пункт 5.5. Постачальник зобов'язаний поставляти товари: з товаросупровідною документацією, яка оформлена у відповідності з вимогами діючого законодавства України; з копіями ліцензій на виробництво або розповсюдження (за умови поставки товарів, виробництво і розповсюдження яких ліцензується); з сертифікатом відповідності, посвідченням про якість, гігієнічним висновком, ветеринарною довідкою або свідоцтвом, інструкцією по експлуатації та іншими документами в залежності від виду товарів, які постачаються (вказана документація повинна бути складена українською мовою); з інформацією для споживача у відповідності з вимогами чинних нормативних в і законодавства України.

Розділом 9 договору «Гарантії та заяви» передбачено, зокрема, наступне: пункт 9.3. В підтвердження своєї правосуб'єктності при укладенні договору Постачальник передає Покупцю копії таких документів: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (свідоцтво про державну реєстрацію підприємця, який здійснює свою діяльність без створення юридичної особи); витяг із статуту з усіма змінами на дату укладання договору (розділи: загальні положення, види діяльності, управління підприємством) - для юридичних осіб та/або інші положення та документи, на підставі яких юридична особа здійснює господарську діяльність; установчий договір (у випадку наявності); документ, що засвідчує повноваження особи, яка підписує договір; довідку з управління статистики про внесення до ЄДРПОУ; свідоцтво платника ПДВ (якщо особа не є платником ПДВ, надається документ, який підтверджує присвоєння ІПН); свідоцтво платника Єдиного податку (у випадку наявності); платіжні документи про сплату єдиного податку або авансових платежів доходів фізичних осіб; довідка про взяття на облік платника податків; довідка про відкриття рахунку в банку; ліцензії на здійснення видів діяльності, що є обов'язковими для реалізації даного договору. Пункт 9.4. В підтвердження своєї правосуб'єктності при укладенні договору Постачальнику передаються копії зазначених документів по запиту Постачальника.

Суд зазначає, що вищевказаних документів, складання яких передбачено наведеними пунктами цього договору, позивачем на пропозицію суду не надано.

Згідно з Актом перевірки отримана позивачем від ТОВ «Еверест», ТОВ «Майра», ТОВ «Ютрімекс» та ТОВ «Юрія Транс» продукція реалізована контрагентам позивача. Так продукція від ТОВ «Еверест» реалізована ТОВ «Агропром-В», ТОВ «Знам'янська агропромислова компанія». Поставки товару оформлювалися податковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагентами позивача при здійсненні поставок оформлено дві накладні, дві податкові накладні, дві довіреності на особи, які здійснювали поставку, а також два подорожних листа.

Дослідженням податкових накладних у судовому засіданні судом встановлено, що податкова накладна від 03.03.2011 №42 по ТОВ «Агропром-В» виписана на підставі договору від 17.09.2010 №17091; податкова накладна від 03.03.2011 №43 по ТОВ «Знам'янська агропромислова компанія» виписана на підставі договору від 03.03.2011 №03031.

Як встановлено судом, у подорожніх листах від 03.03.2011 №03/03-1/18 та від 04.03.2011 №04/03-1/19 не зазначено необхідних відомостей: час виїзду із гаража та повернення в гараж, дані про витрати пального, не зазначено його марки, залишку при поверненні, не вказано час роботи та режим роботи водія, відсутні відомості про посвідчення водія, ким перевірено, підпис диспетчера, чи допущений водій за станом здоров'я до управління, чи виїзд дозволений, підпис механіка, підпис водія про прийняття автомобіля, здача водія та прийняття механіком автомобіля.

Продукція від ТОВ «Майра» згідно з документами реалізована ТОВ «Агропром-В», ФОП ОСОБА_4 Поставка товару оформлювалася податковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагенти позивача при здійсненні поставок оформили три накладні, три податкові накладні, три довіреності на особи, які здійснювали поставку, а також три подорожних листа.

Дослідженням цих податкових накладних судом встановлено, що податкова накладна від 19.10.2010 №26 та від 19.11.2010 №52 по ТОВ «Агропром-В» виписана на підставі договору, номер якого та дата не зазначені; податкова накладна від 19.10.2010 №32 по ФОП ОСОБА_4 виписана на підставі договору, номер якого та дата також не зазначені.

Дослідженням судом подорожніх листах від 19.10.2010 №19/10-1/27, від 21.10.2010 №21/10-1/29 та від 19.11.2010 №19/11-2/5 установлено, що в них не зазначено необхідних відомостей: час виїзду із гаража та повернення в гараж, дані про витрати пального, не зазначено його марки, залишку при поверненні, не вказано час роботи та режим роботи водія, відсутні відомості про посвідчення водія, ким перевірено, підпис диспетчера, чи допущений водій за станом здоров'я до управління, чи виїзд дозволений, підпис механіка, підпис водія про прийняття автомобіля, здача водія та прийняття механіком автомобіля

Продукція від ТОВ «Ютрімекс» за документами реалізована ПрАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка». Поставка товару оформлювалася податковою накладною, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставки оформив одну накладну, одну податкову накладну, одну довіреність на особу, які здійснювала поставку, а також один подорожній лист. Дослідженням цієї податкової накладної судом встановлено, що податкова накладна від 03.11.2010 №42 по вказаному контрагенту виписана на підставі договору, номер якого та дата не зазначені.

При цьому в подорожньому листі від 03.11.2010 №03/11-2/1 також не зазначено необхідних відомостей: час виїзду із гаража та повернення в гараж, дані про витрати пального, не зазначено його марки, залишку при поверненні, не вказано час роботи та режим роботи водія, відсутні відомості про посвідчення водія, ким перевірено, підпис диспетчера, чи допущений водій за станом здоров'я до управління, чи виїзд дозволений, підпис механіка, підпис водія про прийняття автомобіля, здача водія та прийняття механіком автомобіля.

Продукція від ТОВ «Юрія Транс» за документами реалізована ПрАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка», ТОВ «Агропром-В» та ЗАТ «Кондитерська фабрика «Лагода». Поставки товару оформлювалися податковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаних контрагентів та позивача. Контрагентами позивача при здійсненні поставок оформлено три накладні, три податкові накладні, три довіреності на особи, які здійснювали поставку, а також три подорожних листа.

Дослідженням цих податкових накладних судом встановлено, що податкова накладна від 02.12.2010 №61 по ПрАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» виписана на підставі договору, номер якого та дата не зазначені; податкова накладна від 02.12.2010 №63 по ТОВ «Агропром-В» виписана на підставі договору, номер якого та дата не зазначені; податкова накладна від 01.12.2010 №62 по ЗАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» виписана на підставі договору, номер якого та дата не зазначені.

При цьому у подорожніх листах від 02.12.2010 №02/12-1/15, від 02.12.2010 №02/12-2/10 та від 01.12.2010 №01/12-2/9 не зазначено необхідних відомостей: час виїзду із гаража та повернення в гараж, дані про витрати пального, не зазначено його марки, залишку при поверненні, не вказано час роботи та режим роботи водія, відсутні відомості про посвідчення водія, ким перевірено, підпис диспетчера, чи допущений водій за станом здоров'я до управління, чи виїзд дозволений, підпис механіка, підпис водія про прийняття автомобіля, здача водія та прийняття механіком автомобіля.

Позивачем на вимогу суду не надано жодних договорів, які зазначені в податкових накладних та на підставі яких була реалізована продукція контрагентам позивача.

Судом досліджено податкову декларацію з податку на прибуток позивача за ІІ квартал 2011 р. та встановлено, що в рядку 04 (витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування (ряд.05+ряд.06) позивач вказав суму 10496659 грн., рядок 05 (витрати оперативної діяльності, в тому числі: рядок 05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів) - 10212087 грн.; в рядку 06 (інші витрати) - 284572 грн.

Дослідженням податкової декларації з податку на прибуток позивача за ІІ-ІІІ квартал 2011 р. встановлено, що в рядку 04 (витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування (ряд.05+ряд.06) позивач вказав суму 20643101 грн., рядок 05 (витрати оперативної діяльності, в тому числі: рядок 05.1 собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів) - 20132097 грн.; в рядку 06 (інші витрати) - 511004 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини виникли до 1 січня 2011 року і на той час регулювались, зокрема, такими законодавчими актами: Законом України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Законом України від 28.12.94 «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР та іншими.

Однак, з 1 січня 2011 року з набранням чинності Податковим кодексом України законодавче регулювання у сфері оподаткування зазнало змін, а окремі із вказаних законодавчих актів втратили чинність.

У зв'язку з цим справа вирішується судом відповідно до принципу дії законів у часі, зміст якого розкрито, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як зазначив Конституційний Суд України, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно з п. 1 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІV - бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації до його ліквідації.

Згідно з п.3 ст. 8 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган, його посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до п.3 ст. 9 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Пунктом 5 ст. 9 цього ж Закону визначено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Порядок створення, прийняття та відображення в бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами незалежно від форм власності (крім банків) визначено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Приписами п.6.1 ст.6 цього Закону визначено: якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 11.2 ст.11 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" установлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з вимогами п.16.4 ст.16 цього Закону податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики. У разі коли платник податку вважає за доцільне роз'яснити окремі результати фінансово-господарської діяльності, зазначені у податковій декларації з цього податку, такий платник податку може надіслати податковому органу таке пояснення, складене у довільній формі.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Приписами пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4. ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.6. ст.138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Позивач зазначає, що ним дотримано процедуру виправлення самостійно виявлених помилок. Надаючи оцінку цим твердженням позивача, суд зазначає наступне.

Що стосується коригування позивачем показників податкового обліку з податку на прибуток, то суд зазначає, що відповідно до ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Суд виходить з того, що норми, викладені у ст.50 ПК України встановлюють два різні способи виправлення самостійно виявлених у майбутніх податкових періодах помилок показників раніше поданих податкових декларацій: шляхом надання уточнюючого розрахунку до раніше поданої податкової декларації та шляхом зазначення у складі податкової декларації за будь-який податковий період. Суд вважає, що ці норми не є тотожними і встановлюють різні способи виправлення самостійно виявлених помилок. Аналогічну правову позицію викладно і в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10.

Суд зауважує, що платник податків має право на коригування податкової звітності з податку на прибуток, так як таке право передбачено вищенаведеними нормами законодавства, проте зазначає, що таке коригування повинно здійснюватися платником податку виключно у спосіб та в порядку, що визначені чинним законодавством.

При цьому суд визнає, що твердження позивача про дотримання ним процедури виправлення помилок при коригуванні податкової звітності з податку на прибуток є таким, що не відповідає дійсності і спростовується наявними матеріалами справи та дослідженими судом доказами. Як встановлено матеріалами справи, при коригуванні звітності позивачем не зазначалося про це у відповідному рядку декларації та не сплачувався штраф.

Суд зазначає, що передбачена законодавством процедура виконання коригування звітності є складовою частиною механізму реалізації права платника податків на виправлення помилок та коригування звітності, а оскільки позивачем не дотримано цю процедуру, то суд визнає, що твердження позивача про коригування ним звітності з метою віднесення до складу валових витрат минулих періодів таким способом - шляхом зазначення суми у відповідній декларації за ІІ-ІІІ квартал 2011 р. не може бути визнано виправленням помилок та коригуванням звітності для віднесення цих сум до складу валових витрат.

При цьому, суд з вищенаведених підстав не бере до уваги посилання позивача на те, що ним лише формально порушено порядок заповнення декларації, оскільки дотримання цього порядку є обов'язковою умовою для виправлення помилок в податковій звітності та способом виправлення таких помилок.

Отже, висновок податкового органу про те, що ТОВ «Цукор Лайф» порушено п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.14.1.56, п.14.1 ст.14, пп.135.4 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 570118 грн., є обґрунтованим.

Відносно донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 визначались Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено судом, у 2010 р. між позивачем та ТОВ Майра», ТОВ «Ютрімекс», ТОВ «Юрія Транс», ТОВ «Еверест» та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» укладено усні та письмові угоди купівлі-продажу та поставки, предметом яких було придбання та поставка товару (цукру). У подальшому отримана продукція за документами була реалізована іншим контрагентам.

Позивачем на вимогу суду не надано договори, про які зазначені в податкових накладних, а також не надано й товарно-транспортні накладні на перевезення товару. При цьому суд враховує, що подорожні листи оформлено не належним чином, а на підставі договору між позивачем та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» не складено у подальшому при його виконанні передбачених ним обов'язкових додатків та інших документів.

Суми сплаченого позивачем податку на додану вартість у складі ціни придбаного у даних контрагентів товару включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначалося, дослідженням судом наданих позивачем податкових накладених установлено, що передбачених у них договорів позивачем суду не надано, а наведені в накладних відомості не містять номер договору та дата його укладення. Отже, позивачем до суду не надано саме ті договори, які зазначені в податкових накладних та на підставі яких були виписані ці податкові накладні.

Суд також бере до уваги, що укладеним договором з ТОВ «Ріал Істей Ф.К.А.У.» передбачалося складення значної кількості інших документів. Судом установлено, що при цьому позивачем ні на вимогу податкового органу під час перевірки, ні на вимогу суду не надано жодних документів, які передбачені договором, окрім самого договору поставки №П3462 від 14.03.2011.

Отже, належне документальне підтвердження виконання договору з контрагентом позивача - ТОВ «Ріал Істей Ф.К.А.У.» - є дійсно відсутнім.

Крім того, позивачем на вимогу податкового органу під час перевірки і на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем доказів, які підтверджують факт транспортування придбаного позивачем у ТОВ Майра», ТОВ «Ютрімекс», ТОВ «Юрія Транс», ТОВ «Еверест» та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» товару, що підтверджує факт переходу права власності на такий товар та дає можливість підприємству сформувати податковий кредит шляхом включення до його складу сум сплаченого податку на додану вартість. Також позивачем не надано суду доказів і укладення позивачем угод для подальшої її реалізації ТОВ «Агропром-В», ТОВ «Знам'янська агропромислова компанія», ФОП ОСОБА_4, ПрАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка», ЗАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» про транспортування товару.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 №493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 вказаних Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Пунктом 11.5. пункту 11 цих Правил передбачено: товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно з підпунктом 11.7. пункту 11 Правил перевезення, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Як вбачається з матеріалів справи та як пояснив суду представник позивача, підприємство здійснювало купівлю-продаж у ТОВ Майра», ТОВ «Ютрімекс», ТОВ «Юрія Транс», ТОВ «Еверест» товару (цукор) та у подальшому здійснювало його продаж іншим контрагентам.

Проте, під час судового розгляду позивач не надав суду доказів того, як саме здійснювались поставка та транспортування цукру, не надано документів, на підставі яких можливо ідентифікувати надходження цукру саме від ТОВ Майра», ТОВ «Ютрімекс», ТОВ «Юрія Транс», ТОВ «Еверест», який за твердженнями позивача в подальшому був реалізований іншим контрагентам - ТОВ «Агропром-В», ТОВ «Знам'янська агропромислова компанія», ФОП ОСОБА_4, ПрАТ «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка», ЗАТ «Кондитерська фабрика «Лагода», а надані позивачем документи про реалізацію цього товару - податкові накладні, подорожні листи, довіреності на осіб, які здійснювали перевезення товару, не містять підтвердження того, що цей товар придбано позивачем саме у ТОВ Майра», ТОВ «Ютрімекс», ТОВ «Юрія Транс», ТОВ «Еверест».

Неможливість представника позивача підтвердити документально транспортування товару на думку суду свідчить про відсутність реального виконання умов правочинів між позивачем та ТОВ «Майра», ТОВ «Ютрімекс», ТОВ «Юрія Транс», ТОВ «Еверест», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.».

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкові накладні, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про донарахування зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у зв'язку з порушенням в оформленні документів.

При цьому суд бере до уваги й те, що згідно з Актом перевірки підтверджено відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів у контрагентів позивача та можливості виконання ними укладених із позивачем договорів.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій, а в окремих наданих документах відсутні будь-які відомості про якісні та кількісні характеристики господарської операції, що унеможливлює дослідження суті цієї господарської операції, а відтак, ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Суд вважає, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Отже, суд визнає, що в силу п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органам державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Оскільки таких документів позивачем не надано ні податковому органу, ні суду, то суд вважає обґрунтованим висновок податкового органу про те, що такі документи відсутні.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами не було, оскільки ці операції не підтверджено відповідними документами.

Аналогічну правову позицію наведено в листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 742/11/13-11 та від 01.11.11 №1936/11/13-11.

Таким чином, встановлені за результатами проведеної перевірки податковим органом порушення вимог п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.6 ст.198, п.201 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 274383 грн. є обґрунтованими.

Отже, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 травня 2013 р.