Постанова № 31585769, 24.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2013 р. Справа №217/137/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 годин 35 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Зикун Ю.В., позивача ОСОБА_1, представників відповідачів Лефтенфельд В.П., Ківенко Л.О., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду адміністративну справу за повозом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області про скасування вимоги про сплату боргу від 15.10.2012 № Ф-214, рішення про результати розгляду заяви від 28.11.2012 № 3678/02, рішення про результати розгляду заяви від 08.01.2013 № 6371-Г-01,

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2013 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Авдіївського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до відповідача-1, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2, Управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області, про скасування вимоги про сплату боргу та рішень про результати розгляду заяв. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, звільнений від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонером, який отримує довічну пенсію за вислугу років, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». З посиланням на статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», статті 11, 12, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», статті 1, 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», позивач просив скасувати вимогу про сплату боргу від 15.10.2012 № Ф-214, рішення про результати розгляду заяви від 28.11.2012 № 3678/02, та рішення про результати розгляду заяви від 08.01.2013 № 6371-Г-01.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача-1 Лефтенфельд В.П. у судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, надала заперечення на адміністративний позов. Пояснила, що позовні вимоги є необґрунтованими оскільки позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», а від так не є пенсіонером за віком і тому вимога про сплату боргу та дії відповідачів є правомірними. Просила відмовити у задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача-2 Ківенко Л.О. у судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, просила відмовити у його задоволенні. Вказувала на те, що позивач не є пенсіонером за віком, оскільки отримує пенсію за вислугу років, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем та представниками відповідачів визнані наступні обставини:

по-перше, ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»;

по-друге, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Авдіївці в якості платника єдиного внеску;

по-третє, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування і є платником єдиного податку.

15 жовтня 2012 року відповідачем прийнята вимога про сплату боргу №Ф-214 на суму 1698,23 гривень (а.с. 8).

Згідно повідомлення-розрахунку позивачу необхідно здійснити доплату до мінімального страхового внеску за період серпень-грудень 2011 року в сумі 1698,23 гривень (а.с. 52).

28 листопада 2012 року рішенням про результати розгляду заяви №3678/02 управління Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області заява позивача про скасування вимоги про сплату боргу №Ф-214 від 15.10.2012 залишена без задоволення, а вимога залишена без змін (а.с. 10-11).

8 січня 2013 року рішенням про результати розгляду заяви №6374-Г-01 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області скарга позивача про скасування вимоги про сплату боргу №Ф-214 від 15.10.2012 залишена без задоволення, а рішення про результати розгляду заяви №3678/02, прийняте 28.11.2012 управлінням Пенсійного фонду України в м. Авдіївці Донецької області залишено без змін (а.с. 12-15).

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

За даними повідомлення-розрахунку позивач не сплатив єдиний внесок за період липень-грудень 2011 року (а.с. 52).

Статтею 25 вказаного Закону встановлені заходи впливу та стягнення в разі своєчасно не сплачених сум єдиного внеску.

Відповідно до частини 4 вказаної статті Закону №2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Таким чином, відповідач-2 правомірно надіслав позивачу вимогу про сплату боргу, а рішення відповідачів, прийняті під час узгодження суми недоїмки, є законними та обґрунтованими.

Суд не враховує посилання позивача на те, що він, як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, звільнений від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонером, який отримує довічну пенсію за вислугу років, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», з огляду на наступне.

Згідно частини 4 статті 4 Закону №2464-VI , в редакції Закону України від 7 липня 2011 року №3609-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Законом №2464-VI не визначено в якому значенні вживається термін "пенсіонер за віком".

Для визначення значення вказаного терміну слід звернутися до аналізу законів про пенсійне забезпечення.

Згідно преамбули Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) цей закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

З наведеного вбачається, що на законодавчому рівні визначені різні види пенсійного забезпечення.

Зокрема, одним із видів пенсійного забезпечення є загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке регулюється Законом № №1058-IV, іншим видом пенсійного забезпечення є пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та прирівняних до них осіб, яке регулюється Законом України від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 1 Закону № №1058-IV визначено, що пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 цього Закону.

З наведеного вбачається, що пенсіонером за віком може вважатися особа, якій призначена пенсія за віком після досягнення пенсійного віку та наявності страхового стажу.

Закон України від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №2262-XII вище перелічені особи мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Статтями 2, 12 Закону №2262-XII встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби за наявності вислуги років.

Відповідно до статті 5 Закону №2262-XII особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За приписами статті 7 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Таким чином, вбачається, що «пенсіонер за віком» та «особа, яка отримує довічну пенсію за вислугу років» не є тотожними поняттями.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем, присудженню з Державного бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-12, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 24 травня 2013 року.

Постанова в повному обсязі складена 29 травня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.