Постанова № 31585682, 29.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 р. Справа №805/5074/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі: судді Абдукадирової К.Е.,

при секретарі: Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, Управління Державної казначейської служби у Київському районі м. Донецька Донецької області

про визнання протиправними дій Відділу державної виконавчої служби у Київському районі м. Донецьку щодо винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, щодо складання акту опису та арешту майна, про відміну вказаних постанов, зобов'язання Відділу державної виконавчої служби у Київському районі м. Донецьку повернути виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, визнання недійсним акту опису та арешту майна від 04.04.2013 року, стягнення моральної шкоди, -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - особисто; ОСОБА_2 - представ. за дов. від 08 червня 2010 року

від відповідача: Білик О.В. - за дов. від 17 квітня 2013 року;

від відповідача 2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, Управління Державної казначейської служби Украіни в Донецькій області про визнання протиправними дій Відділу державної виконавчої служби у Київському районі м. Донецьку щодо винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, щодо складання акту опису та арешту майна, про відміну вказаних постанов, зобов'язання Відділу державної виконавчої служби у Київському районі м. Донецьку повернути виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, визнання недійсним акту опису та арешту майна від 04.04.2013 року, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як зазначає позивач, він не отримував своєчасно постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим був позбавлений самостійно виконати виконавчий лист.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення в якому вказав наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення, що і було здійснено державним виконавцем.

Ухвалою суду від 16 травня 2013 року здійснено заміну неналежного відповідача 2 - головного управління Державної казначейської служби в Донецькій області на належного - Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька Донецької області.

На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про дату судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на наведене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача 2.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача 1, перевіривши матеріали справи і дослідивши матеріали адміністративного позову, встановив наступне.

Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку від 17 грудня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 35692898 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/0523/57, виданого 22.05.2012 року Київським районним судом м. Донецька. В постанові боржнику був наданий строк для добровільного виконання виконавчого документа у строк до 24.05.2012 року (арк. справи 75).

Відповідно до супровідного листа від 17.12.2012 року № 3-2670 відповідачем по справі в рамках виконавчого провадження направлено на адреси сторін виконавчого провадження постанову про відкриття виконавчого провадження від 17 грудня 2013 року для виконання та відома (арк. справи 74).

В матеріалах адміністративної справи наявна копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції том 41 за 2012 рік за № 08-32, в якому наявний запис про реєстрацію вихідної кореспонденції на адресу ОСОБА_1 за вихідним номером зазначеним у супровідному листі (арк. справи 57-60).

Відповідно до довідки ТОВ «Укркур'єр», лист № 3-2670 доставлено в поштову скриньку після двох спроб вручення 26.12.2012 року. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркур'єр» відповідно до договору № 02-07/2012КП від 02 липня 2012 року надає послуги з доставки відправлень структурних підрозділів Міністерства юстиції України.

21.03.2013 року у зв'язку з невиконанням рішення у добровільному порядку, державним виконавцем 21.03.2013 року накладено арешт на все майно боржника (арк. справи 93).

03.04.2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття заходів забезпечення у зв'язку з погашенням заборгованості (арк. справи 36).

04.04.2013 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна, яким описано та накладено арешт на автомобіль НОМЕР_1 сірого кольору (арк. справи 97-99).

Постановою державного виконавця від 04.04.2013 року, з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 7200,00 грн. (арк. справи 100).

04.04.2013 року державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 58,04 грн. (арк. справи 101).

Відповідно до квитанції № 15215.169.1 від 28.03.2013 року позивачем сплачено кошти у розмірі 72020,00 до ВДВС Київського РУЮ (арк. справи 138) та відповідно до квитанції № 15224.144.1 від 04.04.2013 року 7260,04 грн. до ВДВС Київського РУЮ (арк. справи 24).

Постановою державного виконавця від 04.04.2013 року виконавче провадження ВП № 35692898 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2/0523/57, виданого 22.05.2012 року Київським районним судом м. Донецька закінчено, припинено чинність арешту майна боржника, інші заходи примусового виконання, також арешт коштів боржника у фінансових установах (арк. справи 113).

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд, беручи до уваги наведену норму, встановлені обставини справи, приходить до висновку, що відповідачем чітко дотримано наведену норму, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру № 344, довідкою ТОВ «Укркур'єр» та журналом вихідної кореспонденції.

Щодо посилань представника позивача на невиконання з боку відповідача п.п. 4.1.1 п. 4.1 інструкції "Про проведення виконавчих дій" затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 суд зазначає, що в наведеному підпункті закріплено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

При цьому, до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача, державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Щодо посилань представника позивача на неможливість добровільного виконання постанови про відкриття виконавчого провадження та, як наслідок, незаконності на думку представника позивача застосування законодавчих наслідків у вигляді прийнятті постанови про стягнення з боржника виконавчого збору суд зазначає, відповідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця, з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру, виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Окремо суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Враховуючи положення наведеної норми, в якій закріплено право державного виконавця, а не обов'язок відкласти виконавче провадження, суд приходить до висновку, про правомірність дій державного виконавця.

Щодо позовних вимог про скасування постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 04.04.2013 року суд зазначає наступне.

Факт організації та проведення виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження позивачем не заперечується.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з:

1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника;

2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.4 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату у тому числі на виготовлення та пересилання виконавчих документів.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Таким чином позовні вимоги щодо скасування постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 04.04.2013 року задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про повернення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є похідними тому суд також відмовляє в цій частині.

Щодо позовних вимог про скасування акту опису та арешту майна від 04.04.2013 року, суд зазначає, що постановою про закінчення виконавчого провадження припинено чинність арешту майна боржника, тому підстав для визнання нечинним акту опису та арешту майна не має.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 3 000, 00 грн. слід зазначити наступне.

За правилами ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Наведені правові норми свідчать, що неодмінною підставою для виникнення у суб'єктів владних повноважень обов'язку з відшкодування шкоди, серед іншого, є незаконність їх рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому незаконними слід вважати діяння органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.

Між тим, незаконність дій відповідачів, про яку зазначав позивач не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи судом.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що у даній справі відповідачем доведено законність своїх дій, тому суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, Управління Державної казначейської служби у Київському районі м. Донецька Донецької області про визнання протиправними дій Відділу державної виконавчої служби у Київському районі м. Донецьку щодо винесення постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, щодо складання акту опису та арешту майна, про відміну вказаних постанов, зобов'язання Відділу державної виконавчої служби у Київському районі м. Донецьку повернути виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, визнання недійсним акту опису та арешту майна від 04.04.2013 року, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 29 травня 2013 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 01 червня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.