Рішення № 31585667, 30.05.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №/0907/1181/2012

Провадження №22ц/779/1302/2013

Категорія 27

головуючий у 1інст. Барашков В.В.

суддя-доповідач Фединяк В.Д.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Бойчука І.В., Мелінишин Г.П.

секретаря Драганчук У.М.

з участю представників: ПАТ КБ «Приватбанк»-Рокецької С.В.;

ОСОБА_4-ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк») про визнання недійсним кредитного договору за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 14 травня 2012 року , -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з указаним позовом та із урахуванням уточнених вимог зазначав, що 10 серпня 2007 року уклалав з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір N240К, який суперечить Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, умови зазначеного договору є несправедливими, порушують принцип добросовісності та істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, надають право банку в односторонньому порядку змінювати розмір відсоткової ставки та встановлено непропорційно велику компенсацію за невиконання умов цього договору. Посилаючись на те, що банком не було надано позичальнику у письмовій формі інформацію про вартість кредиту та вартість послуги з оформлення кредиту, про обслуговування та повернення кредиту, на підставі ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 травня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним кредитний договір №240-К від 10.08.2007 року укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4.

Зобов'язано приватного нотаріуса Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Застосовано наслідки недійсності правочину - двосторонню реституцію і зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_4 сплачені по кредитному договору N240К від 10.08.2007 року відсотки та пеню в розмірі 71301,45 грн. та зобов'язано ОСОБА_4 повернути ПАТ КБ «Приватбанк» залишок тіла кредиту в сумі 279513,42 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, вказуючи на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив помилкове рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що позивач отримав 300000 грн. за кредитним договором N240К від 10.08.2007 року і сплачував відсотки та пеню за користування кредитом. У зв'язку з цим, після укладення договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, а не Законом України «Про захист прав споживачів».

У судовому засіданні Рокецька С.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

Представник позивача ОСОБА_5 заперечив доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим та пояснив, що позивач як підприємець займається господарькою діяльністю і отримані кредитні кошти забезпечували таку дяльність.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що в супереч ч.2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням 10.08.2007 року кредитного договороку відповідач не повідомив позивача у письмовій або усній формі щодо наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними та їх ризики, умови кредитного договору, а саме п. п. 2.2.3 та 4.3. є несправедливими та при укладення кредитного договору позичальник фактично був введений в оману щодо обставин, які мають істотне значення для правочину та не відповідають вимогам . ст.ст.18,19 цього Закону.

Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У статтях 18 і 19 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено підстави для визнання договору недійсним: укладення договору на умовах, що обмежують права споживача та вчинення правочину з використанням нечесної підприємницької практики.

Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами визначений у ч. 3 ст. 18 Закону N 1023-XII. Відповідно до ч. 4 зазначеної статті цей перелік не є вичерпним.

Судом установлено, що 10 серпня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_4 уклали кредитний договір N240К згідно якого, останній отримав від банку кредит у сумі 300000 грн. строком до 9 серпня 2012 року зі сплатою за користування кредитом 20 % річних. Станом на 26 квівня 2012 року позивачем частково погашено тіло кредиту, відсотки за користування кредитом на загальну суму 71301,45 грн. Зазначені обставини визнані сторонами та відповідно ч.1ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

У зв'язку з цим, висновок суду першої інстанції про те, що умови кредитного договору укладеного між сторонами, а саме п. п. 2.2.3 та 4.3, є несправедливими, при укладенні кредитного договору позичальник фактично був введений в оману щодо обставин, які мають істотне значення для правочину та відповідно ч.2ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не повідомив позивача у письмовій або усній формі щодо наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними та їх ризики, і тому згідно з положеннями ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" підлягає визнанню недійсним кредитний договір в цілому є помилковим, оскільки суд не врахував того, що положення Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються до спорів, які виникли з кредитних правовідносин лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні ризики, процедури виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання договору цей закон не може застосовуватися, ці відносини регулюються нормами ЦК України та іншим спеціальним законодавством.

За правилами п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи,тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав встановлених п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.

Відповідно роз'яснеь даних в п 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК за загальною сумою всіх вимог.

Оскільки положення Закону України "Про захист прав споживачів" не застосовуються до спору за позовом ОСОБА_4. позивач просив застосувати наслідки недійсності правочину, то судовій збір сплачується сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК за загальною сумою всіх вимог.

Згідно зі змістом ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 14 травня 2012 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договіру №240-К від 10.08.2007 року укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4, зобов'язання приватного нотаріуса Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню реституцію та зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_4 сплачені по кредитному договору N240К від 10.08.2007 року відсотки та пеню в розмірі 71301,45 грн., а ОСОБА_4 повернути ПАТ КБ «Приватбанк» залишок тіла кредиту в сумі 279513,42 грн. за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 107 грн. судового збору та в користь держави 4996 грн. судового збору на р/р 31212206780002, отримувач - Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача-37952250, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий-суддяВ.Д. Фединяк

Судді: І.В.Бойчук

Г.П.Мелінишин