Ухвала суду № 31584098, 03.06.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2517/7697/2012 Провадження № 22-ц/795/1244/2013 Головуючий у I інстанції -Ільченко О. І. Доповідач - Шевченко В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М., суддів:Бобрової І.О., Лакізи Г.П., при секретарі:Руденко О.М,. за участю:ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційної скаргою ОСОБА_6 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа: територіальна громада м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 квітня 2013 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5, ОСОБА_7 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом перенесення паркану (межі) в бік земельної ділянки по АДРЕСА_2 в межах : по Червоній лінії А-Є на 0,21 метр, Ж-Б на 0,15 метра. Загальна площа безпідставно зайнятої частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 землекористувачем по АДРЕСА_2 ОСОБА_6 становить 5 кв.м., як зазначено в плані-схемі, додатку №3 (червоним кольором) висновку судової будівельно-технічної експертизи № С-20 від 18 березня 2013 року. Стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, ОСОБА_6 не чинить перешкоди позивачам у користуванні земельної ділянки, оскільки садиби, яким користуються сторони розташовані на земельних ділянках, що належать Прилуцькій міській раді. Як зазначено у висновку будівельно-технічної експертизи № С-20 від 18.03.2013 р. тверді знаки меж на місцевості не визначені та експертом не виявлені, прямо : «місце розташування меж…де, коли, ким це було зроблено … на даний час … встановити не має можливості».

На думку ОСОБА_6, враховуючи, що площа земельної ділянки не вимірювалася, доказів про зменшення площі земельної ділянки в результаті, нібито, протиправних дій відповідачки суду не представлено, а висновок експерта ґрунтується на припущеннях.

Тому не можна погодитись з висновком суду, про те що нібито апелянт чинить перешкоди позивачам і своїми діями безпідставно зайняла чужу земельну ділянку.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачаться з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні ОСОБА_5, ОСОБА_7 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.06.2010 р. є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 - належить житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 з надвірними будівлями.

Відповідно до комісійного акту обстеження земельних ділянок № 012-10/Г-310 від 23.02.2011 року, затвердженого міським головою м. Прилуки, встановлено, що власником буд. АДРЕСА_2 у 2010 році здійснено демонтаж межової споруди між присадибними ділянками АДРЕСА_2 без згоди суміжних землекористувачів. На час обстеження ОСОБА_6 встановлено металеві стовпці для подальшого облаштування нової межової споруди.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_5, ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що судовою експертизою, з якою погодилась і відповідач встановлено, що при демонтажу старого та встановленні нового паркану, ОСОБА_6 самовільно зайняла земельну ділянку позивачів - ОСОБА_7, тому їх позовні вимоги підлягають задоволенню.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно зі ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи із змісту позовних вимог, обставин якими обгрунтовувались позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано визначив правову суть спору, як усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Тому доводи апеляційної скарги про те що, суд розглянув справу не у відповідності із правилами ч.1ст.11 ЦПК України, є безпідставними, оскільки фактичною підставою позову було порушення ОСОБА_6 межі земельної ділянки яка знаходиться в користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_7

З урахуванням меж земельних ділянок в натурі, в АДРЕСА_2, та АДРЕСА_1 які зазначені в план схемах земельних ділянок що знаходяться в інвентаризаційних справах Прилуцького БТІ, експерт у своєму висновку №С-20 від 18 березня 2013 року судової будівельно - технічної експертизи зазначив що, при встановленні нової огорожі по межі між земельними ділянками та ремонту старої огорожі власником будинку АДРЕСА_2 було порушено місце розташування межі в бік земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Зазначена судово будівельно-технічна експертиза №С-20 є достатньо обгунтованою, чітко викладеною, не суперечить іншим обставинам справи і має конкретний характер, а тому доводи апеляційної скарги що, висновок суду ґрунтується на припущеннях є безпідставними. В засіданні суду першої інстанції, як відповідач так і її представник не висловлювали своєї незгоди із зазначеним експертним висновком, і не заявляли клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи.

З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів що, посвідчують право кожної із сторін на користування земельними ділянками, перевіривши обставини що входять до підстав позову, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку що, позивачі мають право вимагати від відповідача усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, оскільки внаслідок дій останньої, позивачі не можуть у повному обсязі користуватися своєю земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, з метою усунення допущених ОСОБА_6 порушень прав користування позивачами суміжною земельною ділянкою , суд першої інстанції правильно зобов"язав ОСОБА_6 перенести паркан в бік земельної ділянки по АДРЕСА_2 в межах по червоній лінії А-Є на 0,21метр,Ж-Б на 0,15 м., як зазначено у план схемі додатку№3 ( червоним кольором) висновку судової будівельно - технічної експертизи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права , є законним і обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: