Рішення № 31583782, 15.05.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/1972/13-ц

15.05.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополь АР Крим у складі:

головуючого судді Іщенка І.В. при секретарі Катаровій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (далі ОП) до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості з оплати послуг

в с т а н о в и в :

Звертаючись до суду ОП просить стягнути з відповідача суму заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання (далі ГВП) в розмірі 2873,43 гривень, мотивуючи вимоги тим, що відповідач є споживачами послуг, які надаються позивачем, однак з січня 1997 року належним чином не проводить оплату в наслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на його користь.

Представник позивача, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав листа про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 142).

Представник відповідача, позовні вимоги не визнала, надала суду заперечення, відповідно до яких просила у задоволенні позову відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності. Наголосила, що з 2004 року відповідач сплачує за послуги, надані позивачем, тому за цей час заборгованість не існує (а.с. 134-141).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом установлено, що виниклі між сторонами правовідносини регулюються Розділом 1 Книги 5 ЦК України та нормами ЖК України. Відповідно до зазначених норм закону зобов'язання повинні виконуватися належним чином й у встановлений строк відповідно до умов договору й вимог ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є споживачем наданої ОП послуги з теплопостачання та ГВП, облік витрат води проводиться по нормах (а.с. 9-10). Відповідач належним чином не виконував зобов'язань, та з 01 січня 1997 по 01 жовтня 2012 року не в повному обсязі сплачував за послуги, що були ним отримані. Заборгованість за відповідачем становить 2873,43 гривень (а.с. 7-8, 18-20).

Згідно зі статтею 67 Житлового Кодексу плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а у відповідності до статті 68 цього ж Кодексу, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Всупереч вимогам статті 60 Цивільного процесуального кодексу України доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки будь яких претензій з теплопостачання та ГВП, що їх надає позивач відповідач не заявляв.

Вирішуючи питання щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності, про що заявив представник відповідача, суд приходить до наступного.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, строк позовної давності в три роки.

Приписами пункту 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 2 статті 264 того ж кодексу встановлено, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, маючи заборгованість, періодично частково погашав її, зазвичай з перевищенням сум поточних платежів (а.с. 32-109).

Тому суд вважає, що позовна давність, встановлена у три роки, переривалася, оскільки на протязі всього періоду відповідач вчиняв дії, які свідчили про визнання ним свого боргу (ч. 1 ст. 264 ЦК України), сплачуючи суми, які перевищували розмір щомісячних платежів. В супереч цьому, позивач доказів не надав.

Аналогічні положення щодо обставин, які свідчать про переривання строку позовної давності та порядку його рахування у такому разі містилися і у Цивільному кодексі України ( у редакції 1963 року) - (стаття 79).

Отже, з урахуванням погашення ОСОБА_1 на протязі всього періоду заборгованості за певний період, який ним зазначався у квитанціях, підстав вважати пропущеним строк позовної давності та можливості застосувати наслідки його спливу немає.

На підставі статей 88 ЦПК України судові витрати підлягають поверненню позивачу в повному обсязі.

На підставі статей 257, 526, 625 ЦК України, керуючись статтями 5, 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості з оплати послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, ЄДРПОУ 03358593, рах. № 26001001011230 в КФ ПАО «Брокбизнесбанк», МФО 308111) суму заборгованості по оплати послуг з теплопостачання та ГВП у сумі 2873 (дві тисячі вісімсот сімдесят три) гриень 43 копійки, а також судовий збір в сумі 214,60 гривень. Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АР Крим шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Іщенко