Рішення № 31583528, 03.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22ц/790/2176/13 Головуючий І інстанції -

Справа: № 2027/9093/2012 Горбунової Я.М.

Категорія: сімейні Доповідач - Костенко Т.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.,

суддів: Міненкової Н.О., Колтунової А.І.

при секретарі Ленюк Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 19 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка навчається,

в с т а н о в и л а

Позивач 29.05.2012 р. звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання їх дитини на період навчання у розмірі 1100 грн. та додаткові витрати на розвиток спортивних здібностей дитини в розмірі 300 грн. до досягнення 23 річного віку.

В судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач позов визнав частково, пояснивши, що не має можливості платити аліменти в сумі, яка заявлена позивачем, через свій стан здоров'я, незначний заробіток, та наявність значних затрат по оплаті комунальних послуг, при цьому, просить прийняти до уваги, що дочка навчається на бюджетній основі та отримує стипендію. Цю ж позицію підтримала і представник відповідача.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 19 лютого 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1000 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, сторони звернулися з апеляційними скаргами, де зазначають, що рішення є необґрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки не прийняті до уваги усі обставини справи, а тому ОСОБА_2 просить зменшити розмір стягнутих аліментів, а ОСОБА_3 ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

При цьому ОСОБА_2 посилався на те, що суд першої інстанції не дав належну оцінку тим обставинам, що він потребує витрат на лікування, на його утриманні перебуває мати-пенсіонерка, теперішня дружина та неповнолітня дитина, а тому при визначенні розміру аліментів дійшов до помилкового висновку про його можливість сплачувати допомогу в такому розмірі.

ОСОБА_3 ж в свою чергу вважала рішення районного суду незаконним саме з тих підстав, що її позов не задоволений у повному обсязі, що на її думку, було би справедливим, оскільки дочка потребує додаткових матеріальних витрат на навчання та додатковий розвиток, а батько, відповідач по справі, такої допомоги їм безпідставно не надає.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

В даному ж випадку рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, не в повній мірі відповідає цим вимогам процесуального закону.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Обов'язок батьків утримувати дитину встановлений на законодавчому рівні, а саме: ст. 180 Сімейного кодексу України (далі: СК України).

Відповідно до цієї правової норми батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, тобто обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками свого обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Визначаючи розмір аліментів, суд відповідно до ч. 1 ст. 182 того ж Кодексу повинен враховувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому ч. 2 ст. 182 СК України прямо передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як роз'яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.

Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, передбачений ст. 199 Сімейного кодексу України.

Відповідно до цієї правової норми, в разі, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Як роз'яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини та їх розмір, суд повинен враховувати положення ст.ст. 182, 200 Сімейного кодексу України.

Як встановлено судом, сторони по справі, колишнє подружжя ОСОБА_2, є батьками ОСОБА_4, яка після розлучення батьків залишилася проживати з матір*ю.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач по справі ОСОБА_2 пояснив, що він визнавав і визнає позовні вимоги частково та не заперечує проти сплачення аліментів на утримання своєї повнолітньої дочки, що навчається. Разом з тим, апелянт вказує, що суд розмір аліментів визначив без урахування тих обставин, що у нього на утриманні знаходиться мати-пенсіонерка, а також дружина та син, які проживають разом із ним. Крім того, суд дійшов неправильного висновку щодо його фінансових можливостей і не врахував вимоги закону про обов'язок обох батьків утримувати дитину.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта в тій частині, що розмір аліментів, як підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4, судом першої інстанції встановлений без урахування вимог ст. 182 СК України, а також що стягувач, ОСОБА_3, згідно ч. 6 ст. 7 та ст. 180 СК України, також зобов'язана приймати участь в утриманні дитини.

Аналізуючи усі ці обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 шляхом зменшення визначеного судом першої інстанції у твердій грошовій сумі розміру аліментів, які підлягають стягненню щомісячно до 700 грн.

У будь-якому разі зазначена сума більше мінімального розміру аліментів, передбачених ч. 2 ст. 182 СК України та ст.ст.7, 9 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік».

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, то судова колегія їх вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, зокрема, позивачкою взагалі не надано доказів щодо її матеріального забезпечення.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, а також те, що позивачка ОСОБА_3 є працездатною особою й також зобов'язана утримувати свою дитину, рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2013 року, ухвалене по справі, не може бути визнане цілком законним, обґрунтованим, а тим більш справедливим, у зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України змінити це судове рішення в частині, що стосується розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_3 на утримання їх повнолітньої дочки - ОСОБА_4, яка продовжує навчання, зменшивши розмір цих аліментів з 1000 до 700 гривень.

Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 19 лютого 2013 року змінити, зменшивши розмір аліментів на утримання повнолітньої дитини до 700 (семисот) гривень.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -