Рішення № 31583107, 28.05.2013, Лутугинський районний суд Луганської області

1215/1400/2012

2/416/75/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року Лутугинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Гайдук В.Г.

при секретарях - Семьонкіній М.В., Кролик О.В., Забєлкіній О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лутугине цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - орган опіки та піклування - Лутугинська міська рада Луганської області, Служба у справах дітей Лутугинської районної державної адміністрації про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 про розірвання договору іпотеки, -

В с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - банк) звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який був ним уточнений, посилаючись на наступне. 28 грудня 2007р. ОСОБА_2 відповідно до укладеного договору № LGL1G10000004387 отримала кредит у розмірі 50000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28 грудня 2020р. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банк і ОСОБА_1 28 грудня 2007р. уклали договір іпотеки № LGL1G10000004387, згідно з яким ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 48,20 кв.м, житловою площею 33.20 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 18 липня 2008р. залишок заборгованості за зазначеним кредитним договором було переведено з валюти гривня в валюту долар США. Залишок заборгованості складав 49975 грн. 08 коп. 20 серпня 2008р. було укладено додаткову угоду до іпотечного договору № LGL1G10000004387 від 28 грудня 2007р. та викладено розділ 1 «Предмет договору» у новій редакції. Згідно п.1.1.1 додаткової угоди до іпотечного договору №LGL1G10000004387 ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру площею 48.20 кв.м, житловою площею 33.20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно умов зазначеного договору позичальник повинен щомісячно погашати заборгованість за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат. В порушення норм діючого законодавства, умов договору позичальник умови договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим ОСОБА_2 станом на 25 липня 2012р. має заборгованість 18205,64 доларів США, яка складається з наступного: 10392,77 доларів США - заборгованість за кредитом, 3857,21 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 726,38 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 3229,28 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №LGL1G10000004387 від 28 грудня 2007р. в розмірі 18205,64 долара США звернути стягнення на квартиру за зазначеною вище адресою шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входить витання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Боржник та іпотекодавець своєчасно були повідомлені про усунення порушення за кредитним договором, а також попереджені про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із квартири.

11 лютого 2013р. р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 з зустрічною позовною заявою про розірвання договору іпотеки, посилаючись на наступне. 28 грудня 2007р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № LGL1G10000004387, згідно з яким банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 50000 грн. строком до 28 грудня 2020р. зі сплатою 15% річних за користування кредитом. Згідно з п.1.5 договору погашення платежів здійснюється позичальником у національній валюті України - гривні. У забезпечення умов договору між банком і ним було укладено договір іпотеки № LGL1G10000004387, згідно з яким він передав банку в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно - вищезазначену трикімнатну квартиру. Відповідно до п.8.8 договору іпотеки сторони зобов'язані вчасно повідомляти одна одну про зміни адрес, місця проживання, місцезнаходження, номерів телефонів, банківських реквізитів та про всі інші зміни, які здатні вплинути на реалізацію цього договору та виконання зобов'язань за ним. В листопаді 2012р. він отримав з Лутугинського районного суду ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також він дізнався про те, що 20 серпня 2008р. між банком та його матір'ю ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору іпотечного кредиту №LGL1G10000004387, згідно з якою залишок заборгованості по кредиту було переведено з валюти гривня у валюту долар США. Цією ж додатковою угодою передбачено, що банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 10840,66 долара США зі сплатою 14,04% річних за користування кредитом. Згідно зі змістом додаткової угоди курс обміну валют був передбачений як 4,61 грн. за один долар США, тобто банк надав кредит у сумі 49975 грн. 46 коп. У п.8.3 додаткової угоди зазначено, що забезпеченням виконання позичальником зобов'язань виступає іпотека вищезазначеної квартири, а також договір поруки, укладений з ОСОБА_3 До листопада 2012р. він взагалі не знав про наявність такої додаткової угоди. Він не давав згоди на надання належної йому квартири в іпотеку за додатковою угодою при переведенні валюти кредитного договору у долари США. Вважає, що зміни, які сталися внаслідок укладення між банком та ОСОБА_2 додаткової угоди до договору іпотечного кредиту є істотними, суттєво порушують умови самого договору іпотеки, його майнові права, оскільки в зв'язку зі зміною валюти кредиту та наступним падінням курсу гривні по відношенню до долару США (курс обміну валют став 8 грн. за один долар США, тобто зобов'язання ОСОБА_2 з незалежних від них причин збільшилося майже до 87000 грн. Його видатки як іпотекодавця - майнового поручителя на виконання обов'язків по кредитному договору значно перевищують розмір видатків, на які було розраховано під час укладення договору іпотеки. Він позбавлений можливості виконувати умови договору іпотеки, які існували на час його укладення. Крім того, вважає, що банк додатковою угодою до кредитного договору з ОСОБА_2 фактично підмінив новацію - угоду про заміну одного зобов'язання іншим, яка приводить до припинення існуючого між сторонами зобов'язання й виникнення на його основі нового. Просить розірвати договір іпотеки № LGL1G10000004387 від 28 грудня 2007р., укладений між банком та ним, зняти заборону відчуження зазначеного в договорі іпотеки майна, а саме, квартири за вищезазначеною адресою, повернути судові витрати.

В судовому засіданні представники позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» (відповідача за зустрічним позовом) позовні вимоги підтримали, просили в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGL1G10000004387 від 28 грудня 2007р. та додатковою угодою до іпотечного договору № LGL1G10000004387 від 20 серпня 2008р. звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також виселити відповідачів із квартири. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 просили відмовити, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» ніяким чином не порушив законодавство України при укладанні з ОСОБА_2 додаткової угоди про перевід залишку боргу по кредиту в валюту долар США. ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому майно з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору про іпотечний кредит. Будь-яких додаткових угод до іпотечного договору не є обов'язковим. На ОСОБА_1 не покладено обов'язку погашати заборгованість за договором про іпотечний кредит замість позичальника, він є не фінансовим поручителем, а поручителем майновим, ніяких видатків на виконання обов'язків по кредитному договору не несе.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги банку не визнала, пояснила, що ні вона, ні її син ОСОБА_1 не отримували повідомлення позивача від 26.06.2012р. № 30.1.0.0/2, копія якого додана до позову та яка не підписана жодною посадовою особою банку. Крім того, вона неодноразово намагалася вийти з ситуації, що склалася у зв'язку з переходом її з гривневого на доларовий кредитний договір, вона не проти погашення кредиту, просила банк надати їй відстрочку або розстрочку на погашення заборгованості шляхом реструктуризації. Останній раз вона звернулася до банку із заявою в березні 2012р., але ніякої відповіді від банку не отримала. Просить відмовити банку у задоволенні позову про виселення їх з квартири, оскільки вона намагається погашати кредит, крім того, іншого житла у них немає, позовні вимоги ОСОБА_1 вважає обґрунтованими.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 позовні вимоги банку вважає необґрунтованими, просить відмовити банку в задоволенні позову, позовні вимоги ОСОБА_1 вважає обґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій просить слухати справу за його відсутності, позовні вимоги банку не визнає.

Представники третьої особи - Служби у справах дітей Лутугинської райдержадміністрації Харківська О.О., Кобякова Г.Я. вважають позовні вимоги банку необґрунтованими.

Представники третьої особи - Лутугинської міської ради - Єршова Ю.Г., Відякіна Х.В. вважають позовні вимоги банку необґрунтованими, враховуючи інтереси неповнолітньої дитини.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_10 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 грудня 2007р. позивач та ОСОБА_2 уклали договір про іпотечний кредит, що підтверджується ксерокопією договору. (а.с. 10-13). На виконання договору банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 50000 грн. зі сплатою 15% на рік за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 28 грудня 2020р.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між позивачем та неповнолітнім ОСОБА_1 укладений договір іпотеки від 28 грудня 2007р., посвідчений приватним нотаріусом. (а.с.14-16). Предметом іпотеки за цим договором є квартира загальною площею 48,20 кв.м, житловою площею 33,20 кв.м, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Оціночна вартість предмету іпотеки становить 116150 грн. 00 коп.

Згідно заяви ОСОБА_2 від 18.07.2008р. залишок заборгованості за кредитним договором №LGL1G10000004387 від 28 грудня 2007р. було переведено з валюти гривня в валюту долар США. (а.с. 63 ).

20 серпня 2008р. було укладено додаткову угоду до іпотечного договору №LGL1G10000004387 від 28 грудня 2007р. та викладено розділ 1 «Предмет договору» у новій редакції. Згідно п.1.1.1 додаткової угоди до іпотечного договору № LGL1G10000004387 ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру площею 48.20 кв.м, житловою площею 33.20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 64-66 ).

Згідно с. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України.

Відповідно до п.5.2.4 договору про іпотечний кредит банк має право стягнути кредит достроково, в тому числі, шляхом звернення на предмет іпотеки у випадку прострочення чергового платежу за кредитом та відсотків за користування кредитом понад 2 місяців.

ОСОБА_2 не виконала умови договору про іпотечний кредит, у зв'язку з чим станом на 25.07.2012р. має заборгованість 18205, 64 доларів США, яка складається з наступного: 10392,77 доларів США - заборгованість за кредитом, 3857,21 доларів США - заборгованість про процентам за користування кредитом, 726,38 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 3229,28 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підтверджується наданим розрахунком. (а.с.6-8 ).

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмети іпотеки та його реалізація здійснюється або за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представники банку в підтвердження повідомлення відповідачів про намір звернути стягнення на предмет іпотеки і про виселення відповідачів з квартири у випадку невиконання або неналежного виконання порушеного зобов'язання в тридцяти денний строк посилаються на лист банку від 26.06.2012р., № 30.1.0.0/2 і квитанції про оплату надіслання повідомлень про виселення. (а.с.9,69).

Між тим, представники банку не надали суду доказів в підтвердження отримання відповідачами зазначеного повідомлення. Самі відповідачі цю обставину спростовують.

Крім того, зазначений лист не підписаний посадовою особою, датований 26.06.2012р., квитанції датовані 11.07.2012р.

При таких обставинах суд вважає відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» в задовленні позову за його необґрунтованістю.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Як убачається з позовної заяви ОСОБА_1, він обґрунтовує свої вимоги тим, що не був повідомлений про укладення додаткової угоди, відносно якої залишок заборгованості по кредиту було переведено з валюти гривня у валюту долар США. Цією ж додатковою угодою передбачено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 10840,66 доларів США зі сплатою нею 14,04% річних за користування кредитом. Вважає, що у зв'язку з цим збільшився обсяг його відповідальності як іпотекодавця, сталося порушення його майнових інтересів. У разі укладення додаткових угод до кредитного договору банк повинен був укласти з ним нотаріально посвідчену угоду про внесення змін до іпотечного договору, але до іпотечного договору від 28 грудня 2007р. відповідні зміни не були внесені. Отже, таке порушення є істотним, і договір іпотеки підлягає розірванню. При цьому він посилається на те, що іпотека є однією з форм поруки, а порука відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Між тим, згідно роз'яснень, які містяться в п. 23 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012р., при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до ст.11 Закону України "Про заставу", ст.ст. 1,11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст. 553 - 559 ЦК України), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.

На відносини майнової поруки норми ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 глави 49 ЦК України та спеціальними законами. Підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і внесення змін і доповнень до іпотечного договору встановлено ст.ст. 17,18,19 Закону України „Про іпотеку".

Підстави припинення права застави визначені ст. 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і ст. 17 Закону України „Про іпотеку", серед яких не наведено посилань на зміну зобов'язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.

До істотних умов іпотечного договору згідно ст. 18 Закону України „Про іпотеку" дійсно відноситься, в тому числі і зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання. Однак, у разі відсутності в іпотечному договорі вказаної вище істотної умови він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду, а не розірваний за рішенням суду.

Тобто, законом для даного виду правовідносин не передбачений такий спосіб захисту як розірвання іпотечного договору, в тому числі, і з підстав неповідомлення його, як іпотекодавця, про внесення змін до кредитного договору (основного зобов'язання), згідно якого відповідальність іпотекодавця збільшилась та не одержання на це його згоди, а також не укладення з ним нотаріально посвідченої угоди про внесення змін до іпотечного договору. Із змісту ч.2 ст. 19 Закону України „Про іпотеку" також випливає, що закон допускає випадки збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням та наслідки такого збільшення. Посилання позивача на загальні норми розірвання договору, а саме ст.ст. 651, 652 ЦК України у даному випадку є необґрунтованим, оскільки існують спеціальні норми права, які регулюють спірні правовідносини і в такому випадку за діючим законодавством повинні застосовуватися саме спеціальні норми права.

Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання договору іпотеки слід відмовити за необґрунтованістю позову.

Оскільки договором іпотеки передбачена заборона на відчуження майна із відповідною реєстрацією відомостей про це, то у зв'язку з відмовою у задоволенні вимог про розірвання договору іпотеки, є необґрунтованими і позовні вимоги про зняття заборони на відчуження нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 209, 218 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 546, 575, 589, 590, 593, 1050,1054 ЦК України, 109 ЖК України, Законом України "Про іпотеку", суд -

В и р і ш и в:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - орган опіки та піклування - Лутугинська міська рада Луганської області, Служба у справах дітей Лутугинської районної державної адміністрації про звернення стягнення відмовити за необґрунтованістю позову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 про розірвання договору іпотеки відмовити за необґрунтованістю позову.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: