Постанова № 31581072, 30.05.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р.Справа № 916/541/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Волочнюк О.С. довіреність №б/н від 26.10.2011р.

від ФОП ОСОБА_2: не зя'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

від ПП „Південна продовольча компанія": не зя'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 17.04.2013р.

по справі № 916/541/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИН АГРО" (далі по тексту ТОВ „ВИН АГРО")

до відповідачів:

1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту ФОП ОСОБА_2);

2. Приватного підприємства „Південна продовольча компанія" (ПП „Південна продовольча компанія")

про стягнення 228 445,43 грн.

В С Т А Н О В И В :

01.03.2013р. ТОВ „ВИН АГРО" звернулося із позовом та уточненнями до нього від 17.04.2013р. про стягнення солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ПП „Південна продовольча компанія" 1000,00 грн. заборгованості, забезпеченої порукою та стягнення з ФОП ОСОБА_2 основного боргу за поставлену виноробну продукцію 13.01.2012р. та 12.03.2012р. у сумі - 204955,44 грн., пені у сумі 15235,04 грн., яка нарахована на прострочену заборгованість по кожній окремій поставці (видатковій накладній) за 180 днів прострочення; 3% річних - 3735,67 грн., які також нараховані на прострочену заборгованість по кожній окремій поставці (видатковій накладній), а саме по поставці від 13.01.2012р. за 230 днів, а по поставці за 12.03.2012р. за 200 днів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.04.2013р. (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги ТОВ „ВИН АГРО" задоволено в повному обсязі, з ФОП ОСОБА_2 та ПП „Південна продовольча компанія" на користь ТОВ „ВИН АГРО" солідарно стягнуто заборгованість забезпечену порукою у розмірі 1000,00 грн., а з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ „ВИН АГРО" також стягнуто 204955,44 грн. основного боргу, 15235,04 грн. пені, 3735,67 грн. 3% річних. Витрати по сплаті судового збору покладені солідарно на ФОП ОСОБА_2 та ПП „Південна продовольча компанія" у розмірі 4478,52 грн.

Зазначене рішення місцевого господарського суду прийняте з огляду на те, що позивач довів належними доказами наявність порушення ФОП ОСОБА_2 умов договору дистриб'юції №84 від 01.06.2010р., укладеного між ТОВ „ВИН АГРО" та ФОП ОСОБА_2, щодо оплати за поставлений товар, та несплату ПП „Південна продовольча компанія" забезпеченого порукою у сумі 1000 грн. основного боргу ФОП ОСОБА_2

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 17.04.2013р. у повному обсязі, припинивши провадження по справі, а матеріали справи направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області за підсудністю, оскільки зазначене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 посилається на те, що її заборгованість перед ТОВ „ВИН АГРО" станом на 04.03.2013р. складає 73 983,03 грн., так як частина боргу за поставлену виноробну продукцію сплачена у сумі 60000 грн., а інша частина у сумі 111300,25 грн. погашена шляхом повернення позивачу поставленої ним виноробної продукції. З огляду на це ФОП ОСОБА_2 також вважає невірними і розрахунки позивача щодо пені та 3% річних, оскільки вони здійснені з суми боргу у розмірі 204955,44 грн.

Крім того, скаржник посилаючись на приписи ч.1 ст. 15 ГПК України, зазначає, що дана справа не підсудна господарському суду Одеської області, оскільки ПП „Південна продовольча компанія" є штучно створеною позивачем компанією для зміни фактичної територіальної підсудності даної справи, так як договір поруки укладено без відома ФОП ОСОБА_2 та не відповідає приписам ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання даного договору недійсним. На думку скаржника позивач відповідно із ст.15 ГПК України повинен був подати позов до господарського суду Миколаївської області за місцезнаходженням відповідача - ФОП ОСОБА_2

ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча про час і місце судового засідання належним чином повідомлена. Про причини неявки в судове засідання не повідомила, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляла, отже без поважних причин не скористалася своїм правом на участь у судовому засіданні.

ПП «Південна продовольча компанія» відзив на апеляційну скаргу не надало, його представник в судове засідання не з'явився, але направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. З огляду на зазначене, апеляційна скарга розглянута за відсутністю представників відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 01.06.2010р. між ТОВ „ВИН АГРО" (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (дисриб'ютор) укладено договір дисриб'юції №84 (купівлі - продажу з відсрочкою платежу) (далі по тексту Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець передає у власність дистриб'ютора, а дистриб'тор приймає та сплачує товар та приймає на себе зобов'язання по розповсюдженню та реалізації Товару на умовах, передбачених даним договором. Продавець надає дистриб'ютору право на покупку та подальшу продажу товару.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що товаром за даним договором є виноробна та слабоалкогольна продукція торгової марки „Ольвия", „Аккерман", та інші торгові марки, що належать продавцю. Якість товару продавця підтверджується сертифікатом якості/відповідності.

Відповідно до п. 3.1. Договору кількість та асортимент товару узгоджується сторонами на кожну партію окремо та зазначається в заявах дистриб'ютора та товаро - супровідних документах на товар.

Згідно із п. 4.1. Договору ціни та асортимент товару встановлюється продавцем на певний строк в специфікаціях в національній валюті України, які надаються в письмовому вигляді дистриб'ютору факсимильним або іншим способом та фіксується в видаткових накладних / товарно-транспортних накладних.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється по цінам та у кількості, зазначеним в видаткових накладних / товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 4.6. Договору дистриб'ютор повинен оплачувати переданий йому товар на протязі тридцяти календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що датою передачі/отримання товару вважається дата , зазначена в товарно - транспортній накладній.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ „ВИН АГРО" поставило ФОП ОСОБА_2 товар по накладним № Ц-ВА-0000114 від 13.01.2012р. на суму 53 294,04 грн. (а.с.17), № Ц-ВА-0000115 від 13.01.2012р. на суму 123 423,84 грн. (а.с.20), № Ц-ВА-0000766 від 12.03.2012р. на суму 34191,90 грн. (а.с.23), № Ц-ВА-0000767 від 12.03.2012р. на суму 29767,50 грн. (а.с.26), а всього на загальну суму 240677,24 грн.

Згідно із позовною заявою ТОВ „ВИН АГРО", останнє просить стягнути з відповідачів залишок заборгованості у сумі 205955,44 грн. за поставлений товар саме по вищезазначеним накладним за договором дисриб'юції №84 від 01.06.2009р.

В підтвердження залишку вказаного боргу позивач надав акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ „ВИН АГРО" і ФОП ОСОБА_2 за період з 01.06.2012р. по 22.10.2012р., згідно якого залишок заборгованості ФОП ОСОБА_2 з врахуванням повернутого позивачу товару та коректировки боргу складає 205955,44 грн.

Згідно із п.5.4. кожна партія товару супроводжується документами, що передбачені законодавством, а саме: товарно-транспортними накладними (ТТН), видатковою накладною, сертифікатом якості/відповідності, податковою накладною та іншим.

Відповідно до п. 6.1. у випадку порушення зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та діючим законодавством України.

В ході розгляду справи по суті суд 1 інстанції належним чином повідомляв ФОП ОСОБА_2 про місце і час розгляду справи та двічи ухвалами від 04.03.13 р., та від 20.03.13 р., які ФОП ОСОБА_2 своєчасно отримувала, зобов'язував останню надати обгрунтовані заперечення на позов або докази оплати боргу.

Однак, остання всупереч вимогам ст.33 ГПК України таки докази суду не надала, а відповідно із цим не спростувала надані позивачем докази, підтверджуючи позовні вимоги ТОВ „ВИН АГРО".

За таких обставин суд 1 інстанції відповідно із умовами договору та вимогами ст.ст.525,526 ЦК України правомірно стягнув з ФОП ОСОБА_2 основний борг у сумі 204955,44 грн.

Судова колегія не приймає до уваги надані скаржником накладні на часткове повернення поставленого товару, а також платіжні доручення № 2066 від 09.11.2012р. на суму 10 000,00 грн., № 2052 від 08.11.2012р. на суму 10 000,00 грн., № 2079 від 12.11.2012р. на суму 5 000,00 грн., № 1643 від 13.11.2012р. на суму 5 000,00 грн., № 2099 від 14.11.2012р. на суму 5 000,00 грн., № 2158 від 26.11.2012р. на суму 5 000,00 грн., № 2250 від 13.12.2012р. на суму 10 000,00 грн., № 2172 від 28.11.2012р. на суму 10 000,00 грн., оскільки відповідно із ст.101 ГПК України вони не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, так як без поважних причин двічи на вимоги суду 1 інстанції не були надані, тобто суд 1 інстанції прийняв всі заходи для того щоб Відповідач 1 міг своєчасно надати докази на спростування позовних вимог та захистити свої права. По-друге: оплата за платіжними дорученнями здійснювалася в погашення заборгованості за іншими накладними, які датовані 2011 роком, а позивач у своєму позові просив стягнути залишок заборгованості за поставлений товар у 2012 році.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, передбачених цим договором (п.4.6.) дистриб'ютор виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від загальної вартості неоплаченого товару за календарний день прострочки платежу до дати повної оплати, а також 3% річних, інфляційні втрати, передбачені ст.625 ГК України.

Згідно з п. 6.6. Договору, сплата збитків, пені, штрафних санкцій та процентів не звільняє дистриб'ютора від виконання зобов'язань установлених цим договором. Нарахування пені та процентів за Договором за прострочку виконання грошового зобов'язання здійснюється за весь час (за весь період) прострочки виконання цього зобов'язання, до моменту (дня) його повного виконання.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що сторонами договору встановлено більший строк нарахування пені, ніж 6 місяців, як це передбачено положеннями п.6 ст.232 ГК України і це не суперечить вказаній нормі закону, оскільки вона допускає встановлення сторонами договору іншого строку нарахування пені.

Як вбачається із уточнення позовних вимог ТОВ «Вин АГРО», останнє вказало періоди прострочення по кожній спірній поставці, однак неправильно визначило кількість днів прострочення і в розрахунку зазначило меньшу кількість днів прострочення. У зв»язку із цим сума пені складає більшу суму ніж позиваем заявлено до стягнення.

Таку ж помилку допустив позивач і при розрахунку 3% річних.

Враховуючи вищенаведене, а також те що ФОП ОСОБА_2 прострочила виконання вищезазначеного грошового зобов»язання, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з ФОП ОСОБА_2 пеню у сумі 15235,04 грн., 3% річних у сумі 3735,67 грн., оскільки суд 1 інстанції не міг вийти за межі позовних вимог ТОВ «ВИН АГРО».

Згідно із наявними матеріалами справи 06.06.2012р. між ПП „Південна продовольча компанія" та ТОВ „ВИН АГРО" укладено договір поруки за яким ПП "Південна продовольча компанія" на добровільних підставах бере на себе зобов'язання солідарно відповідати перед ТОВ „ВИН АГРО" у випадку порушення ФОП ОСОБА_2 зобов'язань, що виникають із умов Договору дистрибьюції, але не більше 1000,00 грн. (п.п. 1.2., 2.1. 2.2. Договору поруки).

Із зазначеного договору випливає, що останнім закріплено солідарну відповідальність боржника і поручителя за невиконання боржником своїх обов'язків перед кредитором.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Ст. 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як було встановлено вище, заборгованість ФОП ОСОБА_2 за договором дисриб'юції №84 (купівлі - продажу з відсрочкою платежу) від 01.06.2010р. складає 205955,44 грн., а тому суд 1 інстанції на підставі договору поруки від 06.06.2012р. та вимог ст.ст.543,553,554 ЦК України правомірно задовольнив позовні вимоги ТОВ „ВИН АГРО" щодо стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 1000 грн. забезпеченою порукою.

Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника щодо підсудності даної справи господарському суду Миколаївської області з наступних підстав.

Так, скаржник посилаючись на приписи ч.1 ст. 15 ГПК України, зазначає, що дана справа не підсудна господарському суду Одеської області, оскільки ПП «Південна продовольча компанія» є штучно створеною позивачем компанією для зміни фактичної територіальної підсудності даної справи, так як договір поруки укладено без відома ФОП ОСОБА_3 та не відповідає приписам ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання даного договору недійсним.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем.

Чинним законодавством України та укладеним між сторонами оспорюваним договором поруки не встановлено обов'язку поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором.

Волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки, оскільки згідно зі статтею 626 ЦК України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає безпосередньо на права та обов'язки боржника, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Виходячи з положень частини першої статті 553, частини першої статті 554 ЦК України, поручитель хоча і пов'язаний із боржником зобов'язальними правовідносинами, проте він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

За таких обставин судова колегія вважає, що догновір поруки відповідає вимогам ст.203 ЦК України, на теперішній час в установленому законом порядку не визнаний недійсним, тому відповідно до частини 3 статті 15 ГПК України справи за участю кількох відповідачів розглядаються за місцезнаходженням одного з них за вибором позивача.

Таким чином, дана справа правомірно розглянута за територіальною підсудністю у господарському суді Одеської області.

Як вбачається з резолютивної частини оскарженого рішення суду 1 інстанції, останній солідарно стягнув з відповідачів судовий збір у сумі 4478,52 грн., що суперечить вимогам ст.49 ГПК України, оскільки судом 1 інстанції не враховано розмір суми боргу стягнутого солідарно з відповідачів, який складає 1000 грн., а також розмір боргу, стягнутого лише з ФОП ОСОБА_2 у сумі 223926,15 грн.

За таких обставин, а також відповідно із ст.49 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову підлягає стягненню солідарно з відповідачів у сумі 17,99 грн., а з ФОП ОСОБА_2 - 4480,53 грн.

Крім того, у зв»язку із зменшенням розміру позовних вимог, позивачу відповідно із п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" слід повернути 70,38 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, оскаржене рішення суду 1 інстанції - зміні в частині стягнення судового збору за подачу позовної заяви.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 17.04.13 р. змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИН АГРО" задовольнити.

2. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1) та з приватного підприємства „Південна продовольча компанія" код 37279986 ( 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-А) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВИН АГРО" (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 6-В) основний борг у розмірі 1 000 гривень.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВИН АГРО" (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 6-В) основний борг в розмірі 204955,44грн., пеню в розмірі 15235,04грн., 3% річних в розмірі 3735,67 грн.

4. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1) та з Приватного підприємства „Південна продовольча компанія" код 37279986 ( 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-А) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВИН АГРО" (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 6-В) витрати по сплаті судового збору у розмірі 17,99 гривень.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ВИН АГРО" (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 6-В) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4480,53 гривень.

6.Видати накази.

7.Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „ВИН АГРО" (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 6-В)" з Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ: 37607526, банк отримувача: ГУДКС України в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002) судовий збір у сумі 70,38 грн."

Видачу наказів із зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 31.05.2013 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.