Рішення № 31580970, 27.05.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2013 р. Справа № 8/069-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Київської області, місцезнаходження: 01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, в інтересах держави в особі Позивача-1 - Міністерства фінансів України, ідентифікаційний код: 00013480, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2,

та Позивача-2 - публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», ідентифікаційний код: 23697280, місцезнаходження: юридична адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, поштова адреса: 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39,

до Відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр», ідентифікаційний код: 03577160, місцезнаходження: 08622, Київська обл., Васильківський р-н, с. Плесецьке, гранкар'єр,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача-2 - Ceskoslovenska obchodni banka, as, Na Prikope 854/14, 115 20 Praha 1 - Nove Mestro,Czech Republic, код: 0300,

про стягнення заборгованості за договором про надання гарантій,

за участю представників сторін:

прокурор: Булига Ю.С., яка діє на підставі посвідчення від 02.10.2012 року №007181;

від Позивача-1: не з'явився;

від Позивача-2: Мельник М.А., який діє на підставі довіреності від 31.05.2012 року №403;

від Відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

заступник прокурора Київської області (далі за текстом: Прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (далі за текстом: Позивач-1) та публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (далі за текстом: Позивач-2) до товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання гарантії від 12.12.2005 року за №90 у вигляді боргу зі сплачених грошових коштів за гарантією у розмірі 701 445,19 Євро (сімсот одна тисяча чотириста сорок п'ять євро 19 центів), заборгованості по комісійній винагороді за обслуговування гарантії у розмірі 81 366,35 грн. (вісімдесят одна тисяча триста шістдесят шість гривень 35 коп.), пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії у розмірі 20 697,14 грн. (двадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 14 коп.), пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів за гарантією у розмірі 741 507,12 грн. (сімсот сорок одна тисяча п'ятсот сім гривень 12 коп.). Також Прокурор у позовній заяві від 20.06.2012 року №05/1-1053вих-12 просить суд накласти арешт на майно та грошові суми Відповідача в межах позовних вимог.

Свої вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що Відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за договором про надання гарантії від 12.12.2005 року за № 90, а саме: зі сплати комісійної винагороди за обслуговування гарантії, у зв'язку з чим за Відповідачем перед Позивачем-2 утворилась заборгованість у вигляді боргу по комісійній винагороді за обслуговування гарантії у розмірі 81 366,35 грн. (вісімдесят одна тисяча триста шістдесят шість гривень 35 коп.) та пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії у розмірі 20 697,14 (двадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 14 коп.); з повернення сплачених Позивачем-2 на користь АО «Чехословацький торговий банк» грошових коштів у розмірі 701 445,19 Євро (сімсот одна тисяча чотириста сорок п'ять євро 19 центів), у зв'язку з чим, за Відповідачем перед Позивачем-2 утворилась заборгованість у вигляді боргу зі сплачених грошових коштів за гарантією у розмірі 701 445,19 Євро (сімсот одна тисяча чотириста сорок п'ять євро 19 центів), та пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів за гарантією у розмірі 741 507,12 грн. (сімсот сорок одна тисяча п'ятсот сім гривень 12 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2012 року порушено провадження у справі №8/069-12 та призначено останню до розгляду на 16.07.2012 року.

У судовому засіданні 16.07.2012 року суд заслухав пояснення Прокурора, Позивача-1, Позивача-2 та Відповідача, які хоч і з'явились у судове засідання, проте вимоги ухвали від 26.06.2012 року в повному обсязі не виконали. Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2012 року розгляд справи відкладено на 13.08.2012 року.

13.08.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшли заперечення б/н, б/д (вх. №12723 від 13.08.2012 року) з доданими документами, у яких Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви про стягнення з Відповідача на користь Позивача-2 заборгованості за договором про надання гарантії від 12.12.2005 року №90 у сумі 701 445,19 Євро та 843 570,61 грн.

13.08.2012 року в судове засідання з'явились Прокурор, Позивач-2 та Відповідач, які надали пояснення у справі, вимоги ухвали суду від 16.07.2012 року в повному обсязі не виконали. Позивач-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2012 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 10.09.2012 року; розгляд справи відкладено на 27.08.2012 року.

В судове засідання 27.08.2012 року з'явились Прокурор, Позивач-2, Відповідач та надали свої пояснення у справі, вимоги ухвали суду від 13.08.2012 року в повному обсязі не виконали. Позивач-1 в судове засідання не з'явився. Ухвалою господарського суду Київської області залучено Ceskoslovenska obchodni banka, as, Na Prikope 854/14, 115 20 Praha 1 -Nove Mestro,Czech Republic, код: 0300, до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача-2 (далі за текстом: Третя особа); розгляд справи відкладено на 17.12.2012 року.

У судовому засіданні 17.12.2012 року суд заслухав пояснення Прокурора, Позивача-2 та Відповідача, які хоч і з'явились у судове засідання, проте вимоги попередніх ухвал по справі в повному обсязі не виконали. Позивач-1 та Третя особа у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані докази не надали. Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2012 року розгляд справи відкладено на 04.03.2013 року.

04.03.2013 року в судове засідання з'явились Прокурор, Позивач-1, Позивач-2 та надали свої пояснення у справі, вимоги ухвали суду від 17.12.2012 року в повному обсязі не виконали. Відповідач та Третя особа у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані докази не надали. Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2012 року розгляд справи відкладено на 27.05.2013 року.

В судовому засідання 27.05.2013 року суд заслухав пояснення Прокурора та Позивача-2. Позивач-2, Відповідач та Третя особа в судове засідання не з'явились, вимоги попередніх ухвал суду в повному обсязі не виконали. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 27.05.2013 року.

Розглянувши клопотання Прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, викладене у позовній заяві від 20.06.2012 року №05/1-1053вих-12, суд дійшов наступних висновків.

Як вказує Прокурор у позовній заяві від 20.06.2012 року №05/1-1053вих-12, з метою забезпечення позову, вважаю за необхідне вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми Відповідача в межах позовних вимог, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно абз. 2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 № 16, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Детально дослідивши матеріали справи, зокрема позовну заяву від 20.06.2012 року №05/1-1053вих-12 та додані до неї документи, судом встановлено, що на підтвердження вимог про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідача в межах позовних вимог, Прокурором не наведено відповідного обґрунтування та не надано належних та допустимих доказів.

Таким чином, враховуючи те, що Прокурором не підтверджено належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на вчинення Відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення у даній справі та не наведено обґрунтування обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд відмовляє у задоволенні клопотання Прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеного у позовній заяві від 20.06.2012 року №05/1-1053вих-12.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та враховуючи матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

12.12.2005 року публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» надано ALTA, a.s. гарантію виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» зобов'язань за контрактом від 25.05.2005 року №ОС4/ПР/040, шляхом направлення ALTA, a.s. гарантії оплати від 12.12.2005 року №90, згідно якої Позивач-2 та Відповідач гарантували на солідарній основі з принципалом сплатити на користь ALTA, a.s. грошові кошти на умовах даної гарантії, які в загальній сумі не можуть перевищувати 1 639 200,07 Євро, після отримання від ALTA, a.s. першої письмової належним чином підписаної платіжної вимоги по замовній пошті або після отримання достовірного SWIFT-повідомлення, в якому підтверджується, що необхідна сума підлягає сплаті та є неоплаченою. Дана гарантія вступає в силу з дати отримання Позивачем-2 від ALTA, a.s. по замовній пошті засвідченої ALTA, a.s. копії митної декларації, яка підтверджує поставку принципалу обладнання, передбаченого додатками №1 та 2 до контракту від 25.05.2005 року №ОС4/ПР/040, та дійсна до 30.06.2010 року, і вимога ALTA, a.s., а також документи, якщо такі будуть, повинні бути отримані Позивачем-2 не пізніше зазначеної дати. Дана гарантія може бути переуступлена на користь банку Ceskoslovenska obchodni banka, a.s., Na Prikope 854/14, 115 20 Praha 1 - Nove Mestro,Czech Republic.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 562 встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

Частиною 1 ст. 567 Цивільного кодексу України встановлено, що гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

12.12.2005 року між відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк» (за договором: Гарант) та товариством з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» (за договором: Принципал), з дотриманням вимог ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України, було укладено договір про надання гарантій від 12.12.2005 року №90 (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого, гарант зобов'язується надати гарантію (гарантію платежу №90 за контрактом №OS4/PR/040 dated 25 May 2005) ALTA, a.s. (місцезнаходження: Stefankova 41, 602 00 Brno, Чеська республіка) (далі - Бенефіціар), за умовами якої гарант прийме на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність з принципалом за належне виконання принципалом умов контракту №OС4/ПР/040 від 25.04.2005 року, укладеного між принципалом та бенефіціаром, предметом якого є поставка та купівля технологічного обладнання у вигляді технологічної лінії по переробці каменю та кар'єрної техніки «Caterpillar». Об'єм відповідальності гаранта за умовами гарантії не буде перевищувати 1 639 200,07 Євро.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Договору, згідно умов гарантії гарант буде нести перед бенефіціаром солідарну відповідальність за невиконання принципалом зобов'язань за договором з об'ємом відповідальності згідно з п. 1.1. цього договору. Гарант за умови гарантії буде відповідати перед бенефіціаром до 30.06.2010 року.

Пунктом 1.4. Договору визначено, що гарант має право на зворотну вимогу до принципала для відшкодування будь-яких фактично понесених витрат, включаючи витрати, не передбачені цим договором, пов'язаних з виконанням гарантії.

Договором у п. 3.3. встановлено, що принципал зобов'язаний протягом одного календарного дня відшкодувати гаранту за його першою письмовою вимогою всю суму грошових коштів, які гарант сплатив бенефіціара на підставі гарантії у відповідності до п. 1.1. - п. 1.5. цього договору.

Згідно п. 4.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання умов п.п. 3.2., 3.3., 5.1., 5.3. цього договору принципал сплачує на користь гаранта пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки виконання зобов'язання, обчислену від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки виконання зобов'язань. У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовляються, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання згідно п.п. 3.2., 3.3., 5.1., 5.3. цього договору припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2. Договору, строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що принципал, починаючи з 11.12.2006 року, зобов'язаний щомісячно сплачувати гаранту комісійну винагороду за обслуговування гарантії в розмірі 2% річних від суми, визначеної п. 1.1. даного договору, не пізніше останнього банківського дня місяця. Сплату здійснювати в українських гривнях, по курсу Національного банку України на дату здійснення платежу на рахунок №3578053 у ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 23697280.

Згідно п. 6.1. Договору, у разі виконання зобов'язання перед бенефіціаром, гарант набуває право зворотної вимоги до принципала в розмірі виконаного зобов'язання. Принципал зобов'язаний відшкодувати гаранту видатки, понесені у зв'язку з виконанням гарантії, протягом одного банківського дня з дати отримання відповідної вимоги гаранта.

Договором у п.п. 7.1., 7.2. встановлено, що цей договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє по 29.07.2010 року, а в разі якщо бенефіціара не надає гаранту, а гарант відповідно не отримує письмову вимогу в строк не пізніше 30.06.2010 року, то строк дії цього договору припиняється раніше вказаного строку, а саме 30.06.2010 року. У будь-якому разі закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, встановлених цим договором, що лишились невиконаними.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

29.09.2008 року Позивачем-2 та Відповідачем підписано зміни та доповнення від 29.09.2008 року №7 до договору про надання гарантій від 12.12.2005 року №90, згідно п. 1 яких, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 5.2. договору про надання гарантій від 12.12.2005 року №90, виклавши п. 5.2. в наступній редакції: « 5.2. Принципал, починаючи з 29.09.2008 року, зобов'язаний щомісячно сплачувати гаранту комісійну винагороду за обслуговування гарантії в розмірі 2% річних від суми, визначеної п. 1.1. даного договору, не пізніше останнього банківського дня місяця. Сплату здійснювати в українських гривнях, по курсу Національного банку України на дату здійснення платежу на рахунок №3578400120560 у ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 23697280.»

31.03.2009 року Позивачем-2 та Відповідачем підписано зміни та доповнення від 31.03.2009 року №8 до договору про надання гарантій від 12.12.2005 року №90, згідно п. 1 яких, сторони дійшли згоди внести зміни до п. 5.2. договору про надання гарантій від 12.12.2005 року №90, виклавши п. 5.2. в наступній редакції: « 5.2. Перенести строк сплати щомісячної комісії за обслуговування гарантії, що була нарахована за період з 01.01.2009 року по 28.02.2009 року на 20.04.2009 року.» Згідно п. 2 змін та доповнень від 31.03.2009 року №8 до договору про надання гарантій від 12.12.2005 року №90, інші умови договору про надання гарантій від 12.12.2005 року №90 залишити без змін.

24.11.2009 року Позивачем-2 та Відповідачем підписано зміни та доповнення від 24.11.2009 року №9 до договору про надання гарантій від 12.12.2005 року №90, згідно п. 1 яких, сторони дійшли згоди внести зміни до розділу 1. Предмет договору п. 1.1., 1.3., Розділу 7. Строк дії договору п. 7.1., виклавши їх в наступній редакції: « 1.1. гарант зобов'язується надати гарантію (гарантію платежу №90 за контрактом від 25.05.2005 року №OС4/ПР/040, укладеному з ALTA, a.s., місцезнаходження: Stefankova 41, 602 00 Brno, Чеська республіка) АО «Чехословацький торговий банк» (CSOB, a.s., Прага, відділ №26105040) в зв'язку з відступленням ALTA, a.s. заборгованості по контракту від 25.05.2005 року №OС4/ПР/040 (далі - Бенефіціар), за умовами якої гарант прийме на себе зобов'язання нести солідарну відповідальність з принципалом за належне виконання принципалом умов контракту №OС4/ПР/040 від 25.04.2005 року, укладеного з ALTA, a.s., права по якому були відступлені бенефіціару, предметом якого є поставка та купівля технологічного обладнання у вигляді технологічної лінії по переробці каменю та кар'єрної техніки «Caterpillar». Об'єм відповідальності гаранта за умовами гарантії не буде перевищувати 717 881,64 Євро. 1.3. Гарант за умовами гарантії буде відповідати перед бенефіціаром до 01.07.2011 року. 7.1. цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.»

Пунктом 4 змін та доповнень від 24.11.2009 року №9 до договору про надання гарантій від 12.12.2005 року №90 визначено, інші умови договору про надання гарантій від 12.12.2005 року №90 залишити без змін.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Третьою особою Позивачу-2 направлено повідомлення від 30.10.2006р. №МТ799, у якому Третя особа повідомляла, що ALTA, a.s. BRNO, Чеська Республіка, здійснила переуступку на нашу користь всіх своїх прав та повноважень, що гарантовані гарантією від 12.12.2005р. №90.

Як встановлено судом, Позивачем-2 пролонговано чинність платіжної гарантії від 12.12.2005 року №90 до 30.06.2011 року, про що зазначено у листі від 24.11.2009 року №МТ767, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України, зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії.

18.10.2010 року та 15.03.2011 року Третьою особою Позивачу-2 надіслано листи від 18.10.2010 року №МТ799 та від 15.03.2011 року №МТ799, у якій Ceskoslovenska obchodni banka, a.s. вимагав від Позивача-2 сплати 470 477,67 Євро згідно з умовами гарантії від 12.12.2005 року №90.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 566 Цивільного кодексу України, обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема випискою/особовий рахунок з 12/12/05 по 23/12/11, 26.11.2010 року та 31.03.2011 року Позивач-2, на підставі вимог Ceskoslovenska obchodni banka, a.s. від 18.10.2010 року №МТ799 та від 15.03.2011 року №МТ799, перерахував на рахунок Третьої особи грошові кошти на загальну суму 701 445,19 Євро.

Як стверджує Відповідач у запереченні б/н, б/д, посилаючись на ч. 5 ст. 563 Цивільного кодексу України, оскільки Законом України заборонена передача права вимоги до гаранта, в гарантії немає прямої згоди на відступлення права вимоги боргу, і гарантія не була переоформлена на нового кредитора, вимогу про оплату за гарантією пред'явлено неналежним кредитором, а отже відсутні підстави для оплати банком пред'явленої вимоги.

Проте, із зазначеним твердженням Відповідача суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 563 Цивільного кодексу України, кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивачем-2 у гарантії оплати від 12.12.2005 року №90 визначено, що дана гарантія може бути переуступлена на користь банку Ceskoslovenska obchodni banka, a.s., Na Prikope 854/14, 115 20 Praha 1 - Nove Mestro,Czech Republic.

Частиною 1 ст. 569 Цивільного кодексу України встановлено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 569 Цивільного кодексу України, після сплати Позивачем-2 грошових коштів у розмірі 701 445,19 Євро (сімсот одна тисяча чотириста сорок п'ять євро 19 центів) Третій особі, Позивач-2 набув право на зворотну вимогу до Відповідача в межах сплаченої суми за гарантією у розмірі 701 445,19 Євро (сімсот одна тисяча чотириста сорок п'ять євро 19 центів).

Як встановлено судом, 06.12.2010 року Позивачем-2 на адресу Відповідача надіслано лист від 02.12.2010 року №1492/9345/2010, у якому Позивач-2 повідомляв, що після отримання вимог платежу від чеського банку CSOB, АБ «Укргазбанк» як банк-гарант, належним чином задовольнив ці вимоги, сплативши 26.11.2010 року відповідні суми на користь банку CSOB, якому були переуступлені вищезазначені гарантії, а саме 394 526,05 доларів США та 464 077,67 Євро. Також у вказаному листі Позивач-2 просив Відповідача забезпечити відшкодування витрат, понесених банком при сплаті за рахунок власних коштів зобов'язань за договором про надання гарантії від 12.12.2005 року №90 протягом одного дня відповідно до п. 6.1. зазначеного договору. Вказаний лист Позивача-2, вручено представнику Відповідача 06.12.2010 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.12.2010 року №Р 03031 0631897 5.

Як вказує Прокурор у позовній заяві від 20.06.2012 року №05/1-1053вих-12, Відповідач на лист від 02.12.2010 року №1492/9345/2010 не відреагував, свої зобов'язання по поверненню сплачених Позивачем-2 грошових коштів за гарантією не виконав.

Детально, всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Прокурора про стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 701 445,19 Євро (сімсот одна тисяча чотириста сорок п'ять євро 19 центів), сплачених публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» на користь Ceskoslovenska obchodni banka, a.s., на підставі гарантії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України, 100 Євро = 1 002,1796 грн. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем-2 з повернення грошових коштів Позивачу-2 за гарантією становить 7 029 740,60 грн. (сім мільйонів двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок гривень 60 коп.).

Поряд з цим, Прокурор просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача-2, комісійну винагороду за обслуговування гарантії, передбачену п. 5.2. Договору, у розмірі 81 366,35 грн. (вісімдесят одна тисяча триста шістдесят шість гривень 35 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 567 Цивільного кодексу України, що гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Детально дослідивши договір про надання гарантій від 12.12.2005 року №90, з урахуванням змін та доповнень від 29.09.2008 року №7, від 31.03.2009 року №8, від 24.11.2009 року №9, судом встановлено, що Позивач-2 та Відповідач, з урахуванням положень ч. 1 ст. 567 Цивільного кодексу України, у п. 5.2. Договору визначили розмір та порядок оплати послуг Позивача-2 з надання Третій особі гарантій за належне виконання Відповідачем умов контракту від 25.05.2005 року №ОС4/ПР/040.

Судом встановлено, що Позивачем-2 на адресу Відповідача надіслано вимогу від 20.01.2012 року №510/2012, у якій Позивач-2 зазначав, що сума заборгованості зі сплати комісійної винагороди за період з 14.12.2005 року по 01.04.2010 року станом на 16.01.2012 року становить 20 697,14 грн. Вимогу від 20.01.2012 року №510/2012 вручено представнику Відповідача 27.01.2012 року, що підтверджується копією рекомендованого відправлення про вручення поштового переказу від 20.01.2012 року №Р 08622 0001475 0.

Проте на вказану вимогу Відповідач не відреагував, зобов'язання за договором про надання гарантій від 12.12.2005 року №90 з оплати Позивачу-2 комісійної винагороди за обслуговування гарантії не виконав.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи, з метою перевірки обґрунтованості визначення Прокурором суми боргу зі сплати Відповідачем комісійної винагороди за обслуговування гарантії у розмірі 81 366,35 грн. (вісімдесят одна тисяча триста шістдесят шість гривень 35 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Прокурора щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми заборгованості Відповідача перед Позивачем-2 і сплати комісійної винагороди за обслуговування гарантії. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. На момент судового засідання Відповідачем не подано суду жодних належних доказів, які підтверджують сплату ним заборгованості по комісійній винагороді за обслуговування гарантії у розмірі 81 366,35 грн. (вісімдесят одна тисяча триста шістдесят шість гривень 35 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача-2 заборгованості за Договором по сплаті комісійної винагороди за обслуговування гарантії у розмірі 81 366,35 грн. (вісімдесят одна тисяча триста шістдесят шість гривень 35 коп.) визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, Прокурор просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача-2 пеню, передбачену п. 4.1. Договору, за неналежне виконання Відповідачем умов Договору щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування гарантії, у розмірі 20 697,14 грн. (двадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 14 коп.).

Також Прокурор просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача-2 пеню, передбачену п. 4.1. Договору, за неналежне виконання Відповідачем умов Договору щодо несвоєчасного відшкодування грошових коштів за гарантією, у розмірі 741 507,12 грн. (сімсот сорок одна тисяча п'ятсот сім гривень 12 коп.).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 611 передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 4.1. Договору, Прокурором Відповідачу нараховано пеню за неналежне виконання Відповідачем умов Договору щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування гарантії, у розмірі 20 697,14 грн. (двадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 14 коп.), та несвоєчасне відшкодування грошових коштів за гарантією, у розмірі 741 507,12 грн. (сімсот сорок одна тисяча п'ятсот сім гривень 12 коп.).

Дослідженням правильності визначення Позивачем суми пені суд встановив, що суми пені у розмірі 20 697,14 грн. (двадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 14 коп.) та у розмірі 741 507,12 грн. (сімсот сорок одна тисяча п'ятсот сім гривень 12 коп.) визначені Прокурором обґрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаних суми пені перед Позивачем-2 в добровільному порядку не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Прокурор довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем-2 наявна заборгованість за договором про надання гарантій від 12.12.2005 року №90 у вигляді боргу зі сплачених Позивачем-2 Третій особі грошових коштів за гарантією у розмірі 701 445,19 Євро (сімсот одна тисяча чотириста сорок п'ять євро 19 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України становить 7 029 740,60 грн. (сім мільйонів двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок гривень 60 коп.), заборгованості по комісійній винагороді за обслуговування гарантії у розмірі 81 366,35 грн. (вісімдесят одна тисяча триста шістдесят шість гривень 35 коп.), пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії у розмірі 20 697,14 грн. (двадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 14 коп.), пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів за гарантією у розмірі 741 507,12 грн. (сімсот сорок одна тисяча п'ятсот сім гривень 12 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Прокурора про стягнення з Відповідача на користь Позивача-2 заборгованості за договором про надання гарантій від 12.12.2005 року №90 у вигляді боргу зі сплачених Позивачем-2 Третій особі грошових коштів за гарантією у розмірі 701 445,19 Євро (сімсот одна тисяча чотириста сорок п'ять євро 19 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України становить 7 029 740,60 грн. (сім мільйонів двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок гривень 60 коп.), заборгованості по комісійній винагороді за обслуговування гарантії у розмірі 81 366,35 грн. (вісімдесят одна тисяча триста шістдесят шість гривень 35 коп.), пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії у розмірі 20 697,14 грн. (двадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 14 коп.), пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів за гарантією у розмірі 741 507,12 грн. (сімсот сорок одна тисяча п'ятсот сім гривень 12 коп.) є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались учасниками судового процесу суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору у розмірі 68 820,00 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень 00 коп.), відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України, покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні клопотання заступника прокурора Київської області про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеного у позовній заяві від 20.06.2012 року №05/1-1053вих-12, - відмовити.

2. Позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» про стягнення заборгованості за договором про надання гарантії, - задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр», ідентифікаційний код: 03577160, місцезнаходження: 08622, Київська обл., Васильківський р-н, с. Плесецьке, гранкар'єр, на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк», ідентифікаційний код: 23697280, місцезнаходження: юридична адреса: 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, заборгованість за договором про надання гарантії від 12.12.2005 року №90 у вигляді боргу зі сплачених грошових коштів за гарантією у розмірі 701 445,19 Євро (сімсот одна тисяча чотириста сорок п'ять євро 19 центів), еквівалент якої за офіційним курсом Національного банку України становить 7 029 740,60 грн. (сім мільйонів двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок гривень 60 коп.), заборгованості по комісійній винагороді за обслуговування гарантії у розмірі 81 366,35 грн. (вісімдесят одна тисяча триста шістдесят шість гривень 35 коп.), пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за обслуговування гарантії у розмірі 20 697,14 грн. (двадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 14 коп.) та пені за несвоєчасне відшкодування грошових коштів за гарантією у розмірі 741 507,12 грн. (сімсот сорок одна тисяча п'ятсот сім гривень 12 коп.).

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр», ідентифікаційний код: 03577160, місцезнаходження: 08622, Київська обл., Васильківський р-н, с. Плесецьке, гранкар'єр, в доход державного бюджету України, судовий збір у сумі 68 820,00 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять гривень 00 коп.).

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 31 травня 2013 року.