Рішення № 31579660, 22.05.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1309/8116/12 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.

Провадження № 22-ц/783/3105/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.

Категорія:54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Мусіної Т.Г.

суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря: - Проворної Н.І.

з участю представника позивача- Гуменної Г.В., відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 8 лютого 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и л а :

27 вересня 2012 р. Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» (скорочена назва ДП «ЛДЗ «ЛОРТА») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 68710,55 грн. збитків та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка ОСОБА_3є завідуючою центрального складу відділу 568 з 01.03.2001 р. згідно наказу № 64к від 26.02.2001 р. та з нею укладено договори про повну матеріальну відповідальність від 01.12.1998 р. та від 01.03.2001 р. За результатами проведення ревізії товаро-матеріальних цінностей складів № 067, 064, 061 виявлено нестачу товаро-матеріальних цінностей на суму 44068,60 грн. Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2012 р. Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_3 визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України за розтрату ввіреного їй майна та засуджена до штрафу в розмірі 850 грн.

Розмір завданих внаслідок нестачі кольорових металів збитків становить 68710,55 грн., які позивач просив стягнути з відповідачки на підставі ст.1166 ЦК та статей 130, 134 КЗпП.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 лютого 2013 р. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» 68710,55 грн. збитків на 3219 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_3

В апеляційній скарзі зазначає, що суд допустив порушення норм матеріального права, застосувавши ст.1166 ЦК, хоча спір повинен був вирішуватись за нормами КЗпП України, так як вона перебуває з позивачем у трудових відносинах. Позивач пропустив річний строк звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП хоча про факт зникнення матеріальних цінностей вона повідомила позивача ще 05.10.2009 р., акти ревізій по трьох складах були складені 30.12.2012 р., 12.02.2010 р., 12.07.2010 р., а з позовом в суд позивач звернувся лише 26.09.2012 р.

Суд не встановив дійсний розмір збитків, узявши за основу акт оцінки від 23.09.2012 р., хоча оцінка проведена на підставі законодавства, яке втратило законну силу, тому акт не має юридичної сили і підписаний керівником підприємства без законних підстав. Окрім того в розмір збитків згідно акту необґрунтовано включено суму податку на додану вартість, що призвело до збільшення позовних вимог. Суд неправильно визначив розмір судового збору, який від суми позову повинен ставити 687,10 грн., а не 3219 грн.

Посилаючись на вказані обставини, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: рішення суду підлягає зміні в частині застосування норм матеріального права та розміру судового збору, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах з Державним підприємством «ЛОРТА» та займала посаду завідувача центрального складу відділу 568, а саме: № 061, 064, 067 ДП ЛДЗ «ЛОРТА», що знаходяться по вул. Конюшинній № 24 в м.Львові (а.с.25 наказ № 64к від 26.02.2001 р.) і з нею 01.03.2001 р. був укладений договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.27).

Згідно актів про результати проведення ревізії товаро-матеріальних цінностей на складах № 061, 064, 067 30.12.2009, від 12.02.2010, від 12.07.2010 р. виявлено нестачу товаро-матеріальних цінностей та кольорових металів, а також надлишки (а.с.14-18).

Оскільки ОСОБА_3 як матеріально-відповідальна особа не визнавала свою вину, посилаючись на проникнення в склад сторонніх осіб через отвір в стіні, матеріали за наслідками ревізій були направлені до прокуратури для перевірки.

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 05 квітня 2012 р. ОСОБА_3 визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу, в розмірі 850 грн. без позбавлення права обіймати посади, пов'язані із збереженням товаро-матеріальних цінностей (а.с.11-13).

Вирок суду набрав законної сили, ОСОБА_3 не оскаржувався і відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК є обов'язковим для суду.

З огляду на вказане заперечення відповідачки ОСОБА_3 щодо відсутності її вини у нестачі не заслуговують на увагу.

Внаслідок вчинених відповідачкою ОСОБА_3 злочинних дій ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» були завдані збитки на загальну суму 68710,55 грн., що підтверджується Актом оцінки збитків від 03 вересня 2012 р. (а.с.28-29), які підлягають відшкодуванню винною особою.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач, вказуючи що ОСОБА_3 є матеріально-відповідальною особою на підставі договору про повну матеріальну відповідальність, основною підставою її відповідальності зазначив притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності згідно вироку суду, хоча чітко не вказав на п.3 ст.134 КЗпП.

Саме з підстав притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності виходив суд при ухваленні рішення, покладаючи на неї відповідальність по відшкодуванню завданих збитків, проте дав неправильну правову кваліфікацію юридичним підставам такої відповідності, а саме - виходив з положень ст.1166 ЦК.

З огляду на те, що між сторонами існують трудові правовідносини, збитки підприємству були завдані відповідачкою під час виконання нею трудових відносин, тому правовідносини між сторонами по відшкодуванню завданих збитків регулюються главою IX КЗпП України, а не нормами цивільного кодекса - 23, 1166 ЦК, які помилково застосував суд як підстави відповідальності відповідачки.

На підставі наведеного вказане рішення суду в частині правових підстав відповідальності підлягає зміні на застосування відповідних норм КЗпП України, а саме п. 3 ст. 134 КЗПП України, як підстави повної матеріальної відповідальності ОСОБА_3

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі організації у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Згідно п.9 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам організаціям їх працівниками» судам слід мати на увазі, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь,переслідуваних у кримінальному порядку ( п.3 ст. 134 КЗпП) повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.

Оскільки вирок про визнання ОСОБА_3 винуватою у розтраті ввіреного їй майна набрав законної сили 23 квітня 2012 р., а позов пред'явлений до суду 27 вересня 2012 р., річний строк звернення до суду позивачем не пропущено, тому доводи апеляційної скарги про протилежне не заслуговують на увагу.

Колегія суддів вважає, що позивачем правильно визначено розмір збитків, нанесених підприємству, який згідно акту від 03.09.2012 р. становить 68710 грн., а доводи апеляційної скарги, що розмір є неправильним, порушена процедура оцінки та зайво включено ПДВ, тому акт немає юридичної сили є безпідставними.

Колегією суддів встановлено, що позивачем розмір збитків визначено з врахуванням чинних положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 р. № 1393, якою внесено зміни у Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою № 116 від 22.01.1996 р., Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2009 р. № 1891 із доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1253 від 7.12.2011 р., статтями 180, 183, 185, 198 Податкового кодексу України, ст.. 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 110 окремого розділу Методики оцінки майна "Визначеннчя розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди" у разі оцінки збитків, завданих державі в особі державних підприємств, акт оцінки складається комісією, утвореною на підприємстві ( у суб'єктів господарювання ), який за дорученням органу, уповноваженого управляти майном такого підприємства (суб'єкта), за наявності позитивного висновку рецензента акта оцінки затверджується керівником підприємства (суб'єкта) або уповноваженою ним особою.

Результати оцінки збитків відображаються в акті оцінки збитків згідно встановленої форми, який передбачає застосування коефіцієнту - індекс цін виробника промислової продукції.

З врахуванням того, що ДП « ЛДЗ « ЛОРТА» є платником податків і, зокрема ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 17728310 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач з врахуванням вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України правильно нарахував податкові зобов'язання та включив їх у розмір збитків.

Таким чином розмір збитків матеріально-відповідальної відповідачки ОСОБА_3 становить:

- по складу 061 акт інвентаризації від 12.07.2010.

Вартість викраденого майна станом на 01.07.2010 складає 228,30 грн.

Враховуючи індекси цін :

за 6 місяців 2010 року - 118, 68 %, за 2011 рік - 111,7% і за 6 місяців 2012 року - 101,07%, визначено коефіцієнт : 118,68% х 111,7% : 100х101,07:100= 133,98 %

Відповідно вартість нанесених збитків по складу 061 становить :

228,30 х 133, 98 % :100 = 305,87 х 20 % ПДВ = 367,05 грн.

- по складу 064 акт інвентаризації від 12.02.2010.

Вартість викраденого майна станом на 01.01.2010( звітний період) складає 11128,07 грн.

Враховуючи індекси цін :

за 2010 рік - 115,07 %,

за 2011 рік - 111,7 %,

і за 6 місяців 2012 року - 101,07 %,

коефіцієнт становив - 129,91 %, тобто:115,07% х 111,7 % : 100 х 101,07% : 100 = 129,91 %

Відповідно вартість нанесених збитків по складу 064 становить:

11128,07 х 129,91 % : 100 = 14456,47 х 20 % ПДВ = 17347,77 грн.

- по складу 067 акт інвентаризації від 30.09.2009.

Вартість викраденого майна станом на 01.01.2010( звітний період) складала 32712,22 грн.

Враховуючи індекси цін виробника: за 2010 рік - 115,07 %, за 2011 рік - 111,7 % і за 6 місяців 2012 року - 101,07 %,

визначено коефіцієнт : 115,07% х 111,7 % : 100 х 101,07 :100 = 129,91 %.

Відповідно вартість нанесених збитків по складу ) становить:

32712,22 х 129,91 % :100 = 42496,44 х 20 % ПДВ = 50995,73 грн.

Разом по складах 061,064.067 сума збитків складає:

367,05 + 17347,77 + 50995,73 + 68710,55 грн.

Та обставина, що рецензія на акт оцінки збитків майна підприємства видана суб'єктом оціночної діяльності по листу підприємства від 20.05.2013 р., тобто після складання акту, як і надана згода генеральним директором Державного концерну «Укроборонпром» керівнику ДП «ЛДЗ « ЛОРТА» затвердити акт оцінки завданих збитків, на законність акту від 3.09.2012 р. не впливають, оскільки рецензія підтвердила правильність оцінки збитків та відповідність вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна та повноваження керівника ДП « ЛДЗ « ЛОРТА» на затвердження акту підтверджені.

Окрім того, п.110 Методики оцінки майна не містить положень про те, що одержання позитивного висновку рецензента акту оцінки майна після складання останнього тягне за собою його недійсність як і підтвердження повноважень керівника на затвердження акту.

Інших належних доказів, які б спростували розмір визначених збитків, відповідачем суду не подано.

Колегією суддів встановлено, що при ухваленні рішення суд першої інстанції неправильно визначив розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачки в користь позивача у зв'язку із задоволенням позову - 3219 грн., хоча з врахуванням ціни позову такий повинен становити 687 грн. 10 коп.

Сплата позивачем при пред'явленні позову судового збору в сумі 3219 грн., що більше ніж передбачено законом, не покладає на відповідачку обов'язку по поверненню помилково сплаченого судового збору в сумі 3219 грн.

Вказану обставину визнала представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309 ч. 2 ст. 314, ст.. 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 8 лютого 2013 року частково змінити.

Позов Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( проживає АДРЕСА_1) в користь Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» (р/р 260000001720 у філії АТ «Укрексімбанк» у м. Львові, МФО 325718,ЗКПО 30162618 суму збитків від нестачі в розмірі 68710(шістдесят вісім тисяч сімсот десять) гривень 55коп. та 687 грн. 10 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: _____ Мусіна Т.Г.

Судді: _____ Бермес І.В.

_____ Савуляк Р.В.