Ухвала суду № 31579030, 28.05.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа : №640|8019|13-к Головуючий 1 інстанції Єфіменко Н.В.

Провадження: 11-cс/790/308/2013 Доповідач: Чопенко Я.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року м.Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Чопенко Я.В.,

суддів Савченко І.Б., Виноградової О.П.,

секретаря Макаровських К.С.,

за участю прокурора Стадніка І.О.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянула в м. Харків, у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2013 року,-

В С Т А Н О В И ЛА:

Вказаною ухвалою клопотання слідчого в ОВС прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42013220010000030 від 02.05.2013 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 задоволено.

Застосовано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів до 13 липня 2013 року. Визначено суму застави у розмірі 51616 гривен, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області. При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_2 звільнити.

Як вказано в ухвалі суду, 30.04.2013 р. близько 17-00 год. біля будинку №28 по вул. Комунальній в с.Затишня-2 у м.Харків о\у ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2 за попередньою змовою з оперативними працівниками ВБНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, порушуючи встановлений законодавством України порядок затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину та іншого правопорушення, обмежуючи свободу та особисту недоторканність ОСОБА_8, завідомо незаконно затримали останнього, супроводжуючи свої дії протиправним застосуванням фізичного насилля та спеціальних засобів- наручників. Після того ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 на а\м «Тойота Камрі» доставив ОСОБА_8 до приміщення ХМУ ГУМВС України в Харківській області за адресою: м.Харків, вул. Ярославська, 1\29, де в службовому кабінеті відділу БНОН ХМУ ГУМВС України в Харківській області, розташованому на 5 поверсі адміністративної будівлі, ОСОБА_2 протягом тривалого часу продовжував застосовувати фізичне насильство до ОСОБА_8, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді: кровопроливів на голові, шиї, тулубі, ногах та руках, саднах на шиї, ногах, проекції ліктьових суглобів, тулубі, котрі утворились від дії тупих твердих предметів, саднах проекції лучезап’ястних суглобів та у нижній треті правого і лівого передпліччя, котрі утворились від дії тупих твердих предметів з обмеженою вражаючою поверхнею. Крім того, у ОСОБА_8 відповідно до висновку судово- медичного експерта ХОБСМЕ № 1256-ая\13 від 03.05.2013 р. встановлений діагноз: неускладнений, ротаційний підвивих атланта.

15.05.2013 р. о 22-55 год. ОСОБА_2 затриманий в порядку ст.208 КПК України.

16.05.2013 р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.365 КК України.

В поданій апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2013 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого прокуратури м. Харкова про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 та не визначати розмір застави. Вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, вказує, що суддя, при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Слідчим суддею не в повній мірі прийнято до уваги, що ОСОБА_2, будучи працівником правоохоронному органу, озброєний, обізнаний та має професійний досвід щодо форм і методів проведення оперативно - розшукової діяльності, підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28,ч.2 ст.365 КК України який кваліфікується як тяжкий, та вчинений у співучасті з іншими оперативними працівниками ВБНОН із застосуванням насильства та погрозою його застосування відносно потерпілого ОСОБА_8 з метою незаконного вимагання у нього грошових коштів та майна. Прокурор вважає, що винуватість ОСОБА_2 підтверджується обставинами справи та доказами, дані про професійні та особисті зв’язки підозрюваного у вчиненні злочину, дані про професійні та особисті зв’язки підозрюваного у судових і правоохоронних органах, які можуть бути використані ним з протиправною метою і зашкодити досудовому розслідуванню, доводять наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України у зв’язку з чим застосування більш м’якого запобіжного заходу є недостатнім для запобіганню ризикам та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків.

Заслухавши суддю доповідача, прокурора, що просив задовольнити апеляцію, захисника, що заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та розглянувши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних причин.

Згідно оскаржуваної ухвали слідчим суддею було задоволено клопотання слідчого і у відношенні ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор же в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 - скасувати, і тут же ставить апеляційну вимогу щодо постановлення ухвали знову ж таки про задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2

Таким чином прокурор вступає в протиріччя сам з собою і навіть в тексті самої апеляції він зазначає наступне: «Не оскаржуючи обраного ОСОБА_2 запобіжного заходу, вважаю вказану ухвалу слідчого судді незаконною та необгрунтованою з наступних підстав».

По суті ж прокурор в апеляції оскаржує саме застосування слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді застави.

Однак, відповідно до ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом, а не прокурором, і межі розміру застави чітко регламентовані ч.5 ст.182 КПК України.

Більш того,ч.3 ст.183 КПК України чітко регламентує, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбаченим цим Кодексом.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість застосування до ОСОБА_2 ч.3 ст.183 КПК України та п.2 ч.5 ст.182 КПК України слідчим суддею.

Як вказано в ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шестидесяти днів.

За таких обставин, обрання слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 13.07.2013 р. на 60 днів ОСОБА_2 проведено без порушень ч.1 ст.197 КПК України.

Відповідно до положень ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При розгляді клопотання слідчого суд дійшов до висновків, які колегія суддів вважає обгрунтованими.

Так, розглядаючи клопотання слідчого, суд, з дотриманням вимог ст.ст.177,178 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив всі обставини, передбачені ст.177,178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу, належним чином мотивував своє рішення.

Суд, обираючи запобіжний захід, зробив вірний висновок застосовуючи до ОСОБА_2 запобіжний захід з покладенням на останнього виконання обов’язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки.

З таким висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Крім того, п.4 ст.183 КПК України визначає, що саме слідчий суддя, суд мають право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні у випадках передбачених п.1,2,3 згаданої частини.

Таким чином застосування чи не застосування запобіжного заходу у вигляді застави в даному випадку це виключне право слідчого судді, суду.

Враховуючи вищенаведене, вимоги апеляційної скарги прокурора безпідставні.

За таких обставин, ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2013 року щодо застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, винесена обгрунтовано, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування з приводів зазначених в апеляції прокурора колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 392,407,418,419, 422,423 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 травня 2013 року щодо застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий-

Судді: