Рішення № 31578657, 01.06.2013, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 2-102/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2013 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

Головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

при секретарі НОСОВІЙ О.О.

за участю

представника відповідачки за первісним позовом ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Згурівка Київської області справу за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про захист прав споживача та визнання п.п.1.1, 9.1 кредитного договору № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"- ОСОБА_5 звернувся до Згурівського районного суду Київської області із вищевказаною позовною заявою, в якій зазаначає, що 20.08.2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"(назву якого змінено на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/2560/73/59445 про надання кредиту в сумі 20079,00 доларів США, строком на 72 місяці, із сплатою 13,50 % річних за користування кредитними коштами. Факт отримання коштів відповідачкою підтверджується заявою на видачу готівки № 1 від 20.08.2007 року. Позивач повністю виконав свої зобов"язання за кредитним договором. Відповідно до п.п. 1.3, 5.1 кредитного договору відповідачка протягом дії кредитного договору зобов'язувалась здійснювати: 1) щомісячно до 15 числа кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту в розмірі 1/72 від суми ліміту отриманого кредиту згідно п.1.3 та остаточне погашення отриманого кредиту до 20.08.2013 року; 2) щомісячно до 15 числа кожного місяця сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів. Кредит надавався відповідачці ОСОБА_4 на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування - п. 3.1 кредитного договору. Відповідно до п. 5.5 кредитного договору відповідачка зобов"язувалась достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання нею умов кредитного договору та/або договору застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Відповідно до п. 6.5 кредитного договору позивач має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції, у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Відповідно до п. 3.6 кредитного договору, кредит забезпечується також всім належним відповідачці майном, коштами та активами, що належать їй на праві власності, не зважаючи на терміни, коли і як вони були придбані, і на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України. Банк неодноразово направляв відповідачці повідомлення про виникнення заборгованості та необхідність її погашення, проте заборгованість погашена не була. Відповідачка ОСОБА_4 не виконує належним чином зобов'язання за договором, не здійснює щомісячне погашення кредиту та не сплачує відсотки у розмірах та у строки, визначені договором. Нарахування пені здійснено з урахуванням строку позовної давності відповідно до вимог п.2 ст. 258 ЦК України та п.9.1 кредитного договору, яким передбачено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. В ході судового розгляду позивач за первісним позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" збільшив розмір позовних вимог. З урахування збільшення позовних вимог загальна сума боргу відповідачки за первісним позовом за кредитним договором станом на 15.04.2013 року складає 69986,60 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 559402,90 грн., із них:

1) заборгованість за кредитом - 15408,75 доларів США або 123162,44 грн.;

2) у тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 13085,98 доларів США або 104596,24 грн.;

3) заборгованість за відсотками - 6232,86 доларів США або 49819,25 грн.;

4) пеня за прострочку кредиту та відсотків - 48344,99 доларів США або 386421,51 грн.

Позивач за первісним позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просить: стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м, Васильків Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" з адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7б, реквізити КРД "Райффайзен Банк Аваль" : МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105, рахунок 2909001032 заборгованість за кредитним договором № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року в сумі 69986,60 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 559402,90 грн. та судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій вказує, що між відповідачкою ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року в іноземній валюті, а саме доларах США на суму 101400 гривень. В якості забезпечення вимог позивача між сторонами було укладе договір застави автомобіля ВЕТ № 861889 від 20.08.2007 року, заставною вартістю 101400 гривень. Пункт 1.1 щодо кредитування в доларах США є недійсним, оскільки були порушені вимоги чинного законодавства щодо валюти кредитування. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» використання іноземної валюти на території України, як засіб платежу, проводиться при наявності індивідуальної банківської ліцензії Національного Банку України. Просить перевести валюту кредитування в гривні по курсу НБУ на момент підписання кредитного договору. Внаслідок незаконного зазначення ціни кредитного договору в доларах США, сума договору збільшилась майже в два рази, що сторони не могли передбачити на момент укладення договору. На виконання умов договору відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4 сплатила ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 70515,33 грн., а також комісії - 2425,87 грн. Шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог різниця між отриманим та сплаченим становить 28458,80 грн., а також відсотки за користування кредитом в розмірі 13,5 % від 101400 грн. - 13689,00 грн. Загальна сума заборгованості, яка визнається відповідачкою за первісним позовом, складає 42147,80 грн. Крім того, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» невірно нарахована пеня, оскільки згідно ст. 258 ЦК України термін давності за пенею становить один рік з моменту, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач за первісним позовом дізнався про порушення свого права 16.07.2009 року, про це свідчить лист направлений ОСОБА_4 Термін позовної давності закінчився 16.07.2010 року. Також невірно були проведені розрахунки по заборгованості за кредитом, відсоткам, пені, а саме курс валюти долар США був взятий на момент пред'явлення позову, хоча заборгованість виникла раніше і вона повинна була нараховуватись по курсу, який діяв на момент її виникнення. В п. 9.1 кредитного договору зазначено, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Вказаний пункт не відповідає вимогам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань», де установлено граничний розмір пені: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. З 12.08.2009 по 08.06.2010 року - 10,25%, 08.06.2010 по 08.07.2010 року - 9,5 %, 08.07.2010 по 10.08.2010 року - 8,5 %, 10.08.2010 по 23.03.2012 року - 7,75 %. Пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення потрібно зменшити до подвійної ставки НБУ в рік, про що надав до суду відповідний розрахунок. Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_1 просить суд:

1. Відмовити в задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо стягнення заборгованості за договором ОСОБА_4

2. Визнати недійсним п. 1.1 кредитного договору № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року недійсним та зобов'язати відповідача за зустрічним позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" перевести валюту кредитування в гривню по курсу НБУ на момент підписання кредитного договору.

3. Визнати недійсним п. 9.1 кредитного договору № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року недійсним та зобов'язати відповідача за зустрічним позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зменшити відсоток з 0,5 % в день до подвійної ставки НБУ в рік.

4. Визнати за позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_4 борг в сумі 42147 грн. 80 коп.

5. У відповідності зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнити від сплати судового збору.

6. Судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

В судове засідання позивач за первісним позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" свого представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, представник позивача за первісним позовом ОСОБА_3 направила до суду заяву, в якій просила справу розглядати без участі представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", позовні вимоги за первісним позовом з урахуванням їх збільшення підтримала повністю та просила первісний позов задоволити. Проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечувала. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що при укладенні кредитного договору в іноземній валюті сторони договору усвідомлювали, що курс гривні по відношенню до долара США не є незмінним, а тому відповідачка за первісним позовом повинна була врахувати можливе підвищення валюти ризику за кредитним договором. Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальна ліцензія необхідна лише в тому випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На сьогодні не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті, як критерії віднесення їх до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. За відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення кредитування в іноземній валюті є наявність генеральної ліцензії. Надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує індивідуальної ліцензії. Підписанням кредитного договору сторони погодили, що позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 9.1). Посилання позивача за зустрічним позовом на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є безпідставним, оскільки даний закон регулює правовідносини суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності. На підставі вищевикладеного, представник позивача за первісним позовом просила суд відмовити позивачці за зустрічним позовом ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_1 в судовому засіданні первісну позовну заяву визнав частково в сумі 42147 грн. 80 коп., зустрічну позовну заяву підтримав повністю. Звернувся до суду із письмовою заявою про застосування строку позовної давності та зменшення розміру неустойки, в якій зазначає, що 26.04.2013 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_4 69986,60 доларів США. Пеня за прострочку кредиту та відсотків 48344,99 доларів США. Період нарахування пені за прострочення кредиту з 05.05.2010 по 15.04.2013 року, тобто 1095 днів, що перевищує один рік. Період нарахування пені за прострочення відсотків з 05.05.2010 по 15.04.2013 року, тобто 1095 днів, що перевищує один рік. Позовна давність щодо вимог про стягнення пені встановлена строком в один рік. Останній платіж відповідачкою за первісним позовом ОСОБА_4 був здійснений 19.07.2010 року, а отже, з наступного дня позивачу за первісним позовом стало відомо про порушення його прав. Заяви про поновлення строків позовної давності позивачем за первісним позовом не подано. Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_1 просив суд зменшити розмір неустойки (пені) до подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Визначена в кредитному договорі пеня за кожен день прострочення в розмірі 0,5 % в перерахунку становить 182,5 % річних, що є несправедливим та суперечить принципу добросовісності. Просив суд : застосувати позовну давність щодо вимоги про сплату неустойки; зменшити розмір неустойки; відмовити в задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про збільшення позовних вимог від 26.04.2013 року, оскільки остання подана з порушенням вимог чинного законодавства.

Дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами встановлено, що 20.08.2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль" та відповідачкою за первісним позовом ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/2560/73/59445 на відповідних умовах та договір застави автомобіля в забезпечення вимог кредитора, що випливають з кредитного договору (копія витягу з статуту - т.1 а.с.16-18,копія кредитного договору з додатками - т. 1 а.с.9-12, 198-206, т. 2 а.с.21-29, копія заяви на видачу готівки, копії квитанцій - т. 1 а.с.13, копія договору застави автомобіля - т. 1 а.с.114). Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4 свої зобов"язання за кредитним договором повністю не виконала, що призвело до виникнення заборгованості (копії квитанцій про погашення заборгованості - т. 1 а.с.131-180, розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 15.04.2013 року - т. 1 а.с. 188-19, т. 2 а.с.5-8). Станом на 15.04.2013 року курс НБУ долара США до гривні складає 7,993 гривні за 1 долар США (т. 2 а.с.5-8). ОСОБА_4 повідомлялась про наявність заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с.14). На час укладення кредитного договору ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" мав право здійснювати операції з валютними цінностями (копії банківської ліцензії, дозволу, додатку до дозволу - т. 1 а.с. 207-211, т. 2 а.с.30-32).

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання

Згідно ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" N 543/96-ВР від 22.11.1996 року цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Положеннями п. 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року передбачено, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Відповідно до ч. 1 п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до ч. 1 п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року зазначено, що відповідно до абзацу 3 частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється. У зв'язку із зазначеним суди повинні виходити з того, що договір, предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті, укладений після набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", за позовом заінтересованої особи може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Положення ч. 1 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року передбачає, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Згідно ч. 1 п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, встановлено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" № 1023-XII від 12.05.1991 року споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що первісний позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року підлягає до часткового задоволення. Відповідачка ОСОБА_4 порушила вимоги кредитного договору № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в строки, які передбачені кредитним договором, тому суд вважає за необхідне стягнути із відповідачки ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року в сумі 27874,47 доларів США, що в перерахунку на національну валюту складає 222800,63 гривень з яких: заборгованість за кредитом - 15408,75 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 13085,98 доларів США; заборгованість за відсотками - 6232,86 доларів США; пеня за прострочку кредиту та відсотків - 6232,86 доларів США, а також судовий збір у розмірі 2228,00 гривень.

Суд вважає за необіхідне зменшити розмір пені нарахований за час прострочення за кредитом та відсотками до розміру заборгованості за відсотками, а саме 6232,86 доларів США, оскільки ставка розміру пені в перерахунку на річну ставку значно вища розміру відсоткової ставки за користування кредитом та становить 182,5 % (0,5 % х 365 днів).

ВВ задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про захист прав споживача та визнання п.п.1.1, 9.1 кредитного договору № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року, суд вважає за необхідне відмовити. Вимоги щодо визнання п.п.1.1, 9.1 кредитного договору № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року до задоволення не підлягають, оскільки обставини, на які посилається представник позивачки за зустрічним позовом, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження. ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на час укладення кредитного договору з ОСОБА_4 мав право на здійснення операції з валютними цінностями, в тому числі надання кредитів у валюті, про що ним були отриманні відповідні дозвільні документи та банківська ліцензія. Чинне законодавство не передбачало необхідності отримання індивідуальної ліцензії при умові укладення кредитного договору у іноземній валюті. Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4 погодилась з умовами договору, була ознайомлена з можливими ризиками, про що свідчать її підписи на кредитному договорі та відповідних додатках. Відповідачка за первісним позовом повинна була передбачити можливість зростання курсу долару США по відношенню до національної валюти. Підписанням кредитного договору сторони погодили, що відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4 має сплачувати кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що передбачено п. 9.1 кредитного договору. Суд не вбачає за можливе змешити розмір пені з 0,5 % від суми прострочення платежу за кожен день до подвійної ставки НБУ в рік відповідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань, оскільки відповідачка за первісним позовом ОСОБА_4 не є суб"єктом правовідносин врегульованих даним Законом.

Суд не вважає обґрунтованими посилання представника відповідачки за первісним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на застосування строків позовної давності до правовідносини щодо сплати пені за кредитним договором. Позовна давність не може бути застосовна, оскільки на час розгляду справи судом договірні відносини згідно кредитного договору № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року між сторонами тривають.

Керуючись ст.ст. 88,212-215,218,223ЦПК України, ст.ст.192,256,258,261,533,549-551,612,623,625,629,1054,1056-1 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, суд,-

В И Р І Ш И В :

Первісний позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року -задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Васильків Київської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" з адресою: 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7б, реквізити КРД "Райффайзен Банк Аваль" : МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105, рахунок 2909001032:

· заборгованість за кредитним договором № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року в сумі 27874 (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят чотири) долари США 47 центів, в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 15408 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісім) доларів США 75 центів, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 13085 (тринадцять тисяч вісімдесят п'ять) доларів США 98 центів;

- заборгованість за відсотками - 6232 (шість тисяч двісті тридцять два) долари США 86 центів;

- пеня за прострочку кредиту та відсотків - 6232 (шість тисяч двісті тридцять два) долари США 86 центів;

· судовий збір у розмірі 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про захист прав споживача та визнання п.п.1.1, 9.1 кредитного договору № 014/2560/73/59445 від 20.08.2007 року недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 ( десяти ) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 ( десяти ) днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ