Ухвала суду № 31578508, 30.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/44/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібна Нива» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібна Нива» до Кам»янської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Кам»янської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Хлібна Нива» зареєстроване Кам»янською районною державною адміністрацією Черкаської області 18.06.2003 року та перебуває на обліку в Кам»янській МДПІ, зокрема, як платник податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 32383554, виданого 09.07.2003 року.

Відповідачем, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Хлібна Нива» з питань дотримання норм податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Винбарел», код ЄДРПОУ 34901878 за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 року, по факту якої складено акт перевірки від 30 липня 2012 року № 207/22-32480414.

За висновками вище вказаного акту, ТОВ «Хлібна Нива» встановлено порушення п.п. 198.1, 198.3. 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України через безпідставне включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1976000,00 грн., в тому числі: за січень 2012 року - 520000,00 грн., за лютий 2012 року - 687000,00 грн., за березень 2012 року - 769000,00 грн., з вартості маркетингових послуг, не використаних в господарській діяльності.

10 серпня 2012 року, на підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за №0000212301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Хлібна Нива» по податку на додану вартість на загальну суму 2470000 грн., в тому числі 1976000 грн. основного платежу та 494000 грн. штрафних санкцій.

Встановлено, що позивачем укладені договори з ТОВ «Винбарел» про надання маркетингових послуг за №12-01/12 від 12.01.2012 року, №1-02/12 від 01.02.2012 року, №2-03/12 від 01.03.2012 року, згідно яких ТОВ «Винбарел» зобов'язався провести маркетингові дослідження для ТОВ «Хлібна Нива» та передати останньому результати цих досліджень.

На підтвердження виконання ТОВ «Винбарел» договірних зобов'язань, здійснення маркетингових досліджень оформлено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку - актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними.

На виконання договору №12-01/12 від 12.01.2012 року ТОВ «Винбарел» провело вивчення горілчаного ринку у грудні 2011 року в Київській, Полтавській, Чернігівській, Кіровоградській, Миколаївській та Одеській областях України, що підтверджується податковими накладними за №32 від 30.01.2012 року, №33 від 30.01.2012 року, №54 від 31.01.2012 року, №55 від 31.01.2012 року, №56 від 31.01.2012 року, №57 від 31.01.2012 року, а також актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №1-1 від 30.01.2012 року, №1-2 від 30.01.2012 року, №1-3 від 31.01.2012 року, №1-4 від 31.01.2012 року, №1-5 від 31.01.2012 року та №1-6 від 31.01.2012 року.

За умовами договору №1-02/12 від 01.02.2012 року, ТОВ «Винбарел» провело вивчення горілчаного ринку у січні 2012 року у Вінницькій, Київській, Миколаївській, Полтавській, Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській та Луганській областях України, в результаті виконання якого виписані податкові накладні №46 від 24.02.2012 року, №47 від 24.02.2012 року, №72 від 27.02.2012 року, №73 від 27.02.2012 року, №74 від 27.02.2012 року, №75 від 27.02.2012 року, №76 від 27.02.2012 року та акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №2-1 від 24.02.2012 року, №2-2 від 24.02.2012 року, №2-3 від 27.02.2012 року, №2-4 від 27.02.2012 року, №2-5 від 27.02.2012 року, №2-6 від 27.02.2012 року, №2-7 від 27.02.2012 року.

Відповідно до договору №2-03/12 від 01.03.2012 року, ТОВ «Винбарел» провело вивчення горілчаного ринку у лютому 2012 року у Вінницькій, Київській, Миколаївській, Полтавській, Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській та Луганській областях України, за результатами виконання якого виписані податкові накладні №54 від 29.03.2012 року, №55 від 29.03.2012 року, №56 від 29.03.2012 року, №57 від 29.03.2012 року, №72 від 30.03.2012 року, №73 від 30.03.2012 року, №74 від 30.03.2012 року, №75 від 30.03.2012 року, а також зафіксовані актами здачі - прийняття робіт №3-1 від 29.03.2012 року, №3-2 від 29.03.2012 року №3-3 від 29.03.2012 року, №3-4 від 29.03.2012 року, №3-5 від 30.03.2012 року, №3-6 від 30.03.2012 року, №3-7 від 30.03.2012 року та №3-8 від 30.03.2012 року.

Однак, без фактичного здійснення господарської операції первинні документи не мають юридичну силу, що випливає з аналізу положення статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, де зазначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З викладеного вбачається, що будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі реального здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зокрема, згідно договору ТОВ «Винбарел» зобов'язалося виконати послуги з маркетингових досліджень ринку горілчаних виробів, однак економічна обґрунтованість потреби замовника в таких дослідженнях належним чином не обґрунтована, а навпаки спростовується тим фактом, що ТОВ «Хлібна Нива» уже були укладені договори з дистриб'юторами на реалізацію своєї продукції - алкогольних напоїв на території де за договірними умовами проводило маркетингові дослідження ТОВ «Винбарел», що передувало також часу замовлення таких маркетингових досліджень.

Так, метою проведених ТОВ «Винбарел» досліджень стало вивчення мікроекономічних індексів горілчаного ринку для вироблених ТОВ «Хлібна Нива» алкогольних напоїв у Київській, Полтавській, Чернігівській, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській областях України в грудні 2011 та січні - лютому 2012 року, тоді як уже фактичний продаж алкогольних напоїв, виробником яких є позивач, у вказаних областях підтверджується укладеними ним договорами з дистриб'юторами ще до початку вказаних досліджень та їх замовлення.

ТОВ «Хлібна Нива» протягом 2011 року розповсюджувало свою продукцію в перелічених вище областях України, що договори дистрибуції алкогольних напоїв.

Таким чином, при відслідковуванні послідовності вчинюваних суб'єктом господарювання дій, не знаходить свого підтвердження необхідність ТОВ «Хлібна Нива» взагалі укладати зазначені вище правочини з ТОВ «Винбарел» через відсутність мети досягнення конкретних результатів у своїй подальшій господарській діяльності завдяки їх виконанню.

Дана обставина також підтверджується тим фактом, що представлені TOB «Винбарел» позивачу звіти за виконану роботу у вигляді аналітичних довідок за результатами проведених маркетингових досліджень, складаються зі списку суб'єктів господарювання у вище визначених областях України з зазначенням їхньої адреси та кількості реалізованих за досліджуваний період пляшок спиртного без зазначення виду продукції, її міцності та місткості.

Зі змісту вказаних аналітичних довідок немає можливості виокремити ті дані досліджень, які можуть бути корисні для TOB «Хлібна нива» при розгляді можливостей для розширення ринку на нових територіях з подальшим отриманням прибутку від такої діяльності.

Маркетингові дослідження проводяться для прийняття рішень з виходу на нові ринки, просування нового продукту, визначення ціни на продукцію, канали і методи просування товарів на ринку тощо. Відсутність такої інформації вказує на безкорисність наданих ТОВ «Винбарел» результатів маркетингових досліджень через відсутність необхідних даних для їх подальшого аналізу та застосування позивачем у своїй господарській діяльності, а саме - для просування на ринку продукції своєї торгівельної марки.

У зв'язку з викладеним, економічна доцільність здійснення ТОВ «Хлібна нива» витрат на маркетингові послуги, з урахуванням їх значної вартості, в ході розгляду справи, також не підтверджена.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається безперечних доказів отримання позивачем визначених договорами послуг з їх наступним використанням у його господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов висновку, що їхня вартість не може відноситься до складу валових витрат, а тому не може бути включена до складу податкового кредиту.

З урахуванням викладених обставин справи та наведених положень Цивільного кодексу України колегія суддів погоджується із висновком, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не направлені на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, зокрема, з огляду на те, що матеріали справи містять сумнівні докази надання, передбачених договорами, послуг та економічної обґрунтованості укладання таких договорів взагалі.

В разі відсутності належно підтвердженого факту придбання товарів чи послуг, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток чи податкового кредиту з податку на додану вартість навіть при наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на викладене, позивачем порушене податкове законодавство України з метою безпідставно набути право на податкову вигоду у вигляді формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтсанції, що відносини між ТОВ «Хлібна Нива» та ТОВ «Винбарел» не створюють юридичних наслідків. Відповідно, операції за виданими ТОВ «Винбарел» податковими накладними позбавлені правового значення.

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до приписів пункту 198.1 статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.2 статті 198 Кодексу, визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно частини 2 пункту 198.3 статті 198 Кодексу, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0000212301 від 10.08.2012 року винесено з додержанням вимог чинного законодавства України, оскільки позивачем порушено п.п. 198.1, 198.3. 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України через безпідставне включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1976000,00 грн., в тому числі: за січень 2012 року - 520000,00 грн., за лютий 2012 року - 687000,00 грн., за березень 2012 року - 769000,00 з вартості маркетингових послуг, не використаних в господарській діяльності.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібна Нива» - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.