Рішення № 31576194, 27.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.2013 Справа № 901/1174/13

За позовом Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України в особі військової частини 2161

до Белінської сільської ради

про визнання незаконним рішення.

Суддя Куртлушаєв М.І.

Представники:

Від прокуратури - Попов М.В., прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, посвідчення № 012236 від 01.11.2012.

Від позивача - Мірошниченко В.О., представник, довіреність № б/н від 24.12.2012;

Від відповідача - Голіцин О.О., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № б/н від 15.10.2012; Каменеченко І.Я., Белінський сільський голова на підставі посвідчення.

СУТЬ СПОРУ: Заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України в особі військової частини 2161 з позовною заявою про визнання рішення Белінської сільської ради 12 сесії 5 скликання від 31.05.2007 «Про розгляд протесту прокурора» незаконним та його скасування.

Позивач посилається на п.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якого, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідальності Конституції або законами України визнаються незаконними в судовому порядку і вважає, що дане рішення сільської ради є незаконним.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.04.2013 позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

13.05.2013 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Суд долучив документ до матеріалів справи.

Водночас, 13.05.2013 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву, в якому просить у позові відмовити, оскільки оскаржуване рішення ухвалене саме за вимогою прокурора.

Суд долучив заперечення з додатком до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.05.2013 прокурор надав суду власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з цього спору.

Представник позивача надав суду для долучення до матеріалів справи копію Акту приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів.

Представник відповідача надав клопотання про приєднання до матеріалів справи копії рішення.

Суд долучив вказані документи до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Белінської сільської ради народних депутатів Ленінського району Автономної Республіки Крим (далі - сільська рада) 19-ої сесії 23 скликання від 02 лютого 2001 року військовій частині 2161 було передано в оренду будівлю дитячого садка в с.Белінське, строком на 5 років (а.с. 10).

27.01.2003 на підставі рішення сільської ради військовій частині 2161 в постійне безоплатне користування було передано частину будівлі дитячого садка в с. Белінське по вул. Південній, б.34, площею 381 кв.м. та підвальні приміщення, площею 381 кв.м. (а.с. 11).

04.02.2003 на виконання зазначеного рішення був складений акт приймання-передачі, згідно з яким позивач прийняв вищевказане майно.

25.11. 2004 року військовою частиною 2161 був отриманий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

17.04.2007 прокурором Ленінського району Автономної Республіки Крим на ім'я голови Белінської сільської ради був винесений протест з вимогою скасувати рішення Белінської сільської ради народних депутатів 6-ої сесії 24 скликання від 27.01.2003 «Про передання в безоплатне постійне користування частини будівлі військової частини 2161» (а.с. 13).

Рішенням Бєлінської сільської ради 12 сесії 5 скликання від 31.05.2007 протест прокурора на рішення задоволено (а.с. 14).

Не погоджуючись з даним рішенням, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Заслухавши доводи представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Стаття 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлює, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Стаття 144 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, згідно приписів частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що ні Конституція України, зокрема, її розділ ХІ, ні Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" не передбачають права чи обов'язку органу місцевого самоврядування щодо скасування його власних актів та не встановлюють відповідного порядку, у тому числі на підставі протесту прокурора.

Суд також звертає увагу, що Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" не визначено повноважень голови місцевої ради або його заступників визнавати нечинними чи скасовувати рішення місцевої ради.

Наведене підтверджується роз'ясненнями, викладеними у правовій позиції Конституційного Суду України, в рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Так, відповідно до пункту 4 вказаного рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що "…органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання."

У відповідності до частини другої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладені норми законодавства, беручи до уваги що рішення Белінської селищної ради від 31 травня 2007 року є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування одноразового застосування, наслідком ухвалення якого були реалізовані певні суб'єктивні права позивача, що підтверджується вищенаведеним актом приймання - передачі нерухомого майна, то дане рішення вичерпує свою дію після його ухвалення.

Отже сільська рада, скасовуючи своє раніше прийняте рішення від 31 травня 2007 року діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Судом враховано, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято на виконання протесту прокурора, разом з тим, звертає увагу, що протест прокурора не є правовою підставою для скасування органом місцевого самоврядування своїх рішень за відсутності на це законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Процитована правова норма свідчить, що прокурор у межах своїх повноважень має право вносити протест на рішення, зокрема місцевих рад, який підлягає обов'язковому розгляду; однак, орган, до якого звернений протест, має альтернативу - або задовольнити протест у разі його обґрунтованості, або відхилити його; на думку суду, протест за своєю правовою природою не є обов'язковим для виконання рішенням у разі його необґрунтованості; при цьому в разі відхилення протесту або ухилення від розгляду протесту прокурор має право звернутися до суду про визнання незаконним акта, щодо якого внесено протест, протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що не досліджує в межах спірних правовідносин законність рішення сільської ради про передачу позивачу у постійне користування нерухомого майна, оскільки це не стосується предмету доказування у даній справі.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає доводи відповідача неспроможними, у зв'язку із чим задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. У зв'язку із чим судовий збір у розмірі 1147,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

У судовому засіданні 27.05.2013 судом оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 01.06.2013.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення 12 сесії 5 скликання Белінської сільської ради від 31.05.2007 «Про розгляд протесту прокурора».

3. Стягнути з Белінської сільської ради в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь, вул. Павленко, 48, код ЄДРПО України 38040558, рахунок 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) 1147,00 грн. судового збору.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Суддя М.І. Куртлушаєв