Постанова № 31574308, 21.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/439/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Руденко А.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання незаконним наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час звільнення з посади та зобов'язання виплатити моральну шкоду,-

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання незаконним наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час звільнення з посади та зобов'язання виплатити моральну шкоду задоволено частково, стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на користь позивача 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог позивач відмовився від вимог про визнання наказу №127 від 30 січня 2013 року незаконним, поновлення на посаді, зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, оскільки відповідачем в добровільному порядку скасовано дисциплінарний наказ про звільнення позивача з ОВС і відповідно до наказів УМВС грошове забезпечення позивача залишилось без змін. Апелянт звертає увагу, що обгрунтування моральної шкоди позивач пов'язує з діями керівництва Смілянського МВ, а тому з відповідача така шкода стягнута безпідставно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області від 30 січня 2013 року №127 оперуповноваженого СДСБЕЗ Смілянського МВ УМВС лейтенанта міліції ОСОБА_2 звільнено із займаної посади за систематичне порушення службової дисципліни, невиконання функціональних обов'язків, грубе ігнорування вимог керівництва УМВС та УДСБЕЗ УМВС, відсутність належної організації роботи, порушення вимог ст.ст.1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, що призвело до грубих упущень в організації службової діяльності, суттєвих прорахунків в боротьбі зі злочинністю протягом тривалого часу.

Наказом начальника УМВС України в Черкаській області від 18 березня 2013 року №407, з яким позивач ознайомлений під розпис 22 березня 2013 року, згідно ст.4 Дисциплінарного статуту ОВС України пункт 1 наказу УМВС від 30 січня 2013 року №127 в частині звільнення з займаної посади оперуповноваженого СДСБЕЗ Смілянського МВ УМВС лейтенанта міліції ОСОБА_2 скасовано, а також попереджено останнього про недопущення неналежного ставлення до виконання службових обов'язків в подальшому.

Згідно довідки про доходи №11 від 14 березня 2013 року сума доходу позивача за січень 2013 року складала 2124,98 грн., за лютий 2013 року - 1859,57 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення на посаді позивача та щодо нарахування та виплати позивачу заробітної плати за час невиконання службових обов'язків у зв'язку із звільненням з посади з урахуванням довідки про доходи №11 від 14 березня 2013, та щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., оскільки дії працівників Смілянського МВ УМВС України призвели до моральних страждань позивача.

Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст.18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст.ст.1, 2 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. При цьому, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до п.6 ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися визначені цим Статутом види дисциплінарних стягнень, серед іншого, звільнення з посади.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача наказом начальника УМВС України в Черкаській області від 30 січня 2013 року №127 було звільнено із займаної посади за систематичне порушення службової дисципліни, невиконання функціональних обов'язків, грубе ігнорування вимог керівництва УМВС та УДСБЕЗ УМВС, відсутність належної організації роботи, порушення вимог ст.ст.1, 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, що призвело до грубих упущень в організації службової діяльності, суттєвих прорахунків в боротьбі зі злочинністю протягом тривалого часу, тобто до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення, передбачене п.6 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України у вигляді звільнення з посади.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення на роботі позивача та визнання наказу начальника УМВС від 30 січня 2013 року №127 протиправним, оскільки п.1 наказу від 30 січня 2013 року №127 в частині звільнення з посади позивача скасовано наказом від 18 березня 2013 року №407, а позивач допущений до виконання своїх службових обов'язків по займаній посаді оперуповноваженого СДСБЕЗ Смілянського МВ УМВС, тобто порушення прав позивача усунуто відповідачем до моменту винесення постанови судом першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час невиконання службових обов'язків в зв'язку зі звільненням з посади з урахуванням довідки про доходи №11 від 14 березня 2013, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу від 30 січня 2013 року №127 про звільнення, наказ по особовому складу не видавався, тому встановлені розміри посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань, надбавки за службу в умовах режимних обмежень залишилися у позивача незмінними, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доходи № 11 від 14 березня 2013. Разом з тим, згідно даної довідки позивачу нарахована заробітна плата за лютий 2013 року в меншому розмірі в порівнянні з заробітною платою за вересень 2012 року - лютий 2013 року, у зв'язку з тим, що премія за січень 2013 року позивачу не нарахована, однак, нарахування грошового забезпечення та преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється безпосередньо начальником Смілянського МВ УМВС, а тому відсутні правові підстави для задоволення вищезазначених позовних вимог, заявлених до відповідача.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги пояснення позивача, що після винесення наказу від 30 січня 2013 року №127 про звільнення з посади, позивач не був допущений до виконання службових обов'язків, в кабінеті, який він займав, були змінені замки, за вказівкою начальника Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області позивач передав всі справи, що знаходились у нього в провадженні, однак, оскільки не був виданий наказ по особовому складу про звільнення з посади, вимушений був приходити на службу, перебуваючи при цьому в коридорі, викликався на наради, на які потім не допускався, зазначені дії працівників Смілянського МВ УМВС України призвели до моральних страждань позивача, дійшов висновку, що позовна вимога щодо виплати позивачу моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1000,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн. з наступних підстав:

Згідно п.п.3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, позивачем у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Разом з тим, в заяві про збільшення розміру позовних вимог, в поясненнях суду та запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не доведено та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що моральна шкода спричинена незаконними діями або бездіяльністю відповідача, не обгрунтовано її розмір та не зазначено, які саме моральні або фізичні страждання чи інші негативні явища заподіяні позивачеві та чим це підтверджується, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог в зазначеній частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання незаконним наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, зобов'язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час звільнення з посади та зобов'язання виплатити моральну шкоду відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.