Ухвала суду № 31574303, 21.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2600/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Підприємства «Київ-Столиця» фундації сприяння розвитку місцевого самоврядування в м.Києві «Європейський Київ» до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва про скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 квітня 2013 року позовні вимоги Підприємства «Київ-Столиця» фундації сприяння розвитку місцевого самоврядування в м.Києві «Європейський Київ» до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва про скасування рішення задоволено, скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва №1099 від 22 лютого 2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, платники страхових внесків не мають права надсилати звіти поштою до Пенсійного фонду, тому рішення про застосування фінансових санкцій №0199 від 22 лютого 2013 року винесено правомірно та не підлягає скасуванню.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19 лютого 2013 року по 22 лютого 2013 року на підставі направлення від 19 лютого 2013 року №26, Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва було проведено позапланову перевірку Підприємства «Київ-Столиця» фундації сприяння розвитку місцевого самоврядування в м.Києві «Європейський Київ», за результатами якої було складено акт від 22 лютого 2013 року №25 про результати позапланової перевірки позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01 січня 2007 року по 31 січня 2013 року, в якому встановлено порушення позивачем ч.4 п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ч.ч.4, 6 п.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.1 ч.1.3 ст.1 «Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», п.3.1 «Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». При цьому, як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено неподання позивачем, як платником єдиного податку, в установлений строк з травня 2010 року по грудень 2012 року звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню такої звітності.

На підставі акту про результати позапланової перевірки позивача від 22 лютого 2013 року №25, Управлінням Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва внесено рішення №0199 від 22 лютого 2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плат (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, яким за встановлені порушення позивачу відповідно до п.3 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано фінансові санкції у розмірі 13164,72 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності спірного рішення про застосування до позивача фінансових санкцій, а тому рішення №0199 від 22 лютого 2013 року підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

В період до 01 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати, стягнення заборгованості за цими внесками, а також відповідальність платників страхових внесків за невиконання покладених на них обов'язків.

Частиною 2 ст.17 вищезазначеного Закону було передбачено, що страхувальник зобов'язаний, серед іншого, подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 20 вищенаведеного Закону визначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є місяць. При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку визначеному правлінням Пенсійного Фонду.

Відповідальність за несвоєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, було встановлено ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у вигляді фінансових санкцій відповідного розміру.

Зокрема, п.3 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на який в рішенні №0199 від 22 лютого 2013 року посилається відповідач, передбачалось, що за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф в розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Однак, вищенаведений пункт 3 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому не діяв на час прийняття відповідачем рішення №0199 від 22 лютого 2013 року.

У відповідності до ч.ч.5, 6 п.7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності вищезазначеним Законом на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Разом з тим, органи Пенсійного фонду після 01 січня 2011 року наділені повноваженнями щодо стягнення заборгованості зі сплати відповідних штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі штрафних санкцій, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, за умови винесення посадовою особою органу Пенсійного фонду рішення про застосування штрафних санкцій до 01 січня 2011 року. Застосування після 01 січня 2011 року штрафних санкцій, передбачених приписами частин 1-9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які втратили чинність 01 січня 2011 року, є порушенням принципу, закріпленого ст.58 Конституції України, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва від 22 лютого 2013 року №0199 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плат (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, згідно якого за встановлене порушення до позивача відповідно до п.3 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовано фінансові санкції у розмірі 13164,72 грн., з огляду на недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності такого рішення, яке є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки було прийнято відповідачем після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким скасовано відповідальність страхувальника за вчинення відповідних дій (бездіяльності).

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 27 травня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.