Ухвала суду № 31574282, 28.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/78/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суд від 27 лютого 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІвЧ» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІвЧ» звернулось до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000552300 від 26 .12. 2012 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у сумі 18385 грн.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Переяслав-Хмельницька ОДПІ подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу №367 від 06.12.2012 року Переяслав-Хмельницькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІвЧ» з питань правомірності відображення у декларації з податку на прибуток понесених витрат по взаємодії з ТО»³ннерком» та ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД», за результатами якої складено акт № 208/23-1/19414052 від 12.12.2012 року в якому зазначені виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, зокрема:

-порушення пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України в результаті чого позивачем завищено валові витрати за 1 квартал 2012 року на загальну суму 70 000 грн, що призвело до заниження сплати податкового зобов'язання до бюджету податку на прибуток за 1 квартал 2012 року на загальну суму 14700 грн.

На підставі акту перевірки Переяслав-Хмельницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552300 від 26.12.2012 року згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 18375 грн, з яких: 14700 грн - за основним платежем, 3675 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в січні 2012 року позивач придбав у ТОВ «Віннерком» обладнання - машину для загортання твердої карамелі.

На підтвердження реальності господарської операції позивач надав первинні документи, які підтверджують дану обставину, зокрема: видаткові накладні на суму 30 000 грн, рахунок-фактуру від 23.01.2012 року на суму 30 000 грн, платіжне доручення №7 від 26.01.2012 року на суму 30 000 грн.

Зазначена машина для згортання твердої карамелі була відправлена на експорт згідно договору №8 від 29.12.2011 року, що підтверджується вантажно-митною декларацією №378075 від 14.02.2012 року.

У березні 2012 року позивач придбав у ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» обладнання вінтові мельніци, загортальні машини.

На підтвердження реальності господарської операції позивач надав первинні документи, зокрема: видаткову накладну від 21.03.2012 року на суму 54000 грн, рахунок-фактуру від 21.03.2012 року на суму 54000 грн, платіжні доручення № 21 від 20.03.2012 року на суму 54000 грн.

Отримане обладнання було відправлено на експорт згідно договору №23/1 від 23.03.2012 року, що підтверджується вантажно-митною декларацією від 23.03.2012 року.

Як зазначено судом першої інстанції у оскаржуваній постанові і дану обставину суд першої інстанції підтримує, надані позивачем первинні документи підтверджують факт здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ «Віннерком» та ТОВ « Компанія Алексус-ЛТД» обладнання.

На час укладання договорів контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Відповідно до частин 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги доводи податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем та його контрагентами, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства України, не підтверджуються зібраними у справі доказами, а також спростовуються первинними документами, що були досліджені під час розгляду справи.

Щодо питання визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток, то суд першої інстанції правомірно визнав безпідставними та необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 139.1.9, п. 139.1 ст.139 ПК України та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірних право чинів, так як відсутні докази порушення вимог ст. 228 ЦК України та не надано доказів, що право чини укладались з метою настання негативних наслідків.

Згідно пункту 149.1. ст. 149 ПК України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За змістом п. 135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п.138.1 ст.138 ПУ України входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.9 - 138.9, 138.11 цієї статті; інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.130 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст.. 139 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки позивачем доказано факт господарської діяльності щодо укладених між ним та його контрагентом правочинів, суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0000552300 від 26.12.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 29 травня 2013 року

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.