Постанова № 31572551, 29.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р. Справа№ 910/1794/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

представники сторін у судове засідання не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Трейдинг Компані»

на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року

у справі №910/1794/13 (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Експрес транспорт і логістика», Закарпатська область, м. Мукачеве,

до товариства з обмеженою відповідальністю

«Імпекс Трейдинг Компані», м. Київ,

про стягнення 4500,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року ТОВ «Експрес транспорт і логістика» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Імпекс Трейдинг Компані» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача боргу перед ним згідно договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №02/12 від 17.03.2012 року у сумі 4500,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/1794/13 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Імпекс Трейдинг Компані» на користь ТОВ «Експрес транспорт і логістика» 4500,00 грн. заборгованості, 1720,50 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача боргу перед позивачем згідно договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №02/12 від 17.03.2012 року у сумі 4500,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Імпекс Трейдинг Компані» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/1794/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, а також на те, що ним до моменту звернення позивача до суду із даним позовом було сплачено останньому 2000,00 грн.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року у справі №910/1794/13 апеляційну скаргу ТОВ «Імпекс Трейдинг Компані» на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/1794/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 15.05.2013 року.

В судове засідання 15.05.2013 року представники сторін не з'явились, сторони про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2013 року розгляд справи №910/1794/13 відкладався на 29.05.2013 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 року склад колегії суддів у справі №910/1794/13 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

В судове засідання 29.05.2013 року представники сторін не з'явились вдруге, відповідач про причини неявки суд не повідомив, сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом відхилено як необґрунтоване.

При цьому, приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 14.03.2012 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) було укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №02/12 (далі - договір-заявка, а.с. 7), згідно якої позивач зобов'язався здійснити перевезення наданого відповідачем вантажу за маршрутом п. Теофілівка Винницької області - м. Перечин Закарпатської області.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Факт надання позивачем відповідачеві послуг, передбачених договором-заявкою, підтверджується товарно-транспортною накладною №415323 від 14.03.2012 року та актом виконаних робіт №62 від 16.03.2012 року (а.с. 8 та 10 відповідно).

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 1.5 договору-заявки сума фрахту становить 4500,00 грн., оплата безготівкова при розвантаженні.

Також, з матеріалів вбачається, що позивачем було надано відповідачеві рахунок-фактуру №203/05/11/114 від 16.03.2012 року на суму 4500,00 грн. для сплати вартості перевезення.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за надані ним послуги перевезення вантажу відповідача на суму 4500,00 грн., а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 4500,00 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Посилання відповідача на те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі №910/1794/13 порушено згідно ухвали від 31.01.2013 року, розгляд справи призначено на 15.02.2013 року. Вказану ухвалу суду сторонам спору направлено 01.02.2013 року, тобто в межах строків, встановлених ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, а отримано відповідачем 04.02.2013 року за своєю юридичною адресою: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 13/135 (повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачеві №0103237542510, а.с. 2).

Відтак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було належним чином повідомлено відповідача про розгляд господарським судом міста Києва справи №910/1794/13.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми, у випадку нез'явлення в засідання представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, якщо суд вважає, що без них неможливо вирішити справу, господарський суд в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, відкладає розгляд справи. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується судом.

Якщо суд вважає, що є можливість всебічного розгляду справи з винесенням законного і обґрунтованого рішення і неявка сторони, яка не використала свого процесуального права, передбаченого ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, то необхідність у відкладенні розгляду справи відсутня.

У судове засідання господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року представники сторін не з'явились, наслідком чого стало відкладення розгляду справи №910/1794/13 (ухвала господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року). Вказану ухвалу суду направлено відповідачеві за його юридичною адресою: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 13/135 (список згрупованих рекомендованих відправлень №67 від 18.02.2013 року, а.с. 21).

У своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що його юридичний представник не зміг бути присутнім в засіданні суду від 15.02.2013 року у зв'язку з відрядженням.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1-3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно якого господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Отже, на переконання колегії суддів, з 31.01.2013 року (дата порушення провадження у справі №910/1794/13) по 06.03.2013 року (дата прийняття рішення у справі) відповідач мав достатньо часу для надання іншій особі права представництва юридичної особи відповідача у господарському суді.

Також, оскільки суд першої інстанції вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, та повноту наявних у матеріалах справи документів для прийняття рішення, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно розглянуто справу за відсутності представників сторін.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року №1-5/45 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Доводи відповідача про те, що сума боргу перед позивачем є меншою, ніж визначено господарським судом міста Києва в оскаржуваному рішенні, оскільки ним до моменту звернення позивача до суду із даним позовом було сплачено останньому 2000,00 грн. згідно платіжних доручень №158 від 20.04.2012 року та №286 від 19.06.2012 року колегією суддів відхиляються, оскільки вказані платіжні доручення не були предметом розгляду в якості доказів в суді першої інстанції, а відповідач не обґрунтував апеляційному господарському суду неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, як то передбачено ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/1794/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Імпекс Трейдинг Компані» на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/1794/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/1794/13 залишити без змін.

3. Справу №910/1794/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.