Ухвала суду № 31571424, 03.06.2013, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

03.06.2013

Справа №642/4527/13к

Провадження № 1кс/642/1198/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р. суддя Ленінського районного суду м. Харкова Шрамко Л.Л., при секретарі - Крючкової О.В., за участю представника заявника - ОСОБА_1., слідчого - Голубенка А.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові скаргу представника ТОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» Магомедрасулова Ахмеда Магомедрасуловича на постанову слідчого СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Голубенка А.В. від 25.05.2013 року у кримінальному провадженні № 12013220010000019 про відмову у визнанні потерпілим

ВСТАНОВИВ:

29.05.2013 року до Ленінського районного суду м. Харкова надійшла скарга представника заявника ТОВ «АПП «Львівське» ОСОБА_1. про скасування постанови слідчого СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Голубенка А.В. від 25.05.2013 року у кримінальному провадженні № 12013220010000019 про відмову у визнанні потерпілим цього товариства.

В обґрунтування скарги заявник послався на те, що внаслідок підроблення документів ТОВ «АПП «Львівське» завдано матеріальної шкоди, оскільки ці фіктивні документи стали підставою для винесення судових рішень про стягнення грошових коштів, та видачі судових наказів на виконання цих рішень.

В судовому засіданні представник заявника ТОВ «АПП «Львівське» ОСОБА_1 підтримав скаргу, пославшись на наведені у скарзі обставини.

В судовому засіданні слідчий СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Голубенко А.В. проти скарги заперечував, пославшись на обґрунтованість винесеної постанови, зазначив, що шкоди цьому товариству не завдано.

Як вбачається з наданих матеріалів, 17.01.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено заяву президента ТОВ «Енергія Литво» ОСОБА_2 щодо виготовлення та використання завідомо підроблених документів у вигляді договорів найму. 22 травня 2013 року представник ТОВ «АПП «Львівське» ОСОБА_3, повноваження якого підтверджуються належним чином оформленою довіреністю, звернувся до слідчого з заявою про залучення до провадження як потерплого ТОВ «АПП «Львівське».

Постановою слідчого СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 25.05.2013 року Голубенка А.В. відмовлено у задоволенні клопотання про визнання потерпілим ТОВ «АПП «Львівське».

В обґрунтування постанови слідчий послався на те, що ТОВ «АПП «Львівське» не заподіяна матеріальна шкода внаслідок зазначеного кримінального правопорушення, та, крім того, право участі у товаристві є особистим немайновим правом, а зазначене підприємство є саме учасником ТОВ «Енергія «Литво».

Як вбачається з наданих матеріалів, ПАТ «Зміївський експериментально-механічний завод «Зміївметалосервіс» неодноразово звертався з позовами до господарського суду Харківської області про стягнення грошових коштів за договорами найму з ТОВ «Енергія Литво».

Так, рішенням цього суду від 24.12.2012 року з ТОВ «Енергія Литво» стягнуто на користь ПАТ «Зміївський експериментально-механічний завод «Зміївметалосервіс»за договором найму №1/200 від 22.03.2010 року 1 781 981,63 грн.

Рішенням цього ж суду від 09.01.2013 року з ТОВ «Енергія Литво» стягнуто на користь ПАТ «Зміївський експериментально-механічний завод «Зміївметалосервіс» за договором найму №2/2010 від 22.03.2010 року 761 185,87 грн..

Рішенням цього суду від 09.01.2013 року з ТОВ «Енергія Литво» на користь ПАТ «Зміївський експериментально-механічний завод «Зміївметалосервіс» за договором найму №3/2010 від 30.12.2010 року стягнуто 1 370 740,86 грн.

Підставою виникнення зобов'язання зі сплати цих коштів є зазначені договори найму, які, як зазначало ПАТ «Зміївський експериментально-механічний завод «Зміївметалосервіс», були укладені між ним та ТОВ «Енергія Литво». При цьому договори від імені ВАТ «Зміївський експериментально-механічний завод «Зміївметалосервіс» були підписані нібито Генеральним директором ВАТ «Зміївський експериментально-механічний завод «Зміївметалосервіс» ОСОБА_4

Однак ОСОБА_4, який був генеральним директором ВАТ «Зміївський експериментально-механічний завод «Зміївметалосервіс» з 20.10.2009 року (протокол №2/09-10 від 20.10.2009 р.) та працював на цій посаді до 31.01.2012 року (протокол №31/01/2012 від 31.01.2012 р.), в своїх нотаріально посвідчених заявах від 08.01.2013 року, 28.12.2012 року, 18.01.2013 року зазначив, що в цей період не підписував з ТОВ «Енергія Литво» вказаних договорів.

В акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №918/2305/36988620 від 21.02.2012 року про результати планової перевірки ТОВ «Енергія Литво» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.03.2010 по 31.12.2011 рік, валютного та іншого законодавства за період 16.03.2010 по 31.12.2011 рік зазначено, що кредиторської заборгованості ТОВ «Енергія Литво» перед ПАТ «Зміївський експериментально-механічний завод «Зміївметалосервіс» не виявлено.

Рішенням господарського суда Харківської області по справі №5023/6060/12 задоволено позов ТОВ «УКРПРОМСТАЛЬ-1» до ТОВ «Енергія Литво» про стягнення грошових коштів за договором №20/12-2010 від 20.12.2010 р. у сумі 1 192 461,49 грн.

Господарським судом Харківської області винесено також ряд рішень про стягнення з ТОВ «Енергія Литво» на користь ПАТ «Зміївський експериментально-механічний завод «Зміївметалосервіс» грошових коштів: 06.02.2013 р. по справі №922/273/13-г ; 25.02.2013 р. по справі №922/271/13-г; 25.03.2013 р. по справі №922/272/13-г ; 26.03.2013 р. по справі №922/449/13-г; 10.04.2013 р. по справі № 922/450/13.

Підставою для стягнення зазначених коштів в рішеннях суду зазначені договори, реальних господарських операцій за якими не проводилось, та про ознаки фіктивності яких свідчать матеріали кримінального провадження, зокрема, вищенаведений акт перевірки ГНИ та нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_4

На час розгляду даної скарги вказані вище рішення господарських судів набрали законної сили та господарськими судами видані накази про стягнення зазначених коштів.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а сам процес доказування полягає доказування у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

З огляду на положення ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом і в тому числі шляхом ініціювання потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, які здатні забезпечити подання суду належних та допустимих доказів.

Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

Згідно з ч.2 даної норми, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення нею кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно до вимог ч.5 ст.55 КПК України слідчий і прокурор тільки за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що повідомлення про кримінальне правопорушення подана особою, якій не завдано шкоди, мають можливість винести постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Суд прийшов до висновку, що у слідчого на час винесення оскаржуваної постанови були достатні підстави вважати, що заява про кримінальне правопорушення подана особою, якій завдано шкоди, на підставі наступного.

Відповідно до ст.114, 116 ЦК України учасники господарського товариства, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Згідно ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про господарські товариства» прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Відповідно до статуту ТОВ «Енергія Литво», ТОВ «АПП «Львівське» є його засновником, з часткою 60 % у статутному капіталі.

Отже, доводи заявника про те, що відбувається систематичне та цілеспрямоване виведення активів ТОВ «Енергія Литво», шляхом укладання фіктивних договорів та стягнення заборгованості рішеннями судів на підставі зазначених фіктивних договорів, що призводить до завдання збитків ТОВ «АПП «Львівське», як інвестору та учаснику ТОВ «Енергія Литво» з часткою 60 % у статутному капіталі, заслуговують на увагу.

Та обставина, що зі зменшенням вартості активів та збільшенням боргів ТОВ «Енергія Литво» ринкова вартість частки ТОВ «АПП«Львівське» у статутному капіталі пропорційно зменшується, свідчить про те, що майнова шкода, яка була завдана посадовими особами ТОВ «Енергія Литво», фактична була завдана ТОВ «АПП «Львівське».

Майнова шкода визначається як сукупність негативних змін у майновій сфері фізичної чи юридичної особи, що об'єктивно відбулися внаслідок вчинення злочину. Під майновою шкодою (збитками) розуміється також втрата активів чи недоотримання належних доходів об'єктом контролю та/або державою, що сталися внаслідок порушення законодавства об'єктом контролю шляхом дій або бездіяльності його посадових (службових) осіб.

Загальновизнаним є розуміння майнової шкоди як втрати, погіршення чи зниження цінності майна, витрат, необхідних для відновлення, придбання втраченого майна (пряма чи позитивна шкода).

Відповідно до положень ст. 147 ГК України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Як зазначено у статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Способи і порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що системний аналіз вищезазначених правових норм та надані суду матеріали свідчать про помилкове винесення постанови слідчого про відмову у визнанні ТОВ «АПП «Львівське» потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Отже, наявні всі підстави для скасування судом оскаржуваної постанови від 25.05.2013 року, та слідчому слід винести постанову щодо визнання ТОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.303, 307 КПК України,

ухвалив:

Скасувати постанову слідчого СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Голубенка А.В. від 25.05.2013 року у кримінальному провадження № 12013220010000019 про відмову у визнанні потерпілим ТОВ «Агропромислове підприємство «Львівське».

Зобов'язати слідчого СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Голубенка А.В. розглянути питання щодо визнання потерпілим ТОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» у зазначеному кримінальному провадженні відповідно до поданої вказаним товариством заяви, згідно з вимогами ст. 55 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя - Л.Л. Шрамко