Рішення № 31570028, 29.05.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Бондаренко Н.В., Собіни І.М.,

секретар судового засідання Панас Б.В., з участю представника позивача Лукашина Є.В., відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" на рішення Здолбунівського районного суду від 08 лютого 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ,

В С Т А Н О В И Л А :

05 липня 2012 року ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулося в Здолбунівський районний суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що відповідно до кредитного договору № ROZ0GA0000000067 від 21 липня 2008 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 27964,40 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 липня 2023 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки квартири від 21 липня 2008 року, згідно якого ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить останній на праві приватної власності.

В зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором за ОСОБА_2 станом на 01.06.2012 року утворилась заборгованість в сумі 58062,72 доларів США, що складається з наступного: 24323,22 доларів США - заборгованість за

___________________

Провадження № 22-ц/787/627/2013 Головуючий у 1 інстанції : Шуляк А.С.

Доповідач : Григоренко М.П.

кредитом, 12310,21 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3038,99 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 15595,62 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 31,28 доларів США - штраф (фіксована частина), 2763,40 доларів США - штраф (процентна складова).

На неодноразові вимоги Банку про погашення заборгованості за договором кредиту відповідач ОСОБА_2 не реагувала.

Із цих підстав просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ROZ0GA0000000067 від 21 липня 2008 року, в розмірі 58062,72 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити відповідачів з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Здолбунівського районного суду від 08 лютого 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ПАТ КБ „ПриватБанк" покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи.

Вказує, що в зв'язку з порушенням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, заборгованість за яким станом на 01.06.2012 року становила 58062,72 доларів США, ПАТ КБ „ПриватБанк" несе збитки, які мають вираз у залученні Банком вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника, а також несе витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.

Зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі не виконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя .

Також вказує, що згідно ч.1 ст. 40 ЗУ „Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Крім того, зазначає, що на момент укладення договору іпотеки, ні чоловік, ні неповнолітні діти відповідача не проживали за адресою : АДРЕСА_1.

Вважає, що відповідачі підлягають виселенню із вказаного житла у примусовому порядку на підставі рішення суду.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк" - задовольнити в повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 вказує, що оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

В ході апеляційного розгляду справи представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник просили апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню..

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ „ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що по справі відсутні докази вручення відповідачам вимоги Банку від 28 травня 2012 року про усунення порушень умов кредитного договору та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі не усунення цих порушень у визначений строк, а повторна вимога від 20 листопада 2012 року була підписана не повноваженою особою.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що звернення на предмет іпотеки призведе до порушення прав малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо користування спірним жилим приміщенням, які гарантовані Законами України „Про охорону дитинства", „ Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей".

Проте, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням у справі нового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитного договору № ROZ0GA0000000067 від 21 липня 2008 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 27964,40 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 липня 2023 року.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між ПАТ КБ „Приватбанк" та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки квартири від 21 липня 2008 року, згідно якого остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить останній на праві приватної власності.

В зв'язку з виникненням у відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором ПАТ КБ „Приватбанк" двічі направляло на адресу боржника вимогу про усунення порушення умов кредитного договору та пропонував добровільно звільнити предмет іпотеки в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги, у разі не погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 14, 39).

Наявні у справі докази (а.с. 38) свідчать про те, що вимогу Банку від 20 листопада 2012 року відповідач ОСОБА_2 отримала особисто, що вона і не заперечувала під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що вимога Банку вищевказана вимога Банку від 20 листопада 2012 року була підписана не повноважною особою, на увагу не заслуговують, оскільки умова кредитного та іпотечного договору не передбачено хто саме із працівників позивача має підписувати таку вимогу, а лише зазначено про те, що Банк має направити таку вимогу у встановленому порядку.

Таким чином, позивачем було виконано вимоги ст.35 Закону України „Про іпотеку".

В п. 44 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено. що згідно зі ст. 32 ЦК, ст.177 СК та ст. 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III „Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад: реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

З матеріалів справи вбачається, що малолітня донька відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, народилась вже після укладення договору іпотеки, а тому її права щодо житлового приміщення, яка є предметом іпотеки, могли виникнути лише в тих межах, які визначені укладеним договором іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 12 Закону Україи „Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

З наданого в ході апеляційного розгляду справи позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № ROZ0GA0000000067 від 21 липня 2008 року, ОСОБА_2, станом на 01 червня 2012 року мала заборгованість, на загальну суму 54956.22 доларів США, що за курсом Національного Банку України становить 439100 грн. 30 коп., яка складається:

24323,22 доларів США - заборгованість за кредитом;,

12310,21 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3038,99 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом,

13268,90 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,

а також штрафи відповідно до Договору: 250 грн. - штраф (фіксована частина), 15849 грн. 10 коп. - штраф (процентна складова).

Сторонами іпотечного договору була початкова ціна реалізації предмета іпотеки, що становить 169400 грн..

З огляду на викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" підлягають частковому задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вищевказаної заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 01 червня 2012 року, за початковою ціною, яка була узгоджена сторонами при укладенні іпотечного договору, з виселенням відповідачів з квартири АДРЕСА_1.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду від 8 лютого 2013 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" за кредитним договором № ROZ0GA0000000067 від 21 липня 2008 року, яка утворилась станом на 01 червня 2012 року, на загальну суму 54956.22 доларів США, що за курсом Національного Банку України становить 439100 грн. 30 коп., і яка складається:

24323,22 доларів США - заборгованість за кредитом,

12310,21 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3038,99 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом,

13268,90 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,

а також штрафи відповідно до Договору: 250 грн. - штраф (фіксована частина), 15849 грн. 10 коп. - штраф (процентна складова), звернути стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру, загальною площею 100.10 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки б/н від 3 квітня 2007 року) Публічним акціонерним товариством Комерційним банком „Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги № 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені іпотекодержателя договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем, за початковою ціною узгодженою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, в сумі 169400 гривень, з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Виселити без надання іншого житлового приміщення з квартири АДРЕСА_1: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" понесені ним судові витрати, у сумі 4939 гривень 82коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: