Рішення № 31568865, 22.05.2013, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.05.2013

Справа № 497/642/13-ц

Провадження № 2/497/293/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2013 року, м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря Бачур А.В.,

позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5 опіки та піклування в особі Болградської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Болград, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів і визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_5 опіки та піклування в особі Болградської районної державної адміністрації Одеської області до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини, повернення її за попереднім місцем проживання, визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка просить ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між нею і відповідачем, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, сімя розпалась, в звязку з відсутністю спільних інтересів, розбіжностями характерів та різними поглядами на сімейні взаємовідносини, відповідач постійно принижує її особисту гідність, неодноразово застосовував до неї, позивачки фізичне насилля, що виражалося в рукоприкладстві. За таких обставин вона, позивачка дійшла до висновку про необхідність розірвання шлюбу, що вона з відповідачем спільно, як подружжя, не проживає, миритися з відповідачем не бажає. Крім цього вона також поросить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частки всіх видів доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення донькою повноліття, посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку не надає їй матеріальної допомоги на утримання доньки.

Відповідач позовні вимоги визнав частково. Не заперечував щодо розірвання шлюбу, стверджував що відновлення сімейних відносин між ними неможливо. Щодо стягнення з нього аліментів заперечував. Звернувся до суду з зустрічним позовом про відібрання малолітньої дитини та повернення її за попереднім місцем проживання. Згодом, уточнивши позовні вимоги (а.с.52-53) просив також визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_7 з ним батьком. Свої доводи мотивує тим, що він є батьком малолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася на території України, її народження зареєстровано на території України, а тому вона є громадянкою України. Не заперечував, що дійсно на початку січня 2013 року вони з відповідачкою за зустрічним позовом фактично припинили шлюбні відносини, хоча проживали разом та вели спільне господарство. 06.03.2013 року відповідачка ОСОБА_1, не отримавши від нього, позивача відповідним чином оформленої згоди на виїзд їх дитини за межі України, залишила територію України, при цьому протиправно вивезла з собою їх дитину ОСОБА_7. Оскільки відповідачка протиправно, без його, позивача згоди утримує їх спільну дитину на території ОСОБА_8 ОСОБА_9, та в майутньому має намір виїхати разом з донькою до Туреччини для постійного проживання там, просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Позивачка за первісним відповідачка за зустрічним позовами, зустрічні позовні вимоги не визнала, категорично заперечувала усі доводи позивача, про що надала пояснення в судовому засіданні. Крім того, позивачка уточнивши усно свої позовні вимоги, просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_7 з нею матір'ю за адресою: вул. Островського, буд.№ 4, м.Чадир-Лунга Республіка Молдова.

Представник третьої особи ОСОБА_5 опіки та піклування в особі Болградської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_6 діюча за дорученням від 19.04.2013 року заперечувала доводи позивача за зустрічним позовом та просила в його задовольнні відмовити, так як з урахуванням віку дитини, відібрання її від матері та перешкоди у спілкуванні з матір'ю, можуть негативно вплинути на психічний стан дитини та її розвиток.

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, пояснення сторін по справі, їх представників, приймаючи до уваги доводи представника ОСОБА_5 опіки та піклування, показання свідків, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.4, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, визначений законами України.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із сімейного законодавства.

Сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 22.10.2010 року (а.с.11). 12 грудня 2010 року від цього шлюбу народилася донька ОСОБА_7, яка в даний час знаходиться на утриманні позивачки, відповідач на її утримання матеріальної допомоги позивачці не надає, що підтверджується його ж поясненнями в судовому засіданні. Батьки не дійшли добровільно згоди щодо місця проживання та виховання доньки.

Між ними склалися неприязненні відносини. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, миритися з відповідачем не бажає. Подружжя проживає роздільно в різних населених пунктах, навіть у різних країнах (а.с.14, 57, 58).

Відповідач вимоги щодо розірвання шлюбу визнав, просив строк для примирення не надавати (а.с.24-25).

Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

За правилами, встановленими ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.

Суд вважає встановленим, що між сторонами втрачено взаєморозуміння, збереження сімї та поновлення шлюбних відносин неможливо, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті права подружжя та їх дитини.

Враховуючи вищеназвані обставини, суд приходить до висновку, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існує формально, а тому підлягає розірванню.

Розглянувши вимоги за зустрічним позовом, судом встановлено наступне.

Сторони проживали разом, перебуваючи у шлюбі протягом трьох років.

07 березня 2013 року відповідачка, будучи громадянкою ОСОБА_8 ОСОБА_9 разом з донькою ОСОБА_7, якій видано Консульством ОСОБА_8 ОСОБА_9 07.03.2013 року проїзний документ В 1483995, виїхали до ОСОБА_8 ОСОБА_9

Починаючи з 07.03.2013 року та потеперішній час ОСОБА_7 проживає разом з матірю за адресою: вул.Островського, № 4, м.Чадир-Лунга Респрубліка ОСОБА_9 (а.с.13, 67, 68). Відвідує дитячий садок № 8 з 04.04.2013 (а.с.70). Для неї створені усі умови для належного проживання та виховання, про що свідчить ОСОБА_10 обстеження житлово-побутових умов проживання від 08.04.2013 року Чадир-Лунгського відділу соціального захисту сімї та молоді (а.с.66)

Відповідачка ОСОБА_1 працює, отримує заробітну плату в розмірі 1300 лєєв (а.с.15, 75, 76, 78-79). У філії 21 м.Чадир-Лунга «Banca de Economii» має рахунок з остатком грошової суми 500.01 доларів США (а.с.77). Проживає разом з батьками, які є власниками будинку № 4 по вулиці Островського м.Чадир-Лунга (а.с.67).

Як за місцем роботи, так і за місцем проживання позивачка характеризується позитивно (а.с.97, 98).

Позивач, який є батьком малолітньої ОСОБА_10, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, де також проживають і інші члени сімї. Власником будинку є його мати ОСОБА_11 (а.с.57, 58). Фактично на час розгляду спрви, зі слів самого відповдіача він проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 разом зі своєю рідною сестрою ОСОБА_12, з рідною тіткою ОСОБА_13 та її чоловіком ОСОБА_10 в їх же будинку.

Працював дорожнім робітником в Приватному підприємтсві «ОСОБА_10 плюс». Згідно довідки цього приватного підприємтва та копії трудової книжки, позивач прийнятий на роботу з 13.07.2011 року по 10.12.2012 року, проте заробітна плата йому виплачувалась за повний рік та загалом становить 12 612.54 гривен. З 10.04.2013 року позивач знову прийнятий на роботу дорожнім працівником в ПП «Ася-1», директором якого є чоловік його рідної тітки ОСОБА_10 (а.с.55, 56, 94, 95). За квітень місяць отримав заробітну плату у розмірі 1 200 гривен. Крім того, зі слів самого позивача ОСОБА_3, він має додаткові доходи з автомобілів, на яких у м. Одесі працюють наймані водії.

За місцем роботи характризується позитивно (а.с.93).За місцем проживання також характеризується позитивно та з цієї ж характеристики вбачається, що, він позивач виїжджає на заробітки до м.Одеси (а.с.31).

На «Д» обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.с.59, 60). Судимості на території України не має (а.с.61).

Згідно ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Крім того ст. ст. 160 ч. 1, 161 ч. 1 і ч. 2 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. ОСОБА_5 опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 62 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоровя або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір'ю.

Конвенція про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, виходячи з рівності прав матері та батька, у п. 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

При вирішенні питань, що торкаються дітей, згідно названої вище Конвенції про права дитини, суд має виходити з принципу максимального забезпечення інтересів дитини, її захисту і забезпечення турботи про неї. При вирішенні такого спору суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та умов їх нормального виховання.

Отже, вищезазначені норми Декларації та Конвенції вказують на наявність виключних обставин для розлучення малолітніх дітей з матір'ю у разі коли батьки проживають окремо.

Висновком ОСОБА_5 опіки та піклування в особі Болградської РДА Одеської області від 21.05.2013 року за № 01/01-26/1302, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_7, 12.12.2010 року з матірю ОСОБА_1 в м.Чадир-Лунга, вул. Островського, № 4, ОСОБА_8 ОСОБА_9 (а.с.161).

Аналогічне рішення було прийнято і Відділом соціального захисту сімї і дитини Головного управління охорони здоровя і соціального захисту АТО Гагаузія (а.с.65)

Таким чином, згідно закону та фактичних обставин справи місцем проживання малолітньої ОСОБА_7 слід визначити місце проживання її матері ОСОБА_1.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ході розгляду справи позивачем за зустрічним позовом не наведено будь-яких достатніх підстав для зміни місця проживання доньки, не наведено безспірних обставин, за яких дитини має бути повернена за місцем її попереднього проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, так як в судовому засіданні з достовірністю було встановлено та підтверджено пояснення самих сторін по справі, поясненнями свідків, що за названою адресою малолітня ОСОБА_7 та її батьки ніколи постійно не проживали, а лише інколи приїжджали погостювати. Сам позивач проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5 у будинку тітки, хоча ствержував, що також в м.Ізмаїлі є будинок, прибаний його матірю.

Тому суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні уточнених зустрічних позовних вимог та необхідність залишення дитини з її матірю.

Твердження позивача про те, що відповідачка незаконно виїхала разом з їх малолітньою донькою в ОСОБА_8 ОСОБА_9, при цьому незаконно без його відома перереєструвала народження доньки в ОСОБА_8 ОСОБА_9, спростовується дослідженими в судовому засіданні документами.

Так, відповідачка, як громадянка ОСОБА_8 ОСОБА_9 звернулася до ОСОБА_5 цивільного стану ОСОБА_8 ОСОБА_9 з метою визнання дійсними в ОСОБА_8 ОСОБА_9 документів про реєстрацію актів цивільного стану, виданих компетентними органами іноземних держав, відповідно до ст. 13 Закону ОСОБА_8 ОСОБА_9 «Об актах гражданского состояния», № 100-ХV від 26.04.2001 року.

Перереєстрація актів цивільного стану це є процедура визнання актів цивільного стану громадян ОСОБА_8 ОСОБА_9, зареєстрованих компетентними органами іноземних держав шляхом точного копіювання наявної в них інформації в регістри цивільного стану ОСОБА_8 ОСОБА_9.

Зазначене підтверджується наданими суду копіями свідоцтв про реєстрацію шлюбу та народження доньки та їх перекладами на українську мову, посвідчені нотаріально (а.с.89-92).

Крім того, на запит суду щодо дійсності та законності виданих компетентним органом ОСОБА_8 ОСОБА_9 названих вище свідоцтв, Відділ записів актів цивільного стану м. Чадир Лунга від 14.05.2013 року за № 629 повідомив, що документи надані суду ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію шлюбу, свідоцтво про народження дитини) є легітимними, отриманими внаслідок перереєстрації актів цивільного стану, укладених компетентними органами України за участю громадянина ОСОБА_9 (а.с.99).

Відповідно до листа Консула ОСОБА_14 Консульства ОСОБА_8 ОСОБА_9 в м.Одесі від 22.04.2013 року за № 211, відповідачка як громадянка ОСОБА_8 ОСОБА_9 звернулася до Консульства ОСОБА_8 ОСОБА_9 та їй було видано документ на повернення в ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який видано відповідно до вимог Закону № 1024 від 02.06.2000 року «О гражданстве ОСОБА_15 ОСОБА_9», а саме ст. 11, якою визначено умови придбання громадянства по народженню: «Является гражданином ОСОБА_15 ОСОБА_9 ребенок у которого оба родителя или один из них на момент рождения является гражданином ОСОБА_15 ОСОБА_9» (а.с.86).

Такі дії відповідачки, як громадянки ОСОБА_8 ОСОБА_9 узгоджуються з вимогами національного законодавства її країни.

Крім того, після прибуття в ОСОБА_9, на імя неповнолітньої ОСОБА_7 було видано національний паспорт громадянки ОСОБА_8 ОСОБА_9 (а.с.71-72).

Твердження позивача ОСОБА_3 про те, що відповідачка ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями та своєю аморальною поведінкою негативно впливає на психіку їх малолітньої дитини, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11, суду показали, що ОСОБА_1 від алкоголізму не лікувалась, до відповідальності за аморальний спосіб життя не притягувалася.

Разом з тим, ціж свідки повідомили, що позивач ОСОБА_3 є працьовитим чоловіком, дуже багато працює, щоб забезпечити свою сімю, дуже любить свою доньку ОСОБА_7 та має найкращі стосунки з нею, його сімя характеризується виключно позитивно, в с.Виноградне протягом останніх років він постійно не проживає, проживав з батьками в с. Прилиманське, на час розгляду справи проживає в м.Ізмаїл. Відповідачку ОСОБА_1 характеризували опосередковано. За час спільного проживання подружжя, відповідачка лише раз просила допомоги у своєї свекрухи щоб заспокоїти дитину, один раз залишила доньку на три дні у сестри свого чоловіка-позивача, щоб поїхати до ОСОБА_8 ОСОБА_9 відвідати батьків та лише одного разу прийшла до дому в неприглядну стані. Інших випадків, які б характеризували відповідачку з аморальної або з негативної сторони по відношенню до доньки, свідки суду не повідомили.

Суд не може погодитися з доводами позивача, що у разі якщо дитина буде постійно проживати в ОСОБА_8 ОСОБА_9, будуть порушені його права як батька і він не зможе приймати участі у вихованні доньки, оскільки судом враховуються положення ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 141 СК України і позивач не позбавлений батьківських прав та має право на безперешкодне спілкування та виховання дитини.

Та обставина, що позивач має більш кращі матеріально-побутові умови життя, більші доходи, не може бути самодостатньою підставою для передання йому дитини, оскільки відповідно до положень Сімейного Кодексу України, Принципу 6 Декларації прав дитини - малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір'ю.

Жодних фактів того, що відповідачка ОСОБА_1 має ознаки, передбачені ст.ст.164, 170 СК України - судом не встановлено. Крім цього, позивачем в судовому засіданні не представлено жодних доказів про те, що відповідачка неналежно утримує дитину та створює умови, які суперечили б інтересам їх доньки. Навпаки, відповідачка позитивно характеризується, належним чином забезпечена житлом, нею створені усі необхідні умови для проживання доньки, остання приділяє увагу вихованню дитини, її духовному та фізичному розвитку.

Згідно довідки ПП «Ася-1» від 2013 року та копії трудової книжки встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 10.04.2013 року працює в ПП «Ася-1» м.Ізмаїл Одеська область, зі слів позивача отримує доходи від автомобілів, на яких працюють наймані водії в м.Одеса, де він здійснює контроль за їх роботою. Тимчасово проживає в будинку рідної тітки ОСОБА_19 з її чоловіком ОСОБА_20 та своєю рідною сестрою в м.Ізмаїлі. Тобто, з вище наведеного видно, що місце роботи батька знаходиться далеко від місця його постійної реєстрації: с.Виноградне, де він просить визначити місце проживання дитини, що не дасть можливості належним чином доглянути малолітню доньку. Твердження позивача про те, що виховання його малолітньої доньки, йому будуть допомагати здійснювати його батьки та сестра - не заслуговують на увагу та не відповідають інтересам дитини.

Враховуючи те, що малолітня донька сторін по справі ОСОБА_20, залишається проживати разом з матірю за місцем її постійної реєстрації в ОСОБА_8 ОСОБА_9, вимоги позивачки ОСОБА_3 О про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_3 підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідач є здоровим, працездатним чоловіком. Він працює, отримує постійний дохід у вигляді заробітної плати, з його слів отримує і інші доходи, достатні для належного утримання дитини, а тому, як батько, зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої дочки. Позивачка наполягає на своїй вимозі про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки.

Мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою ( ч.1 ст. 141 СК України).

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частині від доходу батьків або в твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначені розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

З урахуванням обставин, які перелічені в ст. 182 СК України, суд вважає за можливе при визначенні розміру аліментів, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_21 - аліменти на утримання доньки ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частки всіх видів його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 березня 2013 року і до 12 грудня 2028 року.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України також підлягає стягненню на користь держави з відповідача судовий збір у розмірі 229.40 грн. за розгляд позовних вимог про стягнення аліментів.

Крім того на користь позивачки ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114.70 гривен, сплачений позивачкою при подачі позову до суду про розірвання шлюбу.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 131, 208, 209, 213-215, 223-225, 294 ЦПК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 62, 105, 110, 112, 113, 141, 160, 161, 180-183, 191 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», вимогами Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України з 27.09.1991 року, Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів і визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрований 22 жовтня 2010 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Болградського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 118.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 її ж шлюбне прізвище «Дімітрова».

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_10, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11 Одеська обалсть, паспорт КМ № 630612 виданий 09.12.2009 року Болградським РВ ГУМВС України в Одеській області, ідентифікаійний номер НОМЕР_1 - аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12 для утримання доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_13, в розмірі ? частки всіх видів його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 березня 2013 року і до 12 грудня 2028 року.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_13 з матірю ОСОБА_1 за місцем її постійного проживання: вул.Островського, буд.№ 4, м.Чадир-Лунга Республіка Молдова.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати 114.70 грн. (сто чотирнадцять гривен сімдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір 229. 40 грн.(двісті двадцять девять гривен сорок копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, третьої особи на стороні позивача ОСОБА_5 опіки та піклування в особі Болградської районної державної адміністрації Одеської області до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини, повернення її за попереднім місцем проживання, визначення місця проживання дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.В.Кодінцева.