Рішення № 31568430, 27.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.05.2013р. Справа № 905/1912/13

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України, радника юстиції Ванжи Є.М. заявленої

в інтересах держави в особі:

позивачів: 1. Державного концерну «Укроборонпром» м. Київ,

2. Донецького казенного заводу хімічних виробів м. Донецьк

до відповідача - Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» м. Донецьк

про стягнення з 373818,91грн. збитків, 3% річних і пені.

01.04.2013р.в судовому засіданні приймали участь:

від прокуратури - Бекіров Р.З. - посвідчення.

від позивача 1 - Мінаєва В.В. - довіреність від 09.07.2012р.,

від позивача 2 - Мельникова І.В., Воробйова О.В. - довіреності від 16.01.2013р.,

від відповідача - Будовський О.А. -- довіреність від 19.12.2012р.,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2013р. Донецький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» м. Київ та Донецького казенного заводу хімічних виробів м. Донецьк про стягнення з відповідача на користь обох позивачів 373818,91грн., з яких 364675,28грн. - заборгованість за надані послуги по прийманню господарсько-побутових стоків, 3244,76грн. - 3% річних, які нараховані за період з 11.08.2012р. по 11.03.2013р., 5898,87грн. - пеня, яка нарахована за період з 11.09.2012р. по 11.03.2013р. по кожному розрахунковому періоду окремо відповідно до п. 4.5 договору. З метою забезпечення позову відповідно до вимог ст.ст.66,67 ГПК України просить накласти арешт на майно і грошові кошти, що належать відповідачу в сумі заявленої до стягнення.

В підтвердження позову надав підписаний між Донецьким казенним заводом хімічних виробів та відповідачем договір № 184 про надання послуг з приймання і переробки стічних вод від 01.04.2010р. з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей, акти про надання послуг від 31.07.2012р. за липень 2012р., від 31.08.2012р. за серпень 2012р., від 30.09.2012р. за вересень 2012р., від 31.10.2012р. за жовтень 2012р., від 30.11.2012р. за листопад 2012р., від 31.12.2012р. за грудень 2012р., від 31.01.2013р. за січень 2013р., податкові накладні, рахунки-фактури № 1502 від 31.07.2012р. на суму 66792,00грн., № 1573 від 31.08.2012р. на суму 58704,00грн., № 1653 від 30.09.2012р. на суму 57588,00грн., № 1710 від 31.10.2012р. на суму 59487,00грн., № 1778 від 30.11.2012р. на суму 59812,50грн., № 1847 від 31.12.2012р. на суму 58077,00грн., № 1921 від 31.01.2013р. на суму 61248,00грн., платіжне доручення № 6749 від 01.10.2012р. на суму 58704,00грн., яке підтверджує часткову оплату.

22.04.2013р. позивачем надано суду уточнення до позовної заяви, яке за своїм змістом є зменшенням суми заявленої до стягнення збитків, які просить стягнути в розмірі 324 675,28грн. і збільшенням розміру річних, які становлять 3350,15грн. і пені в розмірі 16 726,09грн. і забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно і кошти відповідача.

Позивач 1 - Державний концерн «Укроборонпром» м. Київ просить стягнути визначену в позові суму з відповідача на користь позивача 2 - Донецького казенного заводу хімічних виробів м. Донецьк. В обґрунтування вимог посилається на пункти 13,14 Статуту Державного концерну «Укроборонпром», за якими учасники концерну, до яких відноситься і позивач 2, зберігають господарську самостійність, мають право від свого імені укладати договори з іншими учасниками концерну, самим концерном, іншими підприємствами, установами та організаціями. Відповідач 2 перебуває у зобов'язальних правовідносинах з відповідачем, а тому має право як кредитор вимагати від боржника виконання його зобов'язання за договором № 184 від 01.04.2010р.

01.04.2013р. розпочато розгляд господарським судом справи по суті після ознайомлення сторін з правами і обов'язками.

В процесі розгляду справи встановлено недостатність документів для розгляду справи по суті, а тому в судовому засіданні оголошена перерва до 29.04.2013р. на 10-00 годин.

Після оголошеної перерви в судове засідання явився тільки представник позивача 1 - Державного концерну «Укроборонпром» - Мінаєва В.В. за довіреністю від 09.07.2012р., яка пояснила, що не була повідомлена про уточнення суми заявленого позову позивачем 2.

24.04.2013р. позивач 2 надіслав до суду письмове клопотання про відкладання слухання справи у зв'язку з перенесенням робочих днів 29 - 30 квітня та 7 - 8 травня 2013р. на підставі внутрішнього наказу № 115 від 23.04.2013р., який доданий до клопотання.

Оскільки в судове засідання не явилися представники прокуратури, позивача 2 і відповідача, недостатньо документів, якими обґрунтовує заявлений позов прокурор щодо стягнення збитків, господарський суд на підставі ст. 77 ГПК України, ухвалив відкласти розгляд справи на 14.05.2013року на 10 годин 00 хвилин.

У зв»язку з необхідність проведення звірки розрахунків за клопотанням відповідача строк розгляду справи 14.05.2013р. продовжений на підставі ст.69 ГПК України на 15 днів.

14.05.2013р. в судовому засіданні, на якому брали участь всі представники сторін і прокуратури, оголошена перерва на 27.05.2013р. про час і місце якого були всі повідомленні належним чином. В цей день явився в судове засідання один представник - від Державного концерну «Укроборонпром», останні представники і прокурор в засідання суду не явились і не повідомили про причини своєї неявки.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими сторонами в процесі розгляду справи.

Оцінюючи пред»явлені вимоги і підстави, якими вони обгрунтовуються, заслухавши пояснення всіх представників сторін, господарський суд дійшов наступного:

Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за послуги з приймання і переробки стічних вод, які надані за період з липня 2012р. по січень 2013р., а також 3% річних і пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України „Про питну воду та питне водопостачання", „Про житлово-комунальні послуги".

Господарським судом встановлено, що 01 квітня 2010р. між Донецьким казенним заводом хімічних виробів (Завод) та Комунальним підприємством «Донецькміськводоканал» (Водоканал) підписаний договір № 184 про надання послуг з приймання і переробки стічних вод, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого водоканал передає заводу для очищення на очисних спорудах господарсько-побутові стоки житлового селища, а завод приймає господарсько-побутові стоки від водоканалу в точках підключення до каналізаційних колекторів, які належать заводу, згідно Акту розмежування балансової приналежності каналізаційних мереж і споруд.

Відповідно до п. 3.5 послуги, які надаються заводом на момент підписання договору складають: за 1 куб. м. стоків - 1,50грн. з ПДВ. В залежності від цін на енергоносії, а також при зміні законодавчих і нормативних даних, які впливають на експлуатаційні витрати заводу, вартість послуг може змінюватися після попереднього узгодження з водоканалом в письмовій формі (п. 3.6 договору). Відповідно до п. 3.7 договору на підставі актів про надання послуг з приймання і переробки стічних вод і виставлених згідно ним рахункам, водоканал здійснює 100% оплату за надані послуги до 10 числа місяця, наступного за звітним. Несвоєчасне отримання водоканалом рахунку від заводу не є підставою для несвоєчасної оплати.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що Донецьким казенним заводом хімічних виробів послуги з приймання і переробки стічних вод надані належним чином, про що свідчать підписані між ним та відповідачем без зауважень та заперечень акти про надання послуг від 31.07.2012р. за липень 2012р., від 31.08.2012р. за серпень 2012р., від 30.09.2012р. за вересень 2012р., від 31.10.2012р. за жовтень 2012р., від 30.11.2012р. за листопад 2012р., від 31.12.2012р. за грудень 2012р., від 31.01.2013р. за січень 2013р., копії яких наявні в матеріалах справи. Крім підписаних сторонами актів, в яких сторони вказали кількість витрат послуг по прийманню стічних вод по кожному місяцю, ціну і загальну вартість, підтвердженням наданих Донецьким казенним заводом хімічних виробів послуг є листи відповідача про інформацію щодо загальної кількості господарсько-побутових стічних вод, прийнятих КП від фізичних і юридичних осіб помісячно з проханням виставити відповідно до визначеної кількості рахунки. Таким чином, факт надання послуг Донецьким казенним заводом хімічних виробів Комунальному підприємству «Донецькміськводоканал» доведений.

З матеріалів справи вбачається, що Донецький казенний завод хімічних виробів на виконання умов пункту 3.7 договору виставив відповідачу рахунки-фактури № 1502 від 31.07.2012р. на суму 66792,00грн., № 1573 від 31.08.2012р. на суму 58704,00грн., № 1653 від 30.09.2012р. на суму 57588,00грн., № 1710 від 31.10.2012р. на суму 59487,00грн., № 1778 від 30.11.2012р. на суму 59812,50грн., № 1847 від 31.12.2012р. на суму 58077,00грн., № 1921 від 31.01.2013р. на суму 61248,00грн., всього на загальну суму 421708,50грн.

Оскільки відповідачем отримані послуги у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 3.7 договору грошові зобов»язання по оплаті послуг у відповідача виникають тільки на підставі актів про надання послуг з приймання і переробки стічних вод і виставлених згідно ним рахункам. Після отримання рахунків водоканал здійснює 100% оплату за надані послуги до 10 числа місяця, наступного за звітним. Але в договорі сторонами визначено, що несвоєчасне отримання водоканалом рахунку від заводу не є підставою для несвоєчасної оплати.

Враховуючи це положення, відповідач повинен був оплатити отримані послуги за виставленими рахунками: № 1502 від 31.07.2012р. на суму 66792,00грн. - до 10.08.2012р., № 1573 від 31.08.2012р. на суму 58704,00грн. - до 10.09.2012р., № 1653 від 30.09.2012р. на суму 57588,00грн. - до 10.10.2012р., № 1710 від 31.10.2012р. на суму 59487,00грн. - до 10.11.2012р., № 1778 від 30.11.2012р. на суму 59812,50грн. - до 10.12.2012р., № 1847 від 31.12.2012р. на суму 58077,00грн. - до 10.01.2013р., № 1921 від 31.01.2013р. на суму 61248,00грн. - до 10.02.2013р. Таким чином, виставлено рахунків відповідачу на загальну суму 421708,50грн.

Як встановлено господарським судом, відповідач в порушення умов договору отримані послуги сплатив частково і з порушенням строків, що підтверджується витягами з банківських рахунків:

- рахунок № 1502 від 31.07.2012р. на суму 66792,00грн. сплачений 03.09.2012р. платіжним дорученням № 6044 в повному обсязі. За цим рахунком позивачем не нараховувалась пеня і 3% річних за пропуск строку оплати.

- рахунок № 1573 від 31.08.2012р. на суму 58704,00грн. замість10.09.2012р. сплачений відповідачем у повному обсязі платіжним дорученням № 6749 від 01.10.2012р. За цим рахунком позивачем не нараховувалась пеня і 3% річних за пропуск строку оплати.

- рахунок № 1653 від 30.09.2012р. на суму 57588,00грн. повинен бути сплаченим до 10.10.2012р., відповідач перераховував в період з 12 по 22 березня 2013р. за цим рахунком 40000,00грн., залишок боргу несплачений в сумі 17588,грн. Прострочення оплати за цим рахунком складає 152 дня.

- виставлені рахунки № 1710, 1778, 1847, 1921 залишилися не сплаченими. Прострочення строку оплати складає понад 182 днів. Частково не сплаченою залишилась сума за рахунком № 1653 в розмірі 17588,00грн., прострочення оплати за цим рахунком складає 152 дня.

Таким чином, борг відповідача складає 256 212,50грн.

Враховуючи те, що позивачем доведено факт надання відповідачу послуг з приймання і переробки стічних вод за період з липня 2012р. по січень 2013р., та факт часткової не сплати останнім наданих послуг, господарський суд задовольняє позов в частині стягнення боргу в сумі 256 212,50грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач у встановлені договором терміни частково не оплатив отримані послуги, позивач просить стягнути з нього 3% річних, які нараховані за несвоєчасну оплату наступних рахунків:

- № 1357 від 07.06.2012р. на суму 12673,28грн. за 274 дня прострочки;

- № 1470 від 30.06.2012р. на суму 55789,50грн. за 244 дня прострочки,

- № 1653 від 30.09.2012р. на суму 37588,00грн. за 152 дня прострочки,

- № 1710 від 31.10.2012р. на суму 59487,00грн. за 121 день прострочки,

- № 1778 від 30.11.2012р. на суму 59812,50грн. за 91 день прострочки,

- № 1847 від 31.12.2012р. на суму 58077,00грн. за 60 днів прострочки,

- № 1921 від 31.01.2013р. на суму 61248,00грн. за 29 днів прострочки,

Вирішуючи це питання, господарський суд враховує, що підставою позову в заявленому позові від 19.03.2013р.не було вимог щодо стягнення 3% річних і пені за прострочку виконання грошового зобов»язання за виставленими рахунками №1357 від 07.06.2012р. і №1470 від 30.06.2012р. Після початку розгляду спору, позивачем пред»явлено уточнення 22.04.2013р., в якому позивач фактично змінює підстави для нарахування 3% річних і пені, що не відповідає вимогам, викладеним у статті 22 ГПК України, а тому вимоги, що до стягнення 3% річних і пені за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання відповідача по сплаті рахунків №1357 від 07.06.2012р. і №1470 від 30.06.2012р. не були предметом розгляду вимог по стягненню заборгованості, являються необґрунтованими.

Вирішуючи це питання щодо стягнення 3% річних за прострочення строків оплати інших виставлених рахунків, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем послуги залишилися частково не сплаченими, тому позивачем нарахована сума річних відсотків.

Господарський суд, перевіривши факти виставлення рахунків, строки несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов»язань, вважає доведеними вимоги щодо стягнення з боржника 3% річних за прострочку оплати наступних рахунків:

- № 1653 від 30.09.2012р. за 152 дня прострочки за період з 11.10.2012р. по 11.03.2013р., що складає 469,59грн.;

- № 1710 від 31.10.2012р. за 121 день прострочки за період з 11.11.2012р. по 11.03.2013р 3% складає 591,61грн.;

- № 1778 від 30.11.2012р. за 91 день прострочки за період з 11.12.2012р. по 11.03.2013р 3% складає 447,36грн.;

- № 1847 від 31.12.2012р. за 60 днів прострочки за період з 11.01.2013р. по 11.03.2013р 3% складає 291,34грн.;

- № 1921 від 31.01.2013р. за 29 днів прострочки за період з 11.02.2013р. по 11.03.2013р 3% складає 145,99грн.;

Таким чином, стягненню №5 річних підлягає сума 1945,89грн., в решті заявлених вимог щодо стягнення річних господарський суд відмовляє за недоведеністю підстав.

Порушення відповідачем строків оплати отриманих послуг явилось підставою для нарахування позивачем 16726,09грн. пені, яка нарахована за той же період нарахований за 3% річних по кожному виставленому рахунку відповідно до п. 4.5 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті виставлених рахунків і визначено вище термін прострочки оплати рахунків №1653, №1710, №778, №1847, №1921, господарський суд вважає доведеними факт простроки, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою. Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати виставлених рахунків отриманих послуг, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 4.5 договору, відповідно до якого, у випадку несвоєчасної оплати послуг, водоканал зобов'язаний сплатити заводу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Оскільки сторонами договором встановлені: а) строк виконання грошового зобов'язання (п. 3.7 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання (п. 4.5 договору - пеня); в) розмір пені (п. 4.5 договору), а також доведено факт прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд, перевіривши наданий розрахунок пені, і провівши власний, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені частково в сумі 9704,81грн., так як не доведено підстав, якими обґрунтовує ці вимоги позивач при нарахуванні пені за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання за рахунками № 1357 від 07.06.2012р. і № 1470 від 30.06.2012р.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір пропорційно розміру задоволений вимог, враховуючи положення п. 4.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» за яким у випадку, коли позивач звільнений від сплати судового збору, у разі задоволення позову частково судовий збір стягується з відповідача пропорційно задоволеним вимогам в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» та, керуючись статтями 2,29,49,82,84,81-1,85 Господарського процесуального України, господарський суд -

В и р і ш и в :

Задовольнити позов Донецького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Державного концерну «Укроборонпром» м. Київ та Донецького казенного заводу хімічних виробів м. Донецьк до Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 324 675,28грн., річних в сумі 3350,15грн. і пені в розмірі 16 726,09грн. частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» м. Донецьк-83114, вул. Щорса, 110, ЄДРПОУ 03 361477 на користь Донецького казенного заводу хімічних виробів м. Донецьк-83077, вул. Софійська, 1, ЄДРПОУ 14311844 заборгованість в сумі 256212,50грн., 3% річних в сумі 1945,89грн., пеню в сумі 9704,81грн. Загальна сума стягнення становить 267863,20грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Донецькміськводоканал» м. Донецьк-83114, вул. Щорса, 110, ЄДРПОУ 03361477 в доход державного бюджету України 5357,26грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 27.05.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Суддя С.Ю. Гринько