Рішення № 31568424, 28.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.05.2013Справа №5002-11/ 1870-2012

За позовом Прокурора міста Євпаторія в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим

до відповідача - Новоозернівської селищної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний «Андріївський»

про визнання рішень недійсними

Суддя С.С. Потопальський

Представники:

від прокуратури - Костюченко Р.С., начальник відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури м. Сімферополя, посвідчення №11355;

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Михайлов Г.В., довіреність № 02-6-521 від 24.04.2013, паспорт серії МН 142918, представник;

від третьої особи - ОСОБА_3, довіреність № б/н від 13.01.2011, паспорт серії СН163689, представник;

СУТЬ СПОРУ: Прокурор міста Євпаторія звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим до Новоозернівської селищної ради, в якій просить суд визнати рішення Новоозернівської селищної ради від 21 травня 2010 року №47/5-8 «Про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки у власність обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний «Андріївський» для будівництва об'єктів житлового призначення»; визнати недійсним рішення Новоозернівської селищної ради від 21 травня 2010 року № 47/5-9 «Про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки у власність обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний «Андріївський» для будівництва об'єктів житлового призначення».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевіркою, проведеною прокуратурою м.Євпаторії щодо додержання вимог земельного законодавства при прийняті Новоозернівською селищною радою 21.05.2010 рішень № 47/5-8 і № 47/5-9 про надання дозволу Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний «Андріївський» на розроблення проектів відведення земельних ділянок площею 19 га і 10 га. для будівництва об'єктів житлового призначення встановлено, що вказані рішення прийняті всупереч вимогам статті 41 Земельного кодексу України, та не відповідають вимогам чинного земельного законодавства, а саме статтям 122, 123 Земельного кодексу України, статтям 5, 17 Закону України «Про основи містобудування», ДБН Б. 1.1- 4 - 2009 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження містобудівного обґрунтування», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України №287 від 13.07.2009.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Кримі від 25.07.2012 позов задоволено. Визнано недійсним рішення Новоозернівської селищної ради від 21 травня 2010 року №47/5-8 «Про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний «Андріївський» для будівництва об'єктів житлового призначення». Визнано недійсним рішення Новоозернівської селищної ради від 21 травня 2010 року № 47/5-9 «Про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний «Андріївський» для будівництва об'єктів житлового призначення» Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний «Андріївський» в дохід Державного бюджету України 1073,00 грн. судового збору.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 рішення Господарського суду Автономної Республіки Кримі від 25.07.2012 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2013 касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2012 скасовано. Справу №5002-22/1870-2012 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Матеріали справи скеровано до Господарського суду Автономної Республіки Крим.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Автономної Республіки Крим справу розподілено на суддю Потопальського С.С.

Представником третьої особи надані письмові заперечення, (а.с.103-146, т.6), в яких представник третьої особи просить у позові відмовити та зазначає, що прокурор невірно визначив позивача, оскільки у Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим відсутні цивільні права або інтереси, які стосуються права розпорядження спірною земельною ділянкою. Крім того, звертає увагу, що прокурором порушений строк позовної давності та зазначив що прокурором надано помилкове тлумачення положенням статті 41 Земельного кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи та представника прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2010 року Новоозернівською селищною радою прийнято рішення №47/5-8 "Про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки у власність обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний "Андріївський" для будівництва об'єктів житлового призначення.

Вказаним рішенням Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний "Андріївський" надано дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки орієнтовною площею 19 га, розташованої в с. Новозерне, в районі між котельнею та автодорогою Ноозерне-Веселовка, для будівництва об'єктів житлового призначення.

Також, 21 травня 2010 року Новоозернівською селищною радою прийнято рішення №47/5-9 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний "Андріївський" для будівництва об'єктів житлового призначення.

Вказаним рішенням Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний "Андріївський" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 10 га, розташованої в с. Новоозерне, район вул. Соснова, для будівництва об'єктів житлового призначення.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позовні вимоги такими що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Пунктами 1.1 та 2.1.1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, а саме: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинків з надвірними будівлями, або котеджів з будівництва паркінгів, гаражів, спортивних, культурно-побутових і господарських приміщень за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цими будинками кооперативу.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний "Андріївський" був заснований громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, з яких лише один постійно мешкає в селищі Новоозерне, жодний не потребує поліпшення житлових умов, що свідчить про порушення вищенаведених норм законодавства.

Згідно ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статус житлово-будівельного кооперативу закріплено в діючому Житловому Кодексі Української РСР - порядок його створення, організації, порядок вступу до кооперативу, хто може бути членом кооперативу.

Відповідно до статей 133, 137 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті.

Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 05.06.85 № 228 затверджено Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до п. 2 Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, кооперативний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленому порядку.

Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу, (п.10 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу).

Однак, списки громадян, які приймалися засновниками до житлово-будівельного кооперативу не були затверджені виконавчим комітетом Новоозернівської селищної ради.

Отже, членами кооперативу фактично є лише 3 особи ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6., які не потребують поліпшення житлових умов та з яких лише один постійно мешкає в селищі Новоозерне.

Таким чином, створення Кооперативу відбулося з порушеннями діючих Житлового кодексу Української РСР, а також прийнятого на його основі Примірного статуту, оскільки Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний "Андріївський" був заснований громадянами, які не потребують поліпшення житлових умов, а також не перебувають на обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, про що на запит суду повідомила Новоозернівська селищна Рада листом від 14.05.2013р. №901/27219/13 (т. 6 а.с.150).

Виходячи із положень ст. 41 Земельного кодексу України при вирішенні питання щодо надання земельної ділянки необхідно враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до містобудівного обґрунтування, що міститься у проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок, Кооперативом на відведених землях планується зробити забудову 271 садибного будинку, середній розмір якого складає 200 м2, при цьому членами Кооперативу є лише 3 особи.

Вказане свідчить що Кооператив незалежно від того, що за напрямом діяльності відповідає поняттю "житлово-будівельний кооператив", не створювався як житлово-будівельний кооператив відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Враховуючи вищенаведене, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний «Андріївський» не може вважатись таким, що мав достатньо правових підстав для отримання земельних ділянок у відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України.

Щодо заперечень третьої особи стосовно визначення прокурором неналежного позивача по справі, суд зазначає наступне.

Представник третьої особи просить суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності шляхом відмови в задоволенні позову.

Свою заяву обґрунтовує внесенням прокурором 29.07.2010 протестів на оскаржувані рішення, за результатами розгляду яких в задоволенні їх було відмовлено. У зв'язку з вищевикладеним, 3-тя особа наполягає на необхідності застосування господарським судом спеціальних положень Закону України «Про прокуратуру» про наявність 15 денного строку оскарження незаконного рішення у разі відхилення протесту.

Однак, Закон України "Про прокуратуру" регулює організаційні питання діяльності органів прокуратури, не спрямований на регламентацію цивільно-правових відносин, а тому строки, встановлені в частині 4 статті 21 Закону України "Про прокуратуру" не можна відносити до скорочених строків позовної давності.

Згідно статті 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю в три роки.

З матеріалів справи не вбачається, з якого момент прокурор дізнався або повинен був дізнатись про порушення інтересів держави оспорюваними рішеннями, однак враховуючи, що про оспорювані рішення прокурору не могло бути відомо до моменту їх фактичного прийняття, а з моменту прийняття рішень - 21.05.2010 трирічний строк ще не сплинув, не можна стверджувати про пропуск прокурором строку позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного, прокурор звернувся до суду в інтересах Державної інспекції сільського господарства в АР Крим у межах визначеного процесуальним законодавством строку,

В той же час відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла до 20.12.11) позовна давність не поширювалася на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.11 № 4176-VI було виключено пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України. Разом з тим, пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Таким чином, прокурором у даному випадку внесено позов з дотриманням трирічного строку звернення до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, що свідчить про відсутність підстав до застосування строку позовної давності.

Подібна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 28.02.2013 у справі №5002-2/843-2012: від 03.10.2012 у справі №5023/1164/12; від 03.07.2012 у справі №5013/2242/11.

Вищезазначений закон набрав чинності з 15.01.2012 року, позов пред'явлено 12.02.2013. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, строки давності взагалі не повинні застосовуватись.

Що стосується позиції 3 -ої особи щодо залишення позову прокурора без розгляду у зв'язку з неправильним визначенням позивача за вказаним позовом, слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ст.121 п.2 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом. Такі випадки передбачені Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Підставою для представництва інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних і юридичних осіб, які існують між ними або з державою.

Під представництвом інтересів держави в суді слід розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізовуючи повноваження по захисту інтересів держави, здійснює в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства України (далі Держсільгоспінспекція України) остання є центральним органом виконавчої влади, координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується.

Вказаний урядовий орган здійснює державний контроль у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

У даному випадку, під час винесення спірних рішень ради відбулося порушення загальнодержавного інтересу з додержанням встановленого законом порядку набуття та реалізації прав на землю, у зв'язку з чим прокурор і звернувся до суду в інтересах єдиного органу, на якого покладено нагляд (контроль) у зазначеній сфері.

Стосовно позиції 3-ої особи, що на момент прийняття оскаржуваних рішень Державної сільгоспінспекції АРК не існувало, а таким чином, її права не порушено, звертаю увагу, що визначений прокурором компетентний орган повинен мати повноваження у спірних правовідносинах на момент пред`явлення позову, а позов прокурора заявлено 22.05.12, тобто вже на момент дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороню земель" від 23.02.2012 року, який набув чинності 20 березня 2012 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 1300 від 12 грудня 2011 року «Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства», Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 770 від 23 грудня 2011 року, яким затверджено Положення про Державну інспекцію сільського господарства в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення, Державна інспекція сільського господарства здійснює нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель, дотримання вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки.

Таким чином, позов подано в інтересах компетентного органу - центрального органу виконавчої влади на території АР Крим - Державної інспекції сільського господарства в АР Крим.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним рішення Новоозернівської селищної ради від 21 травня 2010 року №47/5-8 "Про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний "Андріївський" для будівництва об'єктів житлового призначення" .

3.Визнати недійсним рішення Новоозернівської селищної ради від 21 травня 2010 року № 47/5-9 "Про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний "Андріївський" для будівництва об'єктів житлового призначення" .

4.Стягнути з Новоозернівської селищної ради, (вул.Героїв Десантників, 3, смт.Новоозерне, м.Євпаторія, ЗКПО 04525892) на користь Державного бюджету України (ГУДКСУ в Автономної Республіки Крим, м.Сімферополь код ЄДРПОУ 38040558, рахунок 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному Управлінні на ім`я Управління Державної казначейської служби України у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим) 1073,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Суддя С.С. Потопальський