Рішення № 31568160, 03.06.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/2387/13 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Гончара О.С., суддів: Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі: Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок каліцтва.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з КП «Запоріжелектротранс» він перебував у трудових відносинах з 2000 року і до 21 серпня 2001 року, остання професія на вказаному підприємстві - слюсар по ремонту рухомого складу 3-го розряду в депо. Згідно з пунктом 9 акту від 12.06.2001р. розслідування нещасного випадку, який стався з ним 27.05.2001р. при виконанні трудових обов»язків в робочий день, за медичним висновок йому був поставлений діагноз (п.9): «вдавленный перелом костей черепа с двух сторон. Ушиб черепа второй степени». З того часу на протязі 11 років він лікується у зв»язку з погіршенням стану здоров»я внаслідок травми, яку отримав на виробництві. Всі витрати на ліки він оплачував самостійно. Йому кожного року необхідно лікуватися та проходити медичне обстеження (не менше двох разів на рік), купувати ліки, знаходитись на лікарняному з постійним доглядом за ним його близькими.

За результатами висновку останнього обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 1989 від 25.10.2006 року у результаті трудового каліцтва, пов'язаного з виробництвом, йому було встановлено другу групу інвалідності з 70% стійкої втрати професійної працездатності - безстроково. При цьому визначена потреба у додаткових видах допомоги. У зв'язку з каліцтвом було порушено його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв'язку із загальною слабкістю, втомою, сильним болем в області голови, головокружінням. Всі ці фактори позначаються на здоровому сні. Він не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, у нього порушена душевна рівновага, що виражається у розпачу, тривозі, дратівливості,

страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно по-

значається на його душевному стані. Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі на відшкодування моральної шкоди 70 000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 40000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі,

посилаючись на незаконність рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судом встановлено, що 27 травня 2001 року під час роботи на підприємстві «Запоріжелектротранс» з ОСОБА_2 стався нещасний випадок.

За результатами розслідування нещасного випадку 12 червня 2001 року комісією з розслідування були складені та затверджені генеральним директором КП «Запоріжелектротранс» акт спеціального розслідування нещасного випадку за ф. Н-5 та акт про нещасний випадок на виробництві за ф. Н-1 / а.с. 93-100/.

ОСОБА_2 перебуває на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Запоріжжі, як такий що ушкодив здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 27 травня 2001 року.

Висновком МСЕК від 29.08.2001 року ОСОБА_2 встановлена стійка втрата професійної працездатності 70% з повторним оглядом 21.08.2002р. Усіма подальшими висновками МСЕК при повторних переоглядах підтверджувалось 70 % стійкої втрати професійної працездатності.

Висновком МСЕК від 25.10.2006 року ОСОБА_2 підтверджено 70 % стійкої втрати працездатності та встановлена ІІ група інвалідності у зв»язку з трудовим каліцтвом безстроково /а.с.19-20/. Рекомендовано лікування за рецептами лікарів, зокрема, періодично в умовах стаціонару, оперативне лікування в НХО, пластика дефекту черепа, періодичне томографічне дослідження головного мозку, приймання противосудомних препаратів / а.с. 20/.

ОСОБА_2 після отримання травм під час виробничого процесу з 27.05.2001р.

по 25.06.2001р., з 10.07.2001р. по 31.07.2001р. перебував на лікування, а також у зв»язку з

негативними наслідками від отриманих травм лікувався також у наступні періоди: з

29.01.2002р. по 25.02.2002р., з 22.08.2002р. по 03.09.2002р., з 24.07.2003р. по 02.08.2003р., з 16.08.2004р. по 26.08.2004р., з 18.08.2006р. по 01.09.2006р., з 30.01.2006р. по 14.02.2006р., з 24.05.2011р. по 02.06.2011р. / а.с. 9-18/.

Постановою Фонду від 17.09.2001 року ОСОБА_2 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 6400 грн. та щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку у розмірі 253,75 грн., призначено витрати на медичну та соціальну допомогу /а.с. 68/.

Враховуючи визнання Фондом факту настання страхового випадку відносно нього, а також, посилаючись на спричинення йому моральних страждань як травмою на виробництві, так і подальшим погіршенням стану здоров»я через цю травму, ОСОБА_2 просив стягнути з відділення Фонду на відшкодування моральної шкоди 70 000 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано врахував, що на час встановлення вперше позивачу 70% стійкої втрати професійної працездатності, були чинними положення закону, встановлені статтями 21, 28 та 34 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

В апеляційній скарзі відділення Фонду зазначає, що суд не взяв до уваги, що позивачем не доведено самого факту спричинення йому моральної шкоди, оскільки не надано висновку лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про фізичні і моральні страждання, які були б спричинені йому.

Однак такі доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, згідно яких судом призначалось проведення дослідження ОСОБА_2 органами МСЕК щодо змін в його емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і вникли внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також на вирішення МСЕК ставилось питання, чи завдані ОСОБА_2 моральні страждання у зв»язку з нещасним випадком / а.с. 104-105/. Однак листом № 43 від 15.01.2013р. КУ «ОЦ МСЕК» суд проінформовано, що із втратою чинності Наказом МОЗ України від 22 листопада 1995р. № 212 «Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров»я, пов»язане з виконанням трудових обов»язків» встановлення факту спричинення моральної шкоди не входить до функцій МСЕК / а.с. 107/.

Таким чином, судова колегія вважає, що вирішення питання щодо наявності факту моральної шкоди є предметом дослідження суду.

Положення ст.ст. 1, 15, 21, 28, 34 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачають обов'язок Відділення відшкодувати моральну шкоду в разі настання страхового випадку.

До того ж, право на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі смерті працівника, за рахунок Фонду соціального страхування відповідно до зазначеного вище Закону передбачено ст. 9 Закону України від 14 жовтня 1992р. № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (у редакції Закону України від 21 листопада 2002р. № 229-УІ зі змінами).

Це підтверджується також роз'ясненням Конституційного Суду України, даним у Рішенні від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч. 3 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування).

За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», абз. 3 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК .

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, має бути визначений з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.

Отже, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановивши правильно фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, суд не зазначив критеріїв, за якими визначав суму 40000 грн. на відшкодування моральної шкоди потерпілому за рахунок Фонду.

Таким чином, вирішуючи спір щодо стягнення моральної шкоди, суд не взяв до уваги характер отриманих ушкоджень, яких зазнав потерпілий, тривалість та наслідки отриманої травми, ступінь втрати позивачем нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, поведінку самого потерпілого та вину підприємства в спричиненні шкоди, а тому колегія суддів приходить до висновку, що судом не вмотивовано розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди.

Проаналізувавши всі обставини справи, колегія при визначенні розміру шкоди враховує наступне. З огляду на висновки медичних закладів, де проходив лікування ОСОБА_2, спричинені йому травми мають кваліфікацію середньої тяжкості та потягли за собою незворотні процеси у нервовій системі потерпілого, порушення у мозкових процесах, внаслідок чого йому показано постійний нагляд у невролога та психіатра, періодичні лікування протягом року, зокрема, в умовах стаціонару; травмами спричинено дефекти черепу, внаслідок чого висновком МСЕК показана пластична операція. З моменту спричинення травм на виробництві встановлена стійка втрата працездатності 70 %, яка згодом не змінювалась, тобто стан потерпілого ОСОБА_2 не покращився за 11 років лікування. Внаслідок такого стану здоров»я ОСОБА_2 втратив можливість працювати за фахом та взагалі обирати собі професійну діяльність, так як за приписами МСЕК його труд можливий лише в спеціально створених умовах, а тому він втратив заробіток та відповідний йому рівень життя. Всі вказані фактори безумовно тягнуть додаткові зусилля для організації свого життя, а також спричиняють душевні страждання потерпілому, та є тривалими з огляду на відсутність поліпшень у стані його здоров»я протягом 11 років та неможливість повного одужання.

Разом з тим, колегія враховує також ті обставини, що, не зважаючи на те, що нещасний випадок з ОСОБА_2 визнано пов»язаним з виробництвом, але не встановлено будь-яких винних дій або порушень з боку підприємства, які потягли наслідки у виді травмування працівника. З актів Н-5 та Н-1 вбачається, що відкомандировані за завданням майстра КП «Запоріжелектротранс» на покіс трави на трамвайному кільці кінцевої зупинки «Кремнійполімер», яка знаходиться у майже безлюдному місці, працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при виконанні цього завдання підвергнулись нападу та побиттю невідомими особами. З цих же актів слідує, що 27 травня 2001р. було вихідним днем та згідно з графіком робіт диспетчерський пункт на кінцевій станції «Кремнійполімер» був закритий.

Отже, працівників було направлено на виконання завдання у безлюдну зону без відповідного нагляду з боку диспетчера, тому у п. 12 акту Н-1 зазначено, що на подальше підприємством приймаються такі заходи: заборона виконання робіт на території кінцевих станції та ліній поза населених зон без організації постійного нагляду за працюючими та організації оперативного зв»язку / а.с. 94/.

Крім того, колегія враховує також, що згідно з пунктом 9.1 Акту Н-1 потерпілий ОСОБА_2 на робочому місці знаходився у стані алкогольного сп»яніння, що підтверджується додатково довідкою медичної установи, до якої був доставлений травмований працівник.

З урахуваннях всіх вказаних обставин, колегія вважає завищеним розмір визначеного судом відшкодування моральної шкоди, тому зменшує суму до 20 000 грн., про що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України ухвалює рішення, частково задовольняючи апеляційну скаргу Фонду.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2013 року у цій

справі змінити, зменшивши розмір стягнутого з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди до 20 000, 00 грн. / двадцяти тисяч гривень/.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: