Рішення № 31565998, 20.05.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1884/13- ц

Провадження №: 2/752/1671/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Пасинок В.С.,

при секретарі - Мушта І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

у січні 2013 року позивач звернувся в Голосіївський районний суд м.Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат у справі.

Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідно до умов кредитного договору № 28.4/АЄ-401.06.2 від 20 жовтня 2006 року ВАТ «Родовід Банк», найменування якого з 17 червня 2009 року відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на ПАТ «Родовід Банк», було надано відповідачу в кредит на придбання автомобіля грошові кошти в сумі 16 862,00 доларів США строком 20 жовтня 2011 року зі сплатою 12,8% річних користування кредитом.

28 серпня 2009 року між сторонами підписано додатковий договір № 1 до зазначеного кредитного договору, яким, без зміни всіх інших умов договору № 28.4/АЄ-401.06.2 від 20 жовтня 2006 року, було здійснено переведення залишку заборгованості за кредитним договором в доларах США в національну валюту, а також встановлено процентну ставку в розмірі 18% річних за користування кредитом.

Банком були виконані зобов'язання за кредитним договором та додатковим договором до нього, надано відповідачу обумовлену суму кредиту, в той час, як відповідачем протягом дії договору систематично не виконувались його умови.

Станом на 09 січня 2013 року заборгованість відповідача становить 79 442,25 грн., з яких: 37 518,49 грн. - сума простроченого боргу; 193,71 грн. - сума інфляційних втрат від суми прострочених процентів по кредиту; 2 525,56 грн. - сума інфляційних втрат від суми простроченого кредиту; 36 176,96 грн. - загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості; 3 027,53 грн. - загальна сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості.

Просив стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за невиконання умов кредитного договору № 28.4/АЄ-401.06.2 від 20 жовтня 2006 року в розмірі 79 442,25 грн. та судовий збір у розмірі 794,43 грн.

Представник позивача в судовому засіданні обґрунтування позову та позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити останні, виходячи з обставин, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково. Не заперечуючи проти задоволення вимог позивача в частині стягнення сум простроченої заборгованості, інфляційних витрат від сум прострочених процентів по кредиту та самого простроченого кредиту, а також загальної суми 3% річних від простроченої кредитної заборгованості в розмірі 43 265,53 грн., заперечив проти стягнення з його довірителя загальної суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в розмірі 36 176,96 грн.

В обґрунтування своєї позиції з даного приводу посилався на порушення позивачем положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, а також просив суд застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір неустойки до 3 000,00 грн., посилаючись на те, що відповідач має невеликий розмір заробітної плати, на утриманні останнього перебувають двоє неповнолітніх дітей та те, що позивачем не доведено в установленому законодавством порядку наявність негативних наслідків, що настали. Крім того, просив суд розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців в рівних частинах (а.с. 78-79).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В той же час, згідно ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами у справі, що 20 жовтня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № 28.4/АЄ-401.06.2 (а.с. 6-11).

За умовами останнього банком відповідачу в кредит на придбання автомобіля були надані грошові кошти в сумі 16 862,00 доларів США строком 20 жовтня 2011 року зі сплатою 12,8% річних користування кредитом.

28 серпня 2009 року між сторонами підписано додатковий договір № 1 до зазначеного кредитного договору, яким, без зміни всіх інших умов договору № 28.4/АЄ-401.06.2 від 20 жовтня 2006 року, було здійснено переведення залишку заборгованості за кредитним договором в доларах США в національну валюту, а також встановлено процентну ставку в розмірі 18% річних за користування кредитом (а.с. 12-13).

Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось, зокрема, стороною відповідача, останнім всупереч договірним зобов'язанням, у встановлені договором терміни кредит та проценти за користування ним не погашені.

Згідно положень ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

На підставі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Згідно наданого в розпорядження суду розрахунку заборгованості за кредитним договором № 28.4/АЄ-401.06.2 від 20 жовтня 2006 року, остання станом на 09 січня 2013 року становить 79 442,25 грн., з яких: 37 518,49 грн. - сума простроченого боргу; 193,71 грн. - сума інфляційних втрат від суми прострочених процентів по кредиту; 2 525,56 грн. - сума інфляційних втрат від суми простроченого кредиту; 36 176,96 грн. - загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості; 3 027,53 грн. - загальна сума 3% річних від суми простроченої кредитної заборгованості (а.с. 29-33).

Відповідно до ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як встановлено в ході розгляду справи відповідач позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» визнав в розмірі 43 265,53 грн., вважаючи їх обґрунтованими.

Тому, суд з урахуванням вищевикладеного та положень ст. ст. 31, 174 ЦПК України, приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» в цій частині.

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 загальної суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в розмірі 36 176,96 грн., суд дійшов до висновку про те, що останні також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Заперечуючи проти позову в цій частині представник позивача посилався на порушення позивачем положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. ст. 257, 261 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Отже, з аналізу положення зазначеної статті можна дійти висновку про те, що позовна давність не може застосовуватись без заяви сторони.

Разом з тим, в ході розгляду справи від відповідача та його представника до винесення судового рішення, в тому числі й під час судових дебатів, такої заяви не поступало.

Посилання представника відповідача на нарахування неустойки в порушення вимог ст. 258 ЦК України судом не може бути розцінена як заява про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності.

Крім того, критично судом оцінюється, а тому не приймається до уваги, й наполягання представника відповідача на застосуванні положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення розміру пені до 3 000,00 грн. через невеликий розмір заробітної плати відповідача, наявність на утриманні останнього двох неповнолітніх дітей, а також не доведеність в установленому законодавством порядку наявності негативних наслідків, що настали, для позивача.

Так, згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 552 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. ч. 1, 2 п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

В обґрунтування своєї позиції представником відповідача зазначено те, що відповідач має невеликий розмір заробітної плати, що становить 4 200,00 грн., на утриманні останнього перебувають двоє неповнолітніх дітей 2006 та 2009 років народження, для позивача відсутні негативні наслідки через прострочення виконання його довірителем умов кредитного договору (а.с. 78-81).

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З вищенаведеної статті вбачається, що саме позичальник при укладенні договору повинен передбачати всі можливі ризики, в тому числі труднощі у виконанні зобов'язання, оскільки відповідальність за неможливість виконання ним грошового зобов'язання лежить саме на ньому.

Зважаючи на викладене, стороною відповідача не наведено доказів, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, щодо наявності істотних обставин, на підставі яких суд має зменшити розмір неустойки.

Тому, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 - загальної суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в розмірі 36 176,96 грн.

З приводу прохання сторони відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення терміном на 12 місяців в рівних частинах, то слід зазначити наступне.

Так, згідно ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до цієї статті суд може або повинен визначити у резолютивній частині судового рішення порядок його виконання.

Факультативно це питання вирішується тоді, коли суд допускає відстрочку або розстрочку виконання чи негайне виконання рішення за підставами ст. 367 ЦПК. Розстрочка виконання - це виконання рішення за визначеними судом частинами й у встановлені судом строки. Так, із урахуванням розміру стягуваної суми, матеріального стану відповідача, суд може позитивно вирішити питання про можливість виплати суми частинами у зазначений судом строк.

Разом з тим, виходячи із аналізу наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Однак, відповідачем та його представником, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, доказів на підтвердження наявності таких виключних обставин, в розпорядження суду не надано. Таку позицію відповідача суд розцінює як спробу захисту своїх інтересів та намагання уникнути відповідальності за невиконання зобов'язання.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в справі.

З огляду на викладене, на підставі ст. ст. 258, 260, 267, 525, 526, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 57-60, 88, 213, 215-218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, адреса: АДРЕСА_1; паспорт: НОМЕР_2, виданий Московським РУГУ МВС України в м.Києві 30.03.1999 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, кореспондентський рахунок № 32008171201 у Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) заборгованість за кредитним договором № 28.4/АЄ-401.06.2 від 20 жовтня 2006 року в розмірі 79 442, 25 грн. (сімдесят дев»ять тисяч чотириста сорок дві гривні 25 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, адреса: АДРЕСА_1; паспорт: НОМЕР_2, виданий Московським РУГУ МВС України в м.Києві 30.03.1999 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712, кореспондентський рахунок № 32008171201 у Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024) судовий збір у розмірі 794,43 грн. (сімсот дев»яносто чотири гривні 43 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок