Рішення № 31565759, 22.05.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/18291/12

Провадження №: 2/752/513/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Пасинок В.С.,

при секретарі - Мушта І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та пені,-

в с т а н о в и в:

у вересні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ «НАСК «Оранта» про стягнення страхового відшкодування та пені.

Свої вимоги позивач мотивував несвоєчасністю та неповнотою проведення страховою компанією в порушення вимог Закону України «Про страхування» та укладеного з нею договору відшкодування заподіяної йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 11 вересня 2011 року на вул. Б. Хмельницького, буд. 6 у м. Києві між застрахованим відповідачем автомобілем «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобілем «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_2, шкоди.

Просив суд стягнути з ВАТ «НАСК «Оранта» на його користь частину страхового відшкодування в розмірі 427,50 грн., суму пені в розмірі 1 123,99 грн., а також суму судового збору в розмірі 214,60 грн.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, збільшивши їх, та остаточно просив суд стягнути з ВАТ «НАСК «Оранта» на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 054,69 грн., пеню - 776,40 грн., моральну шкоду в розмірі 2 500,00 грн. та судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Крім того, просив суд стягнути з винуватця ДТП - ОСОБА_2 суму франшизи в розмірі 1 272,50 грн., 2 500,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 107,30 грн. судового збору (а.с. 49-50).

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 106-107).

Відповідачі, будучи повідомленими в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили (а.с. 101, 103).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. ст. 169, 224, 225 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу без участі відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено про те, що 11 вересня 2011 року приблизно о 17 годині 35 хвилин на вул. Б. Хмельницького, буд. 6 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марок «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1 під керування позивача ОСОБА_1 та «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2

Винним у настанні даної дорожньо-транспортної пригоди відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2011 року визнаний ОСОБА_2 (а.с. 4).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та враховуючи, що вищевказана постанова суду на даний час не скасована і набрала чинності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 звільнений від доказування обставин події, що стала приводом для звернення до суду з цим позовом.

Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами, на момент дорожньо-транспортної події між сторонами у справі - позивачем та ВАТ «НАСК «Оранта» діяв договір добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 78820 від 30 грудня 2010 року (а.с. 14-22).

Також судом встановлено, що вказаний випадок відповідачем ВАТ «НАСК «Оранта» визнаний страховим.

Згідно під. 2.1.1. п. 2.1. розділу ІІ вказаного вище договору страховик - ВАТ «НАСК «Оранта» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду в порядку і на умовах, визначених цим договором (а.с. 15).

Як встановлено в ході розгляду справи страховиком була проведена виплата страхового відшкодування в розмірі 20 373,38 грн. (а.с. 34).

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем були понесені витрати по проведенню діагностики пошкодженого автомобіля в ТОВ «Саміт Мотороз Україна» в сумі 427,50 грн. та витрати на проведення повторної діагностики на вимогу ВАТ «НАСК «Оранта» в сумі 627,19 грн. (а.с. 13, 52).

Згідно ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно п. 13.5 розділу ІІ договору добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 78820 від 30 грудня 2010 року за цим договором підлягають відшкодуванню документально підтверджені прямі збитки, заподіяні страхувальнику внаслідок страхового випадку (а.с. 20).

Отже, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з ВАТ «НАСК «Оранта» 1 054,69 грн.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно п. 13 розділу ІІ договору добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 78820 від 30 грудня 2010 року страховик приймає рішення про виплату (складає страховий акт) або про відмову у виплаті страхового відшкодування впродовж 20 робочих днів від дня одержання страховиком всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання, причини, обставини та наслідки страхового випадку.

Виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі заяви страхувальника на страхову виплату та складеного страховиком страхового акта із зазначенням розміру страхового відшкодування і, в строк до 15 робочих днів після прийняття рішення про виплату страхового відшкодування страховик здійснює виплату страхового відшкодування (а.с. 20).

З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2011 року позивач звернувся до відповідача ВАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування, виконав усі умови договору страхування та надав документи, що підтверджують його право на отримання страхового відшкодування, останній серед яких поданий 05 жовтня 2011 року (а.с. 25-29).

Також, з матеріалів справи вбачається, що страховий акт страховиком був складений 10 жовтня 2011 року (а.с. 51).

З огляду на вказане та зазначені вище положення закону й договору страхування, суд знаходить обґрунтованою позицію позивача щодо обов'язку ВАТ «НАСК «Оранта» провести виплату страхового відшкодування в строк до 31 жовтня 2011 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що остання частина страхового відшкодування ВАТ «НАСК «Оранта» була сплачена лише 11 січня 2012 року (а.с. 58).

Доказів зворотного з боку відповідача ВАТ «НАСК «Оранта», як того вимагає ст. 60 ЦПК України, в розпорядження суду надано не було.

Згідно п. 10.4.3 розділу ІІ договору добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 78820 від 30 грудня 2010 року страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений цим договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,1% суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня (а.с. 21).

Отже, виходячи з положень укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача й щодо стягнення з ВАТ «НАСК «Оранта» пені за не своєчасне проведення страхового відшкодування в розмірі 776,40 грн.

При цьому, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 11 ЦПК України, а також приймаючи до уваги положення ст. ст. 57-60 ЦПК України, суд вважає за можливе прийняти до уваги розрахунок пені, здійснений позивачем, та покласти його в основу судового рішення, оскільки з боку відповідача ВАТ «НАСК «Оранта» доказів щодо неправомірності чи помилковості останнього в розпорядження суду не надано.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», п. 2.3.8 розділу ІІ договору добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 78820 від 30 грудня 2010 року франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно п. 9 розділу ІІ договору добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 78820 від 30 грудня 2010 року франшиза за цим договором у відсотках страхової суми або в абсолютному розмірі та є безумовною.

При застосуванні безумовної франшизи сума страхового відшкодування за кожним страховим випадком зменшується на розмір франшизи з відповідним ризиком (а.с. 18).

З матеріалів справи вбачається, що за укладеним між позивачем та ВАТ «НАСК «Оранта» договором розмір франшизи становить 0,5%, та, виходячи з страхової суми договору, дорівнює 1 291, 40 грн. (258 280,00 грн.* 0,5%), що, до речі було визнано й страховиком (а.с. 14, 34).

Як вбачається з матеріалів справи страхову відшкодування в розмірі 20 373,38 грн. було здійснено за вирахуванням вказаної суми франшизи (а.с. 34, 37).

У відповідності зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п. 2.2 Правил дорожнього руху України).

Як встановлено судом, винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, в якій було пошкоджено застрахований ВАТ «НАСК «Оранта» автомобіль позивача, є відповідач ОСОБА_2 (а.с. 4).

Як встановлено в ході розгляду справи позивачем за для проведення повного ремонту пошкодженого автомобіля було сплачено 1 272,50 грн. (а.с. 56).

Отже, на думку суду, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого ст. 11 ЦПК України, позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 1 272,50 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідачів у відшкодування завданої йому моральної шкоди 5 000,00 грн., суд встановив наступне.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Зважаючи на наведене та, враховуючи характер завданих моральних страждань, суд, приймаючи до уваги вимоги розумності і справедливості, дійшов до висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з ВАТ «НАСК «Оранта» на його користь моральної шкоди є обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому судом враховано, що через неправомірні дії страхової компанії позивач втратив нормальний спосіб життя, що кардинально порушило життєві зв'язки його та членів його родини, позивач змушений був займатися питанням отримання страхового відшкодування, що спричиняло йому моральних і фізичних страждань (а.с. 30, 31).

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд вважає необхідним задовольнити частково, стягнувши з ВАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача 1 000,00 грн., в іншій частині відшкодування моральної шкоди зі страхової компанії суд вважає за необхідне відмовити, оскільки розмір шкоди, заявлений позивачем, не доведений наданими доказами.

Крім того, суд дійшов до висновку про те, що позов в частині стягнення на користь позивача з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 2 500,00 грн. не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки, виходячи з вищезазначених положень законодавства, а також приймаючи до уваги положення ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, ОСОБА_1 в обґрунтування моральної шкоди та формули розрахунку її компенсації, а також на підтвердження факту її заподіяння, наявності такої шкоди, причинного зв'язку між діями відповідача ОСОБА_2 та виникненням моральної шкоди, її розміру, не було надано доказів з точки зору їх відповідності положенням ст. ст. 57-59 ЦПК України, на які б він посилався як на підставу своїх вимог в даній частині позову.

Питання щодо судових витрат по справі слід вирішити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 979, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 81, 88, 169, 212, 213, 215-218, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та пені - задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь ОСОБА_1 1 054 (одну тисячу п'ятдесят чотири) грн. 69 коп. та пеню у розмірі 776 (сімсот сімдесят шість) 40 коп.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кривий Ріг, уродженець м. Кривий Ріг, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 1 272 (одна тисяча двісті сімдесят дві) грн. 50 коп.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 148 (сто сорок вісім) грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кривий Ріг, уродженець м. Кривий Ріг, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 55 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок