Рішення № 31562059, 28.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/24/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69600, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.13 Справа № 908/1033/13

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко А.В.

За участю представників: від позивача - Дядько А.С., довіреність № 34 від 01.03.2013 р.; від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1265 від 23.05.13 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/1033/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УНМАК» (70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 75, скорочено ТОВ «УНМАК»);

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69096, АДРЕСА_1, скорочено ФОП ОСОБА_3)

про стягнення суми.

Сутність спору:

ТОВ «УНМАК» заявлено позовні вимоги до ФОП ОСОБА_3 про стягнення основного боргу у розмірі 92040 грн., пені у розмірі 13773,78 грн., інфляційних втрат у розмірі 13861,82 грн., 3% річних у розмірі 9289,72 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.03.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1033/13, якій присвоєно номер провадження 34/24/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 10.04.2013 р.

Ухвалою суду від 10.04.2013 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 24.04.2013 р. В наступних судових засіданнях оголошувались перерви до 15.05.13 р. та 28.05.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «УНМАК» 15.03.2010 р. та 09.06.2010 р. за накладними відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 139980 грн., на момент подання позову заборгованість останнього перед ТОВ «УНМАК» становить 68 060 грн. за видатковою накладною №УН-1503/1 від 15.03.2010р. за поставку карбаміду та 23 980 грн. за видатковою накладною №УН-0906/1 від 09.06.2010 р. за поставку амофосу, що разом становить 92 040 грн. Вважає, що згідно ч. 1 ст. 267 ГК України граничний строк виконання зобов'язання по оплаті товару становив: 15.03.11 р. та 09.06.11 р. Крім того, за порушення строку оплати відповідачеві нараховано 13773,78 грн. пені, 13861,82 грн. інфляційних втрат, 9289,72 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «УНМАК» посилається на ст.ст. 11, 258, 261, 525, 526, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 193, 197, 198. 231, 261, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 1, 54, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.

ФОП ОСОБА_3, відповідач по справі, у відзиві вказує, що у позивача не настало право вимоги оплати за поставлений товар. У відповідача ж, в свою чергу, не виникло обов'язку провести сплату за отриманий товар через відсутність відповідної вимоги з боку позивача. Вважає, що вимоги щодо погашення заборгованості за поставлений товар, заявлені передчасно. Відповідно, вимоги щодо сплати нарахованих: пені, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала поданий відзив на позов, просила в задоволені позову відмовити.

За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

За видатковою накладною № УН-1503/1 від 15.03.2010 р. ТОВ «УНМАК» поставило на адресу ФОП ОСОБА_3 40 тонн карбаміду с/г за ціною 2416 грн. за тонну на загальну суму 116 000 грн.

За видатковою накладною № УН-0906/1 від 09.06.2010 р. ТОВ «УНМАК» поставило на адресу ФОП ОСОБА_3 амофос у мішках кількістю 5,5 тонн за ціною 3 633,33 грн. за тонну на загальну суму 23 980 грн.

ФОП ОСОБА_3 23.12.2010 р. згідно із банківською випискою від 23.12.2010 р. було частково оплачено поставку карбаміду в розмірі 47 940 грн. (а.с.27).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Частиною 1 статті 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про факт укладення між сторонами правочинів купівлі-продажу товару на загальну суму 139980 грн. Змісти вказаних правочинів (предмет, ціна) зафіксовані вищезазначеними видатковими накладними: № УН-1503/1 від 15.03.2010 р., № УН-0906/1 від 09.06.2010 р.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд України при винесенні постанови від 21.04.2011 р. № 9/252-10).

Таким чином, враховуючи, що видатковими накладними на загальну суму 139980 грн., строк оплати отриманого товару не передбачений, у відповідача виник обов'язок сплати отриманого товару в день його отримання, тобто в день підписання кожної окремої видаткової накладної - 15.03.2010 р. та 09.06.2010 р. відповідно.

Зазначення у вказаних вище накладних умови продажу: «товарний кредит» не свідчить про визначення сторонами іншого перебігу строку виконання грошового зобов'язання, ніж в ст. 692 ЦК України, жодних термінів відстрочення або розстрочення оплати в накладних не наведено.

ФОП ОСОБА_3 за отриманий товар розрахувався лише частково, сплативши 47 940 грн., що підтверджується банківською випискою від 23.12.2010 р. Таким чином, сума неоплаченого товару становить 92 040 грн.

За положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На підставі викладеного, та враховуючи, що відповідачем докази повної оплати отриманого товару не надані, вимога позивача про стягнення 92 040 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені за порушення строку оплати товару слід зазначити, що такі вимоги заявлені безпідставно.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

Аналіз вищенаведених норм законодавства та змісту видаткових накладних: № УН-1503/1 від 15.03.2010 р., № УН-0906/1 від 09.06.2010 р. свідчить про те, що сторони при укладенні правочинів купівлі-продажу товару не передбачили відповідальності відповідача за прострочення грошового зобов'язання, а, отже, розмір пені є неузгодженим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13861,82 грн. інфляційних втрат за період: з квітня 2010 року по січень 2013 року (за квітень 2010 року по липень 2010 року позивач не нараховує інфляцію через те, що її індекс становить менше 100%, але вказує цей період в розрахунку), 9289,72 грн. 3% річних за період: з 15.03.2010 р. по 22.03.2013 р., які нараховані по кожній видатковій накладній окремо.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних позивача та встановлено, що ТОВ «УНМАК» невірно визначені дати початку нарахування 3% річних, оскільки позивач починає нараховувати 3% річних на суму поставки через рік після отримання товару, хоча річні слід розраховувати з дня наступного за датою отримання відповідачем товару, але суд не може виходити за межі заявленого періоду. На підставі викладеного, за підрахунками суду стягненню підлягає 9265,58 грн. 3% річних. В іншій частині стягнення 3% річних вимога позивача задоволенню не підлягає.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції грошових коштів, встановлено, що позивачем невірно здійснений їх розрахунок, ним не включається в розрахунок заявленого періоду місяці в яких була відсутня інфляція (фактично була дефляція). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати слати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 12.04.11 р. у справі № 23/526). Фактично розмір інфляційних втрат складає 10301,86 грн.

Таким чином, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УНМАК» (70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 75, ідентифікаційний код юридичної особи: 35914495) 92040 (дев'яносто дві тисячі сорок) грн. основного боргу, 10301 (десять тисяч триста одна) грн. 86 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 9265 (дев'ять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн. 58 коп. 3% річних та 2232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 16 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.05.2013 р.

Суддя А.О. Науменко