Рішення № 31562008, 27.05.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2013 р.Справа № 924/427/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України",

м. Київ

до Комунального підприємства „Славутське житлово-комунальне об'єднання", м. Славута

про стягнення 421 447,51 грн. з яких 354 073,04 грн. основного боргу, 9 879,18 грн. інфляційних втрат,

20 703,78 грн. - 3% річних, 36 791,51 грн. пені

За участю представників:

від позивача: Мельник В.В. - за довіреністю №14-327 від 16.03.2012р.;

від відповідача: Мациюк З.І. - за довіреністю № 1 від 01.06.2012 р.;

Антонюк І.А. - за довіреністю № 2 від 03.02.2010 р.

В засіданні суду 27.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення із відповідача заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 421 447,51 грн. з яких 354 073,04 грн. основного боргу, 9 879,18 грн. інфляційних втрат, 20 703,78 грн. 3% річних, 36 791,51 грн. пені, посилаючись на доводи, викладені у позові.

В обгрунтування позову посилається на те, що 01.10.2011р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" та КП „Славутське житлово-комунальне об`єднання" був укладений договір №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) на постачання та розподіл природного газу для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно із цим договором постачальник передав у власність відповідача протягом жовтня - грудня 2011 року імпортований природний газ в обсязі 2 217 304 куб. м. на загальну суму 2 902894,41 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (31.10.2011, 30.11.2011, 31.12.2011).

Вказує, що відповідач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 2 548 821,37 грн., що підтверджується оборотною відомістю, а також актом звірки по договору. При цьому, відповідач виконував зобов'язання перед первісним кредитором неналежним чином, з порушенням умов п.6.1 Договору, так як неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу.

Посилається на те, що згідно із ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 31.10.2012р. ПАТ по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" уклав договір №2855 про відступлення права вимоги із ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі - позивач, новий кредитор), згідно з яким новий кредитор має права вимоги по договору у сумі 554 073,04 грн., що підтверджується актом звірки по договору, а також право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків пов'язаних з неналежним виконанням своїх зобов'язань.

Вказує, що згідно п.2.2. договору про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1. цього договору. Передача документів оформляється актом приймання-передачі із значенням переліку переданих документів. До позовної заяви додається акт приймання-передачі документів від 31.10.2012, який засвідчує приймання-передачу документів, зазначених в п.2.1 договору про відступлення права вимоги.

Таким чином, право вимоги первісного кредитора до відповідача вважається переданим

новому кредиторові 31.10.2012р. У відповідності із п.2.3. договору про відступлення права вимоги, відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги, про що свідчить лист Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" від 05.11.12 № 2902/9.

Вказує, що 19.12.2012р. ПАТ Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" надіслало вимогу №26/2-461-12 від 19.12.2012 року про сплату заборгованості у розмірі 354 073,04 грн., натомість станом на 12.02.2013 року заборгованість за договором за використаний природний газ складає 354 073,04 грн.

Позивач посилається на те, що п.6.1. договору встановлено, що оплата вартості газу, послуг з розподілу, постачання та цільової надбавки здійснюється замовником грошовими коштами наступним чином: до 10 числа місяця поставки - 33%, до 20 числа місяця поставки - 33%, до 30-го (31-го) числа 34%. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється замовником до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.6 ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258,549-551 Цивільного кодексу України, п.7.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п.6.1. цього договору, Замовник сплачує на користь Виконавця, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Вказує, що відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 36 791,51 грн. згідно поданих розрахунків.

Відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки відповідачем невчасно виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, розмір яких складає 9 879,18 грн. інфляційних та 20 703,78 грн. 3% річних згідно поданих розрахунків.

Із врахуванням вищенаведеного, позивач просить про задоволення позову.

Відповідач у поданому суду письмовому відзиві від 20.05.2012р. проти позову заперечив, повідомив про те, що 01.10.2013р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" та Комунальним підприємством „Славутське житлово-комунальне об'єднання" був укладений договір №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) на постачання та розподіл природного газу для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Вказує, що 31.10.2012 р. ПАТ по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" уклало договір № 2855 про відступлення права вимоги з ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", згідно з яким Новий Кредитор має право вимоги по договору у сумі 354 073,04 грн., а також право вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з неналежним виконанням своїх зобов'язань.

Як вбачається з розрахунку боргу КП „Славутське житлово-комунальне об'єднання" та штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних нарахувань за договором на постачання природного газу від 01.10.11 № 2011-ТКЕ/Н - (13)-(1), право вимоги за яким передано Національній акціонерній компанії „Нафтобаз України" на підставі договору про відступлення права вимоги від 31.10.2012 року - нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань здійснено з 05.11.2011 року.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідач повідомив, що станом на 31.10.2012 року ПАТ по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" пеня, 3% річних та інфляційні нарахування нараховані не були, отже Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" штрафні санкції повинні нараховуватись лише з 24.12.2012 року, оскільки окрім обов'язкового повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, боржникові також мають бути надані докази прав нового кредитора у зобов'язанні, зокрема договір між первісним та новим кредитором про відступлення права вимоги.

Відтак до надання зазначених доказів, згідно ч.2 ст.517 ЦК, боржник вправі не виконувати свого обов'язку за зобов'язанням нового кредитора.

Вказує, що згідно листа ПАТ „Хмельницькгаз" Славутської філії ПАТ „Хмельницькгаз" від 21.08.2012 року за №639, відповідачем припинено всі платежі на користь ПАТ „Хмельницькгаз" (копія листа додається).

Таким чином, стверджує, що прострочення грошових зобов'язань виникло не з вини КП „Славутське ЖКО". Отже, вимогу НАК „Нафтогаз України" про стягнення з відповідача пені, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від - простроченої суми, вважає безпідставною.

Крім того, відповідно до спільного протокольного рішення від 21.03.2013 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 (зі змінами) за природній газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету - КП „Славутське ЖКО" перерахувало НАК „Нафтогаз України" 291 040,83 грн. за спожитий природний газ.

Відповідно до платіжних доручень №765 від 19.04.2013 року, №788 від 23.04.2013 року та №925 від 17.05.2013р. відповідачем на адресу НАК „Нафтогаз України" було перераховано 63 032 грн. 21 коп. Таким чином КП „Славутське ЖКО" перерахувало на адресу НАК „Нафтогаз України" 352 040,83 грн. за спожитий природний газ. Отже, вважає, що заборгованість перед НАК „Нафтогаз України" погашена в повному обсязі.

Із врахуванням вищенаведеного, відповідач просить відмовити в позові в повному обсязі.

Представник позивача в засідання суду 27.05.2013р. прибув, позовні вимоги підтримав та просить про задоволення позову.

Представники відповідача в судове засідання 27.05.2013р. прибули, із позовними вимогами не погодились із підстав, викладених у відзиві.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м.Київ як юридична особа зареєстроване 02.06.1998р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №303696 серія А01, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки статистики №236500 серія АБ від 25.11.2010р.

Згідно п.5 Статуту НАК „Нафтобаз України" метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України (п. 21 Статуту).

Комунальне підприємство „Славутське житлово-комунальне об`єднання" м.Славута як юридична особа зареєстроване 31.07.2006р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №690226 серія А00, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки статистики №610823 серія АБ від 28.01.2013р., витягу від 28.01.2013р. №23-07/236-31.

01.10.2011р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (виконавець) та Комунальним підприємством „Славутське житлово-комунальне об`єднання (замовник) було укладено договір №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) на постачання та розподіл природного газу для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Предметом вказаного договору є постачання та розподіл природного газу виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, надалі - газу, замовнику по мережах виконавця та оплата вартості газу та послуг із його розподілу замовником. Використання газу замовником для інших потреб не є предметом цього договору. (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.2.2, 2.3 договору передбачено, що розподіл об'ємів газу, вказаних у пункті 2.1. даного договору по добах місяців, здійснюється рівномірно, виходячи із місячного об'єму, виділеного постачальником та підтвердженого ОДУ ДК „Укртрансгаз". Можливі зміни місячних об'ємів постачання та розподілу газу встановлюються по узгодженню сторін. Свої пропозиції по місячному об'єму постачання та розподілу газу замовник надає виконавцю за 15 (п'ятнадцять) днів до початку місяця. На протязі місяця поставки природного газу замовник може проводити корегування планових обсягів, виходячи з фактично спожитого газу в поточному місяці, але не пізніше 19 числа. Подача-прийомка газу протягом місяця здійснюється сторонами, як правило, рівномірно з припустимим відхиленням добових об'ємів від середньодобового не більше 5,0 (п'яти) відсотків.

Відповідно до п.3.1 договору виконавець зобов'язується: передати газ замовнику в обсягах, зазначених у пункті 2.1. та з урахуванням пункту 2.3 даного договору; здійснювати оперативний контроль за споживанням газу замовником та вести щомісячний облік спожитого ним газу; щомісячно в період з 25 по 31 число поточного місяця прийняти Замовника з актом прийому-передачі газу в абонентній службі філії виконавця; попереджувати замовника про скорочення або припинення подачі газу при обмеженнях обсягів Трансгазом; виконувати припинення подачі газу замовнику за затримку оплати за природний газ та послуги з розподілу та постачання газу згідно договору; відновлювати послуги з постачання та розподілу газу згідно з діючим положенням, після повного виконання розрахунків, і втому числі за виконання робіт по припиненню та поновленню газопостачання.

Згідно із п.п.3.2. договору передбачено, що замовник зобов'язується: прийняти газ від виконавця в обсягах, зазначених у пункті 2.1. даного договору; споживати газ рівномірно протягом місяця в межах середньодобової норми; при необхідності відступу від середньодобової норми замовником, виконавцем встановлюється нерівномірна подача газу за взаємно узгодженими графіками; щодобово до 9 години передавати виконавцю інформацію про витрати газу за минулу добу; реєструвати добові витрати природного газу в журналах відповідного зразка, які повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою виконавця та замовника.

Вказаним договором передбачено, що оплата вартості газу, послуг з розподілу, постачання та цільової надбавки здійснюється замовником грошовими коштами наступним чином: до 10-го числа місяця поставки - 33%; до 20-го числа місяця поставки - 33%; до 30-го (31-го) числа місяця поставки - 34%. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється замовником до 5 числа, місяця наступного за звітним. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату замовником та акту приймання-передач і природного газу протягом 10 днів з моменту вимоги однією із сторін. Вказана звірка оформляється актом звірки. (п.п.6.1, 6.2 договору).

Згідно п.п.7.1, 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг, наданих виконавцем по постачанню та розподілу газу у строки, зазначені у пункті 6.1 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день простроченого платежу. Виконавець не несе відповідальності за зменшення поставки газу, передбаченого даним договором, при несвоєчасних розрахунках за фактично використаний природний газ.

Договір підписаний представниками сторін, скріплений печатками.

31.11.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) на постачання природного газу за регульованим тарифом для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями від 01.10.2011р., згідно якого сторони домовились, зокрема, вважати договір №2011-ТКЕ/Н-(13)- (1) від 01.10.2011р. таким, що припинив дію в частині передачі природного газу з 1 січня 2012р. Зобов'язання сторін стосовно взаємних розрахунків за договором діють до повного виконання сторонами цих зобов`язань.

На виконання вказаного договору протягом жовтня-грудня 2011р. позивач передав, а відповідач прийняв природний газ для вироблення теплової енергії для населення в загальному обсязі 2 217 304 м. куб. На загальну суму 2 902 894,41 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р., від 30.11.2011р., від 31.12.2011р., які підписані представниками сторін, скріплені печатками.

Відповідач частково провів розрахунок із позивачем за поставлений природний газ на загальну суму 2 548 821,37 грн., залишок боргу становить 354 073,04 грн., що підтверджено оборотною відомістю за період з 01.10.2011р. по 15.10.2012р., актом звірки від 15.10.2012р.

31.10.2012р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" (первісний кредитор) та ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (новий кредитор) було укладено Договір №2855 про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора КП Славутське житлово-комунальне об'єднання за договором на постачання природного газу №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р. у сумі 354 073,04 гривень.

Згідно п.п.1.2 договору №2855 від 31.10.2012р. передбачено, що, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов`язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Вказаним договором сторони передбачили, що первісний кредитор зобов'язаний в термін до „31" жовтня 2012р. передати новому кредитору оригінали документів, які підтверджують права вимоги до Боржника, та інформацію, яка важливою для їх здійснення. Документи, що підтверджують право вимоги: договір поставки природного газу з усіма додатками та при наявності протоколу розбіжностей і узгодження розбіжностей (оригінал); акти приймання-передачі газу (оригінали); документи, що підтверджують проведення боржником розрахунків (за наявності); акт звіряння розрахунків станом на дату укладення договору відступлення права вимоги боргу (оригінал); листи-вимоги про оплату боргу (за наявності); будь-які інші документи (у разі їх необхідності). Право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1 цього договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів. (п.п.2.1, 2.2 договору).

Згідно п.п.2.3, 2.4 вказаного договору передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний протягом 5-ти днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу. Сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в п.1.1. договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредитору шляхом врахування зустрічних однорідних вимог, згідно ст.601 Цивільного кодексу України. Зарахування здійснюється після підписання сторонами акта приймання-передачі документів.

Вказаний договір підписаний представниками сторін, скріплений печатками.

Актом звірки розрахунків від 15.10.2012р. між Славутською філією ПАТ „Хмельницькгаз" та КП „Славутське ЖКО" підтверджено заборгованість по договору №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р. в розмірі 354 073,04 гривень.

Згідно Акту приймання-передачі документів від 31.10.2012р. сторони вказали, що на виконання п. 2.2 договору про відступлення права вимоги №2855 від 31.10.2012р., укладеного між сторонами, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає такі документи: договір поставки природного газу №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р., укладений між ПАТ „Хмельницькгаз" та КП „Славутським житлово-комунальним об'єднанням" на 3 арк. (оригінал); додатки до договору: Додаткова угода №1 до договору №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р. на 1 арк. (оригінал); Додаткова угода №2 до договору №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р. на 1 арк. (оригінал); копії довіреностей на 4 арк.; акти приймання-передачі газу з жовтня 2011р. по грудень 2012р. на 3 арк. (оригінали); рахунки-фактури з жовтня 2011р. по грудень 2012р. на 3 арк. (оригінали); оборотна відомість по договору №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р. на 2 арк. (оригінал); акт звіряння розрахунків станом на 15.10.2012р. на 1 арк. (оригінал); банківські виписки на 2 арк. (оригінали), оригінали виписок ГУ ДКСУ у Хмельницькій області знаходяться в додатках до договору №2012-ТКЕ/БО-(13)-(1) від 16.03.2012р.; листи щодо зміни призначень в платіжних документах на 3 арк. (оригінали); довідка про місцезнаходження первісного кредитора №АА 678177 від 17.10.2012р., довідка про місцезнаходження боржника №05-07/261 від 15.10.2012р.

05.11.2012р. ПАТ по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" направив на адресу КП „Славутське ЖКО" письмове повідомлення за вих.№2902/9, згідно якого поінформував відповідача про укладення договору від 31.10.2012р. про відступлення права вимоги новому кредитору - ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України".

19.12.2012р. ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" направив відповідачу письмову вимогу за вих.№26/2-461-12, згідно якої просив сплатити залишок заборгованості в сумі 354 073,04 грн. згідно договору №2855 від 31.10.2012р. про відступлення права вимоги та повідомлення про заміну сторони у зобов'язанні від 05.11.2012р. №2902/9.

21.03.2013р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (із змінами) між сторонами підписано Спільне протокольне рішення про організацію розрахунків за природний газ згідно договору №2855 від 31.10.2012р., відповідно до якого ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" перерахувало кошти в сумі 291 040,83 грн. до загального фонду державного бюджету України у вигляді податків із відшкодуванням останньому ДКС України із Державного бюджету України.

Позивач звернувся із позовом, згідно якого просив стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природній газ в сумі 421 447,51 грн., з яких 354 073,04 грн. основного боргу, 9 879,18 грн. інфляційних втрат, 20 703,78 грн. 3% річних та 36 791,51 грн. пені відповідно до поданих розрахунків, посилаючись на доводи, викладені у позові.

В ході вирішення даної справи відповідачем було погашено частину основного боргу згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень №765 від 19.04.2013р. на суму 20 000,00 грн., №788 від 23.04.2013р. на суму 41 000,00 грн., №925 від 17.05.2013р. на суму 2 032,21 грн. , загалом на суму 63 032,21 грн.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом до уваги приймається таке:

Згідно з абз.2 ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України, ч.1 ст.173 ГК України).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи слідує, що позивач, звертаючись із позовом, просив стягнути заборгованість в сумі 354 073,04 грн. за отриманий відповідачем природній газ відповідно до договору від 01.10.2011р. №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) на постачання та розподіл природного газу, який було укладено між ПАТ по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз" та КП „Славутське житлово-комунальне об`єднання".

Натомість, позивач набув права вимоги по зобов'язанням відповідача перед первісним кредитором за договором на постачання природного газу №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р. у сумі 354 073,04 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги від 31.10.2012р. №2855.

Судом приймається до уваги, що згідно ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 513 ЦК України).

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із наявного в матеріалах справи договору про відступлення права вимоги від 31.10.2012р. №2855 вбачається, що за останнім до нового кредитора (позивача) перейшло права вимоги до боржника (відповідача) заборгованості в сумі 354 073,04 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 15.10.2012р.

Відтак, проведення звірки розрахунків між сторонами та складання акту звірки суд вважає належним доказом на підтвердження заборгованості, оскільки останній оформлено належним чином (підписано представниками сторін, скріплено печатками), а його дані про стан розрахунків між сторонами ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку та первинних документів. Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 14.12.2010 року по справі №32/175-10, від 21.12.2010р. по справі №21/84-10.

Судом також враховується, що на дату подання позову до суду заборгованість в сумі 291 040,83 грн. була погашена за рахунок коштів загального фонду державного бюджету у відповідності до Спільного протокольного рішення від 21.03.2013р., підписаного сторонами на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 „Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно ч.1 вказаного Порядку, останній визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг тощо.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що на виконання умов договору №2855 від 31.10.2012р. ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" було перераховано кошти в сумі 291 040,83 грн. до загального фонду державного бюджету України у вигляді податків із відшкодуванням останньому Державною казначейською службою України із Державного бюджету України, тому у суду відсутні правові підстави для стягнення боргу в сумі 291 040,83 грн. із відповідача.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення із відповідача основного боргу в сумі 291 040,83 грн. суд вважає безпідставною, тому у позові в цій частині необхідно відмовити.

Щодо решти основного боргу в сумі 63 032,21 грн. судом враховується, що в ході вирішення справи відповідачем було погашено борг в цій частині згідно платіжних доручень №765 від 19.04.2013р. на суму 20 000,00 грн., №788 від 23.04.2013р. на суму 41 000,00 грн., №925 від 17.05.2013р. на суму 2 032,21 грн.

Згідно із п.п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відтак, провадження по даній справі в частині позову щодо стягнення із відповідача 63 032,21 грн. основного боргу необхідно припинити, оскільки спірні правовідносини в цій частині між сторонами перестали існувати (відсутній предмет спору).

Із позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача, крім іншого, також 9 879,18 грн. інфляційних втрат, 20 703,78 грн. 3% річних та 36 791,51 грн. пені відповідно до поданих розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату за газ частинами, остаточний розрахунок за газ в кожному місяці проводився з порушенням строків, визначених договором поставки природного газу №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р., який укладався між ПАТ „Хмельницькгаз" та КП „Славутським житлово-комунальним об'єднанням".

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення умов договору постачання природного газу №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р. в частині неналежного виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого газу.

При цьому, п.п.1.2 договору №2855 від 31.10.2012р. про уступлення права вимоги також передбачалось, що до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Дане узгоджується із приписами ст.514 ЦК України, згідно якої до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нарахування позивачем пені в сумі 36 791,51 грн. суд вважає правомірним, зважаючи на таке.

Згідно з приписами ч.1 ст.230 ГК України, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст.551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із п.п.7.1, 7.2 договору постачання природного газу №2011-ТКЕ/Н-(13)-(1) від 01.10.2011р. сторони передбачали порядок та строки оплати, а саме: до 10-го числа місяця поставки - 33%; до 20-го числа місяця поставки - 33%; до 30-го (31-го) числа місяця поставки - 34%. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється замовником до 5 числа, місяця наступного за звітним. За несвоєчасну оплату послуг, наданих виконавцем по постачанню та розподілу газу, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день простроченого платежу.

Судом враховується, що згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відповідно до ч.1 ст.223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в ст.256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч.2 ст.260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, позивачем при нарахуванні суми пені дотримано вказані вище вимоги щодо порядку та строків нарахування останньої, що узгоджується також із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 11.12.2012 року у справі №10/065-11, від 11.12.2012 року у справі №15/046-11.

За таких обставин, суд вважає, що пеня в сумі 36 791,51 грн. нарахована правомірно та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 20 703,78 грн. за період прострочення 06.11.2011р. по 12.02.2013р. Нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявної заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказані періоди та проведених відповідачем проплат.

Тому, нарахування позивачем 3% річних в сумі 20 703,78 грн. суд вважає правомірним та таким, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 9 879,18 грн.

З поданого розрахунку вбачається, що позивач здійснив інфляційне нарахування за наступні періоди: з 16.10.2011р. по 15.11.2011р. із суми простроченого платежу 469 313,31 грн. = 469,31 грн. інфляційних нарахувань; з 16.11.2011р. по 15.12.2011р. із суми простроченого платежу 888 039,65 грн. = 1 776,08 грн. інфляційних нарахувань; з 16.12.2011р. по 15.01.2012р. із суми простроченого платежу 353 010,37 грн. = 706,02 грн. інфляційних нарахувань; з 16.12.2011р. по 15.01.2012р. із суми простроченого платежу 1 189 717,18 грн. = 2 379,43 грн. інфляційних нарахувань; з 16.01.2012р. по 15.02.2012р. із суми простроченого платежу 1 104 320,78 грн. = 2 208,64 інфляційних нарахувань; з 16.02.2012р. по 15.03.2012р. із суми простроченого платежу 779 896,23 грн. = 2 339,69 грн. інфляційних нарахувань.

Проте, періоди нарахування сум інфляційних витрат визначені позивачем вибірково та становлять менше одного місяця, що є неправильним.

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

При проведенні перерахунку сум інфляційних нарахувань за весь період прострочення, судом встановлено, що за період з листопада 2011 року по вересень 2012 року розмір інфляційних втрат має від'ємне значення, що свідчить про дефляцію за вказаний період. Неврахування дефляції при визначенні позивачем сум інфляційних втрат є підставою для відмови в позові, що узгоджується із позицією Вищого господарського суду України по аналогічній справі №5023/5287/12 (постанова Вищого господарського суду України від 20.05.2013р.).

Відтак, у позові в частині стягнення з відповідача 9 879,18 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 36 791,51 грн. пені та 20 703,78 грн. 3% річних. В позові щодо стягнення з відповідача 291 040,83 грн. основного боргу та 9 879,18 грн. інфляційних витрат необхідно відмовити. В решті позовних вимог, щодо стягнення 63 032,21 грн. основного боргу провадження по справі підлягає припиненню згідно п.п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, п.п.1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства „Славутське житлово-комунальне об'єднання", м. Славута про стягнення 421 447,51 грн. з яких 354 073,04 грн. основного боргу, 9 879,18 грн. інфляційних втрат, 20 703,78 грн. - 3% річних, 36 791,51 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути із Комунального підприємства „Славутське житлово-комунальне об'єднання", (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Миру, 14-а, код ЗКПО 34432514) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6, код ЗКПО 20077720) 36 791,51 грн. (тридцять шість тисяч сімсот дев'яносто одна тисяча гривень 51 коп.) пені, 20 703,78 грн. (двадцять тисяч сімсот три гривні 78 коп.) 3% річних, 2 410,55 грн. (дві тисячі чотириста десять гривень 55 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові щодо стягнення 291 040,83 грн. основного боргу та 9 879,18 грн. інфляційних втрат відмовити.

В частині стягнення 63 032,21 грн. основного боргу провадження по справі припинити.

Повне рішення складено 31.05.2013р.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 1 прим. - до матеріалів справи