Рішення № 31561774, 08.05.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/2260/2012

Провадження №2/761/1095/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 травня 2013 року

Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого суддіМальцева Д.О.при секретаріЖигня І.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «Ін-Прем» до МТСБУ, ПАТ «Страхова компанія «Лафорт», ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення суми страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність «ІН-ПРЕМ» звернулось до суду із позовною заявою до ПАТ «Страхова компанія «Лафорт» (відповідач - 1), Моторне (транспортне) страхове бюро України (відповідач - 2), ОСОБА_3 (відповідач - 3) про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди, збитків в сумі 39638,64 грн. спричинених дорожньо-транспортною пригодою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.03.2011р. відбулось ДТП за участю автомобіля «Шкода» д.н.з. НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ «ІН-ПРЕМ» та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який належить на праві власності ОСОБА_4. Внаслідок ДТП відбулось пошкодження цих транспортних засобів.

Постановою Дарницького районного суду від 20 вересня 2011р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні даної ДТП. Вказана постанова суду набрала законної сили.

08 червня 2011 року позивач звернувся до відповідача -1 із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки під час ДТП водій ОСОБА_3 пред'явив співробітникам ДАІ поліс страхування № ВЕ 4231313 укладений з цією страховою компанією. Відповідачем-1 проведено авто-товарознавчу експертизу оцінки пошкодженого автомобіля. Згідно із звітом №370 від 21.06.2011р. матеріальний збиток позивача в результаті ДТП складає 31668,11 грн.

Листом від 18.07.2011р. за № 221 позивача повідомлено, що дана ДТП не відповідає умовам страхового випадку, оскільки поліс обов'язкового страхування є втраченим і інформація про його втрату була подана страховиком 09.03.2011р. та опублікована у офіційному виданні «Голос України» №49 (5049) 18 березня 2011року.

Позивачем самостійно відновлено пошкоджений автомобіль. Згідно з доданими рахунком, актом виконаних робіт та наданих послуг ТОВ «Атлант-М Дніпровська набережна» склало 32638,64 грн.

11 листопада 2011 року у зв'язку з відмовою відповідача-1 виплатити страхове відшкодування, позивач звернувся до МТСБУ із заявою щодо виплати страхового відшкодування. Листом від 22.11.2011р. № 25695/3-2-10 повідомлено, що відмова відповідача-1 у виплаті не узгоджується з нормами чинного законодавства, а тому така відмова не є підставою для проведення відповідачем -2 регламентної виплати. У зв'язку з чим позивач просить стягнути 32638,64грн. реального збитку по відновленню пошкодженого автомобіля з яких 25500 грн. з відповідача-1, різницю 7138,64грн. та 7000грн. витрат за проведення експертного дослідження з відповідача-3.

В подальшому, представником позивача подано заяву про залучення співвідповідачем ОСОБА_4 та просив стягнути солідарно 25500грн. з відповідача-1та відповідача-2, 14138,64 грн. солідарно з відповідача -3 та відповідача-4.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши у судовому засіданні докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача-2, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2011р. відбулась ДТП за участю автомобілів «Шкода» д.н.з. НОМЕР_1, яка належить на праві власності позивачу та «Івеко» д.н.з.НОМЕР_3 під керуванням відповідача - 3, який належить на праві власності відповідачу - 4. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали пошкоджень.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2011року відповідача-3 визнано винним у скоєнні вказаного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Вказана постанова набрала законної сили.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Оскільки відповідачем - 3 під час оформлення ДТП, співробітникам ДАІ було пред'явлено поліс обов'язкового страхування № ВЕ/4231313, з метою одержання страхового відшкодування, позивач 08.06.2011р. звернувся до відповідача-1.

21.06.2011р. за заявою відповідача-1, з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Шкода» в результаті його пошкодження при ДТП, експертом оцінювачем складено звіт № 370. Згідно вказаного звіту матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Шкода» в результаті його пошкодження складає 31668, 11 грн.

Після проведення вказаної експертизи та отримання відповідних висновків, відповідач - 1 листом від 18.07.2011р. № 221 відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачу, при цьому зазначивши, що поліс обов'язкового страхування № ВЕ/4231313 є втраченим. Отже, обов'язок щодо виплати страхового відшкодування у відповідача-1 не настав.

З такими висновками суд не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ст.18 Закону України «Про страхування» факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Згідно зі ст.988 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках встановлених ЦК України.

Частиною 2 ст.215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 981 ЦК України передбачено, що договір страхування укладається в письмовій формі та може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається з письмових пояснень представника відповідача ПАТ СК «Лафорт» та матеріалів справи, відповідач -1 своїми діями (проведення експертизи щодо визначення матеріального збитку) спочатку підтвердив наявність полісу страхування, а після отримання висновку експерта відмовив позивачу у відшкодуванні завданої шкоди. При цьому, відповідач - 1 у зв'язку із втратою бланку полісу страхування не звертався до суду із позовом про визнання договору недійсним.

Таким чином, страхова компанія безпідставно відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування за вказаним полісом. Отже відповідач -1 зобов'язаний виплатити позивачу суму матеріального збитку в розмірі обов'язкового ліміту відповідальності страховика, що становить 25500грн. У зв'язку з цим у задоволенні позовної вимоги в частині солідарного стягнення суми страхового відшкодування з відповідача - 2 слід відмовити.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Згідно з ч.3 п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Протягом всього часу розгляду справи відповідачем - 3 не надано, а судом не здобуто доказів, які б свідчили про відсутність правових підстав щодо перебування транспортного засобу у володінні відповідача - 3 на момент скоєння ДТП. Таким чином, судом встановлено, що транспортний засіб на законній підставі знаходився у володінні відповідача - 3 на момент скоєння останнім ДТП. Отже обов'язок щодо відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) повинен бути покладений на відповідача - 3. У зв'язку з цим у задоволенні позовної вимоги в частині солідарного стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) з відповідача - 4 слід відмовити.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 15 серпня 2011року позивач за власний рахунок відновив пошкоджений автомобіль «Шкода». Згідно з рахунком, актом виконаних робіт та наданих послуг ТОВ «Атлант - М Дніпровська набережна» відновлення пошкодженого автомобіля склало 32638,64 грн.

Крім цього, позивачем було понесено витрати у розмірі 7000грн. щодо проведення експертного авто технічного та транспортно - трасологічного дослідження по матеріалах ДТП, згідно рахунку № 1-05/05/11 від 06 травня 2011року.

Таким чином, відповідач - 3 зобов'язаний відшкодувати різницю між сумою реального збитку позивача і обов'язковим лімітом відповідальності страховика: 32638,64 - 25500 = 7138,64 грн. та 7000 грн. витрат пов'язаних з проведеним експертним дослідженням по матеріалах про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 22.03.2011р.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 18 Закону України "Про страхування», ст.ст.22, 626, 979, 988 ЦК України, ст. ст.3, 4, 10, 11, 15, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ «Ін-Прем» до МТСБУ, ПАТ «Страхова компанія «Лафорт», ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Лафорт» (м. Київ, вул.Довнар-Запольського, 9/10, код ЄДРПОУ 25005889) на користь ТОВ «Ін-Прем» (м. Київ, вул..Голосіївська, 7, оф.1/2, код ЄДРПОУ 30633256) суму страхового відшкодування у розмірі 25500, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, зареєстрований: АДРЕСА_2, іпн.НОМЕР_4) на користь ТОВ «Ін-Прем» суму збитків у розмірі 14138, 64 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене через Шевченківський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

.

Суддя