Ухвала суду № 31561699, 03.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22ц/790/2744/13 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 2035/8971/2012 Васильєва О.О.

Категорія-договорні Доповідач - Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянова І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

Бородіна .М.

при секретарі: Ленюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Харківської міської ради, треті особи Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» про поновлення порушеного права проживання, вселення, визнання правочину недійсним та виселення,-

ВСТАНОВИЛА :

04 жовтня 2012 року позивач звернувся у суд з позовом в якому, з посиланням на вимоги ст.ст. 203, 215, 216, 228, 388, 1212 ЦК України, просив поновити його порушене права проживання, вселивши на зареєструвавши його в квартирі АДРЕСА_1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири від 04.03.2008 року недійсним Аналювати реєстрацію ОСОБА_4 у зазначеній квартирі та виселити її з неї.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що основним наймачем зазначеної квартири був його батько ОСОБА_6 та в квартирі були також зареєстровані він та відповідач ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 підробив підпис батька та скориставшись його хворобою,звернувся до суду з позовом про визнання його таким, що втратив право користування вказаною квартирою та рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.10.2005 року його позов було задоволено. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08.02.2007 року вказане рішення суду було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції . Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова віл 30.05.2007 року провадження у вказаній справі було закрито у зв»язку зі смертю позивача.

Позивач зазначає, що 06.10.2006 року вказана квартира була приватизована відповідачем та він отримав свідоцтво про право власності на неї.

Позивач зазначає ,що ним було подано позов про визнання приватизації вказаної квартири недійсною та заочним рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 22.09.2010 року свідоцтво про право власності на спірну квартиру було визнано недійсним .

Позивач також зазначає,що під час розгляду його позову відповідач здійснив відчуження зазначеної квартири ОСОБА_4 на підставі договору її купівлі-продажу від 04.03.2008 року.

Як на підставу визнання договору купівлі-продажу недійсним позивач з посиланням на зазначає на ст. 228 ЦК України позивач зазначає на порушення публічного порядку його вчинення, а саме порушення його Конституційних прав при вчиненні оспорюваного ним правочину.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач та його представник підтримали позовні вимоги з зазначених підстав та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_7. в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача не визнала. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що, підстави, встановлені ч.1 ст. 228 ЦК України для визнання вказаного правочину недійсним відсутні , а також тим, що ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 388 ЦК України є добросовісним набувачем спірної квартири.

Справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності інших відповідачів та третіх осіб.

Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду як незаконне та ухвалити нове рішенням яким витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 вказану квартиру та вселити її х квартири і зареєструвати його в зазначеній квартирі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вказана квартира належала всій сім»ї та він мав на неї таке ж право як і його брат. Іншого житла він не має.Квартира було продана в період розгляду справи про визнання приватизації недійсною та рішенням суду така приватизація визнана судом недійсною внаслідок чого квартира на даний час має державний статус .Внаслідок укладення оспорюваного ним правочину були порушені його Конституційні права, встановлені ст. ст. 30, 47, 70, 33 Конституції України та внаслідок цього правочину пропало його майно, починаючи з меблів до спідньої білизни , а також на те, що ним не було використано його право на приватизацію спірної квартири та в приватизації квартири приймав участь його батько у зв»язку з чим , після його смерті він є спадкоємцем першої черги .

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги просить рішення суду залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб. які з»явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В ч.1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, встановлених ч.1 ст. 228 ЦК України для визнання оспорюваного позивачем правочину недійсним.

При цьому судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 04 березня 2008 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу зазначеної вище спірної квартири.

Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 228 ЦК України , правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Відповідно до роз»ясень, які містяться в п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок , визначені ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення Конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави , Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема : правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об»єктами права власності українського народу - землею як основою національним багатством, що перебуває під особистою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами ( стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об»єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об»єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Таким чином, за змістом вказаних норм матеріального права, обов»язковою умовою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок , є посягання особи, при його укладанні , на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Доказів того, що оспорюваний позивачем правочин, при його укладанні відповідачами, посягав на суспільні, економічні та соціальні основи держави , матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову щодо визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317, 319 , 218, ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя:

Судді :