Рішення № 31560265, 01.06.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1544/13-ц

Провадження № 2/591/1083/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року. м. Суми.

Зарічний районний суд м. Суми в складі : головуючого - судді Бойка В.Б.,

при секретарі - Москаленко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовною заявою Головного фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про вселення із службового житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В :

позивач свої вимоги мотивує тим, що йому на праві власності належить службова трикімнатна квартира АДРЕСА_1, яка з моменту прийняття в експлуатацію 1958 року використовується позивачем для тимчасового проживання його працівників до отримання ними постійного житла. Дві кімнати в спірній квартирі з 24.11.1997 року та по теперішній час займають відповідачі та їх неповнолітня донька - ОСОБА_3, які вселились в дану службову квартиру без достатніх на те правових підстав, так як жодного рішення щодо надання їм квартири не приймалось. Окрім того, відповідач ОСОБА_1 під час звільнення з роботи 08.10.2004 року, попереджався про необхідність звільнення займаного житлового приміщення. Оскільки, спірна квартира є службовим житловим приміщенням, з відповідачем ОСОБА_1 припинено трудові відносини, позивач просить виселити відповідачів без надання іншого житлового приміщення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що дві кімнати в квартирі АДРЕСА_1 були виділені відповідачам на загальних підставах, надання спірному житловому приміщенню статусу службового відбулося через вісім років після їх вселення та з порушенням вимог про включення житлових приміщень до службових. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала заяву в якій просить справу слухати в її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує з цих же підстав.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи №2-246/08 Зарічного районного суду м. Суми та господарської справи №5/504-05 господарського суду Сумської області вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Порядок користування службовим житловим приміщенням визначений главою 3 розділу ІІІ ЖК України та Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37 ( далі Положення ).

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЖК України та пунктами 2-3 Положення, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Пунктом 9 Положення передбачено, що для одержання службового жилого приміщення відповідний працівник подає заяву адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається довідка з місця проживання про склад сім'ї і прописку. Члени сім'ї заявника, які бажають оселитися в службове жиле приміщення, дають письмову згоду на проживання в зазначеному приміщенні.

Службові жилі приміщення надаються, як зазначено в ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 122 ЖК України та в п. 21 Положення, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, а на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.

Згідно пунктів 17-18 Положення, перед винесенням рішення про надання службового жилого приміщення адміністрація підприємства, установи, організації зобов'язана роз'яснити працівникові особливості договору найма зазначеного приміщення. Громадяни, вказані в рішенні про надання службового жилого приміщення, дають письмове зобов'язання про звільнення займаного жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду чи в будинку житлово-будівельного кооперативу, за винятком тих, кому жилі приміщення належать на праві приватної власності.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Сумської області від 03.11.2005 р. за Головним фінансовим управлінням Сумської обласної державної адміністрації визнано право власності на квартира АДРЕСА_1 ( а.с. 39 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно слідує, що право власності на спірну квартиру за позивачем було зареєстровано 23.11.2005 р. ( а.с. 9 ).

Рішенням Сумської міської ради від 21.06.2005 р. №336 спірна квартира була включена в число службових житлових приміщень та закріплена за цим управлінням, яке є власником цієї квартири ( а.с. 50 ). Проте, як зазначалося вище, у позивача право власності на спірну квартиру виникло лише з 23.11.2005 р.

Між тим, рішення господарського суду Сумської області від 03.11.2005 р. ( а.с. 39 ) встановлено та з матеріалів господарської справи №5/504-05 вбачається, що взагалі ця спірна квартира станом на дату ухвалення рішення не рахується на балансі головного фінансового управління.

Згідно п. 4 Положення, до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі.

З матеріалів цивільної справи №2-246/08 Зарічного районного суду м. Суми вбачається, що на момент прийняття рішення про надання спірній квартири статусу службового житла від 21.06.2005 р., згідно даних картки прописки мешканців квартири АДРЕСА_1, в спірній квартирі були зареєстровані та проживали відповідачі та їх неповнолітня донька, а також ОСОБА_4 ( а.с. 18 ). Тобто, дана квартира не була вільною, оскільки в ній проживало кілька сімей.

За таких обставин суд приходить до висновку, рішення Сумської міської ради від 21.06.2005 р. про включення даної квартири до числа службових було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи №2-246/08, відповідачі та їх неповнолітня донька мешкають в спірній квартирі з 1997 року, а позивач, як юридична особа зареєстрований лише з 05.05.2001 р. ( а.с. 10 ). ОСОБА_1 працював в головному фінансовому управлінні водієм з 13.02.1996 року та був звільнений з займаної посади 06.10.2004 р. ( а.с. 32-33 ).

Отже, до числа службових спірна квартира була включена вже після того, як відповідачу ОСОБА_1 було виділено дві кімнати в даній квартирі та відповідача було звільнено з роботи за згодою сторін.

Згідно п. 7 Положення, перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством. Однак, водій фінансового управління ( посада на якій працював відповідач ОСОБА_1 ) не входить до даного переліку.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 з заявою для одержання службового жилого приміщення до адміністрації управління не звертався, у відповідності до ч. 2 ст. 121 ЖК України та п. 21 Положення, рішення про надання йому службового житлового приміщення не приймалось, спеціальний ордер на заняття службового житла не видавався. Дані обставини не заперечуються і позивачем.

Оцінка правомірності вселення відповідачів в спірну квартиру надана рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28.10.2008 р., яке набрало законної сили.

Таким чином, враховуючи те, що підстав для виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1, як з службового житла, без надання іншого житлового приміщення, немає, а тому в задоволенні позовних вимог належить відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 9, 118-124 ЖК України, ст.ст. 10-11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Головного фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду особами, які брали участь у розгляді справи, може бути подана до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

СУДДЯ В.Б. БОЙКО