Ухвала суду № 31559913, 28.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року справа №805/1550/13-а

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Василенко Л.А, Гімона М.М., секретаря судового засідання Варчук О.М., за участю сторін: представника позивача ОСОБА_3, представників відповідача Перепелиці Л.І. та Железньової І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 в інтересах позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

07.02.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі ФО-П ОСОБА_6.) звернулась до суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (Ясинуватська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000401720 від 29.12.2012 року, № 0000421720 від 29.12.2012 року та розрахунок пені на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань, виданих Ясинуватською ОДПІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу, зроблені за наслідками документальної позапланової перевірки, щодо укладення позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донстройтранс» (надалі - ТОВ «Донстройтранс») нікчемних правочинів, ґрунтуються на припущеннях, спростовується наявними первинними документами, які підтверджують реальність здійснення такої господарської операції та її товарність.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено у встановленому законом порядку, що здійснені позивачем господарські операції з контрагентом ТОВ «Донстройтранс» не мають реального характеру та не набули реальних наслідків, оскільки не підтверджені первинними документами, підтверджуючих придбання послуг від ТОВ «Донстройтранс», тому у ФО-П ОСОБА_6 відсутнє право відносити до складу валових витрат витрати по придбанню послуг від даного контрагента та формування податкового кредиту.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року, як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою податкові повідомлення-рішення №0000411720 від 29.12.2012 року, №0000421720 від 29.12.2012 року та розрахунок пені на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань, виданих Ясинуватською ОДПІ скасувати повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Донстройтранс» наявні та спричинили реальне настання юридичних наслідків. Крім того, апелянт зазначив, що на момент укладання та виконання договору від 01.07.2010 року № 051080 про надання транспортних послуг - підприємство ТОВ «Донстройтранс» було зареєстровано у встановленому законом порядку і зареєстровано як платник податку на додану вартість. Вважає, що висновок суду та відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій ґрунтується на припущеннях. Відсутність у ТОВ «Донстройтранс» майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень тощо, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій не є підставою вважати, що перевезення не здійснені. При укладенні договору ФО-П ОСОБА_6 не знала та не могла знати про активи підприємства контрагента. Декларація з податку на прибуток не є першим джерелом, яким підтверджується відсутність основних фондів або іншого майна, або в якій відображується все майно підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідача заперечували проти її задоволення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 зареєстрована виконавчим комітетом Ясинуватської міської ради як фізична особа - підприємець (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1)

Відповідно до свідоцтва № 100065579 позивача зареєстровано в якості платника податку на додану вартість від 19.09.2007р.

Ясинуватською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року щодо взаємовідносин з ТОВ «Донстройтранс», за результатами якої складено акт перевірки від 26.12.2012 року № 979/17-013/315161 (т.1 а.с.54).

Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність договору укладеного позивачем з ТОВ «Донстройтранс» № 051080 від 01.07.2010 р. про надання транспортних послуг, відповідно до якого ТОВ «Донстройтранс» за дорученням позивача прийняло на себе зобов'язання здійснювати перевезення вантажів в пункт призначення, вказаний позивачем, а позивач зобов'язався оплатити виконані транспортні послуги.

Нікчемність договорів відповідач обґрунтовує актами ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 21.08.2012 року № 304, згідно яких не встановлено місцезнаходження ТОВ «Донстройтранс», підприємство не має необхідних умов для ведення господарської діяльності, оскільки відсутні основні фонди, виробничі обладнання, технічні та трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби.

На підставі акту перевірки від 26.12.2012р. були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року:

- №0000411720, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 32 550,00 грн., у том у числі за основним платежем 21 700,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 10 850,00 грн.;

- № 0000421720 відповідно до якого позивачу нараховані штрафні санкцій в розмірі 1 020,00 грн. (т.1 а.с. 52,53).

Також на адресу позивача було направлено розрахунок пені, на виявлені органом ДПС суми занижень податкових зобов'язань, відповідно до якого заниження податкового зобов'язання становить 21 700,00 грн., граничний день сплати за звітний (податковий період, за який виявлено заниження - 30.08.2010р., дата закінчення нарахування пені - 07.02.2013р., кількість календарних днів заниження податкового зобов'язання - 893 дні, сума нарахованої пені становить 4 937,43 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини, як отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про податок на додану вартість».

Застосуванню підлягають норми законів, що діяли на момент виникнення правовідносин.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз. 3 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи зі змісту п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Крім того, відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

З аналізу вказаних норм випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документами, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2010р. між позивачем та ТОВ «Донстройтранс» був укладений договір №051080 про надання транспортних послуг, відповідно до якого ТОВ «Донстройтранс» за дорученням позивача прийняло на себе зобов'язання здійснювати перевезення вантажів в пункт призначення, вказаний позивачем, а позивач зобов'язався оплатити ТОВ «Донстройтранс» виконані транспортні послуги (т.1 а.с.48).

Позивачем на підтвердження своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах ТОВ «Донстройтранс» під час проведення податковим органом перевірки були надані наступні первинні документи: книга обліку доходів та витрат від 08.09.2010р. №4475; рахунок б/н від 30.07.2010р., акт виконаних робіт від 30.07.2010р. №300718; податкову накладну від 30.07.2010р. №3000718; товарно-транспортні накладні за період з 12.07.2010р. по 29.07.2010р.; реєстри виданих, отриманих податкових накладних за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р.; виписки банку від 19.07.2010р., від 27.07.2010р., від 06.08.2010р.

У зв'язку з тим, що позивачем під час перевірки не був наданий договір перевезення № 051080 від 01.07.2010р. та товарно-транспортна накладна від 30.07.2010р. № 300718 податковим органом був складений акт відмови від надання документів (т.2 а.с.113).

Крім того, податковим органом було встановлено, що в акті виконаних робіт від 30.07.2010р. № 300718 (т. 1 а.с.47) зазначені товарно-транспортні накладні, які не мають відношення до вищевказаного договору перевезення № 051080, оскільки в них зазначено, що вантажовідправник і замовник не позивач, а інше підприємство ТОВ «Золотий колос 2009», а вантажоодержувач ТОВ «АСТИ Україна». Інші акти виконаних робіт щодо виконання договору перевезення позивачем не були надані.

Колегія суддів зазначає, що для підтвердження здійснення господарської операції все ж підлягають дослідженню усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та правильність оформлення документів відповідно до вимог Закону № 996.

Доводи апелянта, що підприємством надавались інші товарно-транспортні накладні в яких зазначена як вантажовідправник ФО-П ОСОБА_6, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки ці товарно-транспортні накладні не вказані в акті виконаних робіт.

Таким чином, з урахуванням виду господарської операції, колегія суддів згодна, що податковим органом вірно не прийнято до уваги вищезазначений акт виконаних робіт від 30.07.2010р., як належний доказ на підтвердження виконання договору перевезення.

Для встановлення обставин належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, отже, судом першої інстанції вірно проаналізовано фізичні, технічні та технологічні можливості контрагента для вчинення дій на виконання договору перевезення.

Згідно акту ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецької області ДПС від 21.08.2012р. №304 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Донстройтранс» підприємство за податковою адресою: 83050, м.Донецьк, вул.Артема,112 - не знаходиться.

Згідно акту ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецької області ДПС від 27.08.2012р. №1808/15-4/36306165, за даними декларації з податку на прибуток за 2009 рік, у підприємства відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, середня кількість працюючих за період з 01.07.2009р. по 30.09.2010р. складала 1 особу. За висновками цього акту встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод без мети настання реальних наслідків, господарські операції ТОВ «Донстройтранс» за період з 01.01.2009р. по 31.07.2012р. щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товарів (робіт,послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності. Крім того, встановлені факти неподання ТОВ «Донстройтранс» податкової звітності з податку на додану вартість та несплата податків за господарськими операціями з ФО-П ОСОБА_6

З урахуванням вищевказаного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оформлені позивачем господарські операції не мають реального характеру та не набули реальних наслідків, оскільки надання документів, які згідно Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для нарахування податкового кредиту, але не можуть слугувати єдиним та безспірним доказом факту реального здійснення постачання товарів (робіт, послуг). Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, зокрема належним чином оформлених податкових накладних, є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт реального придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають та підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п.44.3. ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 85.2. ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 121.1. ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Як зазначалось, позивачем під час проведення податковим органом перевірки не були надані певні документи, що був складений акт. Вказане апелянтом не спростовано.

Отже, з урахуванням вказаних норм закону, податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення щодо застосування до позивача штрафних санкцій.

На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Повний текст ухвали виготовлено 29.05.2013р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 в інтересах позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В.Карпушова

Л.А.Василенко

М.М.Гімон