Постанова № 31559330, 31.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2013 року № 826/4295/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрай"

про

стягнення 30651,00 грн.

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрай" податкового боргу з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за 2012 рік в розмірі 30651,00 грн.

Позов обґрунтований наявністю у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, який виник у зв’язку з не сплатою відповідачем суми грошового зобов’язання по вказаним податкам, визначеної самостійно платником податків у податковій звітності та нарахованої контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні.

Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні, 28 травня 2013 року, позов в частині стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі 29295,37 грн., в тому числі, з податку на додану вартість – 25013,82 грн. та з податку на прибуток підприємства – 4281,55 грн., підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участі повноважного представника у судовому розгляді справи не забезпечив, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі, а також повістки про виклик у судові засідання надсилались відповідачу за адресою, за якою підприємство зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте були повернуті з незалежних від суду причин. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 167, частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) ухвала про відкриття провадження у справі та повістки вважаються врученими відповідачу, відповідно він належно повідомлявся про місце, дату та час проведення судових засідань.

Позивачем до суду було подано заяву про зміну позовних вимог у прийнятті якої судом у судовому засіданні, 28 травня 2013 року, було відмовлено через невідповідність вказаної заяви вимогам статей 106, 137 КАС України в частині щодо ненадання суб’єктом владних повноважень доказу надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії заяви про зміну позовних вимог та доданих до неї документів.

У судовому засіданні, 28 травня 2013 року, на підставі частин четвертої, шостої статті 128 КАС України судом ухвалено здійснювати судовий розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах судової справи доказами та про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, 28 травня 2013 року, пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрай", ідентифікаційний код 38260798, є: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 11/1, місцезнаходження реєстраційної справи – Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до контролюючого органу: податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року №9080717224 на суму 12274,00 грн., за грудень 2012 року №9085409562 на суму 7366,00 грн.; уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2013 року, яким донараховано 1,00 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 року; податкову декларацію з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2012 року №9069616457 на суму 25479,00 грн.

Крім того, позивачем проведено перевірку відповідача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства, про що складено акт від 16.11.2012 р. №201/1510, за наслідками якої контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2012 р. №7327/1510, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 24821,00 грн., в тому числі, 19857,00 грн. за основним платежем та 4964,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене податкове повідомлення-рішення неодноразово надсилалось відповідачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями конвертів та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення з довідкою поштового відділення про неможливість вручення.

У зв’язку з несплатою відповідачем узгодженого грошового зобов’язання, йому надсилалась податкова вимога від 20.12.2012 р. №5891 на суму 24856,65 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією конверту з довідкою поштового відділення про неможливість вручення.

Згідно з даними зворотного боку облікових карток відповідача з вказаних податків, заборгованість відповідача перед бюджетом становить: з податку на додану вартість – 25013,82 грн., з податку на прибуток підприємства – 4281,55 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абзац перший пункту 58.1). Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (абзац перший пункту 58.3).

Як уже зазначалось, відповідачем самостійно було узгоджено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств шляхом подання до контролюючого органу відповідних податкових декларацій та уточнюючого розрахунку по вказаним податкам. Також, частину грошового зобов'язання з податку на додану вартість було нараховано контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, яке надсилалось відповідачу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого грошового зобов'язання, йому надсилалась податкова вимога від 20.12.2012 р. №5891.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як убачається з матеріалів справи, з часу надіслання відповідачу податкової вимоги сума податкового боргу не переривалась та збільшувалась, відповідно стягненню підлягає вся сума податкового боргу відповідача.

Станом на час розгляду справи судом, відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу, подання уточнюючих розрахунків про зменшення податкового зобов'язання, у зв’язку з несплатою якого виник податковий борг, що є предметом розгляду в даній справі, оскарження чи скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги.

Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи викладене, зважаючи на доведеність позивачем наявності у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 25013,82 грн. та з податку на прибуток підприємства в сумі 4281,55 грн., а всього – 29295,37 грн., підтвердження вказаної обставини належними доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки в розмірі 29295,37 грн., відтак адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною четвертою статті 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки, відповідачем не надано суду доказів понесення ним судових витрат, підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з рахунків у банках Товариства з обмеженою відповідальністю "Будрай" (ідентифікаційний код 38260798) на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства в розмірі 29295,37 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті дев’яносто п’ять грн. 37 коп.).

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець