Постанова № 31557749, 14.05.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/1489/13-a

категорія 8.2.1

14 травня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.

за участю представників сторін та третьої особи:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп'є до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекція Житомирської області державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2012 р. № 0007502200,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекція Житомирської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення 24.12.2012 р. № 0007502200.

В обґрунтування протиправності податкового повідомлення-рішення позивач вказав на безпідставність висновків контролюючого органу. При цьому зазначивши, що договір укладений між ДП "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп'є та ТОВ "Колор С.І.М." є реальним, спрямованим на настання правових наслідків обумовлених ним, роботи по вказаним угодам були виконані, їх реальність та виконання підтверджується первинними документами, а тому податковий кредит по вказаним операціям сформовано підприємством правомірно.

На підтвердження виконання вказаних угод позивачем надані суду податкові накладні, акти прийому - передачі виконаних робіт, товарно - транспортні накладні, рахунки фактури, докази оплати за виконані роботи.

Представники позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти адміністративного позову заперечили з підстав викладених в письмових запереченнях.

В ході розгляду справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, було залучено - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М.".

Представник третьої особи, в засіданнях суду підтримав позовні вимоги в повному обсязі, та надав первинні документи на підтвердження реальності операцій по взаємовідносинах з позивачем.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Новоград - Волинською ОДПІ згідно наказу від 26.11.2012р. за № 667 на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, проведено позапланову документальну виїзну перевірку ДП "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп'є.

За наслідками проведення перевірки складено акт № 1379/22-00/33864982 від 07.12.2012р.

Перевіркою встановлені порушення:

- ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині не додержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ "Колор С.І.М" до реальних вигодонабувачів за період з 01.01.2010 року по 31.10.2011 року.

- порушення п. 198.3, п. 198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 2.12.2010 року №2756-УІ, що призвело до завищення податкового кредиту, в результаті чого донараховано ПДВ на загальну суму 665615,92грн., в т.ч. за вересень 2010 року 83333,33грн., за листопад 2010 року 582282,58грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

Між Позивачем та ТОВ "Колор С.І.М" 9 вересня 2009 року була укладено договір №1011/09 щодо виконання ТОВ "Колор С.І.М" робіт по влаштуванню дорожньої розмітки автодороги загального користування державного значення М-06 Київ - Чоп на ділянці км 181+190 - км 197+070 в Житомирській області.

Вказані роботи були виконані та оплачені. На підтвердження цього до суду були надані податкові накладні, акт прийому - передачі виконаних робіт, рахунок - фактура, платіжне доручення на підтвердження оплати робіт, акт взаємозаліку складений між позивачем та ТОВ "Колор С.І.М".

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтвердили обставини укладення договорів та виконання робіт. Пояснили суду, що всі первинні документи були надані під час проведення перевірки, що відображено в акті перевірки та не спростовувалось представниками податкового органу, однак 13.03.13 року всі вказані документи були вилучені слідчим управлінням ДПС у Житомирській області, що підтверджується протоколом вилучення та описом вилучених документів (додаток до протоколу).

Представник третьої особи ТОВ " Колор С.І.М." в судовому засіданні спростував обставини викладені в акті перевірки, зазначив про реальність господарських операції з позивачем, що підтверджується первинними документами та додатково надав суду рішення господарського суду Рівненської області по справі № 5019/1064/11 від 15.06.2011 року, яке набрало законної сили. Вказаним рішенням задоволено позов ТОВ " Колор С.І.М." до ДП "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп'є про стягнення боргу за виконані роботи по договорам №1011/09 від 09.11.2009 року та № 20-09/10 від 20.09.2010 року укладених між вказаними контрагентами.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг».

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податковий кредит звітного періоду ... складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку .... протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Не відносяться до податкового кредиту суми податку; сплаченого нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог».

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначено в окремих рядках:.. .е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг...».

Згідно з п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) „Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс)

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Судом встановлено, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формував податковий кредит.

В той же час висновки перевіряючих викладені в акті, на підставі якого прийняте податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях не підтверджених первинними документами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по отриманих податкових накладних від ТОВ "Колор С.І.М.".

Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність правочинів, укладених від імені позивача, суд зазначає наступне.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податкового кодексу України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому наполягає ДПІ в Акті перевірки.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

Слід окремо зазначити, що Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

На думку суду, при визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між ДП "Граніт Україна" Будівельного товариства "Граніт" Акціонерного товариства Скоп'є та ТОВ "Колор С.І.М., документально підтверджені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ та Податкового кодексу України та не мають ознак нікчемного правочину.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні послуг ТОВ "Колор С.І.М." у розмірі 83333,33грн. за вересень 2010 року - податкова накладна № 444 від 21.09.2010 року, та 582282,58грн. за листопад 2010 року - податкова накладна №576 від 4.11.10 року .

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 24.12.2012 № 0007502200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 665615,92 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 86, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби від 24.12.2012 р. № 0007502200.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 21 травня 2013 р.