Постанова № 31557741, 15.05.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/3603/12

категорія 8.2.6

15 травня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів"

до Державної податкової інспекції у Андрушівському районі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Державне підприємство "Червоненський завод продтоварів" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Андрушівському районі від 01.03.2012 року №0000062201 та №0000072201. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що підприємством вимоги податкового законодавства не порушувались, висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними. Позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції в Андрушівському районі щодо порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій у період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року. Вважає, що Державне підприємство "Червоненський завод продтоварів" правомірно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 94303,00 грн. та вірно віднесло до витрат суму 116237,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в акті перевірки.

В судовому засіданні також був допитаний свідок ОСОБА_1 - головний бухгалтер Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів", яка в судовому засіданні пояснила, що послуги з транспортного обслуговування використовувались посадовими особами позивача виключно з виробничих питань підприємства, а поставлений природний газ для вироблення теплоенергії витраченої на виробництво ФКРД.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Державне підприємство "Червоненський завод продтоварів" знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Андрушівському районі та є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Андрушівському районі з 20 січня 2012 року по 02 лютого 2012 року з продовженням на 5 робочих днів було проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року. За результатами перевірки було складно акт №44/2201/00374663 від 16.02.2012 року.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією в Андрушівському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.03.2012 року №0000062201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 123004,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 116237,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6767,00 грн. та №0000072201, яким Державному підприємству "Червоненський завод продтоварів" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 100456,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 94303,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6153,00 грн.

Підставою для винесення спірних повідомлень - рішень слугували відображені в акті №44/2201/00374663 від 16.02.2012 року посилання суб'єкта владних повноважень про порушення Державним підприємством "Червоненський завод продтоварів" вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій у період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року з ТОВ "Червоне-Продсервіс", ПАТ "Житомиргаз".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Між Державним підприємством "Червоненський завод продтоварів" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Червоне-Продсервіс" (Виконавець) було укладено договір на транспортне обслуговування від 18.06.2007 року №3/24-07 разом з додатковою угодою №2 від 01.07.2009 року. Відповідно до пункту 1.1 даного договору Виконавець забезпечує транспортне обслуговування Замовника шляхом надання останньому автомобілів, тракторів, навантажувачів, кранів та інших механізмів (надалі Транспортний засіб) по мірі потреби Замовника. Пунктом 1.2 передбачено, що транспортний засіб надається Замовнику з водієм цілодобово за попереднім замовленням, для пересування тільки на території України.

Виконання зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: актів здачі приймання (надання транспортних послуг) (а.с.84, 96, 114, 133-135, 177-180, 220-224 т.1; 126-128, 175-177 т.2; 4, 160 т.3; 6 т.4), реєстрів товарно-транспортних накладних (а.с.85, 98, 116, 139-141, 185-188, 230-234 т.1; 132-134, 181-183 т.2; 10-14, 165-168 т.3; 12-16 т.4), рахунків (накладних) (а.с.86, 97, 115, 136-138, 181-184, 225-229 т.1; 129-131, 178-180 т.2; 5-9, 161-164 т.3; 7-11 т.4), подорожніх листів службового легкового автомобіля (а.с.87-89, 100-105, 117-121, 146-154, 189-191, 194-199, 235-250 т.1; 1-43, 135-145, 184-203, 206-212 т.2; 108-158, 217-242 т.3; 95-131 т.4), товарно-транспортних накладних (а.с.90-94, 106-112, 122-131, 155-175, 200-218 т.1; 55-124, 150-173, 213-250 т.2; 1-2, 15-86, 169-216 т.3; 17-81 т.4) , податкових накладних (а.с.95, 113, 132, 176, 219 т.1; 125, 174 т.2; 3, 159 т.3; 5, 146 т.4), подорожніх листів вантажного автомобіля (а.с.142-145, 192-193 т.1; а.с.44-54, 146-149, 204-205 т.2; 87-107, 243-250 т.3; 1-4, 82-94, 132-145 т.4), звітів до акту здачі прийняття (надання транспортних послуг) (а.с.198-235 т.4).

Зазначені первинні документи не визнані недійсними, а тому в силу ст.70 КАС України вважаються належними доказами по справі, які в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні встановлено, що транспортне обслуговування за вищезазначеним договором було надано Державному підприємству "Червонецький завод продтоварів" у зв'язку з його господарською діяльністю. Зазначене стверджується тим, що транспортні послуги використовувались посадовими особами позивача в робочий час з метою вирішення виробничих питань, оскільки їхня діяльність регламентується відповідними посадовими обов'язками та контрактами з яких вбачаться, що діяльність цих осіб в робочий час підприємства здійснюється з метою виконання певних його господарських функцій. Використання отриманих транспортних послуг посадовими особами позивача поза межами господарської діяльності Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" податковим органом в судовому засіданні не доведено.

Між Державним підприємством "Червоненський завод продтоварів" (Споживач) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (Газозбутова організація) було укладено договір на постачання газу від 25.01.2011 року №1-2001-ПП-1, відповідно до якого Газозбутова організація зобов'язується передати у власність Споживача в 2011 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити природній газ на умовах даного договору.

На виконання зазначеного договору в лютому 2011 року Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" було поставлено Державному підприємству "Червоненський завод продтоварів" 107,933 тис. куб. м. природного газу на суму 337532,80 грн., в т.ч. ПДВ 56255,47 грн., що підтверджується розхідною накладною №ОУ-0003724 від 25.02.2011 року (а.с.34 т.1), рахунком на природній газ (а.с.35 т.1), актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2011 року (а.с.36 т.1) та податковою накладною №190 від 28.02.2011 року (а.с.39 т.1).

Вказаний природній газ був використаний позивачем в своїй господарській діяльності, що стверджується наступним.

15 лютого 2011 року між Державним підприємством "Червоненський завод продтоварів" (Суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Червоне-Продсервіс" (Орендар) було укладено договір суборенди №3/4-11 від 15.02.2011 року, відповідно до п.1.1 якого, Орендар передає, а Суборендар бере у тимчасове володіння та платне користування будівлю котельні з обладнанням, що входить до цілісного майнового комплексу з метою вироблення теплоенергії. Виконання вказаного договору підтверджується актом прийому-передачі майна від 15.02.2011 року (а.с.32-33 т.1), актом від 01.03.2011 року (а.с.40 т.1), рахунком №36 від 31.03.2011 року (а.с.42 т.1) та розрахунком плати за суборенду (а.с.31 т.1). 28 лютого 2011 року вказаний договір суборенди був розірваний відповідною угодою укладеною між сторонами договору (а.с.30 т.1). Теплова енергія вироблена в лютому 2011 року з поставленого природного газу була витрачена на виробництво ФКРД, що стверджується актом від 02.03.2011 року (а.с.41 т.1).

Суд зазначає, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про податок на додану вартість" втратив чинність та з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини щодо формування валових витрат та податкового кредиту виникли в тому числі до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які були чинні на момент виникнення даних правовідносин.

Правила обрахування розміру валового доходу, витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді регламентовані ст.ст. 4, 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 того ж Закону, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п.5.3 ст.5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку щодо оподаткування прибутку підприємств встановлені ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 якої встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. (п. 138.1.1 ст. 138 ПКУ).

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Однак, як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції, отримання послуг та використання їх в господарській діяльності, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відтак, висновок відповідача щодо порушення позивачем п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України за рахунок віднесення до складу валових витрат витрати понесені в господарських операціях з ТОВ "Червоне-Продсервіс", ПАТ "Житомиргаз" є необґрунтованим.

Пунктом 198.1. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, фактів виписки податкових накладних особою, що не є платником податку на додану вартість в ході перевірки не встановлено.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами поставки інший результат, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення податкового кредиту з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок ДПІ в Андрушівському районі про порушення Державним підприємством "Червоненський завод продтоварів" вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій у період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року з ТОВ "Червоне-Продсервіс", ПАТ "Житомиргаз" є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, висновки що викладені в акті базуються на припущеннях та не містять належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень податкового законодавства, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Андрушівському районі Житомирської області Державної податкової служби від 01.03.2012 року №0000072201 та №0000062201 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 71, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Андрушівському районі від 01.03.2012 р. №0000062201.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Андрушівському районі від 01.03.2012 р.№0000072201.

Відшкодувати Державному підприємству "Червоненський завод продтоварів" з державного бюджету 1230,04 судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 20 травня 2013 р.