Ухвала суду № 31557425, 23.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. справа № 804/700/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000043200 від 07.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 786 000,00 (сімсот вісімдесят шість тисяч) грн. та штрафними санкціями 393 000,00 (триста дев'яносто три тисячі) грн. № 0000033200 від 07.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 903 900,00 (дев'ятсот три тисячі дев'ятсот) грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року року позовні вимоги задоволені.

Визнано незаконними та скасовані податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС від 07.12.2012 року за № 0000043200 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" суми грошового зобов'язання за основним платежем 786 000,00 (сімсот вісімдесят шість тисяч) грн. та штрафними санкціями 393 000,00 (триста дев'яносто три тисячі) грн., № 0000033200 від 07.12.2012 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" суми грошового зобов'язання за основним платежем 903 900,00 (дев'ятсот три тисячі дев'ятсот) грн.

Не погодившись з постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову про відмову задоволені позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податковим органом в період з 12.11.2012 року по 13.11.2012 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Днепрспецремонт" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" та їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2011 року, за результатами якої було складено акт від 13.11.2012 року за № 598/222/31256586.

На підставі акту перевірки відповідачем від 07.12.2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000043200, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 786 000,00 грн. та штрафними санкціями 393 000,00 грн. та № 0000033200 від 07.12.2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 903 900,00 грн.

Згідно акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення: ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах; ст. 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Господарського Кодексу України, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до завищення платником податку суми ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту по контрагенту-постачальнику ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки"; пп. 138.1.1, п. 138.1 п ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за IV квартал 2011 року.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Днепрспецремонт".

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Днепрспецремонт" та ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" 31.08.2011 року було укладено договір № 01 про надання послуг, предметом якого є надання послуг вантажними транспортними засобами.

На підтвердження факту виконання договору та отримання послуг за ним, позивачем було надано:

акти прийому - передачі виконаних робіт: № 31015 від 03.10.2011 року, №51007 від 05.10.2011 року, № 101007 від 10.10.2011 року, № 141007 від 14.10.2011 року, № 171007 від 17.10.2011 року, № 201007 від 20.10.2011 року, № 241006 від 24.10.2011 року, № 271004 від 27.10.2011 року, №311006 від 31.10.2011 року.

податкові накладні всього на суму 4 716 000,00 у т.ч. ПДВ 786 000,00 грн в тому числі: № 031015 від 03.10.2011 року на суму 492 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 82 000,00 грн; № 051007 від 05.10.2011 року на суму 492 000,00 грн. у т. ч. ПДВ 82 000,00 грн.; № 1001007 від 10.10.2011 року на суму 480 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 80 000,00 грн.; № 141007 від 14.10.2011 року на суму 480 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 80 000,00 грн.; № 171007 від 17.10.2011 року на суму 570 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 95 000, 00 грн.; № 201007 від 20.10.2011 року на загальну суму 570 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 95 000, 00 грн.; № 241006 від 24.10.2011 року на загальну суму 570 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 95 000, 00 грн.; № 271004 від 27.10.2011 року на загальну суму 570 000, 00 грн. у т.ч. ПДВ 95 000, 00 грн.; № 311006 від 31.10.2011 року на загальну суму 492 000,00 грн. у т.ч. ПДВ 82 000,00 грн.

розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі згідно платіжних доручень № 4 від 04.01.2012 року на суму 108 000,00 грн.; № 3 від 04.01.2012 року на суму 492 000,00 грн.; № 34 від 11.01.2012 року на суму 116 000,00 грн.; № 33 від 11.01.2012 року на суму 384 000,00 грн.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Таким чином, включення до складу валових витрат вартості придбаних послуг, та правомірність включення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних послуг до податкового кредиту при взаємовідносинах позивача з ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" за наявності податкових накладних та реєстрації на час вчинення господарської операції ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" в якості платника податку на додану вартість відповідає діючому законодавству та не містить порушень податкового законодавства.

Безпідставними є висновки податкового органу, що підставою для нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім послуг від ТОВ "Дніпропетровський завод промислової оснастки" за договором, який суперечать ч. 5 ст. 203 п.п. 1, 2 ст. 215, 216 Цивільного Кодексу України - правочин, в момент його вчинення не був спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, послуги по вказаному правочину в порушення вимог ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України не передавався, тобто угода є нікчемною, а тому не створює юридичних наслідків з огляду на наступне.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що за наслідками проведення перевірки контрагента позивача встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів у контрагентів-постачальників та їх подальшої реалізації на адресу контрагентів-покупців, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Проте, відповідачем не доведено та судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198 ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 24.04.2013 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко