Ухвала суду № 31557174, 21.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2013 р. справа № 2а-0870/7084/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

В серпні 2011 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004861702 від 06 липня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання по господарських операціях з ТОВ «Трі-Трейд», оскільки придбання продукції контрагента підтверджується, первинними документами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу начальника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 26.04.2011 року уповноваженими фахівцями інспекції в період з 26.04.2011 року по 04.05.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог діючого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011року по 28.02.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №2218/НОМЕР_2 від 16.05.2011 року (том 1 а.с. 26-33)

Перевіркою встановлено та в Акті перевірки відображено порушення п. 198.3 п.198.4, ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 року у розмірі 76566,00 грн.

На підставі акту перевірки та у зв'язку із виявленими порушеннями податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 року №0004861702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 76567,00 грн., з яких сума штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. (том 1 а.с. 8)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності перевезення дизпалива, а також не надано доказів дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 76566,00 грн. по операціям з ТОВ «Трі-Трейд».

На підтвердження відносин з ТОВ «Трі-Трейд» позивачем надані видаткові накладні, податкові накладні та рахунки-фактури. Документів про транспортування товару надано не було.

З наданих документів та пояснень позивача вбачається, що в період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. позивач придбав у ТОВ «Трі-Трейд» дизельне паливо на підставі договору, який був укладений в усній формі, що підтверджується наступними податковими накладними: від 11.02.2011р. №19, від 21.02.2011р. №34 та від 24.02.2011р. №38; видатковими накладними: № ПН-19 від 11.02.2011р. дизельне паливо в кількості 16010 літрів. Загальна сума 124878,00 у т.ч. ПДВ 20813,00грн., № ПН-34 від 21.02.2011р. дизельне паливо в кількості 24800літрів. Загальна сума 194928,00 у т.ч. ПДВ 32488,00грн., № ПН-38 від 24.02.2011р. дизельне паливо в кількості 17625 літрів. Загальна сума 139590,00 у т.ч. ПДВ 23265,00грн. та рахунками фактури (а.с.9-17 т. 1).

Відповідно до п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.4 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Разом з тим, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком відсутності господарської операції.

Для отримання права на формування податкового кредиту має бути належним чином підтверджено факт реального придбання товарів та наявні відповідні документи, що передбачені чинним законодавством України.

У випадку відсутності зазначених документів вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат та податкового кредиту товариства.

Факт реального придбання нафтопродуктів спростовується наявними в матеріалах справи, документами, що підтверджують відсутність у ТОВ «Трі-Трейд» працюючих осіб, відсутність зареєстрованих транспортних засобів, складських приміщень та устаткування що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Крім того, згідно відповіді наданої УДАІ ГУМВС України в Запорізькі області, на запит ДПІ у Ленінському районі, ТОВ «Трі-Трейд» в період з 01.01.2011 року по 16.01.2012 року свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів не отримувались, що в свою чергу спростовує доводи позивача про перевезення дизельного палива автотранспортом ТОВ «Трі-Трейд».

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку мало місце проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту. Тобто, в даному випадку фактично відбувався лише обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Стосовно доводів апелянта про проведення відповідачем перевірки з порушенням норм чинного законодавства, апеляційний суд зазначає наступне.

Підпункт 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачає право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

До обставин, за наявності однієї з яких здійснюється позапланова виїзна перевірка, норми пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України відносить наслідки перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, якими виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, отримання постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Як вбачається з акту перевірки, саме наслідки перевірок інших платників податків стали підставою для проведення перевірки позивача, що свідчить про законність її проведення.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо правомірності дій відповідача при винесені оскаржуваного повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 10 квітня 2013 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов