Постанова № 31556352, 27.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року Справа № 5024/1464/2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргуДочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 р. (головуючий суддя Єрмілов Г.А., судді Воронюк О.Л., Лашин В.В.)на рішення Господарського суду Херсонської області від 04.12.2012 р. (суддя Гридасов Ю.В.)у справі№ 5024/1464/2012 Господарського суду Херсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ТПК "Зерновик"до1. Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю" Металлон",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот",пророзірвання договору про відступлення права вимоги,за участю представників позивачане з'явились,відповідача-1Кішинський Д.Г.,відповідача-2не з'явились,від третьої особиКішинський Д.Г.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.12.2012 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 р., задоволено позов ТОВ ТПК „Зерновик" до ДП "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" та ТОВ „Металлон": розірвано договір № 4-У про відступлення права вимоги (про заміну кредитора у зобов'язанні) заборгованості в сумі 3.263.208,09 грн., укладений 03.04.2008 р. між позивачем та відповідачами.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 513, 514, 519 ЦК України, ст. 33, 38, 43 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача та відповідача-2 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача-1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.11.2003 р. між ТОВ „ТПК Зерновик" (інвестор) та ДП „Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" (забудовник) було укладено договір інвестування будівництва №02-25/103, відповідно до п. 1.1 якого інвестор передає, а забудовник приймає цільовий внесок у вигляді грошових коштів, матеріалів та права користування обладнанням інвестора та зобов'язується вчинити всі необхідні дії щодо розміщення інвестиції для здійснення будівництва зернового елеватору місткістю 35000 тон на території Херсонського річкового порту за адресою: м. Херсон, пл. Одеська, 6 та передати готовий до експлуатації об'єкт у власність інвестора.

Між цими ж сторонами 02.04.2008 р. було укладено угоду про розірвання договору інвестування будівництва №02-25/103 від 22.11.2003 р., згідно з якою у зв'язку з відсутністю у інвестора грошових коштів на закінчення будівництва інвестор і забудовник дійшли взаємної згоди розірвати договір інвестування будівництва № 02-25/103 від 22.11.2003 р. Сторони дійшли згоди, що результат будівництва - недобудований зерновий елеватор місткістю 35000 тон, який розташований за адресою: м. Херсон, пл. Одеська, 6, залишається у забудовника.

В пунктах 3 - 4 цієї угоди сторони погодили, що забудовник зобов'язується до 30.04.2008 р. компенсувати інвестору грошові кошти у розмірі 3.263.208,09 грн., які були фактично внесені інвестором в інвестування будівництва елеватора. Забудовник компенсує інвестору грошові кошти шляхом перерахування вищезазначеної суми на рахунок інвестора.

03.04.2008 р. ТОВ „ТПК Зерновик" (первісний кредитор), ДП „Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" (боржник) та ТОВ „Металлон" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги (про заміну кредитора в зобов'язанні) № 4-У, за яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги від боржника заборгованості в сумі 3.263.208,09 грн.

У пункті 1.2 договору передбачено, що відступлене право вимоги виникло у первісного кредитора на підставі угоди про розірвання договору інвестування будівництва № 02-25/103 від 22.11.2003 р.

Пунктом 2.2.1 договору сторони погодили, що новий кредитор протягом 30 (тридцяти) робочих днів із моменту набуття чинності цим договором сплачує первісному кредитору в рахунок оплати за цим договором грошові кошти в сумі 3.263.208,09 грн.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що первісний кредитор (ТОВ ТПК „Зерновик") не отримав того, на що розраховував при укладенні спірного договору, а саме сплати йому грошових коштів у сумі 3.263208,09 грн., вказане зобов'язання не було виконано ані новим кредитором (ТОВ „Металлон"), ані боржником (ДП "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот").

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального права, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, суди, вирішуючи спір по суті, виходили із того, що первісний кредитор не отримав грошових коштів за спірним договором.

При цьому апеляційний суд встановив, що зобов'язання боржника перед новим кредитором (ТОВ "Металлон") виконані не в повному обсязі.

Також апеляційний господарський суд зазначив про наявність розрахунків боржника (ДП „Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот") з новим кредитором (ТОВ „Металлон") згідно з платіжними дорученнями, на які відповідач-1 посилався як на доказ повного погашення заборгованості (а саме: № 18 від 26.06.2008р., № 19 від 27.06.2008 р. та № 23 від 23.07.2008 р.). В матеріалах справи також наявні платіжні доручення № 16 від 24.06.2008 р. та № 17 від 26.06.2008 р.

Однак, за висновком колегії суддів, суди вказаних обставин в повному обсязі не дослідили та не надали зазначеним доказам належної оцінки з урахування повноважень, наданих їм процесуальним законодавством.

Так, місцевий суд взагалі не витребував вказаних доказів, а суд апеляційної інстанції, долучивши до матеріалів справи зазначені платіжні доручення, не досліджував відповідних обставин з урахуванням вимог ст. 43, 101 ГПК України, хоча відповідач-1 посилався на них як на доказ повного погашення заборгованості.

Також апеляційний суд, зазначаючи про неповне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором про відступлення права вимоги, так і не визначив обсяг такого часткового виконання, хоча це є істотним для вирішення спору з урахуванням заявлених позовних вимог та їх обгрунтування.

Розриваючи спірний договір, суди в повному обсязі не дослідили умови цього договору щодо порядку виконання сторонами зобов'язань, не встановили обставин дійсних відносин, що склалися між сторонами.

Зазначене призвело до вирішення спору без належного врахування правил встановлених ст. ст. 527, 529, 530, 534, 538 ЦК України.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій оцінку вказаним обставинам не надали, а представлені на їх підтвердження докази та пояснення належним чином не дослідили.

Таким чином, суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, та належним чином не дослідили наявні у справі докази.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 04.12.2012 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 р. у справі № 5024/1464/2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков