Рішення № 31556225, 28.05.2013, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. канцелярії 672-847

проспект Миру, 20 тел./факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

від 28 травня 2013 року по справі №927/489/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/489/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт - СМ»,

вул..Артема,1-5, офіс 613, м.Київ, поштова адреса: провул.Радіщева, 6,

м.Київ, 03680

до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 17500

про стягнення 26685грн.45коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Бурдима К.В. - представник, довір.пост. №1/дов від 05.03.13р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 25972грн.52коп. заборгованості по оплаті послуг з перевезення вантажу за маршрутом Німеччина-Україна, наданих на підставі заявки-договору №142.12с від 14.12.12р., 596грн.40коп. пені, нарахованої за період з 28.01.13р. по 25.03.13р. за прострочення оплати послуг, та 116грн.48коп. процентів річних.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач також не забезпечив явку свого уповноваженого представника. До початку судового засідання клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про причини неявки суду також не повідомлено.

Оскільки в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь у господарському засіданні є правом сторони, яким відповідач не скористався, судом явка відповідача або його уповноваженого представника обов'язковою не визнавалася, тому з метою уникнення необґрунтованого затягування вирішення спору суд прийшов до висновку про початок розгляду справи по суті у відсутності відповідача або його представника.

Подане позивачем клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено.

В судовому засіданні представником позивача подано до матеріалів справи заяву, в якій позивач зазначає, що відповідачем 05.04.13р. сплачено в рахунок оплати наданих послуг 5000грн., в зв'язку з чим сума заборгованості становить 20972грн.57коп., а тому позивач просить в частині стягнення 5000грн. боргу припинити провадження у справі.

Крім того, позивачем уточнено, що проценти річних нараховані ним за період з 28.01.13р. по 25.03.13р.

Вказана заява залучена судом до матеріалів справи.

Дослідивши в ході розгляду справи по суті матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, які мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2012р. сторонами підписано заявку-договір №142.12с, в якій відповідач, як експедитор, замовив здійснення відповідачем, як виконавцем, перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Німеччина-Україна.

Згідно із відомостями, зазначеними в даній заявці, 19.12.2012р. на території Німеччини мало відбутися завантаження товару згідно пакувального листа в кількості 66 палет, який повинен був доставлений 24.12.12р. у м.Київ і переданий ТОВ «ДЦ Україна».

Сторонами узгоджена ставка перевезення - 2400,00 Євро по курсу НБУ на дату митного оформлення в м.Київ; умови оплати - протягом 15-ти банківських днів після отримання оригіналів договору, рахунку, акта виконаних робіт, податкової накладної CMR, заявки з оригіналом печатки. Також в заявці-договорі зазначено, що перевезення буде здійснюватись транспортним засобом DAF НОМЕР_2/НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2.

Вищевказана заявка-договір підписана сторонами та скріплена печатками сторін, що свідчить про узгодження між сторонами умов перевезень та прийняття заявки до виконання.

Аналіз заявки-договору від 14.12.12р. та міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) А №682602 свідчить, що відносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з перевезення вантажів з елементами транспортного експедирування, які регулюються гл.32 Господарського кодексу України, гл.гл.64,65 Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

В силу ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Відповідно до ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Аналогічні норми містяться у ст.ст.909,929 Цивільного кодексу України та у ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі по тексту - Закон).

Матеріалами справи, зокрема, міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) А №682602 підтверджується факт здійснення міжнародного перевезення за маршрутом Німеччина-Україна та розвантаження вантажу 25.12.12р. у м.Київ.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовують твердження позивача про надання послуг з перевезення вантажу.

За таких обставин суд приходить до висновку про виконання позивачем зобов'язань, які виникли на підставі заявки-договору №142.12с від 14.12.12р.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, вище сторони домовились, що розрахунок за виконане перевезення здійснюється відповідачем протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів після отримання відповідачем оригіналів документів: договору, рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, СМR, заявки з оригіналом печатки.

Відповідачем вказані документи отримані 04.01.13р., про що свідчать виписка із Журналу реєстрації вихідної кореспонденції позивача, а також повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.17).

В рахунку-фактурі №СФ-0001247 від 24.12.12р. зазначена загальна вартість перевезення в сумі 25972грн.57коп. При цьому, до суми вартості послуг з перевезення, наданих на території Німеччини, позивачем включно додаткові витрати в сумі 60Євро за оформлення документів, що підтверджується п.10 звіту про використання коштів, виданих на відрядження, а також квитанцією №212026 від 19.12.12р. Включення цих витрат до вартості наданих послуг не суперечить п.1.2.3 заявки договору №142.12с від 14.12.12р. Обчислення загальної вартості послуг у національній валюті здійснено позивачем з урахуванням курсу гривні до Євро, встановленого Національним банком України станом на день митного оформлення у м.Києві, що передбачено особливими умовами заявки-договору №142.12с від 14.12.12р.

Приймаючи до уваги умови заявки-договору щодо строків оплати послуг, відповідач повинен був оплатити отримані послуг в строк до 28 січня 2013р. включно.

Відповідачем 05 квітня 2013р. в рахунок оплати послуг з перевезення сплачено 5000грн., що підтверджується наданою позивачем випискою з банківського рахунку за 05.04.13р. У призначенні платежу відповідачем зазначено про сплату за міжнародні транспортні послуги згідно рахунку №СФ-0001247 від 24.12.12р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач своїми діями по оплаті коштів визнав факт надання позивачем послуг з перевезення на підставі заявки-договору №142.12с від 14.12.12р.

Отже, залишок вартості наданих послуг, яка неоплачена відповідачем, становить 20972грн.57коп.

Разом з тим, суд вважає безпідставним клопотання позивача щодо припинення провадження у справі в частині стягнення сплачених відповідачем 5000грн., виходячи з наступного.

В силу ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі може бути припинено на підставі п.1-1 ч.1 лише у тому разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив своє існування повністю або в частині в процесі розгляду справи.

Матеріалами справи підтверджується, що вищевказана сума сплачена відповідачем 05.04.12р. та в цей же день була зарахована на рахунок позивача. Як вбачається із відмітки на поштовому штемпелі, проставленому на конверті, позовна заява, що розглядається в межах даної справи, була направлена до господарського суду Чернігівської області 10.04.12р., тобто після отримання позивачем сплачених відповідачем грошових коштів. Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на день пред'явлення позову загальна сума заборгованості за надані послуги становила 20972грн.57коп., а не 25972грн.57коп., як заявлено у позові.

З огляду на вищевказане, спору між сторонами стосовно 5000грн. на момент пред'явлення позову не існувало, а тому в цій частині позов заявлено безпідставно, в зв'язку з цим щодо стягнення 5000грн. в задоволенні позову має бути відмовлено.

Проте, відповідачем не виконано належним чином прийняті на себе зобов'язання, вартість послуг з перевезення в повній сумі не оплачено.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості у сумі 20972грн.57коп.

На момент вирішення спору про суті відповідачем не надано суду доказів, які свідчили б про оплату ним 20972грн.57коп. боргу, а тому суд приходить до висновку, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п.1.2.7. заявки-договору від 14.12.12р. відповідач зобов'язався у разі прострочення платежу сплатити перевізнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

З посиланням на наведену умову заявки-договору позивач просить стягнути з відповідача 596грн.40коп. пені за порушення строків оплати послуг, нарахованої за період з 28.01.2013р. по 25.03.2013р.

Відповідно до положень ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже підставою для стягнення з боржника пені є невиконання або неналежне виконання останнім взятого на себе зобов'язання, зокрема з порушенням встановленого договором строку його виконання. Період прострочення виконання зобов'язання починає перебіг з наступного дня за днем, в який боржник мав виконати зобов'язання.

Як встановлено судом вище, оплату послуг з перевезення вантажу відповідач мав здійснити до 28.01.2013р. включно.

Отже, строк прострочення оплати послуг починає свій перебіг з наступного дня за останнім днем такої оплати, а саме з 29.01.2012р.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку, наведеного в позовній заяві, позивач пеню за несвоєчасну оплату послуг з перевезення вантажу нараховує з 28.01.2013р. замість - з 29.01.2013р., що суперечить умовам договору та вимогам чинного законодавства, оскільки прострочення виконання зобов'язання по оплаті послуг з перевезення на вказану дату ще не відбулось.

Проте, загальна кількість днів, яка вказана у періоді нарахування, відповідає кількості днів прострочення за вказаний період, а тому суд приходить до висновку, що вищезазначена помилка не вплинула на фактичну суму пені. При цьому, сума пені обчислювалася на всю суму заборгованості, яка існувала в період нарахування пені.

Враховуючи, що прострочення виконання відповідачем обов'язку по оплаті виконаного позивачем перевезення підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення пені має бути задоволена повністю і з відповідача підлягає стягненню 596грн.40коп. пені, нарахованої за період з 29.01.2013р. по 25.03.2013р. включно.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону позивач просить стягнути з відповідача 116грн.48коп. процентів річних, обчислених за період з 28.01.2013р. по 25.03.2013р.

Здійснивши перевірку правильності нарахування процентів річних, судом встановлено, що заявкою-договором від 14.12.12р. інший розмір процентів річних не встановлений, проте при обчисленні процентів річних позивачем також не враховано умови договору щодо строків оплати та вимоги законодавства стосовно перебігу та закінченню строків виконання зобов'язань. Приймаючи до уваги встановлені вище строки оплати послуг, проценти річних мають обчислюватися з 29.01.13р. Але, оскільки вказана помилка не вплинула на кількість фактичних днів у періоді, за який нараховуються проценти річних, тому обчислена та заявлена до стягнення сума процентів річних підтверджується матеріалами справи та фактичними обставинами.

Отже, враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів річних задовольняється повністю в сумі 116грн.48коп. за період з 29.01.13р. по 25.03.13р. включно.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 20972грн.57коп. боргу, 596грн.40коп. пені та 116грн.48коп процентів річних..

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст.ст.193,307,316 Господарського кодексу України, ст.ст.530,610,611,549,909,929 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_4 в ЧРУ КБ «Приватбанк», МФО 353586) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт-СМ», м.Київ, вул..Артема, 1-5, офіс 613 (ідентифікаційний код 30524716, п/р 26001012827307 в ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», м.Київ, МФО 322313) 20972грн.57коп. боргу, 596грн.40коп. пені, 116грн.48коп. процентів річних та 1398грн.13коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 01 червня 2013 року.

Суддя Т.Г. Оленич