Рішення № 31556208, 27.05.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р.Справа № 922/1232/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за первіснимпозовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерград", м.Мерефа, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак", м.Харків про за зустрічним позовом до про стягнення 52000,00 гривень, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак", м.Харків Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерград", м.Мерефа, Харківська область стягнення 56250,00 гривеньза участю представників:

первісного позивача - Вовк Д.О. (довіреність №б/н від 01 жовтня 2012 року)

первісного відповідача - Беляєвої О.Б. (довіреність №29 жовтня 2012 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерград", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 52000,00 гривень, у тому числі, 40000,00 гривень суми основного боргу та 12000,00 гривень суми нарахованого штрафу. Заявлену вимогу обґрунтовував неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №131111, укладеного між сторонами 08 квітня 2011 року. Крім того, Позивач просив суд покласти судові витрати на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 березня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 квітня 2013 року.

16 квітня 2013 року представник первісного Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№14298) витребувані судом документи, на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

У відкритому судовому засіданні 18 квітня 2013 року було оголошено перерву до 29 квітня 2013 року.

Також, 18 квітня 2013 року представник первісного Відповідача надав через канцелярію суду зустрічну позовну заяву (вх.№14859), в якій просив суд стягнути з Позивача за первісним позовом 56250,00 гривень передоплати за договором поставки №131111, якій було укладено між сторонами 08 квітня 2011 року. Заявлену вимогу обґрунтовував тим, що після сплати ним авансу у розмірі 56250,00 гривень, продукція за спірним договором до теперішнього часу йому не поставлена, а посилання первісного Позивача на видаткову накладну №РН 23-10-04 від 23 жовтня 2012 року та довіреність №11 від 23 жовтня 2012 року, яка була видана Томіліну Я.М., не є документами, що підтверджують чи спростовують факт поставки товару. В задоволенні первісного позову просив суд відмовити.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 квітня 2013 року було прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" до розгляду та призначено його до спільного розгляду разом з первісним позовом.

29 квітня 2013 року представник первісного Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№16643) письмові пояснення по суті спору, та додаткові документи, на підтвердження заявлених первісних позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 квітня 2013 року було відкладено розгляд справи на 27 травня 2013 року, у зв'язку з неявкою первісного Відповідача.

23 травня 2013 року представник Позивача за первісним позовом надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх.№18640), в яких додатково, з посиланням на норми чинного законодавства України, пояснив свою правову позицію по справі, у зв'язку з чим просив суд первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Представник первісного Позивача у відкритому судовому засіданні 27 травня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Проти зустрічних позовних вимог заперечував повністю. Зазначив про їх необґрунтованість та безпідставність.

Представник первісного Відповідача у відкритому судовому засіданні 27 травня 2013 року проти первісних позовних вимог заперечував повністю. Наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

08 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полімерград" (первісним Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" (первісним Відповідачем) було укладено договір поставки №131111. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, постачальник (первісний Позивач) зобов'язався у порядку і строки, обумовлені договором, постачати поліетилен, поліпропілен, полістирол (товар), а покупець (первісний Відповідач) зобов'язувався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Кількість і асортимент кожної партії товару, що поставляється, вказується в накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору (п.1.3. договору).

Відповідно до п.2.3. вищевказаного договору, постачальник зобов'язаний надати належним чином оформлені документи на товар, що поставляється, у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну і податкову накладну на товар, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою постачальника.

Ціна на поставлений за цим договором товар є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару (п.5.1. спірного договору).

Як вбачається з матеріалів справи, первісний Позивач поставив на адресу первісного Відповідача поліетилен TIPELIN FS 471-02 (надалі - товар) у кількості 5,0 тонн, загальною вартістю 96250,00 гривень. Даний факт поставки підтверджується видатковою накладною №РН23-10-04 від 23 жовтня 2012 року (а.с.14). Відповідна накладна була підписана уповноваженою на те особою, що підтверджується довіреністю №11 від 23 жовтня 2012 року, яка була видана Томіліну Я.М. (а.с.15). До того ж, відповідний факт поставки підтверджується податковою накладною №132 від 23 жовтня 2012 року.

Відповідно до п.5.3. спірного договору, покупець проводить оплату на умовах 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідач за первісним позовом, в свою чергу, частково сплатив за отриманий товар, а саме перерахував на рахунок первісного Позивача 56250,00 гривень, що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок (а.с.27,28).

З метою досудового врегулювання спору, первісний Позивач направив вимогу (вих.№10-13) від 12 лютого 2013 року на адресу первісного Відповідача про сплату виниклої заборгованості у розмірі 40000,00 гривень, але відповіді не отримав.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що первісний Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, первісний Відповідач, у свою чергу, зобов'язання за спірним договором повністю не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед первісним Позивачем у розмірі 40000,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав первісних позовних вимог та заперечень проти них, суд дійшов висновку про повне задоволення первісного позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем за первісним позовом заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу первісного Позивача щодо стягнення з первісного Відповідача суми заборгованості у розмірі 40000,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги первісного Позивача про стягнення з первісного Відповідача 12000,00 гривень штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.6.3 спірного договору, у разі прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів з моменту відвантаження товару покупцеві, останній додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми невиконаного зобов'язання.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок штрафу, нарахованого первісним Позивачем, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з первісного Відповідача у повному обсязі.

Також, суд з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються зустрічні позовні вимоги та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням заперечень проти них, дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.

Позивач за зустрічним позовом, в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на той факт, що товар за спірним договором отриманий ним не був. До того ж, обґрунтовуючи свою правову позицію, зазначив, що видаткова накладна №РН23-10-04 від 23 жовтня 2012 року та довіреність №11 від 23 жовтня 2012 року, яка була видана Томіліну Я.М., не є документами, які підтверджують чи спростовують факт поставки.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст. 201 ПКУ).

Отже, суд вважає додані до первісного позову зустрічним Відповідачем видаткову накладну №РН23-10-04 від 23 жовтня 2012 року та податкову накладну №132 від 23 жовтня 2012 року первинними обліковими документами, а отже належними доказами спірної поставки.

Дослідивши матеріали зустрічного позову, докази надані в обґрунтування зустрічних позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про те, що зустрічним Позивачем належним чином не обґрунтовано факт недоотримання товару та не надано належних доказів цього, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення із зустрічного Відповідача передплати у розмірі 56250,00 гривень є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на первісного Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.548, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, ст.201 Податкового кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультіпак" (61058, м.Харків, вул.Ромена Роллана, 12, код ЄДРПОУ 34389019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерград" (62416, Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, пров.Яковівський, 10, код ЄДРПОУ 36122130) 40000,00 гривень основної заборгованості, 12000,00 гривень штрафу та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 01 червня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/1232/13