Рішення № 31556194, 30.05.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.2013 Справа № 920/549/13

Господарський суд Сумської області, у складі судді Моїсеєнко В.М. при секретарі судового засідання Даніловій Т.А. розглянувши матеріали справи № 920/549/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург", м. Миколаїв

до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра", м.Суми

про стягнення 19 262,07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 22.04.2013р. оголошувалася перерва до 10 год.20 хв. 16.05.2013р.

Суть спору: В позовній заяві № 101-05-04/18 , датованій 09.01.2013р., позивач просить зобов'язати відповідача виконати зобов'язання за договором № 8310Р1359 від 31.08.2012р. в частині остаточного розрахунку в сумі 9933,00 грн. та в частині приймання лиття згідно пунктів 4.7 та 5.3 договору; стягнути з відповідача пеню в розмірі 9329,07 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору.

22.04.2013р. до господарського суду Сумської області надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначає, що відповідно до платіжного доручення № 62 від 25.01.2013р., копія якого додана ним до відзиву, позивачу сплачено 9933,00грн. - остаточного розрахунку по договору № 8310Р1359 від 31.08.2012р. За затримку кінцевої оплати ( з 08.10.2012р. по 25.01.2013р.) відповідач зобов'язується сплатити кошти в розмірі 195 грн.

22.04.2013р. позивач подав заяву від 19.04.2013р. № 101-05-04/143 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої підтверджує сплату відповідачем 25.01.2013р. коштів в розмірі 9933,00 грн. та зазначає, що відповідачем не сплачена сума пені в розмірі 9329,07 грн., яка передбачена п.6.2 та п.6.3 договору № 8310Р1359 від 31.08.2012р., просить стягнути з відповідача пеню в сумі 9329,07 грн. та судові витрати по справі.

Дана заява приймається судом до розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України.

07.05.2013р. до господарського суду Сумської області від позивача по справі надійшли пояснення №101-05-04/162 від 30.04.2013р. на викладені у відзиві заперечення проти позову . Позивач, посилаючись на п.4.7 та п.6.3 договору № 8310Р1359 від 31.08.2012р., зазначає, що на дату подання позову - 08.01.2013р. , пеня передбачена п.6.2 договору за період з 05.10.2012р. по 08.01.2013р. складала - 190,71 грн. Згідно п.4.7 договору постачання готової та оплаченої партії лиття проводиться протягом 10-ти календарних дів з дати повідомлення покупця, останнім днем строку постачання був 08.10.2012р., тому , як вважає позивач, пеня, яка повинна бути стягнута з відповідача згідно п.6.3 договору становить 9138,36 грн.

16.05.2013р. відповідач подав доповнення до відзиву, в якому заперечує проти вимог позивача, зазначає, що маючи наміром саме поставку ливарної продукції, по суті договору відповідач не порушував строк поставки , а прострочив виконання своїх виключно платіжних зобов'язань, а саме щодо сплати пені у відповідності до п.6.2 договору , яка становить 195 грн.

Представники сторін в судове засідання 30.05.2013р. не з'явилися, про причини не з'явлення суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 20.05.2013р. поштового відправлення - ухвали господарського суду Сумської області від 16.05.2013р. про відкладення розгляду справи особисто представнику позивача . Сторони додаткових документів в обґрунтування своєї позиції по справі не подали.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (позивач) та ПВКП «Терра» (відповідач) був укладений договір №8310Р1359 від 31.08.2012р. на поставку ливарної продукції.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що лиття поставляється у кількості, номенклатурі та за ціною, зазначеною у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Як свідчать матеріали справи 31.08.2012р. між позивачем та відповідачем була підписана специфікація №1 на суму 19 866,00 грн. (а.с. 12).

Згідно п.2 специфікації, виготовлення лиття здійснюється позивачем партіями протягом 20 календарних днів з дати попередньої оплати, яка згідно п.3.1.1 договору проводиться у розмірі 50 % від вартості партії лиття зазначеної у специфікації.

З матеріалів справи слідує, що позивачем, згідно п. 3.1.1 договору був виставлений відповідачу рахунок №1600054996 від 04.09.12 р. на попередню оплату у розмірі 50% партії лиття на суму 9933,00 грн.

Відповідачем попередня оплата в сумі 9933,00 грн. була здійснена 06.09.2012 р. (платіжне доручення №2268 від 06.09.2012 р.). Згідно п.3.3 Договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.5 договору позивач повідомляє відповідача про готовність партії лиття до постачання по факсу.

Згідно п.3.1.2 остаточний розрахунок за виготовлене лиття здійснюється відповідачем протягом 5 банківських днів з дня повідомлення по факсу позивачем про готовність партії лиття до постачання, на підставі виставленого позивачем рахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.09.2012 р. ним на адресу відповідача було направлено факсимільне повідомлення вих.№101-06/587 про готовність лиття до постачання, а також виставлено рахунок-фактура №1600055840 від 27.09.2012 р. на суму 9933,00 грн. (остаточний розрахунок за виготовлену партію лиття згідно п.3.1.2 Договору), який було надіслано факсимільним повідомленням та отримано відповідачем . Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, що станом на 08.01.2013р. - дату подачі позову до господарського суду , відповідач не виконав свої зобов'язання , передбачені умовами договору № 8310Р1359 від 31.08.2012р. в частині остаточного розрахунку в сумі 9933,00 грн. та в частині приймання лиття згідно пунктів 4.7 та 5.3 договору, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 9933,00 грн. та 9138,36 грн. пені, передбачених п.6.3 зазначеного договору.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами.

Відповідно до ст.ст. 11, 13 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, в межах яких особи і здійснюють свої цивільні права. Це кореспондується із нормою ст. 526 Цивільного кодексу України щодо загальних умов виконання зобов'язань, а ст. 629 Цивільного кодексу України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З поданих відповідачем доказів слідує, що він провів розрахунки з позивачем за виготовлене лиття в повному обсязі , оскільки відповідачем 06.09.2012р. платіжним дорученням № 2268 була здійснена попередня оплата виготовленого лиття в сумі 9933,00 грн. та згідно платіжного доручення № 62 від 25.01.2013р. був здійснений остаточний розрахунок в сумі 9933,00 грн. Таким чином, затримка кінцевої оплати товару складає з 08.10.2012р. по 25.01.2013р.

З матеріалів справи, а саме відправленої позивачем 01.04.2013р. поштової кореспонденції з поштового відділення м. Миколаїв на адресу господарського суду Сумської області та доданого до матеріалів позову поштового конверта (а с.25) вбачається , що загальним відділом господарського суду Сумської області отримано позовну заяву № 101-05-04/18 від 09.01.2013р. з доданими до неї документами саме 08.04.2013р., а не як стверджує позивач - 08.01.2013р. Крім того, в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 01188 від 27.03.2013р. з відміткою банку про зарахування до державного бюджету 1720,50 грн. судового збору, сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург», м. Миколаїв за подання до господарського суду Сумської області позовної заяви .

Отже, матеріалами справи підтверджується , що на час сплати позивачем судового збору, тобто станом на 27.03.2013р. остаточний розрахунок за виготовлену партію лиття відповідачем був здійснений в повному обсязі 25.01.2013р. Тим більше, позивач своєю заявою від 19.04.2013р. про зменшення розміру позовних вимог, підтвердив факт отримання від відповідача грошових коштів вартості партії лиття, передбаченої договором поставки №8310Р1359 від 31.08.2012р.

Як вбачається з договору поставки № 8310Р1359 від 31.08.2012р. (п.6.2) сторони узгодили спочатку своєчасну кінцеву оплату ціни договору, а потім ( п.6.3) поставку товару , тобто поставка товару не мала відбутися до проведення кінцевої її оплати , що і відбулося за умовами договору.

Що ж стосується вимог позивача щодо стягнення 9138,36 грн. пені за період з 09.10.2012р. по 08.01.2013р., відповідно до п.6.3 договору №8310Р1359 від 31.08.2012р., на підставі якого позивач заявляє вимоги до відповідача, то позивач не врахував, що відповідач маючи наміром саме поставку ливарної продукції, по суті договору сам не міг порушувати строків поставки.

Як встановлено судом та не заперечується самим відповідачем, він прострочив виконання своїх виключно платіжних зобов'язань, а тому відповідно до п.6.2 договору, згідно якого, в разі порушення строків оплати лиття, згідно п.3.1.2 договору з вини відповідача, останній сплачує позивачу пеню у розмірі 0,02% від вартості готового, але не оплаченого лиття за кожен день прострочення, але не більш 5% від цієї вартості, тобто санкція договору про несвоєчасну кінцеву оплату за період з 08.10.2012р. по 25.01.2013р. складає 190,71 грн., замість необґрунтовано заявленої позивачем 9329,07 грн.

Тому, враховуючи вищевикладене та відсутність факту заборгованості між сторонами щодо кінцевої оплати товару , суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9933 грн. в частині приймання лиття згідно пунктів 4.7. та п.5.3 договору поставки № 8310Р1359 від 31.08.2012р. , а також в частині стягнення 9138,36 грн. пені, оскільки ці вимоги, на думку суду, позивачем не доведені, за відсутності належних та допустимих доказів.

Згідно Закону України «Про судовий збір», ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовільнити частково.

2.Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «Терра» ( 40022, м.Суми, вул.Леваневського,22, кв.19, код 30991890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» ( 54051, м.Миколаїв, пр.Жовтневий,471, код 32654880) 190,71 грн. пені, 17,07 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 9933 грн. боргу про прийняття лиття згідно п.п. 4.7 та 5.3 договору поставки № 310Р1359 від 31.08.2012р. та про стягнення 9138,36 грн. пені - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.06.2013р.

СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО