Рішення № 31555733, 29.05.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.05.2013 Справа № 901/1301/13

За позовом Фізичної особи - підприємця Сітнікова Миколи Миколайовича

до відповідача Фізичної особи - підприємця Фатєєва Асана Серверовича

про стягнення 178560,00 грн.

Суддя Куртлушаєв М.І.

Представники:

Від позивача - Попов Є.В., представник, довіреність № б/н від 20.05.2013;

Від відповідача - Халецький О.В., представник, довіреність № б/н від 04.10.2012.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа - підприємець Сітніков М.М. звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця Фатєєва А.С. грошових коштів у сумі 178560,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.02.2012 між позивачем і відповідачем було укладено договір №8 про надання послуг проживання в приватному готелі «Едем». Предметом договору є надання платних послуг (проживання) клієнтам, третім особам відповідача за квотою місць. Проте, відповідач не забезпечив належний рівень заповнюваності номерів готелю відвідувачами, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 16.04.2013 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

17.05.2013 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд долучив документ до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.05.2013 представник позивача надав суду клопотання про приєднання до матеріалів справи копії платіжних доручень, квитанції, повідомлення про розірвання договору, та загального списку заявок.

Суд долучив документи до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.05.2013 суд розпочав розгляд справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2012 між Фізичною особою - підприємцем Сітніковим Миколою Миколайовичем (продавець) та Фізичною особою - підприємцем Фатєєвим Асаном Серверовичем (покупець) був укладений договір оренди № 8 від 21.02.2012 про надання послуг проживання в приватному готелі „Едем" (далі - Договір).

Предметом Договору є надання ФОП Ситниковим М.М. платних послуг (проживання) клієнтам - третім особам позивача - ФОП Фатєєва А.С. за квотою місць, загальний період якої, в силу п.1.1 договору, встановлено з 10.06 по 07.09.2012 (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до розділу 2 Договору, продавець (позивач) зобов'язаний надавати оплачені послуги у повному обсязі та у встановлені строки, в кількості та якості, визначеній договором - проживання відповідно до категорії номеру; підтверджувати бронювання номерів відповідно до умов договору не пізніше першого календарного дня після надходження заявки шляхом виставлення рахунку; своєчасно інформувати позивача про зміни обслуговування та умови прийому відпочиваючих - не пізніше 20 днів до дати початку дії послуги;інформувати про прийняті заходи по обґрунтованим претензіям відпочиваючих протягом трьох днів з моменту надходження претензії.

Водночас, права та обов'язки покупця (відповідача) встановлені розділом 3 Договору, а саме: інформувати вати про правила проживання та обслуговування у гостьовому будинку, умовах поселення, переліку послуг, які входять у вартість, а також про додаткові послуги; інформувати відпочиваючих про розміщенні у пансіонаті; дотримуватись порядку та строків фінансових розрахунків, передбачених договором; своєчасно, не пізніше ніж за три доби до дати заїзду відпочиваючих або групи відпочиваючих подати відомості про них; протягом трьох діб повідомити відповідача про всі претензії клієнтів в період їх перебування на відпочинку.

Аналізуючи права та обов'язки сторін, що виникають з відповідного договору, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою не є договором оренди, а містить елементи, які характерні для договору про надання послуг, виходячи з наступних з обставин.

В силу статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічно визначає правову природу договору оренди частина 1 статті 283 Господарського кодексу України, в силу якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Характерним для наведених норм такого виду договору є передача майна у користування наймачеві (орендареві), тобто за таким договором саме орендар набуває прав користування майном.

Натомість, як вбачається з умов укладеного договору, позивачем не передавались у користування місця у гостьових будинках.

Відповідно до частини 1 статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму можуть бути також майнові права.

Разом з тим, об'єктом передачі даного договору, з урахуванням визначеного предмету договору сторонами, а також аналізу їх прав та обов'язків за договором, є оплатне надання послуг третім особам за заявкою замовлення відповідача у визначеному порядку.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому, частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто, а частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України вказано, що, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Отже, умови укладеного договору передбачають надання відповідачем певних послуг, обумовлених договором та додатками до нього, відпочиваючим - третім особам, що не суперечить чинному законодавству.

Пункт 6.6 Договору передбачає право сторін на дострокове його розірвання шляхом направлення повідомлення іншій стороні у строк, не менш ніж 30 календарних днів до дати розірвання договору.

Суд зазначає, що судовим рішенням у справі № 5002-34/3231-2012 за позовом ФОП Фатєєва А.С. до ФОП Сітнікова М.М., яке набрало законної сили, встановлено, що позивач направив 04.07.2012 відповідачу повідомлення про розірвання договору, отже відповідний договір припинив свою дію після спливу 30 днів з моменту направлення відповідного повідомлення, тобто 03.08.2012 - останній день строку дії.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факти, встановлені судовим рішенням у справі № 5002-34/3231-2012 відносно припинення строку дії договору № 8 від 21.02.2012 не підлягають доказуванню.

Звертаючись з позовом до суду у даній справі, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити розумні кошти за невиконану частину договору, оскільки у зв'язку з припиненням договору простоювали номери готелю, посилаючись на частину 2 статті 903 Цивільного кодексу України згідно якої, у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату.

Так, позивач посилається на додаток №1 до договору, у якому вживаються такі визначення як "зв'язані заїзди" та "вільні заїзди" та вказує, що у період з 10.06.2012 по 07.09.2012 відповідач не мав можливості розселяти у вказані номери самостійно, оскільки вони мали бути надані клієнтам відповідача.

Разом з тим, таке тлумачення договору не визнано відповідачем, а сам договір не містить визначення таких його термінів як "зв'язані заїзди" та "вільні заїзди", як і не містить вказівки на виникнення у відповідача обов'язку оплачувати вартість проживання у відповідних номерах за повну кількість осіб у весь період з 10.06.2012 по 07.09.2012.

Таким чином, не вбачається, що укладаючи договір обидві сторони прагнули до настання відповідних наслідків (виникнення саме таких прав та обов'язків, зокрема, обов'язку оплачувати всю вартість проживання за весь період з розрахунку повного заповнення номерів, не залежно від фактичного обсягу наданих послуг).

Сторонами не визначена загальна вартість відповідних послуг за весь період з 10.06.2012 по 07.09.2012 та вартість не вказана як ціна договору (мінімальна ціна), яку можна було б розрахувати і на момент укладення відповідного договору, що додатково підтверджує те, що на момент укладення відповідного договору сторони не могли визначити, який обсяг послуг буде фактично надано і,таким чином, якою буде загальна вартість відповідних послуг.

Крім цього, предметом договору, який визначено за взаємною згодою сторін, є оплатне надання послуг відпочиваючим, а не надання відповідачу права на розселення відповідних номерів.

Таким чином, саме виходячи з обсягу фактично наданих послуг, має визначатись сума коштів, які відповідач мав сплатити за договором при остаточному розрахунку. При цьому, оплата відповідних послуг, за умовами договору здійснюється попередньо - у розмірі 100%, у зв'язку з чим на момент оплати невідомо чи будуть надані відповідні послуги і у якому розмірі.

Крім того, судовим рішенням у справі № 5002-34/3231-2012, яке має преюдиціальне значення при вирішенні даного спору, здійснені остаточні розрахунки між сторонами за договором оренди № 8 від 21.02.2012 про надання послуг проживання в приватному готелі „Едем".

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У порушення наведених вище правових норм та положень Договору, позивачем належними доказами не доведено підстав для стягнення з відповідача коштів у сумі 178560,00 грн., у зв'язку із чим суд у позові відмовляє.

Судовий збір у сумі 3571,20 грн. відноситься на позивача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.05.2013 судом оголошено вступна та резолютивна частини судового рішення.

Повне рішення складено 01.06.2013.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя М.І. Куртлушаєв