Рішення № 31555314, 30.05.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа №22-ц/796/5394/2013 Головуючий у 1 інстанції - Таран Н.Г.

м. Київ Доповідач - Борисова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Музичко С.Г.

при секретарі: Мурга М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» - Наумова ІгоряОлександровича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» про захист прав споживачів, стягнення суми страхової виплати, пені та 3% річних, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач 17 липня 2012 року звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ТДВ «Страхова компанія «Індіго» про захист прав споживачів, стягнення суми страхової виплати, пені та 3% річних, в якому з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача на його користь суму матеріальних збитків в розмірі 34659 грн., 3% річних в сумі 1037,77 грн., пеню за прострочення платежу в сумі 5198,85 грн. та витрати за послуги з надання правової допомоги в сумі 4000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 до ТДВ «Страхова компанія «Індіго» про захист прав споживачів, відшкодування збитків задоволено.

Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Індіго» на користь ОСОБА_3 суму матеріальних збитків - 34659 грн., 3% річних - 1039,77 грн., пеню за прострочення платежу в сумі 5198,85 грн., 4000 грн. суму витрат за послуги з надання юридичної допомоги, а всього - 44897,62 грн.

Стягнуто з ТДВ «Страхова компанія «Індіго» на користь держави судовий збір 408,98 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ТОВ «Страхова компанія «Індіго» - Наумов І.О. подав апеляційну скаргу в якій просив задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТДВ «Страхова компанія «Індіго» відмовити.

Посилається не те, що рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване. Рішення суду в частині стягнення з ТДВ «СК «Індіго» суми матеріальних збитків в розмірі 34659 грн. на користь позивача не ґрунтується на нормах законодавства України, протирічить умовам договору страхування та правилам страхування, оскільки ОСОБА_3 було проведено ремонт застрахованого ТЗ на СПД ОСОБА_4, тобто на СТО, неакцептованому страховиком, без письмового погодження страховика. ТДВ «СК «Індіго» відповідно до п.18.3.5. договору страхування зменшено розмір страхового відшкодування на 50% від вартості проведеного ремонту. Таким чином, страхове відшкодування, яке підлягає сплаті страхувальнику в зв'язку з пошкодженням застрахованого ТЗ не може перевищувати 17329,50 грн.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції стягував з відповідача на користь позивача 3% річних на підставі ст.625 ЦК України, яка не підлягає застосуванню. Крім того, позивач посилався на Закон України «Про захист прав споживачів», але до правовідносин, що виникли між сторонами вказаний Закон не застосовується. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження фактів, чи є підстави для присудження з відповідача компенсації понесених позивачем витрат щодо оплати послуг з надання юридичної допомоги, а якщо так, то який граничний розмір такої компенсації.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її відхилити.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явились в апеляційну інстанцію, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарги підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 серпня 2010 року між сторонами було укладено договір страхування наземного транспортного засобу № 206-П0190-10, за яким було застраховано належний позивачу транспортний засіб Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1, страховою вартістю 104000 грн.

21 липня 2011 року на 32 км + 800 м по автодорозі Київ-Знамянка сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.286 ч.2 КК України внаслідок акта амністії, кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 по ст.286 ч.2 КК України закрито.

22 липня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Індіго» з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Заявами від 12 вересня 2011 року та 21 листопада 2011 року позивач просив відповідача провести виплату коштів готівкою з каси.

21 жовтня 2011 року та 24 лютого 2012 року позивач звертався з заявами про надання документів за даним страховим випадком та наданням страхового акту.

Листом від 29 лютого 2012 року позивачу повідомлено, що по ДТП, яке сталося 21 липня 2011 року затверджено страхове відшкодування в розмірі 17329,50 грн. та вказана сума буде виплачена на протязі трьох місяців.

Згідно ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Проте, страхова компанія не здійснила ОСОБА_3 виплату страхового відшкодування.

Частинами 1 та ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до 8.2.2.4. Правил страхування страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування.

Відповідно до п.25.4. договору страхування, за несвоєчасне проведення розрахунків винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє під час виникнення заборгованості від суми, що підлягають сплаті за кожен день затримки.

А тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у зв'язку з невиплатою позивачу суми страхового відшкодування з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування, 3% річних та пеня за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 34659 грн., пені в розмірі 5198,85 грн. та 3% річних в розмірі 1039,77 грн. з наступних підстав.

Пунктом 18.2.9 договору страхування наземного транспортного засобу № 206-П0190-10 передбачено необхідність письмового погодження зі страховиком (представником) вибір станції технічного обслуговування для проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем проведено ремонт транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_1 у ФОП ОСОБА_4, вартість ремонту становить 34659 грн.

Пунктом 18.3.5 вищевказаного договору страхування визначено право страховика зменшити розмір страхового відшкодування на суму, що не перевищує 50 відсотків від розміру матеріального збитку, якщо страхувальник після страхового випадку відремонтував пошкоджений транспортний засіб на станції технічного обслуговування, яка не акцептована страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи позивач провів ремонт пошкодженого автомобіля у ФОП ОСОБА_4 без погодження вибору даної станції технічного обслуговування з відповідачем, вказані обставини не оспорюються позивачем.

01 лютого 2013 року відповідачем складено страховий акт про виплату позивачу страхового відшкодування у вигляді 50 % від суми відновлювального ремонту, оскільки позивач відремонтував автомобіль на СТО, яка не акцептована в страховій компанії та не погодив вибір СТО з відповідачем.

Таким чином, відповідно умов договору страхування страхове відшкодування, яке підлягає сплаті страхувальнику у зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу становить 17329,50 грн. У зв'язку з чим 3% річних від простроченої суми за період з 29 жовтня 2011 року по 29 жовтня 2012 року становить 519,88 коп., розмір пені за період з 01 листопада 2011 року по 01 листопада 2012 року становить 2640 грн. 73 коп.

А тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача суми страхової виплати в сумі 17329 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 519,88 грн. та пені в сумі 2640 грн. 73 коп.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п.2 ч.3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частиною 1 ст. 56 ЦПК України визначено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Згідно ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може

перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, що 4000 грн. витрат, пов'язаних із оплатою позивачами допомоги адвокату, хоча й підтверджені документально, але законодавством установлено граничний розмір їх компенсації, та не з'ясував, який саме розмір такої компенсації підлягає відшкодуванню.

Крім того, згідно зі ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2013 року в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача витратиза надання правової допомоги в сумі 1486,80 грн. та стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 229 грн. 90 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.218, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» - Наумова ІгоряОлександровича - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго», ідентифікаційний код 33831166 на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 страхове відшкодування в сумі 17329 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 519 грн. 88 коп., пеню в сумі 2640 грн. 73 коп., витрат за послуги за надання юридичної допомоги в сумі 1486 грн. 80 коп.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» в дохід держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: