Рішення № 31555279, 30.05.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/7106/2013

Головуючий у 1 інстанції: Заєць Т.О.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Мурга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» за довіреністю - Синельнікова Микити Олексійовича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

14 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «СГ «ТАС», у якому просив стягнути з нього пеню в розмірі 68 073,83 грн., втрати від інфляції у розмірі 10 675,69 грн. і 3% річних - 5 591,50 грн. за період з 27.03.2009 року по 04.11.2012 року. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 18 грудня 2008 року о 00 год. 05 хв. на автодорозі Бортничі-Рогозів стався страховий випадок, внаслідок чого його автомобіль, який був застрахований ПрАТ «СГ «ТАС» отримав механічні пошкодження. Листом ЗАТ «СГ «ТАС» від 26 березня 2009 року йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2011 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.09.2012 року встановлено незаконність відмови страховика у виплаті страхового відшкодування та стягнуто 51 688,56 грн. страхового відшкодування, яке він отримав 09.11.2012 року.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнено з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 5 706, 22 грн., витрати від інфляції у розмірі 10 675, 69 грн. і 3 % річних у розмірі 5 591, 5 грн.; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

05 квітня 2013 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд його скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені за період з 27 березня 2009 року по 12 лютого 2012 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що період прострочення виконання ПрАТ «СГ «ТАС» своїх зобов'язань за договором страхування становить з 27 березня 2009 року по 04 листопада 2012 року, з вимогами про стягнення пені він звернувся через 6 місяців після вступу в законну силу рішення суду, яким визнано незаконною відмову ПАТ «СГ «ТАС» у виплаті страхового відшкодування, і через три місяці після виконання вказаного рішення, а тому висновки суду першої інстанції про пропущення ним строку позовної давності є помилковими.

05 квітня 2013 року представник ПрАТ «СГ «ТАС» за довіреністю - Синельніков М.О. подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заявлених вимог апелянт вказав, що ОСОБА_1 був повідомлений про відмову у виплаті страхового відшкодування ще 26 березня 2009 року, а тому строк позовної давності щодо пред'явлення вимоги про стягнення пені сплив 26 березня 2010 року. Також апелянт зазначив, що строк позовної давності щодо вимоги про стягнення трьох відсотків річних від суми боргу та втрат від інфляції сплив 26 березня 2012 року, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила задовольнити, а у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ «СГ «ТАС» просила відмовити.

Представник ПрАТ «СГ «ТАС» за довіреністю - Рудюк В.М. апеляційну скаргу ПрАТ «СГ «ТАС» просив задовольнити, а у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 19 серпня 2008 року між ЗАТ «Страхова група «ТАС» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір №ДСНТ/-21 0016593 добровільного страхування наземного транспорту, номер договору А 0016593, страховикм застораховано майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням зазначеним у цьому договорі транспортним засобом та додатковим обладнанням транспортного засобу, марки Skoda Octavia, 2006 року випуску, чорного кольору, д. н. НОМЕР_2. (а.с.8-22).

18 грудня 2008 року вказаний автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої отримав механічні пошкодження.

Листом від 26 березня 2009 року ЗАТ «СГ «ТАС» відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2011 року стягнуто з ЗАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 51 688 грн. 56 коп. (а.с.13-14). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.09.2012 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.12.2011 року залишено без змін (а. с. 17-19).

На виконання вказаних рішень 05.11.2012 року ПрАТ «СГ «ТАС» перерахувало страхове відшкодування у розмірі 51 688, 56 грн. на користь ОСОБА_1, що підтверджується платіжним дорученням та відомістю (а. с. 39-40).

ОСОБА_1 отримав вказані кошти через відділення банку 09.11.2012 року (а. с. 31).

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення пені суд першої інстанції керувався ст. 256, п. 1 ч. 2 ст. 258, ст.ст. 549, 550 ЦК України та виходив з того, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені за період з 27 березня 2009 року по 11 лютого 2012 року після спливу позовної давності, про застосування якої зроблено заяву стороною у спорі, при чому клопотання про поновлення строку позовної давності позивач не заявляв.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних та втрат від інфляції суд першої інстанції керувався ст. ст. 524, 526, 533-535, 625 ЦК України та виходив з того, що між сторонами виникло грошове зобов'язання, за неналежне виконання якого страховик несе передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність. При цьому суд першої інстанції зазначив, що строк позовної давності щодо пред'явлення вказаних вимог ОСОБА_1 не пропущено, оскільки виконанням 05 листопада 2012 року зобов'язання по сплаті страхового відшкодування ПрАТ «СГ «ТАС» визнав свій борг, а тому в силу ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності перервався і почався заново.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, три проценти річних та інфляційні втрати на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та отримання компенсації від боржника за користування отриманими ним коштами за весь час прострочення, а тому у разі пропущення трирічного строку звернення можуть бути нараховані за три останні роки невиконання основного зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізнався 26 березня 2009 року, з позовом до суду звернувся 12 лютого 2013 року, представником ПрАТ «СГ «ТАС» заявлено про застосування позовної давності, а тому стягненню з ПрАТ «СГ «ТАС» підлягають втрати від інфляції за період з 12 лютого 2010 року по 04 листопада 2012 року у розмірі 6 047, 56 грн. та 3 % річних у сумі 4 232, 04 грн.

Колегія суддів вважає помилковим твердження суду першої інстанції про переривання строку позовної давності 05 листопада 2012 року, так як три відсотки річних і витрати від інфляції є відповідальністю за неналежне виконання грошового зобов'язання, а 05 листопада 2012 року ПрАТ «СГ «ТАС» було виконано рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2011 року.

На підставі ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зі змісту викладеного випливає, що пеня - це санкція, що нараховується з першого дня прострочення і доки зобов'язання не буде виконано, а тому у разі пропущення річного строку звернення може бути нарахована за останній рік невиконання основного зобов'язання в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення пені за останній рік невиконання зобов'язання, а тому доводи апеляційної скарги представника ПрАТ «СГ «ТАС» в цій частині є необґрунтованими.

Відхиляючи посилання ОСОБА_1 на те, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки з вимогами про стягнення пені він звернувся через 6 місяців після вступу в законну силу рішення суду, яким визнано незаконною відмову ПАТ «СК «ТАС» у виплаті страхового відшкодування, і через три місяці після виконання вказаного рішення, колегія суддів виходить з того, що про порушення свого права ОСОБА_1 дізнався з листа ЗАТ «СГ «ТАС» від 25 березня 2009 року, а звертаючись до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування вимог про стягнення трьох відсотків річних від суми боргу та втрат від інфляції не заявляв.

Таким чином, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2013 року підлягає зміні в частині стягнення трьох відсотків річних та втрат від інфляції.

Керуючись ст.ст. 218, 303-304, п. 3 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» за довіреністю - Синельнікова Микити Олексійовича - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів у розмірі 10 675, 69 грн. і 3 % річних у розмірі 5 591, 5 грн. - змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (м. Київ, пр. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) втрати від інфляції в розмірі 6 047, 56 грн. і 3% річних в розмірі 4 232, 04 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді