Постанова № 31554618, 19.02.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року Справа № 1170/2а-3351/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Озерній М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" (надалі - ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань") звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивовано тим, що Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП "Белвас", ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна" за травень, серпень 2011 року, результати якої оформлено актом №60/22-2/05507073 від 04.07.12. На підставі цього акту відповідачем винесено податкові повідомленні-рішення №0000600222 від 19.07.12, №0000610222 від 19.07.12 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31768 грн. та 27131 грн. Підставою для цього стали висновки відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ за травень та серпень 2011 року внаслідок включення до його складу сум ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Белвас", ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна", які визнані нікчемними правочинами. Позивач, стверджуючи, що такі висновки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з вказаними контрагентами, які підтверджені належними первинними документами, посилаючись на відсутність судових рішень про визнання укладених правочинів недійсними, доводячи дійсність господарських взаємовідносин, поставлених під сумнів відповідачем, просить суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджуючи, що податковий кредит з ПДВ сформований позивачем за правочинами з ПП "Белвас", ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна", які є нікчемними. Посилаючись на результати перевірок цих контрагентів та інших суб'єктів господарювання за ланцюгом постачання, якими встановлено відсутність поставок товарів та нікчемність укладених угод, наполягав на правомірності висновків акту перевірки позивача та оскаржуваних ним податкових повідомлень - рішень. У зв'язку з цим, просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з додатковою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" зареєстроване як юридична особа, є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Ятрань" (а.с.49-51, 145-147, т.1), перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ.

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ 25.06.12 на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України відповідно до наказу №667 від 21.06.12 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП "Белвас", ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна" за травень, серпень 2011 року, результати якої оформлено актом №60/22-2/05507073 від 04.07.12 (а.с. 12-44, т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено:

- податок на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за травень та серпень 2011 року на загальну суму 26107 грн., у т.ч. за травень 2011 року у сумі 3469 грн. - в частині взаємовідносин з ПП "Белвас", за серпень 2011 року у сумі 22638 грн. - в частині взаємовідносин з ТОВ "Технологія Трейд", ТОВ "Пакра-Україна" та ПП "Белвас";

- податок на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість (переробного виробництва) за період травень та серпень 2011 року на загальну суму 22451 грн. у т.ч. за травень 2011 року у сумі 3735 грн. - в частині взаємовідносин з ПП "Белвас", за серпень 2011 року у сумі 18716 грн. - в частині взаємовідносин з ТОВ "Технологія Трейд", ТОВ "Пакра-Україна" та ПП "Белвас".

На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000600222 від 19.07.12, яким позивачеві згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, за порушення п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 26107 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5 661 грн., усього - 31768 грн. (а.с. 45, т.1). Вказане податкове повідомлення-рішення винесено, виходячи зі встановленого у ході перевірки заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягало сплаті в бюджет за загальними податковими деклараціями з ПДВ за травень та серпень 2011 року;

- №0000610222 від 19.07.12, яким позивачеві згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, за порушення п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 22 451 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4 680 грн., усього - 27131 грн. (а.с. 47, т.1) Вказане податкове повідомлення-рішення винесено, виходячи зі встановленого у ході перевірки заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягало нарахуванню та спрямуванню до спеціального фонду державного бюджету за податковими деклараціями з ПДВ (переробного підприємства) за травень та серпень 2011 року, які подавалися позивачем на підставі пункту 1 Підрозділу 2 Розділу ХХ ПК України, пунктів 2, 3 Порядку нарахування податку на додану вартість, що сплачується до державного бюджету переробними підприємствами за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо і м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, а також виплати і використання коштів, що надійшли від його сплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.11 №246 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень рішенням Державної податкової служби у Кіровоградській області від 28.09.12 №3435/10/10-208 про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000600222 від 19.07.12, №0000610222 від 19.07.12 залишено без змін, а скаргу ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань" - без задоволення. (а.с. 121-124, т.1).

Перевіряючи правомірність цих рішень, суд дійшов до таких висновків.

Вбачається, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у травні 2011 року по взаємовідносинам з ПП "Белвас", серпні 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна", ПП "Белвас", визнаних нікчемними правочинами. Порушення податкового законодавства кваліфіковані відповідачем за пп. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у пункті 14.1.181 пункту 14.1 статті ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів/послуг з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів/послуг; характеристика товарів/послуг з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами.

Необхідною умовою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових (грошових) зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів/послуг. Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Воднораз, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів регулюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 (надалі - Положення №88).

Пунктом 1.2 Положення №88 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.2 Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно з пунктами 2.4, 2.5 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до пункту 2.8 Положення №88 додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2.16 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

У ході судового розгляду справи представники позивача посилалися на те, що дані податкового обліку ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань", у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Технологія Трейд", ТОВ "Пакра-Україна" та ПП "Белвас" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами.

Натомість, представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягав на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Технологія Трейд", ПП "Белвас" та ТОВ "Пакра-Україна".

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Технологія Трейд" встановлено, що 04.06.09 між ними укладено договір поставки №ТТ-0000033, за умовами якого ТОВ "Технологія Трейд" (постачальник) постачає, а ВАТ "М'ясокомбінат "Ятрань" (покупець) купує та сплачує комплексні суміші, функціональні, смако-ароматичні домішки, соєві та тваринні білки, оболонки та інші харчові інгредієнти. (а.с. 52-53, т.1).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Технологія Трейд" поставлено позивачу товар - тваринний білок "Pro Gel DI-95" (термостабільний), тваринний білок "Pro Gel DI-95" (високофункціональний), суміш "Унімікс В21". Передача товару оформлена видатковими накладними №ТТ-0000760 від 04.08.11, №ТТ-0000794 від 15.08.11, №ТТ-0000819 від 22.08.11, №ТТ-00008234 від 22.08.11, №ТТ-0000851 від 29.08.11, №ТТ-0000871 від 31.08.11 (а.с. 61-66, т.1) із видачею податкових накладних №745 від 04.08.11, №780 від 15.08.11, №804 від 22.08.11, №808 від 22.08.11, №836 від 29.08.11, №855 від 31.08.11 (а.с. 70-77, т.1). Оплату за товар покупцем проведено в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень №9365 від 03.08.11, №9974 від 15.08.11(а.с. 77, т.1).

Суму ПДВ з вказаної операції у загальному розмірі 21 627 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 року та розподілено, виходячи з частки використання придбаних товарів за операціями з виготовлення готової продукції та за іншими операціями, зокрема 11839 грн. включено до загальної податкової декларації з ПДВ, 9788 грн. - до податкової декларації з ПДВ (переробного підприємства) (а.с. 35-67, т.2).

На запит суду ТОВ "Технологія Трейд" підтвердило фінансово-господарські відносини з ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань" за договором поставки №ТТ-0000033 від 04.06.09, що мали місце у серпні 2011 року, надавши відповідні первинні документи, зміст яких ідентичний змісту документів, наданих позивачем. (а.с. 93-145, т.2).

З пояснень представника позивача встановлено, що договір поставки №ТТ-0000033 від 04.06.09, укладений з ТОВ "Технологія Трейд", носить довгостроковий характер та триває і на даний час. Щодо спірних операцій, описаних в акті перевірки, перевезення придбаних товарів здійснювалося власними силами ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань", як це передбачено умовами п.4.1 договору №ТТ-0000033 від 04.06.09, після отримання товарів на складі постачальника уповноваженими посадовими особами покупця на підставі виданих їм довіреностей, зареєстрованих у журналі реєстрації довіреностей за 2011 рік (а.с. 78- 84, т.1, а.с. 99, 101, 104, 107, т.2). Постачальник - ТОВ "Технологія Трейд" - засвідчив якість товарів, що поставлялися, належними товаросупровідними документами - ветеринарними свідоцтвами та довідками, експертними висновками та висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи, як того вимагав п.3.1 договору №ТТ-0000033 від 04.06.09. (а.с. 160 - 202, т.1)

Придбані товари використані у виробництві м'ясної та ковбасної продукції, їх рух зі складу у виробництво підтверджується накладними на внутрішнє переміщення (а.с. 88, 89, т.1)

Щодо взаємовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Пакра-Україна" встановлено, що 05.01.11 між ними укладено договір купівлі-продажу №100111, за умовами якого ТОВ "Пакра-Україна" (постачальник) зобов'язується поставити у встановлений строк товари у власність покупцю, ціни, кількість й асортимент яких вказані у накладних, а ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань" (покупець) зобов'язується прийняти товари і оплатити їх. (а.с. 90-92, т.1).

На виконання умов цього договору ТОВ "Пакра-Україна" поставлено позивачу товар - штучну оболонку Multibar-M №17683, кал. 40,55/45 мк, петлю для навішування ковбасних батонів WMS 20/100, про що видано видаткові накладні №565 від 27.07.11, №648 від 22.08.11 (а.с. 96, 97, т.1) та податкові накладні №94 від 27.07.11, №78 від 22.08.11 (а.с. 98, 99, т.1). Розрахунки між сторонами договору проведено в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №8632 від 18.07.11, №100 від 26.08.11.

Суму ПДВ з вказаної операції у загальному розмірі 13 538 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 року та розподілено, виходячи з частки використання придбаних товарів за операціями з виготовлення готової продукції та за іншими операціями, зокрема 7411 грн. включено до загальної податкової декларації з ПДВ, 6127 грн. - до податкової декларації з ПДВ (переробного підприємства) (а.с. 35-67, т.2).

Як пояснила суду представник позивача, доставка придбаного товару здійснена зі складу продавця власними силами покупця, як це передбачено п.3.7 договору купівлі-продажу №100111 від 05.01.11. Разом з товаром продавець - ТОВ "Пакра-Україна" - надав товаросупровідні документи на підтвердження його якості, зокрема висновок державної санітарної експертизи (а.с. 159, т.1) Придбаний товар використано позивачем у виробництві м'ясної та ковбасної продукції, його рух зі складу у виробництво підтверджується накладними на внутрішнє переміщення (а.с. 103, 104, т.1)

Таким чином, судом установлено, що право на податковий кредит з ПДВ у позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна" виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Воднораз, як вбачається зі змісту акту перевірки позивача, підставою для невизнання права позивача на податковий кредит по взаємовідносинах з цими контрагентами послугували висновки податкового органу про нікчемність укладених ними правочинів, які не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В підґрунтя цього покладено висновки актів перевірок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22.03.12 №61/3-22-30-32526034 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Технологія Трейд" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Альфакомтрейд" за серпень 2011 року" (а.с. 224-226, т.1) та від 06.12.11 №1450/3023-60 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Пакра-Україна" стосовно взаємовідносин з ТОВ "Укрзапчастина" за період з 01.07.11 по 31.08.11. (а.с. 219 - 223, т.1).

Щодо оцінки відповідачем правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Технологія Трейд", ТОВ "Пакра-Україна", як нікчемних, суд виходить з того, що, за визначенням, наведеним у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених позивачем з ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, суду не надано.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність вчинених позивачем правочинів, не довів наявність у нього мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання. Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає, що то факт, що контрагенти позивача - ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна" - у періоди, що перевірялися, мали господарські взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, зокрема, ТОВ "Альфакомтрейд" та ТОВ "Укрзапчастина", не є підтвердженням нікчемності угод, укладених позивачем, оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між зазначеними підприємствами та підприємством позивача. Зокрема, відповідачем не надано суду доказів, що товари, які поставлялися позивачу за укладеними з ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна" договорами, придбавалися останніми саме у контрагентів, які мають ознаки фіктивності.

Зі змісту актів перевірок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №61/3-22-30-32526034 від 22.03.12 та №1450/3023-60 від 06.12.11 вбачається, що перевірки ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна" проводилися з окремих питань, а саме щодо відображення податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ "Альфакомтрейд" та ТОВ "Укрзапчастина", відповідно. Інші питання (зокрема їх взаємовідносини з позивачем) в ході перевірок не досліджувалися. Тому суд вважає, що відповідачем вказані акти безпідставно використані під час перевірки позивача як докази, що підтверджують факти виявлених порушень податкового законодавства з його боку.

Суд відмічає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна" мали місце та фактично здійснені. Товари придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, сума ПДВ, що віднесена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними. Відомості про ці господарські операції містяться у первинних документах, які наявні у позивача та підтверджують здійснення господарських операцій. Вказані первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань", сплативши суми податку на додану вартість в ціні товарів, отримало податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення ним до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість та безпідставності висновків відповідача про порушення вимог пп. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування йому грошових зобов'язань. Будь-якими належними і допустимими доказами відповідач не підтвердив свої висновки та не спростував доводи позивача про фактичне здійснення господарських операцій, за правочинами, визнаними ним нікчемними.

У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 198.3, 198.6 ст.198 ПК України при декларуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна" за серпень 2011 року є безпідставними.

Щодо взаємовідносин позивача з приватним підприємством "Белвас" встановлено, що 19.05.11 між ними укладено договір №20/05, за умовами якого ПП "Белвас" (виконавець) зобов'язується виконувати роботи по ремонту автомобілів, власником яких є ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань" (замовник), та здійснювати поставку потрібних запасних частин, а ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань" зобов'язується приймати автомобілі після здійснення виконавцем їх ремонту, а також потрібні запасні частини, та оплачувати надані послуги у строки та на умовах згідно даного договору. (а.с. 107-110, т.1).

На виконання умов цього договору сторонами складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 80 359, 20 грн.:

- акт №124 від 26.05.11 на суму 43 224 грн., у т.ч. ПДВ - 7 204 грн. (а.с. 115, т.1).

- акт №322 від 03.08.11 на суму 37135,20 грн., у т.ч. ПДВ - 6189,20 грн. (а.с. 118, т.1).

Також, ПП "Белвас" на адресу позивача виписано податкові накладні №135 від 26.05.11 на суму 43 224 грн., у т.ч. ПДВ - 7 204 грн., №15 від 03.08.11 на суму 37135,20 грн., у т.ч. ПДВ - 6189,20 грн. (а.с. 116, 119, т.1).

Розрахунки між сторонами договору проведено на підставі виставлених рахунків-фактур №307 від 26.05.11 та №418 від 01.08.11 (а.с. 114, 117, т.1) у безготівковій формі, про що свідчать копії платіжних доручень №8536 від 15.07.11 та №9374 від 03.08.11 (а.с. 120, т.1)

Суму ПДВ за податковою накладною №135 від 26.05.11 включено позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року, зокрема 3 469 грн. - до загальної податкової декларації з ПДВ, 3 735 грн. - до податкової декларації з ПДВ (переробного підприємства) (а.с. 2-34, т.2). Суму ПДВ за податковою накладною №15 від 03.08.11 включено позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 року, зокрема 3 388 грн. - до загальної податкової декларації з ПДВ, 2 801 грн. - до податкової декларації з ПДВ (переробного підприємства). (а.с. 35-67, т.2).

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до статей 901, 902 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З пояснень представника позивача, а також показань свідка ОСОБА_1 - начальника транспортної дільниці (гаража) ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань" - установлено, що ПП "Белвас" залучалося позивачем до виконання робіт по ремонту належного ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань" транспортного засобу - крана автомобільного НОМЕР_1. (а.с. 187, т.2). Відповідно до технічного паспорту, вказаний автокран є самохідним стріловим краном, являє собою кранову установку, розміщену на автомобільному шасі ЗИЛ 133ГЯ, та призначений для виконання монтажних і вантажно-розвантажувальних робіт, зареєстрований в органі Держгірпромнагляду. (а.с. 1 - 82, т.3) Підставою для проведення ремонту цього автокрану стали заявка на проведення ремонтних робіт від 07.04.11, дефектний акт від 12.04.11 (а.с. 148, 149, т.1). Відповідно до цього акту, необхідні ремонтні роботи неможливо було провести в умовах гаража транспортної дільниці ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань" у зв'язку з відсутністю спеціальних інструментів та приладдя, а також підйомних механізмів. З огляду на це, як пояснив суду свідок ОСОБА_1, був укладений відповідний договір з ПП "Белвас", а ремонті роботи автокрану виконувалися на його майданчику, розташованому у м. Кіровограді по вул. Родимцева, точної адреси повідомити суду не зміг. Свідок ОСОБА_1 стверджував, що під час виконання ремонтних робіт він особисто контролював їх якість, декілька раз відвідуючи ремонтний майданчик та спілкуючись з особою на ім'я Юрій, який представляв виконавця робіт та надавав усі первинні документи. Його прізвище, а також особи, які безпосередньо виконували ремонті роботи, свідку не відомі. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складалися двічі - вперше у травні 2011 року після проведеної передплати, вдруге - після закінчення ремонтних робіт. Свідок ОСОБА_1 пояснив, що від замовника саме він підписував акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №124 від 26.05.11 та №322 від 03.08.11, а ОСОБА_2, яким акти підписані як представником виконавця, він не знає та жодного разу з ним не зустрічався.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дав суду показання, що він з лютого 2003 року працює у ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань" водієм та машиністом автомобільного крана КС 3575, д.н.з. НОМЕР_2, який використовується в монтажних роботах на підприємстві. З огляду на значний строк експлуатації автокрану, він потребував ремонту, про що ОСОБА_3 у 2011 році доповідав своєму керівництву. Воднораз, йому стало відомо про наявність підприємства, яке кваліфіковано виконує ремонт будівельних та вантажопідіймальних кранів, та розташоване у м. Кіровограді по вул. Родимцева. Згодом за його пропозицією, з вказаним підприємством та керівництвом м'ясокомбінату досягнуто домовленість про виконання ремонтних робіт, для здійснення яких автокран був доставлений на це підприємство за адресою м. Кіровоград, вул. Родимцева. Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що при проведенні ремонтних робіт він присутнім не був, проте керував цим транспортним засобом при доставці його на ремонтний майданчик та забираючи його, після того як ремонтні роботи були завершено та спільно з головним механіком ОСОБА_4 проведено випробовування відремонтованої кранової установки. Також ОСОБА_3 пояснив, що назва ПП "Белвас" та прізвище ОСОБА_2 йому не відомі.

Допитати ОСОБА_2, який значиться директором ПП "Белвас" (а.с. 133- 136, т.1, а.с. 181-183, т.2) та яким підписані первині документи ПП "Белвас", надані позивачем, не вдалося у зв'язку з неявкою його у судове засідання. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо ПП "Белвас" з 19.06.12 порушено провадження у справі про банкрутство (а.с. 133-136, т.2)

Досліджуючи обставини виконання робіт за договором №20/05 від 19.05.11, суд оглянув вахтовий журнал машиніста крана КС 3575, д.н.з. НОМЕР_2, який ведеться на підприємстві з метою обліку роботи машиніста та фіксування результатів огляду крана, та копія якого долучена до матеріалів справи. (а.с. 216 - 235, т.2). З цього журналу вбачається, що автокран був технічно справний та експлуатувався 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 30, 31 травня 2011 року, 1, 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24 червня 2011 року, 1, 4, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22 липня 2011 року. З 25 липня по 10 серпня 2011 року проводився ремонт гідропристоїв кранової установки (заміна кареток висунення стріли, заміна канатоукладчика, заміна обойми поворотного механізму, заміна болтів поворотного механізму, ремонт головного розпридільника, ремонт розпридільника, виносних опор, заміна манжетів стрілового циліндра, висунення стріли, виносних опор). Після ремонту автокран почав експлуатуватися 12 вересня 2011 року.

Робота автокрана у вказані дні підтверджується також записами у досліджених у судовому засіданні картках обліку роботи вантажного автомобіля (а.с.103, 106, т.3 ), журналі обліку технічного стану і техніки безпеки автомобільного крана КС 3575 (а.с. 211- 215, т.2), з якого, крім того, вбачається, що ремонт автокрана відбувався у серпні 2011 року.

Надані позивачем подорожні листи автокрана (а.с. 104, 105, 107, т.3), журнал обліку шляхових листів (а.с. 99-102, т.3) свідчать, що автомобільний кран д.н.з. НОМЕР_2 22.07.11 вибув з гаража ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань" для виконання завдання щодо підготовки крана у ремонт, за маршрутом: комбінат - вул. Родимцева. 10.08.11 автокран прямував за маршрутом: вул. Родимцева - АТП. 29.08.11 автокран прямував за маршрутом: АТП 13555 - комбінат. Згідно з поясненнями представника позивача, після завершення ремонтних робіт кранової установки, розміщеної на автомобільному крані, 11.08.11 цей транспортний засіб був перевезений на інше підприємство - АТП-13555, яким до 29.08.11 виконувалися ремонті роботи його ходової частини. Після завершення цих ремонтних робіт транспортний засіб 29.08.11 повернувся у гараж ТДВ "М'ясокомбінат "Ятрань", за адресою: м. Кіровоград, вул. Братиславська, 82.

Таким чином, зібраними у справі доказами - показаннями свідків та експлуатаційними документами про роботу автомобільного крану - спростовано факт його перебування на ремонті у травні 2011 року, а відтак - і залучення до виконання ремонтних робіт ПП "Белвас", про що ним складено акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №124 від 26.05.11, податкова накладна №135 від 26.05.11 та рахунок - фактура №307 від 26.05.11. Посилання представника позивача на те, що податкова накладна №135 від 26.05.11 на суму 43224 грн. була виписана у зв'язку з проведеною передплатою, судом до уваги не приймаються, оскільки кошти у відповідному розмірі були списані з банківського рахунка позивача лише 15.07.11 на підставі платіжного доручення №8536 від 15.07.11.

Судом установлений, що автокран КС 3575, д.н.з. НОМЕР_2 є транспортним засобом спеціального призначення, призначеним для виконання спеціальних робочих функцій (абз.64 ст.1, абз.4 ч.1 ст.19 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Вимоги до технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів встановлені статтею 22 Закону України "Про автомобільний транспорт". Відповідно до вказаної норми технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб'єкти господарювання, які відповідають таким вимогам: мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам; роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт; мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.

Вимоги до виконавця технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та надаваних ним послуг (виконуваних робіт) встановлюються технічним регламентом з підтвердження відповідності, затвердженим у встановленому законодавством порядку.

Особливості договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу передбачені статтею 25 Закону України "Про автомобільний транспорт", за змістом якої договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).

Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є: найменування та місце розташування сторін за цим договором; перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання; вартість робіт та порядок розрахунків; перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу; перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов'язання виконавця щодо проведених робіт.

Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу під час його укладання чи виконання не може нав'язувати замовнику за цим договором додаткові оплачувані послуги.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про автомобільний транспорт" виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів зобов'язаний: надавати можливість замовнику (уповноваженій ним особі) особисто візуально контролювати виконання робіт за договором за умов додержання вимог безпеки з охорони праці, передбачених законодавством; безплатно усувати недоліки, виявлені під час приймання виконаної згідно з договором роботи; безплатно виконувати роботу чи відшкодовувати замовнику витрати, пов'язані з усуненням недоліків, спричинених неналежним виконанням договору; гарантувати відповідність технічного стану транспортного засобу встановленим вимогам у межах проведеного ним технічного обслуговування і ремонту цього транспортного засобу; підтверджувати документально види та обсяги виконаних робіт та надавати замовнику відповідні документи із зазначенням дати виконання; виконувати гарантійні зобов'язання, надані ним замовнику.

Виконавець за договором про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього договору згідно з цим договором, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про автомобільний транспорт" замовник за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу має право: одержувати достовірну інформацію про предмет договору та його виконавця; особисто (або доручити уповноваженій ним особі) візуально контролювати виконання робіт за договором за умов додержання вимог безпеки з охорони праці, передбачених законодавством; на відшкодування збитків, завданих у результаті невиконання або неналежного виконання виконавцем договору, а також на безплатне усунення ним недоліків у період гарантійного терміну; отримувати від виконавця документальне підтвердження виду та обсягу виконаного технічного обслуговування чи ремонту транспортного засобу.

Наказом Міністерства транспорту України від 11.11.02 №792, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.02.03 за №122/7443, затверджено Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів (надалі - Правила №792). Ці Правила регулюють правові норми взаємовідносин між Замовником і Виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових, а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг. Правила поширюються на суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових.

Пунктом 15 Правил №792 передбачено, що приймання дорожнього транспортного засобу (ДТЗ) (його складових) здійснюється у присутності власника чи його уповноваженого представника в такому порядку: розбір супровідної документації і заявок Замовника; перевірка технічного стану ДТЗ (його складових); виявлення зовнішніх пошкоджень і дефектів з оформленням відповідного документа; оформлення акта передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Відповідно до пункту 16 Правил №792 акт передання-прийняття (додаток 2) ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту складається у двох примірниках. Акт передання-прийняття ДТЗ (його складових) для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту підписується власником ДТЗ (його складових) та особою, відповідальною за прийняття ДТЗ (його складових) до ремонту, і скріплюється печаткою Виконавця.

Пунктом 17 Правил №792 передбачено, що для надання послуг приймаються ДТЗ чи їхні складові, які відповідають вимогам документації підприємства-виробника. ДТЗ чи їхні складові, зазвичай, повинні передаватися Виконавцю у повному комплекті, за винятком легкознімних та нефункціональних елементів (радіоапаратура, магнітофон, приладдя і т. ін.). Експлуатаційна документація ДТЗ надається Замовником обов'язково, а приймається з об'єктом ремонту за рішенням Виконавця з огляду на необхідність її доповнення і використання під час ремонту.

З прийняттям ДТЗ та їхніх складових до технічного обслуговування чи ремонту Замовнику видається один примірник акта передання-прийняття. (п.19 Правил №792).

Відповідно до пунктів 20-26 Правил №792 порядок оплати послуг (робіт) визначається договором.

Оплата робіт, які виконуються у присутності Замовника, за рахунком-фактурою, складеним за нарядом-замовленням, здійснюється Замовником як готівкою, так і безготівковим перерахуванням коштів.

Виконавець оформляє кошторис витрат на виконання робіт (надання послуг), який підписується сторонами і стає невід'ємною частиною договору.

Після надання послуг і прийняття виконаних робіт з урахуванням їхньої відповідності встановленим вимогам Замовник повністю оплачує роботи за умовами договору.

Виконавець оформляє для юридичних осіб окремі фінансові документи на оплату матеріалів і послуг з технічного обслуговування (включаючи необхідні діагностичні роботи) і окремі документи на оплату матеріалів і виконання робіт з ремонту (включаючи необхідні діагностичні роботи). Виконані роботи відносяться чи то до технічного обслуговування, чи то до ремонту на підставі переліків і порядку виконання робіт, регламентованих розробником (виробником) ДТЗ та їхніх складових і (чи) за записами, зробленими в інструкціях з експлуатації і (або) в сервісних книжках, а також у нормативних документах. Якщо експлуатаційна документація ДТЗ відсутня, віднесення виконаних робіт здійснюється за Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту (далі - Положення про технічне обслуговування і ремонт), затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 N 102 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.98 за N 268/2708.

Вартість послуг, матеріалів та складових частин Замовник оплачує за цінами, що діяли на день оформлення замовлення, якщо інше не передбачено умовами договору.

У разі відсутності матеріалів, запасних частин або неможливості під час оформлення наряду-замовлення визначити їхню кількість, необхідну для надання послуги, обсяги використання матеріалів і складових частин погоджуються із Замовником попередньо, а їхня вартість оплачується ним після виконання послуги за цінами, які діяли на день їх надходження.

Розрахунковими документами, що засвідчують надання послуги, є: акт передання-прийняття ДТЗ (його складових) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний, з одного боку, контролером якості Виконавця, що засвідчує повноту виконання, оплату, якість надання послуг і гарантійні зобов'язання (підпис повинен бути завірений печаткою), а з другого боку підписаний Замовником; квитанція про оплату робіт; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Відповідно до пункту 27 Правил №792 технічне обслуговування та ремонт ДТЗ (їхніх складових) виконується згідно з вимогами експлуатаційної, ремонтної, технологічної документації, нормативних документів та за умовами договору. Технологічна документація затверджується в установленому порядку.

Згідно з пунктами 34, 36 Правил №792 приймання ДТЗ (його складових) Замовником відбувається у присутності контролера якості Виконавця й здійснюється у такому порядку: аналіз документації, оформленої Виконавцем; перевірка відповідності наданих послуг, зокрема надання Замовнику ДТЗ для випробувань за участі представника Виконавця; оформлення акта передання-прийняття ДТЗ (його складових) після ремонту і технічного обслуговування або наряду-замовлення у разі, якщо не укладається договір про надання послуг.

ДТЗ чи їхні складові передаються Замовникові після прийняття їх контролером якості, про що робиться запис у наряді-замовленні, який підписується, а підпис скріплюється печаткою.

Відповідно до пункту 37 Правил №792 акт передання-прийняття ДТЗ (його складових) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту (додаток 3) складається у двох примірниках. В акті зазначаються: 1) місце і дата складання акта; 2) найменування та місцезнаходження (місце проживання) підприємства (підприємця), що надало послуги; 3) посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, відповідальної за передачу ДТЗ (його складових) після ремонту; 4) прізвище, ім'я та по батькові власника транспортного засобу чи його представника, який діє за довіреністю власника (у цьому разі зазначаються дані довіреності); 5) реєстраційні дані ДТЗ; 6) показання лічильника пробігу на спідометрі (тахографі); 7) наявність пломб на каналах доступу до показань лічильника пробігу на спідометрі (тахографі) та інших пломб, установлених Виконавцем; 8) відповідність наданих послуг умовам договору; 9) найменування, номери, кількість і технічний стан складових частин і матеріалів, які повертаються Замовнику; 10) кількість пального в баках; 11) марки моторної і трансмісійної олив, а також інших експлуатаційних рідин (у разі надання послуг з їхньої заміни чи поповнення); 12) укомплектованість ДТЗ із зазначенням наявності запасного колеса, магнітофона, радіоприймача, припалювача й інших легкознімних складових; 13) перелік експлуатаційних документів; 14) скріплені печаткою Виконавця підписи осіб, які підтверджують факт передання-прийняття ДТЗ (його складових).

Згідно з пунктом 41 Правил №792 виконавець після виконання робіт надає Замовнику такі документи: довідки (рахунки) про витрати Замовника (якщо він є юридичною особою), пов'язані з виконанням технічного обслуговування (крім гарантійного), - окремо і пов'язані з виконанням ремонту, - окремо; гарантійний талон (один примірник); додатки до експлуатаційної документації у разі необхідності, як це передбачено пунктами 33, 39, 40 цих Правил; довідку-рахунок на номерні складові частини, придбані й установлені Виконавцем на ДТЗ; довідку про колір (основний колір) ДТЗ, якщо цей колір змінено під час ремонту; приймально-здавальний акт підприємства, яке має право на випробування газового устаткування паливних систем ДТЗ і виконало ці випробування.

Пунктом 60 Правил №792 передбачено, що форми нарядів-замовлень, актів передання-прийняття можуть бути змінені і (чи) доповнені для відображення технологічних і організаційних особливостей виробничих процесів Виконавців, зокрема щодо ведення бухгалтерського, внутрішньогосподарського і податкового обліків. У такому разі реквізити зазначених документів і ті положення, які відображають істотні умови договору відповідно до статті 28 Закону України "Про автомобільний транспорт", не вилучаються.

Дослідженням у судовому засіданні первинних документів, що засвідчують надання послуг ремонту автомобільного крану, встановлено, що у договорі №20/05 від 19.05.11, на підставі якого виконувалися ремонті роботи, всупереч вимогам ст.25 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутні такі істотні умови договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу як: перелік робіт з ремонту та термін їх виконання; вартість робіт та порядок розрахунків; перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт з ремонту транспортного засобу.

Суд критично оцінює наданий у ході судового розгляду справи додаток №1 до договору №20/05 від 19.05.11 (калькуляція на ремонт автокрана КС 3575А) (а.с. 204 - 205, т.2), оскільки він, вважаючись невід'ємною частиною договору, не надавався разом з ним позивачем до перевірки на запит податкового органу, до заперечень на акт перевірки та до первинної скарги позивача, а тому згідно з правилами п. 44.6 ст.44 ПК України вважається, що такий документ був відсутній у платника податків на час складення податкової звітності. Крім того, як встановлено судом, у травні 2011 року ремонті роботи автомобільного крану не проводилися, а відомості про виконані роботи, внесені у рахунок-фактуру №307 від 26.05.11, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №124 від 26.05.11, податкову накладну №135 від 26.05.11, у яких відтворено перелік робіт з ремонту крана, наведений у додатку №1 до договору №20/05 від 19.05.11, не відповідають дійсності. Додаток №2 до договору №20/05 від 19.05.11, на який міститься посилання в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 03.08.11 №322, позивачем ні під час перевірки, ні у ході судового розгляду справи не надано.

Також позивачем не надано доказів складання між ним та ПП "Белвас" акту передання-прийняття транспортного засобу для надання послуг з ремонту, як того вимагають пункти 15, 16, 19 Правил №792 та передбачає пункт 2.1.4. договору №20/05 від 19.05.11, видачі своєму повноважному представнику довіреності на отримання транспортного засобу, обумовленої пунктом 3.7 договору №20/05 від 19.05.11 та вимогами п.7 Правил №792, отримання гарантійного талону, передбаченого пунктом 41 Правил №792.

Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №124 від 26.05.11, №322 від 03.08.11 не відповідають вимогам щодо складання акту передання-прийняття ДТЗ після надання послуг з ремонту, встановленим пунктом 37 Правил №792, оскільки у них не зазначено місце складання акту, прізвище, ім'я та по батькові представника власника транспортного засобу, уповноваженого відповідною довіреністю, реєстраційні дані ДТЗ (тип, марка, модель ДТЗ), показання лічильника пробігу на спідометрі (тахографі), кількість пального в баках; перелік експлуатаційних документів тощо. Дати складання цих актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не відповідають періоду, коли автомобільний кран перебував на ремонті відповідно до записів у його технічній документації, а саме з 25.07.11 по 10.08.11.

Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.07 №132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.07 за №784/14051, затверджено Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів (надалі - Правила №132). Ці Правила встановлюють вимоги до будови, виготовлення, установлення, монтажу, демонтажу, налагодження, експлуатації, ремонту, реконструкції та модернізації вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари та колисок.

За визначенням, наведеним у пункті 2.1.43 Правил №132, ремонт - це відновлення пошкоджених, спрацьованих або таких, що стали непридатними з будь-якої причини, складових частин вантажопідіймальних кранів і машин (металевих конструкцій, механізмів, гідроприводу, електроприводу, приладів і пристроїв безпеки тощо) з доведенням вантажопідіймальних кранів і машин до працездатного і справного стану, у тому числі проведене відповідно до системи планово-попереджувальних ремонтів.

Відповідно до пункту 7.4.1 Правил №132 суб'єкт господарювання, який експлуатує вантажопідіймальні крани забезпечує їх утримання в справному стані та безпечну експлуатацію шляхом організації належного відомчого нагляду, обслуговування, технічного огляду та ремонту власними силами або укладає договір зі спеціалізованою організацією на виконання зазначених робіт.

Згідно з вимогами пунктів 5.2.1, 5.2.5, 5.2.6, 5.2.7, 5.2.11 Правил №132 реконструкцію та ремонт вантажопідіймальних кранів мають виконувати суб'єкти господарювання, які одержали відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-03 дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці на виконання цих робіт.

Реконструкція, модернізація та ремонт виконуються за технічною документацією, розробленою відповідно до вимог НД. До складу документації мають входити технічні умови.

Технічні умови на реконструкцію, модернізацію чи ремонт мають бути узгоджені зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці. Технічні умови повинні містити вимоги, показники і норми, яким мають відповідати складові частини та вантажопідіймальний кран або машина в цілому, вантажозахоплювальні органи, знімні вантажозахоплювальні пристрої, тара та колиски після реконструкції, модернізації чи ремонту, вимоги щодо контролю якості зварювання і бракувальні показники з урахуванням вимог цих Правил та НД, вимоги безпеки, порядок приймання складових частин і готового виробу, а також відомості про метали та зварювальні матеріали, що мають застосовуватися під час реконструкції, модернізації чи ремонту.

Після проведення реконструкції, модернізації чи ремонту суб'єкт господарювання, який виконував відповідні роботи, відображає в паспорті дані про наявність дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці на проведення відповідних робіт, відомості про виконані роботи із зазначенням місць ремонту (або додаються ремонтні креслення), усі зміни параметрів, характеристик і показників, відомості про застосовані матеріали із зазначенням номерів документів про їх якість. Якщо ці дані неможливо відобразити в паспорті, оформлюється новий паспорт, форма якого має відповідати вимогам цих Правил. У цьому разі до нового паспорта прикладається, як додаток, попередній паспорт. Документи, що підтверджують якість застосованих матеріалів і зварювання, зберігаються в організації, що виконувала роботи, а їх копії - у паспорті протягом строку служби виробу.

Відомості про ремонти вантажопідіймальних кранів і машин, передбачені системою планово-попереджувальних ремонтів, записуються до журналу технічних обслуговувань і ремонтів.

Пунктом 5.2.13 Правил №132 передбачено, що виведення вантажопідіймальних кранів і машин у ремонт проводиться працівником, відповідальним за утримання їх у справному стані, відповідно до графіка ремонту, затвердженого суб'єктом господарювання, у порядку, встановленому суб'єктом господарювання. Використання вантажопідіймального крана чи машини за призначенням під час їх ремонту не дозволяється, крім робіт, пов'язаних з цим ремонтом згідно з нарядом-допуском.

У паспорті крана автомобільного КС-3575А відсутні записи про його ремонт у 2011 році, а також будь-які відомості про те, що вказаний експлуатаційний документ подавався виконавцю ремонтних робіт (ПП "Белвас") разом з об'єктом ремонту, як це передбачено пунктом 17 Правил №792, п.5.2.7 Правил №132. (а.с. 1- 92, т.3).

До журналу обліку технічного стану і техніки безпеки автомобільного крана КС 3575 (а.с. 211- 215, т.2) у розділ "Ремонті роботи і огляд кранів", який має заповнюватися особами, які проводили ремонт та приймали кран з ремонту, внесено запис від 06.09.11 про проведений поточний ремонт крана, роботи за яким прийнято комісією у складі ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, які є працівниками позивача. Відомостей про виконання ремонтних робіт ПП "Белвас" вказаний журнал не містить.

Позивачем не надано суду доказів складання технічних умов на ремонт автомобільного крану, погоджених з територіальним органом Держгірпромнагляду, графіку його ремонту, як того вимагають Правила №132.

Аналіз законодавства, яке регламентує порядок здійснення господарської діяльності щодо ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, зокрема вантажопідіймальних кранів, свідчить, що це є особливий вид послуг, які надаються (безпосередньо виконуються) за встановленими правилами кваліфікованим персоналом з дотриманням правил експлуатації, державних стандартів, правил безпеки тощо.

Між тим, у ході розгляду справи судом встановлено, що ПП "Белвас" не мало технічних та технологічних можливостей для надання таких послуг, оскільки у нього був відсутній персонал, основні фонди, матеріально-технічні ресурси, транспортні засоби, економічно необхідні для провадження цієї господарської діяльності та виконання вказаних господарських операцій.

З інформації територіального управління Держгірпромнагляду у Кіровоградській області (а.с. 173, т.2) судом встановлено, що ПП "Белвас" не отримувало дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки, якими є зокрема налагодження та ремонт машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (у т.ч. вантажопідіймальних кранів), та обов'язкове одержання яких передбачено п. 2.1.46 Правил №123 та Порядком видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.03 №1631, чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого із них податку, у ІІ кварталі 2011 року у штаті ПП "Белвас" працювало 2 особи, наймані працівники за договорами цивільно-правового характеру не залучалися. Упродовж ІІІ кварталу 2011 року у штаті ПП "Белвас" працювало 6 осіб, четверо з яких прийняті на роботу 01.09.11, а звільнені 30.09.11, наймані працівники за договорами цивільно-правового характеру не залучалися (а.с. 86, 87 т.2).

Крім того, як свідчать податкові декларації з податку на прибуток підприємства, подані ПП "Белвас" за ІІ, ІІ - ІІІ кв. 2011року, у вказані періоди у підприємства були відсутні активи, запаси та основні фонди, які б потребували здійснення адміністративних витрат на їх утримання. (а.с. 83, 84, 160 - 163, т.2).

З огляду на те, що документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Белвас", мають суперечливий характер, складені з порушенням вимог чинних законодавчих актів, фіксують події, здійснення яких у реальності є неможливим, враховуючи відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством, та документів, які б могли достовірно засвідчити фактичне отримання позивачем послуг саме від ПП "Белвас", суд дійшов висновку про непідтвердження реальності господарських операцій позивача із цим контрагентом, а отже, і про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 08.09.09 №09/143, висновки якої є в силу 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 07.02.12 №21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Суд не приймає в якості доказів документи, надані представником позивача на підтвердження факту виконання ремонтних робіт автомобільного крану, а саме журнал обліку технічного стану і техніки безпеки крана КС 3575 (а.с. 151, т.1), висновок експертизи та акт експертного обстеження з питань охорони праці за результатами технічного діагностування від 21.10.11 (а.с. 206 - 208, т.2), акт про здачу металобрухту від 12.09.11 (а.с. 209, т.2) акт комісії №212 від 06.09.11 (а.с. 210, т.2), оскільки за ними неможливо ідентифікувати виконавця наданих послуг з ремонту автокрана. У жодному з цих документів немає посилання на спірний договір №20/05 від 19.05.11, укладений позивачем з ПП "Белвас", та відсутня згадка про ПП "Белвас" як про виконавця ремонтних робіт. Між тим, предметом спору у даній справі є не підтвердження належного технічного стану автокрану після проведеного ремонту та його придатність до експлуатації, а участь у наданні ремонтних послуг ПП "Белвас", як виконавця, за податковими накладними якого було сформовано спірний податковий кредит.

Відсутність фактичного здійснення господарських операцій, відображених в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних (на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ), свідчить, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. З огляду на це, наявність актів та податкових накладних, які формально відповідають вимогам до їх оформлення, у спірних правовідносинах не є підставою для віднесення відповідних сум до податкового кредиту, оскільки під час судового розгляду справи доведено, що відомості у таких документах щодо господарських операцій не відповідають дійсності. Вважаючи вказані документи штучно створеними, які не відображають реальний зміст та характер виконаних робіт, суд не приймає їх в якості належних доказів у справі.

За таких обставин, враховуючи непідтвердження фактичного постачання ПП "Белвас" позивачеві послуг, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати вартості робіт/послуг. Перерахування позивачем коштів на рахунок ПП "Белвас" за роботи, що фактично цим суб'єктом не виконувались, не було вчинено з метою отримання доходу, тому такі дії не пов'язані з веденням господарської діяльності. Як встановлено у судовому засіданні, позивач та його контрагент ставили за мету не виконання договору, а складання документів, які б дали правові підстави позивачеві отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, на чому наполягала представник позивача, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства, що призвели до збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Доводи представників позивача, що на час здійснення спірних господарських операцій, за якими податковий орган визнав неправомірним формування податкового кредиту, ПП "Белвас" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, є непереконливими, оскільки ці обставини не спростовують висновків акту перевірки та встановлені у судовому засіданні обставини щодо недійсності взаємовідносин позивача з цим контрагентом.

А відтак, суд приходить до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з ПП "Белвас" знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог пп.198.3, 198.6 ст.198 ПК України по взаємовідносинах з ПП "Белвас", які призвели до завищення податкового кредиту з ПДВ за травень та серпень 2011 року на загальну суму 13939 грн. (6857 грн. - за загальними деклараціями, 6536 грн. - за деклараціями переробного підприємства), та стали підставою для донарахування йому оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань з ПДВ у відповідних розмірах, про що свідчить наданий відповідачем розрахунок (а.с. 164-165, т.2). Позивачем такі висновки не спростовані, а правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Белвас" у травні та серпні 2011 року належними доказами не підтверджена. Тому податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000600222 від 19.07.12, №0000610222 від 19.07.12 у цій частині донарахування сум грошового зобов'язання з ПДВ є правомірними та скасуванню не підлягають.

Відповідальність у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з підстав, зазначених у пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 ПК України у вигляді штрафу у розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання. Воднораз, пунктом 7 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже, застосування до позивача штрафів за заниження податкового зобов'язання по взаємовідносинах з ПП "Белвас" за травень та серпень 2011 року спірними податковими повідомленнями-рішеннями №0000600222 від 19.07.12, №0000610222 від 19.07.12 у розмірі 848 грн. (1 грн. + 3381 грн. х 25%) та 701 грн. (1 грн. + 2801 грн. х 25%) відповідно є правомірним. (а.с. 46, 48, т.1)

Щодо решти сум грошових зобов'язань з ПДВ, визначених податковими повідомленнями - рішеннями №0000600222 від 19.07.12, №0000610222 від 19.07.12 позивачу по взаємовідносинах з ТОВ "Технологія Трейд" та ТОВ "Пакра-Україна" за серпень 2011 року, суд встановив, що спірний податковий кредит сформовано позивачем правомірно, заниження податкових зобов'язань з ПДВ не допущено, а тому збільшення грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним.

Відтак, податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000600222 від 19.07.12 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19250 грн. (26107 грн. - 6857 грн.) за основним платежем, 4 813 грн. (5661 грн. - 848 грн.) - за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього - у сумі 24 063 грн.

Податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000610222 від 19.07.12 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 915 грн. (22451 грн. - 6536 грн.) за основним платежем, 3 979 грн. (4680 грн. - 401 грн.) - за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього - у сумі 19 894 грн.

Частинами 1, 2 статті 162 КАС України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачеві здійснені ним судові витрати з Державного бюджету України, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 439, 58 грн. (43 957 грн. х 589 грн.): 58 899 грн.)

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000600222 від 19.07.12, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24 063 грн., з яких 19 250 грн. - за основним платежем, 4 813 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000610222 від 19.07.12, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19 894 грн., з яких 15 915 грн. - за основним платежем, 3 979 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити товариству з додатковою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 439 грн. 58 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш