Постанова № 31553222, 05.10.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2012 року Справа № 1170/2а-3776/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного сільськогосподарського товариства "Надія" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне сільськогосподарське товариство "Надія" (надалі - ПАСТ "Надія") звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000242310 від 27.07.11.

Позов мотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146 625 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 333 грн., прийняте Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки №31/23-1/03756690 від 01.04.11 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАСТ "Надія" з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Спец-Тех-Агро" за період з 01.12.10 по 31.01.11", та за наслідками процедури адміністративного оскарження. За результатами перевірки податковий орган дійшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП "Спец-Тех-Агро". Позивач, стверджуючи про безпідставність проведеної перевірки та необґрунтованість її висновків, наполягає на правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з ПП "Спец-Тех-Агро", у зв'язку з чим просить суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Ухвалою суду від 21.05.12 замінено відповідача у справі - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію - її правонаступником - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки обґрунтовані тим, що податковий кредит сформований позивачем по взаємовідносинах з ПП "Спец-Тех-Агро", діяльність якого полягала у сприянні різним суб'єктам підприємницької діяльності у проведенні безтоварних операцій, переказі безготівкових коштів в готівку, заниженні податкових зобов'язань з податків та зборів, тому фінансово-господарська діяльність позивача з вказаним контрагентом вчинялася поза межами правового поля. З цих підстав просили суд у позові відмовити.

Сторони у судове засідання 05.10.11 не прибули, подавши до суду заяви про розгляд справи без участі їх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Закрите акціонерне сільськогосподарське товариство "Надія" зареєстровано як юридична особа 18.07.96. Привівши свій статут у відповідність із нормами Закону України "Про акціонерні товариства", перетворено в публічне акціонерне сільськогосподарське товариство "Надія" (а.с.41, т.1). Перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ на підставі наказу №741 від 31.03.11 (а.с. 112, т.1) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАСТ "Надія" з питань дотримання податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Спец-Тех-Агро" за період з 01.12.10 по 31.01.11, результати якої оформлено актом №31/23-1/03756690 від 01.04.11 (а.с. 66-73, т.1).

Висновками акту перевірки констатовані зокрема порушення позивача:

- пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 29 325 грн.;

- пп. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 117 300 грн.;

-пп. 198.3, 198.6 ст. 198, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 18) скороченої декларації з ПДВ за січень 2011 року в розмірі 2592 грн.

На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000152310 від 18.04.11, яким позивачеві згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до ч.1 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на вартість", пп. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 146 625 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 36 657 грн., усього на суму 183 282 грн. (а.с. 74, т.1).

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення - рішення рішенням ДПА у Кіровоградській області від 04.07.11 №2243/10/25-014 про результати розгляду первинної скарги частково скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000152310 від 18.04.11 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 29 324 грн. за порушення податкового законодавства за січень 2011 року. В решті скаргу не задоволено. (а.с. 26-29, т.1).

У зв'язку з чим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000242310 від 27.07.11, з тих же підстав, що і первинне податкове повідомлення-рішення №0000152310 від 18.04.11, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 146 625 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7 333 грн., усього - 153 958 грн. (а.с 25, 75, т.1)

Рішенням Державної податкової служби України №322/6/10-2115 від 16.09.11 скаргу позивача на вказане податкове повідомлення-рішення залишено без розгляду.

Перевіряючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов до таких висновків.

Вбачається, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у грудні 2010 року та січні 2011 року по взаємовідносинах з ПП "Спец-Тех-Агро", визнаних нікчемними правочинами. Порушення податкового законодавства кваліфіковані відповідачем за пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Правовідносини з приводу визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.11 регулювались Законом України "Про податок на додану вартість", а після 01.01.11 - положеннями Податкового кодексу України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі -Закон), визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з положеннями підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону об'єктом оподаткування податком на додану вартість є зокрема операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.1 пункту 7 Закону передбачено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 01.01.01 набув чинності Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме - придбання платником податку товарів (робіт, послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів (робіт, послуг); характеристика товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами.

Необхідною умовою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових (грошових) зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Воднораз, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи обставини здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем в частині правомірності формування податкового кредиту, суд встановив, що у грудні 2010 року - січні 2011 року ПП "Спец-Тех-Агро" реалізувало ЗАСТ "Надія" товар - борошно 2 ґатунку вагою 450 тон, з яких 90 тон - у грудні 2010 року, 360 тон - у січні 2011 року.

Передача товару оформлена видачею видаткових накладних №РН-00184 від 20.12.10, №РН-0000007 від 10.01.11, №РН-0000008 від 11.01.11, №РН-0000009 від 12.01.11, №РН-0000011 від 13.01.11, №РН-0000013 від 14.01.11, №РН-0000015 від 17.01.11, №РН-0000017 від 18.01.11, №РН-0000018 від 19.01.11, №РН-0000027 від 20.01.11, №0000028 від 21.01.11, №РН-0000029 від 24.01.11, №РН-0000030 від 25.01.11, №РН-0000031 від 26.01.11, №РН-0000033 від 28.01.11, №РН-0000034 від 31.01.11 та податкових накладних №184 від 20.12.10, №7 від 10.01.11, №8 від 11.01.11, №9 від 12.01.11, №11 від 13.01.11, №13 від 14.01.11, №15 від 17.01.11, №17 від 18.01.11, №18 від 19.01.11, №27 від 20.01.11, №28 від 21.01.11, №29 від 24.01.11, №30 від 25.01.11, №31 від 26.01.11, №33 від 28.01.11, №34 від 31.01.11 (а.с.133 -164, т.1).

Перевезення товару здійснювалося власними транспортними засобами ЗАСТ "Надія", якими борошно доставалося на склад ВАТ "Черкаський КХП", зважаючи на умови угод купівлі-продажу, укладених між ЗАСТ "Надія" та ВАТ "Черкасихліб". На підтвердження подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності представник позивача надав суду договір купівлі-продажу від 20.12.10, договір купівлі-продажу №1 від 06.01.11, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с. 185-225, т.1, а.с.151 - 156, т.2) На запит суду ПрАТ "Черкаський КХП " підтвердив надходження борошна та приймання його на збереження (а.с.1- 88, т.2, а.с. 1-111, т.3).

Розрахунки між сторонами за поставлений товар проведені у безготівковій формі, про що свідчать виписки з банківського рахунку позивача, копії платіжних доручень (а.с. 181-184, т.1, а.с. 126, 127, т.2),

Суми ПДВ з вказаних операцій у розмірі 29 325 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року, 119 892 грн. - до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за січень 2011 року (117 300 грн. - по загальній декларації, 2 592 грн. - по скороченій декларації). (а.с. 99-107, т.1).

Вбачається, що вказані первинні документи у ході документальної позапланової невиїзної перевірки, оформленої актом №31/23-1/03756690 від 01.04.11, відповідачем не досліджувалися. Заперечуючи право позивача на податковий кредит по взаємовідносинах з ПП "Спец-Тех-Агро", відповідач в акті перевірки послався на те, що ці взаємовідносини є нікчемним правочином, скільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

В підґрунтя цього покладено висновки акту перевірки Кіровоградської ОДПІ №22/23-1/36978261 від 17.03.11 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Спец-Тех-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток за період з 01.02.10 по 31.01.11", яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям. За висновками податкового органу, ПП "Спец-Тех-Агро" здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. (а.с. 76 - 84, т.1)

Посилаючись на встановлені вказаним актом обставини, відповідач, здійснюючи перевірку позивача, дійшов до висновку, що угода, укладена позивачем з ПП "Спец-Тех-Агро" на придбання товарів, згідно зі статтею 228 ЦК України є нікчемним правочином, оскільки спрямована на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається такою, що порушує публічний порядок.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Як передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України (у редакції Закону України від 02.12.10 №2756-VI, який набрав чинності 01.01.11), у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ПП "Спец-тех-агро", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останнього, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, відповідачем суду не надано.

Натомість судом установлено, що Кіровоградська ОДПІ у червні 2011 року зверталася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ЗАСТ "Надія", ПП "Спец-тех-агро" про визнання правочину недійсним (оспорюваним), застосування наслідків, передбачених ст. 228 ЦК України, та стягнення на користь держави з відповідачів 895 302 грн. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.09.11 у справі №1170/2а-2150/11 у задоволенні позову відмовлено. (а.с. 129 - 132, т.3)

Крім того, Кіровоградська ОДПІ зверталася до суду з позовом до ПП "Спец-тех-агро" про припинення юридичної особи, визнання установчих документів недійсними з моменту реєстрації. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.05.12 у справі №1170/2а-954/12 адміністративний позов задоволено частково. Припинено юридичну особу ПП "Спец-Тех-Агро", у позові про визнання недійсними його установчих документів відмовлено. (а.с. 133-136, т.3)

У ході розгляду справи, доводячи обставини, на яких ґрунтуються заперечення, представник відповідача посилалась на те, що у періоді, що перевірявся, відповідальним за фінансово-господарську діяльність ПП "Спец-Тех-Агро" значився директор ОСОБА_1, який, будучи допитаним 22.12.11 як свідок у кримінальній справі №90-0035, дав показання, що зареєстрував підприємство без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, за умови отримання грошової винагороди, наміру самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені ПП "Спец-Тех-Агро" не мав, податкову звітність до податкової інспекції не подавав, фінансово-господарську діяльність не вів, а лише підписував фінансово-господарські документи ПП "Спец-Тех-Агро". (а.с. 107-109, т.2).

З метою перевірки достовірності показань ОСОБА_1., відображених у протоколі його допиту від 22.12.11, на який посилалася представник відповідача, суд неодноразово викликав ОСОБА_1, в якості свідка у судові засідання. Однак судові повістки про виклик до суду повернуті поштою за закінченням терміну зберігання. Ухвала про привід вказаного свідка органами внутрішніх справ не виконана у зв'язку з неможливістю встановлення фактичного місця його перебування.

Суд зауважує, що протокол допиту ОСОБА_1 не підтверджує ні нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП "Спец-Тех-Агро", ні фіктивність діяльності останнього, створеного з метою надання податкової вигоди суб'єктам господарювання, на чому наголошував відповідач, позаяк відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Належним доказом у даному випадку може бути вирок суду щодо кримінальної відповідальності осіб, які фактично створили юридичну особу ПП "Спец-Тех-Агро", за ст. 205 КК України за фіктивне підприємництво - створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Між тим, такого вироку суду відповідачем не надано.

Як установлено судом, у кримінальній справі №90-0035, порушеній за ч.2 ст.205 КК України, яка перебуває у провадженні СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, станом на 15.08.12 рішення не прийнято. (а.с.110-111, 203, т.2)

Отже, відповідачем суду не надано належних доказів наявності у діях ОСОБА_1, який діяв з боку ПП "Спец-Тех-Агро" у взаємовідносинах з позивачем та підписав первинні документи, наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемним укладеного правочину, що б тягло за собою негативні наслідки для позивача у вигляді зменшення податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що за умови фактичного виконання спірної операції з поставки незнаходження постачальника позивача за місцем реєстрації, порушення ним податкової дисципліни, на чому наголошували представники відповідача, не може бути причинами позбавлення позивача права на податкову вигоду за умови відсутності доказів недобросовісності позивача як платника.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цієї операції, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем у ПП "Спец-Тех-Агро" товарів мала місце та фактично здійснена. Товари придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, сума ПДВ, що віднесена до складу податкового кредиту, підтверджена належним чином оформленими податковими накладними. Відомості про ці господарські операції містяться у первинних документах, які наявні у позивача та відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операції з поставки товару позивачеві, невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України (у редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з частиною 3 статті 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ЗАСТ "Надія" норм податкового законодавства, а саме пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на вартість", пп.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, при формуванні податкового кредиту з ПДВ у грудні 2010 року та січні 2011 року, тому збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 146 625 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених частиною 1 пункту 123.1 статті 123, пунктом 7 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України у загальному розмірі 7 333 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ №0000242310 від 27.07.11, тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з державного бюджету здійснені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. (а.с. 2, т.1)

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного сільськогосподарського товариства "Надія" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000242310 від 27.07.11.

Присудити публічному акціонерному сільськогосподарському товариству "Надія" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш