Постанова № 31552935, 20.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 травня 2013 року 15:34 № 826/1893/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представників позивача - Стельмащук А.В., Мацюк Т.В.,

представника відповідача - Шило М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «AT Каргілл» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними виданих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 22.11.2012 p. №№ 0000182310, 0000192310, 0000202310.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, зменшено суду бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість і застосовані штрафні (фінансові) санкції, а також зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

Відповідачем, на підставі пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, пп.78.1.8. п.78.1. ст.78, п.79.1. ст.79 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період 2010-2011-2012 роки.

В ході перевірки фінансово-господарської діяльності позивача при взаємовідносинах з рядом контрагентів, зокрема: ТОВ «Зернова компанія «Агромир», ТОВ «Агрооіл групп», ТОВ «Агросейл», ПП «Адріатика-Н», ПП «ТАС «Агротранс», ПП «Ганеша-Люкс», ТОВ «ТК «Грейн Корн», ТОВ «Техноком трейд», ПП «А-Ліра», ТОВ «Кістанов і К», ТОВ «Игнат Лтд», ТОВ «Олександрійська зернова компанія», СГД ОСОБА_4, ТОВ «Оксамит Таврії», ТОВ «Ватикан», СГД ОСОБА_5, ПП «Агроексімцентр», ПП «Таврійська Агро-Торговельна компанія», ТОВ «Урожай», СГД ОСОБА_6, ПП «Бізнес і Компані», ПСП «Маяк», ФГ «Дід-Ух», ТОВ Фірма «Імперія», ТОВ «Шевченко-Південь-Агро», ФГ «Єнісєя», ТОВ «Агроперспектива», ФГ «Агролідер», Фірма «Томіг-Центр», ПП «Парус Юг», ПП «АФ «Астарта», було встановлено, що позивач має значні обсяги розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів постачальників, по яких декларації з ПДВ не подано, податкова звітність має статус «До відома», «Недійсна» та по яких згідно даних перевірок регіональних ДПІ, зменшено актами податкові зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем.

Відносини позивача з зазначеними контрагентами ґрунтувалися на договірних взаємовідносинах, на підтвердження виконання умов яких, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги), контрагентами були виписані позивачу первинні документи, зокрема, податкові накладні, які на думку позивача, є документами, що дають йому право на податковий кредит, бюджетне відшкодування та формування від'ємного значення ПДВ.

В той ж час, до відповідача надійшли матеріали перевірок контрагентів позивача, а саме: акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 21.12.2011 р. № 92/15-2/36505175 про результати перевірки ТОВ «Зернова компанія «Агромир» за січень 2010 року; акт ДПІ У Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 02.02.2012 № 193/23-3/34440939 про результати перевірки ТОВ «Агрооіл групп» зa січень, лютий, березень 2010 року; акт ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 21.09.2012 р. № 844/1502/36505505 про результати перевірки ТОВ «Агросейл» за березень, червень, липень, жовтень 2010 року; акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва МО ДПС від 23.01.2012 р. № 80/23-420/35674680 про результати перевірки ПП «Адріатика-Н» за березень 2010 року; акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 10.08.2012 р. № 108/15-3/36420034, № 6/23-509/36420034 від 17.03.2011 р. про результатами перевірки ПП «ТАС «Агротранс» за квітень, травень, червень, листопад 2010 року; акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 03.08.2011р. № 2804/23-3/35567906 про результати перевірки ПП «Ганеша-Люкс» за квітень, червень, серпень, вересень 2010 року; акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області ДПС від 24.01.2012 р. № 217/15-2/34534450 про результати перевірки ТОВ «ТК «Грейн Корн» за травень, червень, липень, грудень 2010 року; акт ДПІ у Біляєвському районі Одеської області ДПС про результати перевірки ТОВ «Техноком трейд» за червень 2010 року; акт ДПІ у Скадовському районі Херсонської області ДПС від 15.06.2012 р. №82/22/34323178 про результатами перевірки ПП «А-Ліра» за липень, вересень 2010 року; акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 16.03.2011 р. № 315/23-300/36099615 про результатами перевірки ТОВ «Кістанов і К» за серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року; акт ДПІ у Цюрупинському районі Херсонської області ДПС від 05.04.2012 № 62/23-1/32012834 про результати перевірки ТОВ «Игнат Лтд» за серпень 2010 року; акт Олесандрійської об'єднаної ДПІ від 21.02.2012 р. №74/2330/31907615 про результати перевірки ТОВ «Олександрійська зернова компанія» за вересень 2010 року; акт Баришівської об'єднаної ДПІ (м. Березань) Київської області від 24.04.2012 р. № 46/1710/НОМЕР_1 про результати перевірки СГД ОСОБА_4 за вересень 2010 року; акт ДПІ у м. Новій Каховці Херсонської області ДПС від 16.12.2011 р. № 1416/230-35994221 про результати перевірки ТОВ «Оксамит Таврії» a вересень 2010 року; акт ДПІ в Андріївському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 19.01.2012 р. № 114/23-4/32816393 про результати перевірки ТОВ «Ватикан» за жовтень, грудень 2010 року; акт Харківської об'єднаної ДПІ Харківської області ДПС від 03.02.2012 р. № 197/17-2706720655 про результати перевари СГД ОСОБА_5 за жовтень, листопад, грудень, 2010 року; акт Кіровоградської об'єднаної ДПІ від 26.01.2012 р. №14/23-30/32095580 про результати перевірки ПП «Агроексімцентр» за жовтень, листопад 2010 року; акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 16.03.2012р. № 158/22-4/35329982 про результати перевірки ПП «Таврійська Агро-Торговельна компанія» за жовтень 2010 року; акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 27.05.2011 р. №1767/23-2/31848403 про результати перевірки ТОВ «Урожай» за жовтень 2010 року; акт Дніпропетровської міжрайонної ДПІ Дніпропетровської області ДПС від 31.07.2012 р. №301/172/НОМЕР_1 про результати перевірки СГД ОСОБА_6 за жовтень 2010 року; акт Дніпропетровської міжрайонної ДПІ Дніпропетровської області ДПС від 30.07.2012 р. № 1709/22-3/33721313 про результати перевірки ПП «Бізнес і Компані» за грудень 2010 року; акт ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області ДПС від 01.12.2011 р. №00028/2300/30903761 про результати перевірки ПСП «Маяк» за серпень, вересень 2010 року; акт ДПІ у Голопристанському районі Херсонської області ДПС від 19.06.2012 р. № 95/15/34660985 про результат перевірки ФГ «Дід-Ух» за жовтень, листопад 2011 року; акти ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 22.03.2012 р. № 45/15-3/13864914 та від 12.06.2012 р. № 292/22-7/32965531 про результати перевірки ТОВ Фірма «Імперія» за листопад 2011, січень 2012 років; акт Саратської Міжрайонна ДПІ Одеської області ДПС від 03.08.2012 р. № 45/2200/33578649 про результати перевірки ТОВ «Шевченко-Південь-Агро» за грудень 2011 року; акт ДПІ у Скадовському районі Херсонської області ДПС від 09.08.2012 р. № 135/16/21293035 про результати перевірки ФГ «Єнісєя» за лютий 2012 року; акт Дніпропетровської міжрайонної ДПІ від 16.07.2012 р. №259/221/32465836 про результати перевірки ТОВ «Агроперспектива» за лютий, березень, квітень 2012 року; акт Верхньодніпровської об'єднаної ДПІ Дніпропетровської області ДПС від 15.08.2012 р. № 163/222/3 3214710 про результати перевірки ФГ «Агролідер» зa березень 2012 року; акт Жовтневої МДПІ МО ДПС від 21.09.2012 р. № 672/22-30125728 про результати перевірки Фірма «Томіг-Центр» за травень 2012 року; акт ДПІ у м. Суми від 29.12.2011 р. № 9757/15-319/37224874 про результати перевірки ПП «Парус Юг» за листопад 2010 року; акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПІ від 12.03.2012 р. № 41/15-3/36838337 про результати перевірки ПП «АФ «Астарта» за листопад 2010 року.

Згідно інформації, викладеної у вищезазначених актах податкових органів, контрагенти позивача не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, трудових ресурсів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів; деякі контрагенти відсутні за юридичною адресою; щодо окремих посадових осіб підприємств-контрагентів (в тому числі при відпрацюванні СГД по попередньому ланцюгу поставки) наявні матеріали щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємств; щодо ряду суб'єктів господарської діяльності (в т. ч. контрагентів по ланцюгу поставки) встановлено ознаки вигодоформуючих та вигодотранспортуючих СГД, які були створені з метою надання податкової вигоди третім особам. Також, встановлено відсутність фактичного здійснення поставок товарів ( в тому числі по ланцюгу руху товару), тобто безтоварність господарських операцій.

Зазначене свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту.

Крім того, наявні розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту позивача та сумою податкових зобов'язань підприємств-контрагентів (згідно з даними додатків №5 до податкових декларацій з податку на додану та даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Таким чином, відповідачем надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що діяльність контрагентів позивача здійснюється ними поза межами правового поля, усі правочини (договори), укладені між контрагентами та позивачем не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення, а складені ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 07.11.2012 р. № 1252/40-50/23-20/20010397, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.7.4.1, 7.4.5. п.7.4., пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за перевіряємий період на загальну суму 24 462 649,57 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення за вересень 2012 року на загальну суму 61 002,04 грн.; п.1.8. ст.1, пп.7.7.1, 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.14.1.18. п.14.1. ст.14, п.200.4. ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування, в перевіряємому періоді, на загальну суду ПДВ в розмірі 24 354 480,14 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 07.11.2012 р. № 1252/40-50/23-20/20010397, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: від 22.11.2012 р. № 0000182310, яким позивачу зменшено суду бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 24 354 480,14 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 273 501,97 грн.; від 22.11.2012 р. № 0000192310, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 61 002,04 грн.; від 22.11.2012 р. №0000202310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 47 167,39 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23 583,70 грн.

Позивач не скористався, наданим йому ст.ст. 56, 86 Податкового кодексу України, правом подачі заперечень до акту перевірки та правом адміністративного оскарження рішень податкових органів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття контрагентами належним чином цивільної право - дієздатності, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності правочинів, вчинених між позивачем та контрагентами, в силу їх нікчемності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Формування податкового кредиту, бюджетного відшкодування та, відповідно, від'ємного значення ПДВ за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп.14.1.18. п.14.1. ст.14 Кодексу бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.200.1., ст.200 Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 зазначеного закону, п.200.1. ст.200 Кодексу, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону, Кодексу), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 ст.200 Кодексу, пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4. ст.200 Кодексу, пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги) до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, а також формування від'ємного значення податку на додану вартість, необхідні первинні документи (зокрема, податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладу в оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд звертає увагу на відсутність доказів щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (-ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданих господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Також, позивачем не надано документів, які б спростовували висновки податкового органу, зокрема, не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а також не надано доказів щодо наявності на даний час товару у позивача або реалізації його іншим контрагентам.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, надані позивачем первинні документи не підтверджують реального здійснення господарських операцій.

Таким чином, податковим органом правомірно винесені податкові повідомлення-рішення № 0000182310, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 24 354 480,14 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 273 501,97 грн., № 0000192310, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 61 002,04 грн. та № 0000202310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 47 167,39 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23 583,70 грн.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, суд, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «AT Каргілл» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2013 р.

Суддя В.П. Шулежко